Ухвала суду № 31112751, 25.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 р. Справа № 170273/12/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Кузьмича С.М., Олендера І.Я.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державного підприємства «Бучацьке лісове господарство» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2012 року у адміністративній справі №2а-1970/2892/12 за адміністративним позовом Державного підприємства «Бучацьке лісове господарство» до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Державне підприємство «Бучацьке лісове господарство» звернулося із позовом до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень №23/0000032300, №24/0000042300 від 20.02.2012 та №71/0006971701 від 23.08.2012.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що за ІІ, ІІІ та ІV квартали 2010 року відповідачем не були враховані в декларації на прибуток всі витрати на оплату праці, зокрема не враховувались витрати по рахунках 47, 949 та частини 231 рахунків і тим самим був завищений об'єкт оподаткування за відповідні періоди; заперечує збільшення суми грошового зобов'язання по земельному податку на підставі податкового повідомлення - рішення №24/0000042300, так як в управлінням земельних ресурсів Бучацької районної державної адміністрації землі водного фонду за державним підприємством «Бучацьке лісове господарство» не відображено; збільшення на 856067,97 грн. суми податку з доходів фізичних осіб та на 77542,24 грн. суми штрафної санкції, на думку позивача, суперечить положенням п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України, оскільки строк давності протягом якого міг бути стягнутий з позивача податковий борг з податку на доходи фізичних осіб в сумі 724352,48 грн. закінчився 01.06.2011 року та посилається на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.08.2011 року у справі №2-а-1970/2043/11, якою визнано податковий борг державного підприємства «Бучацьке лісове господарство» по податку з доходів фізичних осіб в сумі 724352,48 грн. безнадійним та зобов'язано Бучацьку МДПІ в Тернопільській області прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.09.2012 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на порушення відповідачем норм ст. 101 Податкового кодексу України щодо списання безнадійного податкового боргу та постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.08.2011 р., якою визнано податковий борг державного підприємства «Бучацьке лісове господарство» по податку з доходів фізичних осіб в сумі 724352,48 грн. безнадійним та зобов'язано Бучацьку МДПІ в Тернопільській області прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представники апелянта апеляційну скаргу підтримали з підстав зазначених у скарзі, просили постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просив скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін. Крім цього додав, що постанова Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.08.2011 р., якою визнано податковий борг державного підприємства «Бучацьке лісове господарство» по податку з доходів фізичних осіб в сумі 724352,48 грн. безнадійним та зобов'язано Бучацьку МДПІ в Тернопільській області прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2012 р. скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог державного підприємства «Бучацьке лісове господарство» до Бучацької МДПІ про зобов'язання прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу по податку з доходів фізичних осіб в сумі 724352,48 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. Відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт від 06.02.2012 року за №86/23-00993030 та прийнято податкові повідомлення - рішення від 20 лютого 2012 року: №23/0000032300 про сплату 49776 грн. податку на прибуток, в тому числі: 48328,00 грн. за основним платежем та 1448,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №24/0000042300 про сплату 3927,09 грн. земельного податку з юридичних осіб, в тому числі 3365,22 грн. за основним платежем та 561,87 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №26/0000251700 про сплату податку на доходи найманих працівників в розмірі 217004,50 грн., в тому числі 2390,00 грн. основного боргу та 214614,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до Державної податкової служби у Тернопільській області зі скаргою про скасування податкових повідомлень - рішень Бучацької МДПІ від 20 лютого 2012 року №23/0000032300, №24/0000042300 та №26/0000251700. Рішенням ДПС у Тернопільській області від 27.04.2012 року за вих. №4736/10/10-207/96 залишено без змін податкові повідомлення - рішення від 20.02.2012 року №23/0000032300 про донараховану суму податкового зобов'язання по податку на прибуток, №24/0000042300 про донараховану суму податкового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб, та скасовано №26/0000251700 в частині 170397 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції, а в іншій частині залишено без змін.

За результатами розгляду повторної скарги, 12.07.2012 Державною податковою службою України залишено без змін податкові повідомлення - рішення №26/0000251700, №23/0000032300 та №24/0000042300, з урахуванням рішення державної податкової служби в Тернопільській області від 27 квітня 2012 року, а скаргу державного підприємства «Бучацьке лісове господарство» залишено без задоволення; збільшено на 856067,97 грн. податку з доходів фізичних осіб та на 77542,24 грн. штрафних санкцій, визначених у податковому повідомленні - рішенні №26/0000251700.

На підставі акту перевірки Бучацькою МДПІ 23.08.2012 року прийнято податкове повідомлення - рішення №71/0006971701 про збільшення на 856067,97 грн. податку з доходів фізичних осіб та на 77542,24 грн. штрафних санкцій.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що податкові зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб є самостійно задекларованими; позивачеві було відомо про неправомірність нарахувань та виплат компенсацій за невикористані відпустки та, позивачем земельні ділянки не включені до об'єкту оподаткування у відповідні податкові декларації/розрахунки плати за землю.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними з огляду на наступне.

Позивач зазначає, що борг по податку з доходів фізичних осіб в сумі 724352,48 грн. сформувався станом на 01.06.2008 р., однак з матеріалів справи вбачається, що позивачем 17.03.2011 подано до Бучацької МДПІ податкову декларацію №2954, якою задекларовано до сплати податок з доходів фізичних осіб сумі 771075,69 грн. Тобто заборгованість по сплаті податку з доходів фізичних осіб позивачем узгоджено 17.03.2011.

Відповідно до п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами», податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України, - у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

За період, який підлягав перевірці з 01.04.2010 року по 01.10.2011 року ДП «Бучацьке лісове господарство» сплатило 879098,46грн. податку на доходи фізичних осіб, з яких 633449,35 грн. погасили заборгованість попередніх років, та 245649,04 грн. сплачено заборгованості по наданій розстрочці, тобто із суми 1057526,35 грн. нарахованої за період що перевірявся позивачем погашено лише 153352,16грн.

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», який був чинний до 01.01.2011, податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані зараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника додатку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 цього ж Закону податковий агент, який зараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст. 7 цього Закону.

Згідно із підпунктом 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Пунктом 1 підрозділу 1 розділу XX Перехідних положень ПК України встановлено, що податок на доходи фізичних осіб, нарахований, але не сплачений податковим агентом до бюджету всупереч порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, на дату набрання чинності цим Кодексом вважається податковим боргом за узгодженим податковим зобов'язанням та підлягає відображенню у податковому розрахунку за результатами першого звітного кварталу, протягом якого набирає чинності цей Кодекс, а також стягується з податкового агента із застосуванням заходів відповідальності, передбачених цим Кодексом.

Грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету (п. 54.2 ст. 54 ПК України).

Згідно п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 168.1.5. п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, коли оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно з пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Оскільки, ДП «Бучацьке лісове господарство» щомісячно сплачувало податок на доходи фізичних осіб у 2008 - 2011 роках, то податковим органом зараховані сплачені суми в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення.

Апелянт посилається на ту обставину, що відповідач не вправі був зараховувати сплачені позивачем кошти в рахунок погашення боргу попередніх періодів, однак такі дії відповідача позивачем в судовому порядку не були оскаржені.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, про те, що податковим органом правомірно збільшено суму грошового зобов'язання у податковому повідомленні - рішенні Бучацької МДПІ від 23.08.2012 №71/0006971701 в розмірі 856067,97 грн. по податку з доходів фізичних осіб та 77542,24 грн. штрафної санкції, на виконання вимог п. 54.3 ст. 54, п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України.

Крім цього, оскільки позивачем 17.03.2011 подано до Бучацької МДПІ податкову декларацію, якою задекларовано до сплати податок з доходів фізичних осіб в сумі 771075,69 грн., то дана заборгованість є узгодженою, та відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України податковий орган правомірно зараховував кошти, що сплатив платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Що стосується посилань апелянта на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду (справа №2-а-1970/2043/11), якою визнано податковий борг ДП «Бучацьке лісове господарство» по податку з доходів фізичних осіб в сумі 724352,48 грн. безнадійним, то колегія суддів зазначає наступне.

Вказана постанова суду першої інстанції, до набрання законної сили, на правомірність прийняття податкового повідомлення - рішення №71/0006971701 не впливала та крім цього, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2012 р. вказану постанову скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог державного підприємства «Бучацьке лісове господарство» до Бучацької МДПІ про зобов'язання прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу по податку з доходів фізичних осіб в сумі 724352,48 грн.

Що стосується визначення суми грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв на момент вчинення порушення, з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно - правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Відповідно до п.п. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5 цього ж Закону, до складу валових витрат платника податку відносяться суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані на виплати, зазначені в підпункті 5.6.1 цієї статті, у розмірах і порядку, встановлених законом.

Відповідно до п.п. 138.8.2 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Відповідно до п.п. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу загальновиробничих витрат включаються, зокрема, витрати на управління виробництвом (оплата праці працівників апарату управління цехами, дільницями відповідно до законодавства тощо; внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього розділу).

З акту перевірки вбачається, що позивачем в порушення вимог ст. 24 Закону України «Про відпустки» надавалась грошова компенсація відпусток працівникам, які жодного дня не перебували в відпустках, внаслідок чого, підприємством проведено зайві нарахування та виплати компенсацій за невикористані відпустки за період який підлягав перевірці в сумі 24776,00 грн. ,у тому числі за 1 півріччя 2010 року у сумі 7344,00 грн., за 3 квартали 2010 року у сумі 9319,00 грн., за 2010 рік у сумі 12150,00 грн., за 1 квартал 2011 року у сумі 1511,00 грн.. за 2 квартал 2011 року у сумі 11115,00 грн. Дані суми компенсацій були відображені підприємством в бухгалтерському обліку та відповідно були зайво віднесені на витрати в порушення пп. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у рядок 04.3 Декларацій з податку на прибуток підприємства у відповідних звітних періодах за період з 01.04.2010 по 31.03.2011 року і в порушення пп.138.8.2 п.138.8 ст.138 Податкового Кодексу України у рядок 05.1.2 додатку СВ до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за II квартал 2011 року.

Від зайво нарахованих коштів проведено відрахування внесків на соціальні заходи в розмірі 9242,00 грн., в результаті чого, державним підприємством «Бучацьке лісове господарство» в порушення вимог п.п. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» завищено валові витрати за 2010 рік та І квартал 2011 року на 5096грн., відповідно в порушення вимог п.п 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України завищено валові витрати за ІІ квартал 2011 року на 4146 грн.

З урахуванням наведеного вище, занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 48328,00 грн., у тому числі за ІІ квартал 2010 року в сумі 4139,00 грн., за ІІІ квартал 2010 року в сумі 678,00 грн., за ІV квартал 2010 року в розмірі 972,00 грн., за І квартал 2011 року в сумі 519,00 грн., за ІІ квартал 2011 року в сумі 19201,00 грн., за ІІІ квартал 2011 року в розмірі 22819,00 грн.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що контрольно - ревізійним відділом в Чортківському районі проведено ревізію фінансово - господарської діяльності державного підприємства «Бучацьке лісове господарство» за період з 01.01.2009 року по 01.09.2011 року, (акт №31-22/49 від 16.11.2011 року) та 30.11.2011 року з метою повного усунення виявлених порушень, попередження їх виникнення в подальшому, керуючись п. 7 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно - ревізійну службу в Україні», позивачу направлено обов'язкові вимоги за вих. №19-31-13-14/880, зокрема: відшкодувати за рахунок осіб, які отримали з порушенням чинного законодавства кошти в сумі 31512,67 грн.

На виконання цієї вимоги, позивачем 28.12.2011 року за вих. №947 направлено лист контрольно - ревізійному відділу у Чортківському районі, у якому повідомляється про усунення недоліків та порушень законодавства з фінансових питань встановлених ревізією від 16.11.2011 року на підприємстві та долучено копії розрахунково - платіжних відомостей про проведення утримання компенсацій відпусток, утримання перевитрат пального та нарахування індексації. Проведено перерахунок по сплачених внесках до державно - цільових фондів.

З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції вірно зазначив, що до проведення податковим органом перевірки позивачеві було відомо про неправомірність нарахувань та виплат компенсацій за невикористані відпустки, однак ДП «Бучацьке лісове господарство» відповідно до вимог ст. 50 Податкового кодексу України самостійно не надіслало уточнюючий розрахунок до податкових декларацій з податку на прибуток за відповідні звітні податкові періоди у яких відбулося безпідставна виплата компенсацій.

Таким чином позивачем занижено податок на прибуток в період, що перевірявся податковим органом, на загальну суму 48328 грн. в наслідок, зокрема, порушення порядку нарахувань та виплат компенсацій за невикористані відпустки та відрахування внесків на соціальні заходи.

Що стосується сплати 3927,09 грн. земельного податку з юридичних осіб, то колегія суддів зазначає, що підставою для нарахування земельного податку, згідно зі ст. 13 Закону України «Про плату за землю» є дані державного земельного кадастру, який відповідно до статей 193 та 204 Земельного кодексу України містить сукупність відомостей і документів про місце розташування земельних ділянок та правовий режим, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів і ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно із даними статистичної звітності по формі 6-зем, отриманих в Головному управлінні Держкомзему у Тернопільській області, в користуванні державного підприємства «Бучацьке лісове господарство»на території Бучацького району знаходяться земельні ділянки водного фонду загальною площею 62 га. з них на території: Берем'янської сільської ради - 4,0 га, Дулібської сільської ради - 6,0 га, якої Жизномирської сільської ради -2,0 га, Жниборідської сільської ради - 3,0 га, Костільницької сільської ради - 2,0 га, Ліщанецької сільської ради - 7,0 га, Миколаївської сільської ради - 5,0 га, Передмістянської сільської ради - 2,0 га, Порохівської сільської ради - 1,0 га, Ріпинецької сільської ради - 3,0 га, Скомороської сільської ради - 4,0 га, Сороківської сільської ради - 1,0 га, Стінківської сільської ради - 2,0 га, Трибухівської сільської ради - 7,0 га, Язловецької сільської ради - 9,0 га, Бучацької міської ради - 4,0 га. З приводу зазначеного представник позивача повідомила, що облікові дані у довідці по формі 6-зем, виданої Головним управлінням Держкомзему у Тернопільській області, ні в адміністративному ні в судовому порядку не оскаржені.

Судом встановлено, що 2010 та 2011 роках позивачем не подавались в Бучацьку МДПІ витяги з державного земельного кадастру на землі водного фонду, внаслідок чого, зазначені земельні ділянки не включені до об'єкту оподаткування у відповідні податкові декларації/розрахунки плати за землю, а тому і неоподатковані, чи порушено ст. 2, ст. 11, ст.13, ст.14, ст.18 Закону України «Про оплату за землю» із змінами та доповненнями, п.286.1, п.286.2 ст.286 та п.287.1 ст.287 розділу ХІІ Податкового кодексу України.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Бучацьке лісове господарство» - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2012 року у адміністративній справі № 2а-1970/2892/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено 30.04.2013 р.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді С.М. Кузьмич

І.Я. Олендер