Ухвала суду № 31152957, 01.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" квітня 2013 р. м. Київ К-30380/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного підприємства «Дортехкомплект»

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.03.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2010

у справі № 2а-47801/09/1670

за позовом Приватного підприємства «Дортехкомплект»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області

про визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.03.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2010, відмовлено в задоволенні позову про визнання дій відповідача щодо зменшення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача за період з січня 2009 року по травень 2009 року.

ПП «Дортехкомплект» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та постановити нове судове рішення про задоволення позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального права: ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 2, ст. 17, ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 4, ст. 10, ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової звітності позивача з податку на додану вартість за період з січня 2009 року по травень 2009 року складено акт від 28.07.2009 № 156/15-322/32451048, яким зафіксовано порушення позивачем вимог ч.ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ч.ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4. п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого податковий орган дійшов висновку про зменшення податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Податкове повідомлення-рішення на підставі даного акту перевірки не приймалось.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з позицією судів попередніх інстанцій щодо необхідності відмови в задоволенні позову, виходячи з таких мотивів.

Зі змісту п. 1.3., п. 1.7 ст. 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за №925/11205, випливає, що під актом перевірки розуміється службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Отже, акт перевірки та викладені у ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, регулює ті чи інші відносини і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Акт є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення податкових зобов'язань та/або зменшення (збільшення) бюджетного відшкодування , що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень. Оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що надана судами попередніх інстанцій оцінка висновкам, викладеним в акті перевірки, не призвела до неправильного вирішення справи, суд касаційної інстанції вважає за правильне касаційну скаргу залишити без задоволення, о оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Дортехкомплект» залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.03.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло