Постанова № 31123016, 07.05.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2013 року 810/1215/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Маджар О.М., за участю:

представника позивача - Баклашова М.М.,

представника відповідача - Гайдая В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Столична» до Васильківської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

14 березня 2013 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Столична» (ТОВ «Агрофірма «Столична», Товариство) із позовом до Васильківської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (ДПІ, Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.02.2012 року № 0000092340.

Зазначали, що твердження податкового органу про нікчемність правочину, який став підставою прийняття повідомлення-рішення, не відповідає дійсності, наголошували, що позивач не повинен нести відповідальність за порушення, вчинені його контрагентом, крім того перевірка або ж зустрічна звірка останнього взагалі не проводились.

Посилаючись на невідповідність висновків Акту реальним обставинам здійснення позивачем господарської діяльності, згідно з вимогами чинного законодавства, у тому числі Податкового кодексу України, в частині збільшення нарахування сум грошового зобов'язання із податку на додану вартість, просили визнати оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати його.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, стверджував, що виявлені у ході перевірки порушення належним чином відображені в Акті і є достатньою підставою для прийняття рішення про визначення суми завищення бюджетного відшкодування і стягнення штрафних санкцій.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову і необхідність його задоволення у повному обсязі, виходячи із такого.

Як вбачається з Акта № 124/23-2/30276266 від 31 січня 2012 року на підприємстві у період з 24 січня по 30 січня 2012 року проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Агрофірма «Столична» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Декос Альянс» за період з 1 по 31 серпня 2011 року.

За висновками цього Акта, на переконання посадових осіб ДПІ, відповідачем порушено вимоги частини 1, 5 статті 203, п. 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, а саме - правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону, правочини укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб; пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, пункту 9.1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; п. 198.6 статті 198, п. 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України та завищено податковий кредит за серпень 2011 року на суму 101659,50 грн.

На підставі Акта прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000092340 та визначено грошове зобов'язання за основним платежем 101659,50 грн. і штрафні санкції у сумі 25414,90 грн.

Як видно із Акта перевірки, йдеться про нікчемність угоди як безтоварної, стверджується що договір купівлі-продажу та інші первинні документи є фіктивними, оскільки були підписані не директором ТОВ «Декос Альянс» ОСОБА_3, а іншою особою, що, за висновками податкового органу, підтверджує нереальність операцій.

Зі змісту Акта вбачається, що приводом для перевірки та підставою для твердження про нікчемність угод є опосередковані дані, зокрема висновок спеціаліста Білоцерківського МВ НДЕКЦ при ГУМВС України в Київської області №369 від 13 грудня 2011 року за результатами почеркознавчого дослідження підписів директора ТОВ «Декос Альянс» ОСОБА_3 у договорах, податкових і видаткових накладних, рахунках-фактурах, у тому числі і у відносинах із позивачем (а.с.131).

Проте врахування зазначеного висновку у якості єдиного доказу є передчасним та помилковим.

Згідно статутних документів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Столична» є юридичною особою, зареєстроване Васильківською районною державною адміністрацією 15 березня 1999 року (а.с.71-72), має свідоцтво платника податку на додану вартість та перебуває на податковому обліку у Васильківській ОДПІ з 19 липня 1999 року за № 1543. Тобто є суб'єктом господарської діяльності.

Основними видами діяльності товариства є: виробництво м'ясних продуктів; виробництво фруктових і овочевих соків; інші види перероблення та консервування фруктів і овочів; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; вантажний автомобільний транспорт; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна (а.с.71).

У ході судового розгляду встановлено, що у липні 2011 року між позивачем та ТОВ «Декос Альянс» укладено договір купівлі-продажу № 05/06 від 5 липня 2011 року (а.с.9-10), за яким Продавець зобов'язується передати Покупцю продукцію у відповідності з поданими замовленнями (цільовою накладною). Продавець повинен видати Покупцю на отриманий товар необхідні документи, що підтверджують купівлю-продаж товару. До переліку документів входять: товарна накладна, податкова накладна, посвідчення якості продукції, квитанція до прибуткового касового ордера (при потребі).

Під час судового засідання з'ясовано, що при укладанні цього договору допущено технічну помилку та не вірно вказано хто є Покупцем, а хто Продавцем. Представник позивача підкреслив, що насправді сторони мали на увазі під Продавцем ТОВ «Декос Альянс», а під Покупцем - ТОВ «Агрофірма «Столична», що підтверджується іншими первинними документами та не змінює дійсних намірів сторін і фактичних дій на виконання такого договору.

За умовами згаданого договору ТОВ «Агрофірма «Столична» отримало м'ясну продукцію та овочі (томати).

На підтвердження придбання вказаної продукції у ТОВ «Декос Альянс» позивачем надані суду копії документів, а саме:

рахунок-фактура № СФ-0000559 від 1 серпня 2011 року (ПДВ 6400 грн. - а.с.146), видаткова накладна №РН-0000947 від 1 серпня 2011 року (а.с.43), податкова накладна №354 від 1 серпня 2011 року (а.с.51), товарно-транспортна накладна від 1 серпня 2011 року (а.с.59);

рахунок-фактура № СФ-0000560 від 8 серпня 2011 року (ПДВ 30475,62 грн. - а.с.145), видаткова накладна №РН-0000948 від 8 серпня 2011 року (а.с.44), податкова накладна №355 від 8 серпня 2011 року (а.с.52), товарно-транспортна накладна від 8 серпня 2011 року (а.с.60);

рахунок-фактура № СФ-0000561 від 10 серпня 2011 року (ПДВ 32914 грн. - а.с.147), видаткова накладна №РН-0000949 від 10 серпня 2011 року (а.с.45), податкова накладна №356 від 10 серпня 2011 року (а.с.53), товарно-транспортна накладна від 10 серпня 2011 року (а.с.61);

рахунок-фактура № СФ-0000562 від 15 серпня 2011 року (ПДВ 5866,67 грн. - а.с.148), видаткова накладна №РН-0000950 від 15 серпня 2011 року (а.с.46), податкова накладна №357 від 15 серпня 2011 року (а.с.54), товарно-транспортна накладна від 15 серпня 2011 року (а.с.62);

рахунок-фактура № СФ-0000563 від 22 серпня 2011 року (ПДВ 15003,16 грн. - а.с.149), видаткова накладна №РН-0000951 від 22 серпня 2011 року (а.с.47), податкова накладна №358 від 22 серпня 2011 року (а.с.55), товарно-транспортна накладна від 22 серпня 2011 року (а.с.63);

рахунок-фактура № СФ-0000564 від 26 серпня 2011 року (ПДВ 3000 грн. - а.с.150), видаткова накладна №РН-0000952 від 26 серпня 2011 року (а.с.48), податкова накладна №359 від 26 серпня 2011 року (а.с.56), товарно-транспортна накладна від 26 серпня 2011 року (а.с.64);

рахунок-фактура № СФ-0000565 від 29 серпня 2011 року (ПДВ 3000 грн. - а.с.151), видаткова накладна №РН-0000953 від 29 серпня 2011 року (а.с.49), податкова накладна №360 від 29 серпня 2011 року (а.с.57), товарно-транспортна накладна від 29 серпня 2011 року (а.с.65);

рахунок-фактура № СФ-0000566 від 31 серпня 2011 року (ПДВ 3000 грн. - а.с.152), видаткова накладна №РН-0000954 від 31 серпня 2011 року (а.с.50), податкова накладна №361 від 31 серпня 2011 року (а.с.58), товарно-транспортна накладна від 31 серпня 2011 року (а.с.63).

Оригінали вказаних документів були досліджені у судовому засіданні.

Крім того, позивачем на підтвердження перевезення товару, окрім товарно-транспортних накладних, подано копію договору про надання транспортних послуг № 8/7 від 29 липня 2011 року (а.с.123-124), за умовами якого Виконавець (ФОП ОСОБА_1) зобов'язаний надавати Замовнику (ТОВ «Агрофірма «Столична») автотранспорт з водієм, а Замовник зобов'язується оплатити послуги Виконавця. Оригінали договору та актів здачі- прийняття робіт (надання послуг) згідно нього оглянуті у ході судового засідання.

З метою підтвердження наявності складських приміщень ТОВ «Агрофірма «Столична» надано належним чином засвідчену копію Договору №08 від 1 грудня 2003 року оренди цілісного майнового комплексу - переробно-заготівельного підприємства (а.с.106-110) за адресою: м.Васильків, вул. Михайлівська, 8 (а.с.106-110).

Також подано Акт передачі-приймання основних засобів в оперативну оренду від ДП «Оптово-роздрібне об'єднання» до ТОВ «Агрофірма «Столична» на засвідчення наявності у позивача виробничих потужностей (а.с.118-122).

На підтвердження оприбуткування товару та руху його по складу подано матеріальний звіт по руху сировини (рахунок 201) за серпень 2011 року по об'єктам «Склад сировини» і «Холодильник» (а.с.111-112), у якому відображено у повній мірі придбані у ТОВ «Декос Альянс» товари, їх кількість та найменування співпадають із вказаними у видаткових, податкових накладних та рахунках-фактурах, оформлених таким контрагентом позивача.

Щодо використання поставлених товарів у своїй господарській діяльності, то товариством надано виробничу відомість за період з 1 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року, з якої вбачається, що із придбаних у ТОВ «Декос Альянс» товарів позивачем здійнювалося виробництво консервної продукції (а.с.113-117).

Розрахунки між сторонами договору за відвантажений товар проводились у безготівковій формі через розрахунковий рахунок, що було встановлено податковим органом та зафіксовано в Акті перевірки (а.с.20).

За таких обставин вбачається, що твердження про безтоварність ґрунтується на припущеннях, а доводи позивача про дійсність правочинів належними доказами не спростовується.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд констатує, що за визначенням пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість передбачено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Судом встановлено, що першою подією у спірних відносинах є дата отримання платником податків товару.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За нормами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У силу положень статей 185, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

З метою встановлення факту здійснення господарської операції судом з'ясовувалися, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; зв'язок між фактом придбання товарів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Суд звертає увагу, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованими. Визначення податкових зобов'язань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обов'язків його контрагентом.

Крім того, суд наголошує, що факт визнання правочину нікчемним(недійсним) має наслідком застосування негативних наслідків за цивільним законодавством, а не донарахування податкових зобов'язань.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції та навпаки.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість; податковий кредит вважається сформованим правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення, на підставі якого визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймається податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Під час розгляду справи суду були надані належно оформлені первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та їх виконання між ТОВ «Агрофірма «Столична» та його контрагентом, такі операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку, встановлено їх безпосередній зв'язок із господарською діяльністю позивача; докази ж наявності обставин, які позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту - податковим органом не надані.

Окрім того, суд підкреслює, що в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні зазначено порушення норм статтей 4 та 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у той час, як господарські операції мали місце у липні 2011 року, тобто під час дії Податкового кодексу України. Разом із тим, як визначає стаття 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Щодо висновку спеціаліста за результатами почеркознавчого дослідження про неналежність ОСОБА_3 підписів у відповідних податкових накладних, видаткових накладних, рахунках-фактурах, податкових деклараціях, суд підкреслює, що, по-перше, особа, яка проводила таке дослідження не була попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, по-друге, представник податкового органу не зміг пояснити суду де, коли і яким чином відбиралися вільні зразки підписів ОСОБА_3 До того ж, в матеріалах справи міститься копія листа ОСОБА_3, де останнім зазначено відсутність факту відбору у нього зразків підпису (а.с.33). Таке твердження Інспекцією не спростоване. А, по-третє, вказаний громадянин, проставляючи підпис на договорі та інших документах від імені ТОВ «Декос Альянс», діяв як її представник.

Як закріплює частина четверта статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Оскільки зобов'язання за договором купівлі-продажу, укладеним між позивачем та ТОВ «Декос Альянс», мали реальний характер, факт отримання товару та відсутність взаємних претензій свідчить про те, що укладення цього правочину відповідало волі сторін.

Дії фізичної особи - представника, яка учиняла підпис на договорі поставки та інших документах від імені юридичної особи - ТОВ «Декос Альянс», у контексті правової оцінки правочинів, що вчинені між ним і позивачем, слід оцінювати з точки зору наявності у представника повноважень на укладення правочину від імені цієї юридичної особи.

Згідно статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

За нормами частини другої статті 1158 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.

Таким чином, сам лише факт того, що певна фізична особа учинила правочин (певні дії, що мають юридичне значення) в інтересах юридичної особи без її доручення або з перевищенням повноважень, не має наслідком нікчемності такого правочину, адже такого наслідку законом не передбачено.

За недоведеності відповідачем того, що товари контрагентом не постачались висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем податкового кредиту є безпідставними.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Суд наголошує, що у цьому випадку податковий орган не довів відсутності здійснення господарської операції та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Як встановлює частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 1270,75 грн., доказів понесення інших судових витрат не надано.

Тому, судові витрати щодо сплати судового збору у вказаній сумі підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби №0000092340 від 10 лютого 2012 року.

Стягнути із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Столична» судовий збір у сумі 1270 (одна тисяча двісті сімдесят) грн. 75 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 08 травня 2013 р.