Ухвала суду № 31152958, 17.04.2013, Вищий адміністративний суд України

Дата ухвалення
17.04.2013
Номер справи
к-24641/10-с
Номер документу
31152958
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" квітня 2013 р. м. Київ К-24641/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2009 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2010 року

у справі № 2-а-40110/09/2070

за позовом Приватного виробниче-комерційного підприємства «Будмет»

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне виробничо-комерційне підприємство «Будмет» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000111800/0 від 19 лютого 2009 року та № 0000111800/1 від 29 квітня 2009 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 3482,00 грн. - за основним платежем та 696,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000121800/0 від 19 лютого 2009 року та № 0000121800/1 від 29 квітня 2009 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2785,00 грн. - за основним платежем та 1392,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2010 року, позов задоволено у повному обсязі.

В касаційній скарзі ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2010 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесупльн6ого права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова провела невиїзну документальні позапланову перевірку ПВКП «Будмет» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Компані Стріт» за період з 01 листопада 2007 року по 31 жовтня 2008 року, за результатами якої був складений акт № 384/18-007/32566344 від 09 лютого 2009 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 3482,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2008 року - 3482,00 грн.; підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті завищення податкового кредиту, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 2785,42 грн., у тому числі: за липень 2008 року - 775,07 грн., за вересень 2008 року - 2010,35 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, позивач неправомірно включив до складу валових 3 кварталу 2008 року вартість придбаних у ТОВ «Компані Стріт» на підставі усної домовленості будівельних матеріалів, а сум податку на додану вартість, сплачених у складі такої вартості, до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, з огляду на те, що директор ТОВ «Компані Стріт» - ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, ТОВ «Компані Стріт» не знаходиться за юридичною адресою, а вся податкова звітність ТОВ «Компані Стріт» за 2008 рік прийнята ДПІ у Малиновському районі м. Одлеси з відміткою «До відома», що свідчить про те, що оспорюваний правочин носить фіктивний характер і не спричиняє реального настання наслідків, а тому є нікчемним у розумінні положень статті 228 Цивільного кодексу України.

19 лютого 2009 року ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000111800/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначила ПВКП «Будмет» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 4178,00 грн., у тому числі: 3482,00 грн. - за основним платежем, 696,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

19 лютого 2009 року ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000121800/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначила ПВКП «Будмет» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 4177,00 грн., у тому числі: 2785,00 грн. - за основним платежем, 1392,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000111800/1 від 29 квітня 2009 року та № 0000121800/1 від 29 квітня 2009 року на аналогічні суми податкових зобов'язань.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом не було доведено правомірності визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки витрати позивача підтверджені належними первинними бухгалтерськими та платіжними документами, зокрема, податковими та видатковим накладними, платіжними дорученнями, з урахуванням того, що в подальшому придбані у ТОВ «Компані Стріт» будівельні матеріали були реалізовані іншим суб'єктам господарювання, а також зважаючи на те, що повноваження виконуючого обов'язки директора ТОВ «Компані Стріт» - Котовського В.М. підтверджені копією протоколу № 3 загальних зборів учасників ТОВ «Компані Стріт». Також суд виходив з того, що доказів наявності вироків суду, постановлених у кримінальних справах щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо, сторонами оспорюваного правочину, матеріали справи не містять.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)та Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування валових витрат є наявність у платника податку - покупця відповідних розрахункових та платіжних документів, а підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язують виникнення у платника податків права на включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів, а сплачених ним у складі такої вартості сум податку - до складу податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що факт придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей та оплата їх вартості (у тому числі і податку на додану вартість) у ТОВ «Компані Стріт» на підставі усної домовленості підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями (арк. справи 25-30).

При цьому, повноваження виконуючого обов'язки директора ТОВ «Компані Стріт» - Котовського В.М., який фактично підписав податкові та видаткові накладні та інші первинні документи, враховані позивачем в податковому обліку, підтверджені копією протоколу № 3 загальних зборів учасників ТОВ «Компані Стріт» (арк. справи 41).

Судами попередніх інстанцій також було встановлено, що в подальшому, товарно-матеріальні цінності, придбані позивачем у ТОВ «Компані Стріт» були реалізовані іншим суб'єктам господарювання, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами, копії яких знаходяться в матеріалах справи, а саме: видатковими та податковими накладними, номенклатура товарів у яких відповідає номенклатурі товарів, зазначених у відповідних накладних ТОВ «Компані Стріт», довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, банківськими виписками (арк. справи 48-82).

Матеріали справи містять також копії податкових декларації з податку на додану вартість за липень 2008 року та за вересень 2008 року з додатками № 5 до податкових декларацій, у якій ТОВ «Компані Стріт» декларувало показники податкових зобов'язань та податкового кредиту, зокрема, за операціями з ПВКП «Будмет» (арк. справи 94-102, 107-116).

Колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, тоді як доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Вироків у кримінальних справах , щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо сторонами усної домовленості, а саме - позивачем та ТОВ «Компані Стріт» матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2009 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна

Попередній документ : 31152957
Наступний документ : 31152961