Ухвала суду № 31152961, 10.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" квітня 2013 р. м. Київ К-24507/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юна-Групп»

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2010 року

у справі № 2-а-24201/09/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юна-Групп»

до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юна-Групп» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області (далі - відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 03 липня 2009 року № 2823292301/0.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року позов задоволено у повному обсязі. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Стахановської ОДПІ Луганської області № 2823292301/0 від 03 липня 2009 року про донарахування податку на прибуток та штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 40924,00 грн., з яких сума донарахувань складає 33495,00 грн., сума штрафу - 7429,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Юна-Групп» державне мито у сумі 3,40 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2010 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі ТОВ «Юна-Групп», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2010 року та залишити в силі постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року.

У запереченні на касаційну скаргу Стахановська ОДПІ Луганської області, посилаючись на те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2010 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Стахановською ОДПІ Луганської області була проведена планова перевірка ТОВ «Юна-Групп» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 31 березня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 31 березня 2009 року, за результатами якої складений акт № 564/23-31463230 від 25 червня 2009 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 33495,00 грн., у тому числі: за 2008 рік - 7292,00 грн., за 1 квартал 2009 року - 26203,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що фінансово-господарські операції, проведені між позивачем та ПП «ТКК «Юнірон», ТОВ «Інтер-Гравекс», у періоді, що перевірявся, є нікчемними, оскільки: постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2008 року у справі № 2а-19299/08 було визнано недійним запис про державну реєстрацію ПП «ТКК «Юнірон»; згідно пояснень, наданих директором та засновником ТОВ «Інтер-Гравекс» - ОСОБА_1, вона зареєструвала товариство за грошову винагороду без мети здійснювати підприємницьку діяльність; у ТОВ «Юна-Групп» відсутня транспортна документація, яка б підтверджувала факт передачі та отримання нафтопродуктів; позивач безпідставно збільшив балансову вартість основних фондів 4 групи з нормою амортизації 15% за рахунок віднесення до вказаної групи основних фондів системи відеоспостереження вартістю 54166,00 грн. без документів, які підтверджують факт отримання цієї системи від ПП «ТКК «Юнірон», оскільки запис про державну реєстрацію цього товариства визнано недійсним згідно рішення суду.

03 липня 2009 року Стахановська ОДПІ Луганської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 2823292301/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Юна-Групп» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 40924,00 грн., у тому числі: 33495,00 грн. - за основним платежем, 7429,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що ТОВ «Юна-Групп» правомірно включило до складу валових витрат вартість придбаних у ПП «ТКК «Юнірон» та ТОВ «Інтер-Гравекс» паливно-мастильні матеріали та основні засоби, фактичне отримання яких підтверджене належним чином оформленими первинними бухгалтерськими та платіжними документами, зокрема, видатковими та податковими накладними, актами приймання-передачі виконаних робіт, квитанціями до прибуткових касових ордерів, платіжними дорученнями, Z-звітами реєстраторів розрахункових операцій, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, з урахуванням того, що на момент укледення оспорюваних правочинів контрагенти позивача були належним чином зареєстрованими юидичними особами, перебували на податквому обліку та знаходились в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що факти порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», викладені в акті перевірки, є підтвердженими, оскільки ПП «ТКК «Юнірон» на момент укладення оспорюваного правочину не мало достатнього обсягу цивільної дієздатності, а також зважаючи на те, що у ТОВ «Юна-Групп» відсутня транспортна документація, яка б підтверджувала факт передачі та отримання нафтопродуктів.

Однак з такими висновками судів колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток, зокрема, валових витрат регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому, пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з фактичного виконання сторонами зобов'язань за укладеними договорами, зокрема, щодо отримання - передачі товарно-матеріальних цінностей та основних засобів, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, квитанціями до прибуткових касових ордерів (т.1 арк. справи 88-112), витягом з книги реєстрації виданих довіреностей, яка містить інформацію щодо номерів довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, найменувань постачальників, а також реквізитів контрактів, нарядів, рахунків, специфікацій тощо (т.1 арк. справи 113-115), оборотно-сальдовими відомостями (т.1 арк. справи 116-124), Z-звітами реєстраторів розрахункових операцій (т.1 арк. справи 125-141), паспортом на систему відеоспостереження та специфікацією на камери зовнішнього відеоспостереження (т.1 арк. справи 170-218), з урахуванням того, що на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу № 01/12 від 01 грудня 2008 року (т.1 арк. справи 84) ПП «ТКК «Юнірон» було належним чином зареєстрованою юридичною особою та перебувало на податковому обліку, а подальше визнання недійсним установчих документів вказаного підприємства саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи, а цивільна правоздатність та дієздатність ТОВ «Інтер-Гравекс» взагалі не обмежена рішенням будь-якого суду або іншого органу, до компетенції якого віднесено встановлення таких фактів, з урахуванням того, що на момент ухвалення укладення та виконання оспорюваних правочинів ПП «ТКК «Юнірон» та ТОВ «Інтер-Гравекс» знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (т.1 арк. справи 156-158, 151-152).

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що у ТОВ «Юна-Групп» відсутня транспортна документація, яка б підтверджувала факт передачі та отримання нафтопродуктів, а також з того, що ПП «ТКК «Юнірон» на момент укладення оспорюваного правочину не мало достатнього обсягу цивільної дієздатності.

Разом з цим, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд касаційної інстанції відзначає, що наявність у покупця (замовника) належно оформлених документів, які відповідно до Закону України Про оподаткування прибутку підприємств» необхідні для віднесення витрат на оплату вартості товарно-матеріальних цінностей до складу валових витрат, не є безумовною підставою для формування валових витрат за такими операціями, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

При цьому, ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції не були досліджені обставини справи щодо того, на яку саме із сторін оспорюваних правочинів був покладений обов'язок транспортування товарно-матеріальних цінностей, оскільки умовами договорів купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, укладених між позивачем (покупцем) та ПП «ТКК «Юнірон» і ТОВ «Інтер-Гравекс» (постачальниками), такі положення визначенні не були.

Крім іншого, колегія суддів відзначає, що податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, і, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), валові витрати можуть вважатися не підтвердженими.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до складу валових.

При цьому, судам слід звернути увагу на те, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, тоді як доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до положень статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Луганського окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року та постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2010 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді суди повинні також врахувати, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат. Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на формуванні валових витрат. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юна-Групп» задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2010 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна