Ухвала суду № 31152953, 10.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" квітня 2013 р. м. Київ К-16594/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Ритова В.В.,

за участю:

представників позивача - Колесникової В.В., ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2009 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2010 року

у справі № 2а-3436/09/1870

за позовом Торгової фірми «Барко» у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Торгова фірма «Барко» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (далі - відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 28 травня 2009 року № 0000432311/0 та № 0000442311/0.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2009 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Конотопської МДПІ Сумської області від 28 травня 2009 року № 0000432311/0 про визначення ТФ «Барко» у формі ТОВ суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 375882,30 грн., в тому числі: за основним платежем - 260541,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 115341,30 грн. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Конотопської МДПІ Сумської області від 28 травня 2009 року № 0000442311/0 про визначення ТФ «Барко» у формі ТОВ суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 312652,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 208435,00 грн., за штрафними(фінансовими) санкціями - 104217,50 грн. Відшкодовано за рахунок державного бюджету ТФ «Барко» у формі ТОВ судові витрати по справі у загальній сумі 6,80 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2010 року постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2009 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Конотопської МДПІ Сумської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2010 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТФ «Барко» у формі ТОВ, посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2010 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесупльн6ого права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Конотопська МДПІ Сумської області провела планову виїзну перевірку ТФ «Барко» у формі ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої був складений акт № 154/23-3/23998573 від 15 травня 2009 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема: вимоги пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті завищення валових витрат, чим занижено податок на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 260541,00 грн., у тому числі: за 1 квартал 2007 року - 20833,00 грн., за 2 квартал 2007 року - 20833,00 грн., за 3 квартал 2007 року - 11334,00 грн., за 4 квартал 2007 року - 34000,00 грн., за 1 квартал 2008 року - 11333,00 грн., за 2 квартал 2008 року - 53875,00 грн., за 3 квартал 2008 року - 27083,00 грн., за 4 квартал 2008 року - 81250,00 грн.; підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті завищення податкового кредиту, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 175103,00 грн., у тому числі: за вересень 2007 року - 8245,00 грн., за листопад 2007 року - 18956,00 грн., за лютий 2008 року - 18134,00 грн., за квітень 2008 року - 14367,00 грн., за травень 2008 року - 2530,00 грн., за червень 2008 року - 26204,00 грн., за серпень 2008 року - 21667,00 грн., за листопад 2008 року - 20273,00 грн., за грудень 2008 року - 44727,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, позивач неправомірно включив до складу валових витрат відповідного податкового періоду вартість послуг з переробки (подрібнення) та транспортування ферофосфору, наданих йому ПФ «Респірес» згідно договору № 6р207 від 01 грудня 2006 року, а сум податку на додану вартість, сплачених у складі такої вартості, до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, з огляду на те, що відсутнє підтвердження доцільності витрат по подрібненню ферофосфору і пов'язаності цих витрат з веденням господарської діяльності ТФ «Барко» у формі ТОВ, оскільки і без проведення будь-якої переробки ферофосфор відповідав якості згідно технічних умов виробника, що задовольняло вимоги покупців, що підтверджується договорами купівлі-продажу з покупцями, з урахуванням того, що у ПФ «Респірес» відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання зобов'язань за укладеним з позивачем договором, що свідчить про те, що оспорюваний правочин носить фіктивний характер і не спричиняє реального настання наслідків, а тому є нікчемним у розумінні положень статті 228 Цивільного кодексу України.

28 травня 2009 року Конотопська МДПІ Сумської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000432311/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначила ТФ «Барко» у формі ТОВ суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 375882,30 грн., у тому числі: 260541,00 грн. - за основним платежем, 115341,30 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

28 травня 2009 року Конотопська МДПІ Сумської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000442311/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначила ТФ «Барко» у формі ТОВ суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 312652,50 грн., у тому числі: 208435,00 грн. - за основним платежем, 104217,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом не було доведено правомірності визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки витрати позивача підтверджені належними первинними бухгалтерськими та платіжними документами, факт передачі позивачем ПФ «Респірес» феросплавів на переробку та отримання їх від ПФ «Респірес» після переробки підтверджується належним чином оформленими накладними, з урахуванням того, що за результатами проведеної зустрічної перевірки ПФ «Респірес» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків - ТФ «Барко» у формі ТОВ, не було встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від ТФ «Барко» у формі ТОВ. Також суд виходив з того, що постановою від 14 червня 2009 року було відмовлено у порушенні кримінальної справи по факту порушення податкового законодавства службовими особами ТФ «Барко» у формі ТОВ в особі директора ОСОБА_5 та головного бухгалтера ОСОБА_4 за відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого статті 212 Кримінального кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

За визначенням, наведеним у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язує виникнення у платника податку на додану вартість права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Аналіз договору № 6р207 від 01 грудня 2006 року, укладеного між позивачем (замовником) та ПФ «Респірес» (виконавцем), відповідно до умов якого виконавець бере на себе обов'язок зберігання, розвантаження, сортування, дріблення до потрібної фракції 800 тон феросплавів (потрібна фракція має бути біля 12 см.) , дає підстави вважати, що послуги, які надавало позивачу зазначене підприємство, спрямовані на отримання доходу ТФ «Барко» у формі ТОВ та відносяться до господарської діяльності позивача, одним із видів якої є оптова торгівля металами та металевими рудами.

Про необхідність придбання позивачем зазначених послуг для використання у господарській діяльності свідчать укладений позивачем (продавцем) з ТОВ «Мотордеталь-Конотоп» (покупцем) договір № 18 від 11 січня 2006 року (т.2 арк. справи 5), а також лист ТОВ «Мотордеталь-Конотоп», скерований до Конотопської МДПІ Сумської області (т.1 арк. справи 78), в якому контрагент позивача повідомив податковий орган, що якість ферофосфору, який товариство придбаває у позивача, повинна відповідати ТУ 659 РК 05789469-05-95, відповідно до яких розмір кусків ферофосфору повинен відповідати 10-20 мм.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що отримання позивачем у 2007 - 2008 роках ферофосфору від ТОВ «Казфосфат» підтверджено вантажними митними деклараціями, рахунками-фактурами та накладними (т.2 арк. справи 21-52), передача ТФ «Барко» у формі ТОВ у 2007 - 2008 роках ПФ «Респірес» феросплавів на переробку та їх отримання від ПФ «Респірес» після подріблення підтверджується накладними (т.2 арк. справи 53-116), факт виконання ПФ «Респірес» робіт по зберіганню, розвантаженню, сортуванню та подрібленню феросплавів підтверджується рахунками, довідками про вартість виконаних робіт, актами приймання виконаних робіт, договірними цінами на зберігання та перероблення феросплавів, зведеними кошторисними розрахунками зберігання та подрібленян феросплавів, розрахунками загально виробничих витрат до актів зберігання і подріблення феросплавів, локальними кошторисами за період з лютого 2007 року по грудень 2008 року (т.1 арк. справи 89-225), що свідчить про реальність операцій між позивачем та ПФ «Респірес».

Матеріали справи містять також довідку ДПІ у м. Херсоні від 08 травня 2009 року № 1497/23-6/30528155 «Про результати документальної невиїзної перевірки ПФ «Респірес» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків - ТФ «Барко» у формі ТОВ, за лютий, березень, серпень, жовтень - грудень 2007 року, січень, квітень - червень, серпень - жовтень, грудень 2008 року», за результатами якої при перевірці ПФ «Респірес» не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від ТФ «Барко» у формі ТОВ, яка мала правові відносини з платником податків; перевіркою ПФ «Респірес» встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ТФ «Барко» у формі ТОВ, яка мала правові відносини з платником податків (т.1 арк. справи 72-77).

Колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, тоді як доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Вироків у кримінальних справах матеріали справи не містять, з урахуванням того що постановою від 14 червня 2009 року було відмовлено у порушенні кримінальної справи по факту порушення податкового законодавства службовими особами ТФ «Барко» у формі ТОВ в особі директора ОСОБА_5 та головного бухгалтера ОСОБА_4 за відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого статті 212 Кримінального кодексу України (т.2 арк. справи 8-10), з мотивувальної частини якої вбачається, що предметом дослідження був акт перевірки Конотопської МДПІ Сумської області № 154/23-3/23998573 від 15 травня 2009 року, а також господарські операції по договору № 6р207 від 01 грудня 2006 року, укладеному між позивачем та ПФ «Респірес».

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Конотопської МДПІ Сумської області залишенню без задоволення, а постанова Сумського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2009 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна