Постанова № 31118824, 13.05.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2013 року 810/1271/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "М'ясний Магнат" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "М'ясний Магнат" з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

від 10.01.2013 № 0000262300, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на загальну суму 424845,00 грн., з яких: 364535,00 грн. - за основним платежем; 60310,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 10.01.2013 № 0000272300, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 10447,00 грн., з яких: 5201,00 грн. - за липень 2011 року; 5246,00 грн. - за квітень 2012 року;

від 10.01.2013 № 0000282300, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток підприємств" на загальну суму 516224,00 грн., з яких: 488913,00 грн. - за основним платежем; 27311,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат коштів, сплачених контрагентам за поставлений товар (продукцію), а також формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагентам у складі ціни придбаної продукції. На думку посадових осіб податкового органу, господарські операції мали безтоварний характер, у дійсності ніяку продукцію контрагенти позивачу не поставляли, а договори було укладено між сторонами з метою мінімізації податкових зобов'язань. Таким чином, вказані правочини є нікчемними, оскільки порушують інтереси держави та суспільства, а формування валових витрат і податкового кредиту позивач здійснив незаконно і це призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правильно визначив податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, а висновки податкового органу є безпідставними: укладені договори мали реальний характер - продукцію контрагентами поставлено позивачу в повному обсязі й ним оплачено, ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності. Таким чином, позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення прийнято податковим органом безпідставно і незаконно.

Під час судового розгляду представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що податкові повідомлення-рішення є правомірними, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "М'ясний Магнат" є юридичною особою, що зареєстрована 28.11.2007 Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київською області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Основним видом діяльності позивача є оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами.

У вересні 2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012 (акт перевірки від 05.10.2012 № 364/22-01/35551058).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог:

підпунктів 14.1.13, 14.1.27, 14.1.31, 14.1.36, 14.1.56, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 135.1, 135.2, 135.4 статті 135, пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 824257,00 грн., у тому числі по періодах: за ІІ квартал 2011 року - на суму 136373,00 грн.; за ІІІ квартал 2011 року - на суму 327354,00 грн.; за ІV квартал 2011 року - на суму 379671,00 грн.; за І квартал 2012 року - на суму 204191,00 грн.; за ІІ квартал 2012 року - на суму 444586,00 грн.;

підпунктів 14.1.13, 14.1.31, 14.1.156, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10, 201.15 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 683910,00 грн., у тому числі по періодам: за квітень 2011 року - на суму 20383,00 грн.; за травень 2011 року - на суму 102913,00 грн.; за липень 2011 року - на суму 52375,00 грн.; за серпень 2011 року - на суму 38970,00 грн.; за жовтень 2011 року - на суму 8653,00 грн.; за листопад 2011 року - на суму 33499,00 грн.; за грудень 2011 року - на суму 3341,00 грн.; за січень 2012 року - на суму 2764,00 грн.; за лютий 2012 року - на суму 183454,00 грн.; за березень 2012 року - на суму 8250,00 грн.; за травень 2012 року - на суму 11384,00 грн.; за червень 2012 року - на суму 217563,00 грн. Крім того, позивачем завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на загальну суму 10447,00 грн., у тому числі по періодам: за липень 2011 року - на суму 5201,00 грн.; за травень 2012 року - на суму 5246,00 грн.

Висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій позивача щодо придбання продукції (м'яса; тушок; курів охолоджених; печінки, сердець, лап курячих тощо) у таких контрагентів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Акос"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас Інвест ВН"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзконтракт-Холдинг"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська будівельна компанія "БМВ"; Приватного підприємства "Євро-Трейд"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Роставиця".

Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби вважає, що позивач незаконно відніс до складу валових витрат кошти, сплачені контрагентам за вказаними господарськими операціями, та сформував податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених у складі ціни придбаної продукції, оскільки за даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України встановлено розбіжність між даними податкової звітності позивача та вказаних контрагентів. Крім того, деякі з контрагентів відсутні за місцезнаходженням або не мають адміністративно-господарських можливостей для виконання зобов'язань за договорами поставки.

Щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Акос", висновки податкового органу ґрунтуються на даних почеркознавчої експертизи Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області від 02.10.2012 № 501, за результатами якої експерт висловив думку про те, що підписи на документах (договорі поставки та видаткових накладних) зроблені не директором цього платника податків - гр. ОСОБА_1, а іншою особою.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби прийнято три податкових повідомлення-рішення:

від 22.10.2012 № 0001252300, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на загальну суму 824064,00 грн., з яких: 683910,00 грн. - за основним платежем; 140154,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 22.10.2012 № 0001262300, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 10447,00 грн., з яких: 5201,00 грн. - за липень 2011 року; 5246,00 грн. - за квітень 2012 року;

від 22.10.2012 № 0001272300, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток підприємств" на загальну суму 935404,00 грн., з яких: 824257,00 грн. - за основним платежем; 111147,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до вищестоящих податкових органів у порядку адміністративного оскарження.

За результатами адміністративного оскарження скаргу було задоволено частково: податкове повідомлення-рішення від 22.10.2012 № 0001252300 та від 22.10.2012 № 0001262300 скасовані в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 319375,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 79844,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 22.10.2012 № 0001272300 скасовано в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 335344,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції (штрафу) на суму 83836,00 грн.

У зв'язку з частковим скасуванням вказаних податкових повідомлень-рішень Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби прийнято нові податкові повідомлення-рішення:

від 10.01.2013 № 0000262300, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на загальну суму 424845,00 грн., з яких: 364535,00 грн. - за основним платежем; 60310,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 10.01.2013 № 0000272300, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 10447,00 грн., з яких: 5201,00 грн. - за липень 2011 року; 5246,00 грн. - за квітень 2012 року;

від 10.01.2013 № 0000282300, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток підприємств" на загальну суму 516224,00 грн., з яких: 488913,00 грн. - за основним платежем; 27311,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Таким чином, внаслідок прийняття нових податкових повідомлень-рішень раніше прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.10.2012 № 0001252300, № 0001262300, № 0001272300 є відкликаним в силу приписів підпункту 60.1.5 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 10.01.2013 № 0000262300, № 0000272300, № 0000282300, позивач оскаржив їх до суду.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факти поставки товарів, оплату їх вартості та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товарів, а також зобов'язав позивача надати суду витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що містять дані про контрагентів позивача.

На підставі зібраних по справі доказів судом встановлено наступне.

У червні 2011 року між позивачем (покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Акос" (постачальник) укладено договір поставки від 01.06.2011 № КА-01062011, згідно з яким постачальник здійснив поставку 21 партії продукції (м'яса; тушок; філе курячого тощо) на загальну суму 1638817,15 грн., у т.ч. ПДВ - 273136,19 грн.

Факт поставки продукції підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями видаткових накладних, складених уповноваженими представниками постачальника та позивача (т. 2, а.с. 134-154), довіреностей на отримання вказаної продукції (т. 3, а.с. 72-92), а також звітів про оприбуткування продукції на складі позивача та відображення в оборотному балансі підприємства.

З приводу відсутності у позивача товарно-транспортних накладних судом установлено, що складання цих документів умовами договору не передбачено, оскільки поставка продукції здійснювалась продавцем на умовах DDP (на склад покупця згідно з правилами Інкотермс у редакції 2000 року), факт поставки продукції оформлювався шляхом підписання видаткових накладних уповноваженими представниками сторін. В силу правил Інкотермс поставка товару на умовах DDP - DELIVERED DUTY РАID (Поставка зі сплатою мита (...назва місця призначення)) означає, що продавець … надасть товар у розпорядження покупця в названому місці. Продавець зобов'язаний нести усі витрати та ризики, пов'язані з транспортуванням товару до цього місця.

Оплата продукції здійснювалась позивачем безготівковим шляхом на підставі рахунків-фактур. В оплату за поставлену продукцію позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Акос" кошти в загальній сумі 1638817,15 грн., у т.ч. ПДВ - 273136,19 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями платіжних доручень, що містяться у матеріалах справи.

Кошти, сплачені Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Акос", позивач відніс до складу валових витрат та відобразив у податкових деклараціях з податку на прибуток.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Акос" податкові накладні на загальну суму 1638817,15 грн., у т.ч. ПДВ - 273136,19 грн. (т. 2, а.с. 155-177). Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за відповідні податкові (звітні) періоди, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних.

З приводу юридичної особи контрагента судом, на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Акос" є юридичною особою, що зареєстрована 21.10.2010 Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією; стан юридичної особи - зареєстровано. Основними видами діяльності даного контрагента є оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами.

Крім того, позивачем надано лист Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Акос" від 05.02.2013 № 3, в якому вказане підприємство стверджує, що поставка продукції на підставі договору поставки від 01.06.2011 № КА-01062011 забезпечена повним пакетом необхідних документів завірених печаткою та підписом уповноваженої особи (директора) - ОСОБА_1 на видаткових та податкових накладних.

Щодо висновку почеркознавчої експертизи Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області від 02.10.2012 № 501, в якому експерт висловив думку про те, що підписи в договорі поставки та видаткових накладних виконані не гр. ОСОБА_1, директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Акос" ОСОБА_1 дані твердження у листі від 05.02.2013 № 3 заперечував.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Акос" представила суду інший висновок почеркознавчої експертизи Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області від 12.02.2013 № 6/03/92, в якому стверджується, що попередній висновок експерта від 02.10.2012 № 501 є недійсним.

У січні 2012 року між позивачем (покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Донбас Інвест ВН" (постачальник) укладено договір поставки від 04.01.2012 № 040103, згідно з яким постачальник здійснив 5 поставок продукції (окорока курячі "Тайсон") на загальну суму 254273,10 грн., у т.ч. ПДВ - 42378,85 грн.

Факт поставки продукції підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями видаткових накладних, складених уповноваженими представниками постачальника та позивача (т. 3, а.с. 103-107), а також звітів про оприбуткування продукції на складі позивача та відображення в оборотному балансі підприємства.

З приводу відсутності у позивача товарно-транспортних накладних судом установлено, що складання цих документів умовами договору не передбачено, оскільки транспортування товару здійснювалась транспортом покупця зі складу постачальника, факт поставки товару оформлювався шляхом підписання уповноваженими представниками сторін видаткових та податкових накладних.

Оплата продукції здійснювалась позивачем безготівковим шляхом на підставі рахунків-фактур. В оплату за поставлену продукцію позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас Інвест ВН" кошти в загальній сумі 254273,10 грн., у т.ч. ПДВ - 42378,85 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями платіжних доручень, що містяться у матеріалах справи.

Кошти, сплачені Товариству з обмеженою відповідальністю "Донбас Інвест ВН", позивач відніс до складу валових витрат та відобразив у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас Інвест ВН" податкові накладні на загальну суму 254273,10 грн., у т.ч. ПДВ - 42378,85 грн. (т. 3, а.с. 108-112). Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за відповідні (звітні) податкові періоди, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних.

З приводу юридичної особи контрагента позивача судом, на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбас Інвест ВН" є юридичною особою, що зареєстрована 12.06.2007 Виконавчим комітетом Донецької міської ради. На момент розгляду справи юридична особа перебуває в стані припинення підприємницької діяльності. Основними видами діяльності даного контрагента є: оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами; виробництво м'ясних продуктів тощо.

У липні 2011 року між позивачем (покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Союзконтракт-Холдинг" (продавець) укладено договір від 08.07.2011 № 16-11, згідно з яким позивач придбав продукцію (четверті задні курячі заморожені) на загальну суму 554000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 92333,33 грн.

Факт поставки продукції підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями видаткових накладних, складених уповноваженими представниками продавця та позивача (т. 3, а.с. 124-126), а також звітів про оприбуткування продукції на складі позивача та відображення в оборотному балансі підприємства.

З приводу відсутності у позивача товарно-транспортних накладних судом установлено, що складання цих документів умовами договору не передбачено, оскільки транспортування товару здійснювалась транспортом покупця зі складу постачальника, факт поставки товару оформлювався шляхом підписання уповноваженими представниками сторін видаткових та податкових накладних.

Оплата продукції здійснювалась позивачем безготівковим шляхом. В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзконтракт-Холдинг" кошти в загальній сумі 554000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 92333,33 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями платіжних доручень, що містяться у матеріалах справи.

Кошти, сплачені Товариству з обмеженою відповідальністю "Союзконтракт-Холдинг", позивач відніс до складу валових витрат та відобразив у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзконтракт-Холдинг" податкові накладні на загальну суму 554000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 92333,33 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за липень - серпень 2011 року, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних.

З приводу юридичної особи контрагента позивача судом, на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Союзконтракт-Холдинг" є юридичною особою, що зареєстрована 09.06.2009 Дніпропетровською районною державною адміністрацією На момент розгляду справи юридична особа перебуває в стані припинення підприємницької діяльності. Основними видами діяльності даного контрагента є: оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами; оптова торгівля іншими продуктами харчування; неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами тощо.

У червні 2011 року між позивачем (покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська будівельна компанія "БМВ" (продавець) укладено договір поставки від 02.06.2011 № 02/06/11, згідно з яким позивач придбав продукцію (четверті курячі заморожені) на загальну суму 158040,00 грн., у т.ч. ПДВ - 26340,00 грн.

Факт поставки товару підтверджується дослідженою у судовому засіданні копією видаткової накладної від 02.06.2011 № УС-0000005, підписаної уповноваженими представниками постачальника та позивача, а також звіту про оприбуткування товару на складі позивача та відображення в оборотному балансі підприємства.

З приводу відсутності у позивача товарно-транспортних накладних судом установлено, що складання цих документів умовами договору не передбачено, оскільки транспортування товару здійснювалась транспортом покупця зі складу постачальника, факт поставки товару оформлювався шляхом підписання уповноваженими представниками сторін видаткових та податкових накладних.

Розрахунки між сторонами відбувались шляхом заліку зустрічних вимог (заліку взаємних зобов'язань від 30.06.2011 на загальну суму 67474,80 грн., у т.ч. ПДВ - 11245,80 грн.). Залишок у сумі 97592,20 грн. станом на 30.06.2011 становив кредиторську заборгованість позивача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська будівельна компанія "БМВ".

Кошти, сплачені Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська будівельна компанія "БМВ", позивач відніс до складу валових витрат та відобразив у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств.

Суму податку на додану вартість, сплачені Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська будівельна компанія "БМВ" у складі ціни придбаного товару, підтверджену податковою накладною від 02.06.2011 № 2 на суму 158040,00 грн., у т.ч. ПДВ - 26340,00 грн., позивач включив до складу податкового кредиту за червень 2011 року, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних.

З приводу юридичної особи контрагента позивача судом, на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська будівельна компанія "БМВ" є юридичною особою, що зареєстрована 08.08.2006 Оболонською районною в місті Києві державною адміністрацією; стан юридичної особи - зареєстровано. Основним видом діяльності даного контрагента є інші види оптової торгівлі.

У травні 2011 року між позивачем (покупець) і Приватним підприємством "Євро-Трейд" укладено договір від 25.05.2011 № ДГ-0073, згідно з яким позивач придбав продукцію (кури бройлера 1 категорії) на загальну суму 276392,45 грн., у т.ч. ПДВ - 46065,41 грн.

Факт поставки продукції підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями видаткових накладних від 25.05.2011 № РН-0000004 та від 27.05.2011 № РН-0000005, прибуткових накладних від 01.08.2011 № ПН-0000529 та від 10.10.2011 № ПН-0000539 складених уповноваженими представниками постачальника та позивача (т. 3, а.с. 155-158), а також звітів про оприбуткування товару на складі позивача та відображення в оборотному балансі підприємства.

З приводу відсутності у позивача товарно-транспортних накладних судом установлено, що складання цих документів умовами договору не передбачено, оскільки транспортування товару здійснювалась транспортом покупця зі складу постачальника, факт поставки товару оформлювався шляхом підписання уповноваженими представниками сторін видаткових та податкових накладних.

Оплата товару здійснювалась позивачем безготівковим шляхом на підставі рахунків-фактур. В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок Приватного підприємства "Євро-Трейд" кошти в загальній сумі 334085,20 грн., у т.ч. ПДВ - 55680,87 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями платіжних доручень, що містяться у матеріалах справи (т. 3, а.с. 162-169).

Кошти, сплачені Приватному підприємству "Євро-Трейд", позивач відніс до складу валових витрат та відобразив у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Приватного підприємства "Євро-Трейд" податкові накладні на загальну суму 229085,20 грн., у т.ч. ПДВ - 38180,87 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за відповідні (звітні) податкові періоди, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних.

З приводу юридичної особи контрагента позивача судом, на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, встановлено наступне.

Приватне підприємство "Євро-Трейд" є юридичною особою, що зареєстрована 30.03.2009 Виконавчим комітетом Львівської міської ради; стан юридичної особи зареєстровано. Основним видом діяльності даного контрагента є інші види оптової торгівлі тощо.

У вересні 2010 року між позивачем (покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Роставиця" (продавець) укладено договір від 08.10.10 № ДГ-0000036, згідно з яким позивач у придбав продукцію (тушки курчат бройлелів) на загальну суму 65030,04 грн., у т.ч. ПДВ - 10838,34 грн.

Факт поставки продукції підтверджується дослідженими у судовому засіданні копією видаткової накладної від 23.05.2011 № РН-001957 складеною уповноваженими представниками постачальника та позивача (т. 3 а.с. 174), а також звітів про оприбуткування товару на складі позивача та відображення в оборотному балансі підприємства.

З приводу відсутності у позивача товарно-транспортних накладних судом установлено, що складання цих документів умовами договору не передбачено, оскільки транспортування товару здійснювалась транспортом покупця зі складу постачальника, факт поставки товару оформлювався шляхом підписання уповноваженими представниками сторін видаткових та податкових накладних.

Оплата товару здійснювалась позивачем безготівковим шляхом. В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Роставиця" кошти в загальній сумі 65030,04 грн., у т.ч. ПДВ - 10838,34 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями платіжних доручень, що містяться у матеріалах справи (т. 3, а.с. 176-178).

Кошти, сплачені Товариству з обмеженою відповідальністю "Роставиця", позивач відніс до складу валових витрат та відобразив у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Роставиця" податкову накладну на загальну суму 65030,04 грн., у т.ч. ПДВ - 10838,34 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за травень 2011 року, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних.

З приводу юридичної особи контрагента позивача судом, на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Роставиця" є юридичною особою, що зареєстрована 05.11.2008 Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією; стан юридичної особи зареєстровано. Основними видами діяльності даного контрагента є оптова торгівля м'ясом та м'ясопродуктами; посередництво в торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами тощо.

На підтвердження факту реальності господарських операцій представник позивача також надав суду копії первинних документів, що підтверджують факт подальшого використання придбаних у вказаних контрагентів товару (м'яса; тушок; курів охолоджених; печінки, сердець, лап курячих тощо) у господарській діяльності позивача та його подальшу реалізацію (накладні на відпуск (внутрішнє переміщення); видаткові накладні; чеки тощо).

Крім того, позивач представив суду копії документів, що підтверджуються наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для виконання зобов'язань за вказаним договором (правовстановлюючі документи на нерухоме майно для розміщення виробничих потужностей, офісних та складських приміщень, інших основних фондів, відомості про залишки товарних запасів тощо).

Узагальнюючи відомості, зазначені в акті перевірки 05.10.2012 № 364/22-01/35551058, у порівнянні з іншими доказами, зібраними судом під час судового розгляду, враховуючи пояснення представників сторін, судом встановлено, що посадові особи податкового органу під час перевірки не перевіряли і не піддавали аналізу первинні фінансово-господарські документи, що відображують операції з оприбуткування на складі придбаних товарів, оплату їх вартості та подальшу реалізацію, аналіз господарських операцій на предмет їх документального відображення в бухгалтерському та податковій звітності не здійснювали.

Висновки Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, ґрунтуються не на даних безпосередньої перевірки активів і дослідження фінансово-господарських документів позивача, а на даних інших територіальних органів державної податкової служби, які стосуються інших платників податків.

Даючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що в основу податкових повідомлень-рішень, що оскаржуються в даній справі, податковим органом покладено одні й ті ж обставини, а саме: включення до складу валових витрат та формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум, сплачених контрагенту за господарськими операціями, які не мають реального характеру. Оскільки, на думку податкового органу, господарські операції мали фіктивний характер, формування валових витрат і податкового кредиту за цими господарськими операціями вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, що покладені в основу прийнятих податкових повідомлень-рішень, які оспорюються в даній справі.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, факт поставки позивачу продукції та оплати її вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем держаної податкової служби, що не оформлена рішеннями суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його від контрагента.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З досліджених у судовому засіданні акту виїзної перевірки позивача убачається, що посадові особи податкового органу в дійсності факт поставки товару (робіт, послуг) не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні думки посадової особи іншого податкового органу щодо контрагента позивача.

Таким чином, висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій, що здійснювалися між позивачем та його контрагентами, є бездоказовими, а тому безпідставними.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток суд зазначає наступне.

Платники податку на прибуток підприємств, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються розділом ІІІ Податкового кодексу України.

В силу статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті:інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Однак, як встановлено судом, кошти сплачені позивачем його контрагентам в оплату за поставлений товар, є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

Фактів порушення позивачем обмежень, установлених статтею 139 Податкового кодексу України, податковим органом суду не наведено і не доведено.

За недоведеності відповідачем факту безтоварності господарських операцій висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем валових витрат, а також про заниження податку на прибуток підприємств є безпідставними.

Тому, податкове повідомлення-рішення 10.01.2013 № 0000282300, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток підприємств", підлягає скасуванню як безпідставне.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт поставки товару (продукції) та оплати його вартості підтверджується документально. Твердження податкового органу про безтоварність господарської операції у судовому засіданні не були доказані, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо реальності господарської операції.

Тому, податкові повідомлення-рішення від 10.01.2013 № 0000262300, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та від 10.01.2013 № 0000272300 щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість підлягає скасуванню як безпідставні.

Окремо суд наголошує, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами. Визначення податкових зобов'язань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обов'язків його контрагентами та платниками податків за ланцюгом постачання.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби:

від 10.01.2013 № 0000262300, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на загальну суму 424845,00 грн., з яких: 364535,00 грн. - за основним платежем; 60310,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 10.01.2013 № 0000272300, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 10447,00 грн., з яких: 5201,00 грн. - за липень 2011 року; 5246,00 грн. - за квітень 2012 року;

від 10.01.2013 № 0000282300, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток підприємств" на загальну суму 516224,00 грн., з яких: 488913,00 грн. - за основним платежем; 27311,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "М'ясний Магнат" витрати по сплаті судового збору в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.