Ухвала суду № 31132168, 24.04.2013, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження №22-ц/791/1019/2013 Головуючий в І інстанції Войцеховська Я.В.

Категорія 27 Доповідач: Прокопчук Л.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року квітня місяця 24 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Прокопчук Л.П.Суддів:Полікарпової О.М., Семиженка Г.В.При секретарі:Мироненко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, представника за довіреністю ОСОБА_6, на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 12 лютого 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» до ОСОБА_7, ОСОБА_6 про звернення стягнення на заставне майно, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - ПАТ «Кредитпромбанк» звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 22.12.2010р. з ОСОБА_7 стягнуто на його користь заборгованість за кредитним договором №27/11/07-С від 21.09.2007р. в сумі 110487,12грн. та судові витрати в сумі 1224,87грн.

02.08.2012р. державним виконавцем ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Херсоні описано та арештовано предмет застави, а саме: вантажний автомобіль марки РЕНО, з передачею його ОСОБА_7 на відповідальне зберігання, одночасно ОСОБА_7 був попереджений про заборону відчуження арештованого майна.

Не зважаючи на заборону державного виконавця Шевчук В.В. зняв з обліку органів ДАІ МВС України предмет застави та 01.10.2011 року вищевказаний транспортний засіб зареєстрований за ОСОБА_6

Таким чином, державний виконавець, при виконанні рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 22.12.2010р. про стягнення з ОСОБА_7 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» боргу не має законних підстав для звернення стягнення на предмет застави.

Просив суд звернути стягнення на заставне майно, а саме: вантажний автомобіль марки «РЕНО», який належить ОСОБА_6 для задоволення вимог ПАТ «Кредитпромбанк» в сумі 111444,46грн. за кредитним договором №27/11/07-С від 21.09.2007р. укладеним з ОСОБА_7; стягнути з ОСОБА_6 витрати по сплаті судового збору в сумі 1114,45грн. за рахунок предмету застави.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 12.02.2013р. позовні вимоги ПАТ «Кредитпромбанк» задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив його скасувати і ухвалити нове, яким відмовити банку у задоволенні його позовних вимог.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони повторно не з'явилися, що згідно ст. 305 ЦПК є підставою для розгляду справи у їх відсутності.

Причини неявки вказані у поданій ОСОБА_6 заяві є неповажними так як про розгляд справи відповідачі були повідомлені завчасно - 15 квітня 2013 року, що підтверджується поштовим повідомленням.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду.

Із матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що 02.08.2012р. державним виконавцем ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Херсоні складено акт опису та арешту майна - предмета застави, з передачею ОСОБА_7 на відповідальне зберігання з попередженням про заборону відчужувати арештоване майно.

23.09.2011р. ОСОБА_7 зняв з обліку органів ДАІ МВС України автомобіль - предмет застави та станом на 01.10.2011р. вищевказаний транспортний засіб зареєстрований за гр. ОСОБА_6.

24.04.2012р. вироком Суворовського районного суду м. Херсона ОСОБА_7 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.388 КК України, за відчуження майна, яке описано та на яке накладено арешт, особою, якій це майно було ввірено.

Задовольняючи позовні вимоги позивача ПАТ «Кредитпромбанк» про звернення стягнення на заставне майно, суд першої інстанції виходив з того, що не виконавши свого зобов'язання по поверненню кредитних коштів, відповідач ОСОБА_7 в порушення вимог закону та умов кредитного договору, реалізував заставний автомобіль без згоди банку ОСОБА_6, тому заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави.

Такий висновок суду є правильним.

Посилання апелянта на подвійність стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки як правильно вказав у своєму рішенні суд, що рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 22.12.2010р. з ОСОБА_7 стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 110487,12грн., а предметом даного позову є звернення стягнення на заставне майно в рахунок погашення вже стягнутої заборгованості за рішенням, що набрало законної сили, з нового власника автомобіля відповідача ОСОБА_6

Доводи апелянта щодо добросовісності набуття права власності на спірний автомобіль до уваги колегією суддів також не приймаються, так як набувач, який не переконався в наявності заборон на відчуження майна не може вважатися добросовісним.

Неспроможними на думку колегії є ї доводи апеляційної скарги про те, що оскільки угода, на підставі якої ОСОБА_6 є власником спірного автомобіля недійсною не визнана і ніким не оспорена, то у суду не було підстав для задоволення позовних вимог банку про звернення стягнення на автомобіль, придбаний за неоспореною угодою, виходячи з такого.

Згідно з ч. 2 ст. 586 ЦК України, заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування інший особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 3.1.1, 3.1.5 договору застави № 27/11/3/07-С від 21 вересня 2007 року, укладеного між банком і ОСОБА_7, передбачено, що заставодавець зобов'язаний не вчинювати дій, пов'язаних із зміною права власності на заставне майно та не проводити перереєстрацію цього майна в органах ДАІ.

У пункті 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що у випадку коли для розпорядження предметом застави була необхідна згода заставодержателя (ч.2 ст. 586 ЦК), правочин заставодавця щодо розпорядження предметом застави, вчинений без згоди заставодержателя після укладення договору застави, не може бути визнаний недійсним за позовом заставодержателя, оскільки в пункті 2 частині другої статті 592 ЦК України установлено інший наслідок порушення заставодавцем правил про розпорядження предметом застави, а саме - пред'явлення вимоги про дострокове виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, та на підставі наданих доказів, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, представника за довіреністю ОСОБА_6, відхилити, а рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 12 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: