Ухвала суду № 3110515, 21.01.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-1345/08                                                     Головуючий 1-ої інстанції – КошикаА.Ю.

                                                                                                                                             Суддя-доповідач - Попович О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2009 року                                                                         м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

Головуючого судді                                    Попович О.В.

Суддів                                                        Літвіної Н.М., Мамчура Я.С.,

при секретарі                                             Окис Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Васильківської об’єднаної державної податкової інспекції на Постанову Господарського суду Київської області від 08.05.2007 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Машинобудівельний завод» до Васильківської об’єднаної державної податкової інспекції, Головного управління державного казначейства України у Київській області про стягнення 640563,80 грн., -

В С Т А Н О В И Л А:

ЗАТ «Машинобудівельний завод» звернувся до Господарського суду Київської області з позовом про бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 190935,00 грн. у квітні 2005 року та 749956,00 грн. у травні 2005 року, всього 640563,80 грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем була подана заява про зміну позовних вимог, згідно якої позивач просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 000502340/0 від 23.05.2006 року та зобов'язати Головне управління Державного казначейства у Київській області відшкодувати з Державного бюджету України 640563,80 грн.

Постановою Господарського суду Київської області від 08.05.2007 року позов Закритого акціонерного товариства «Машинобудівельний завод» до Васильківської об’єднаної державної податкової інспекції, Головного управління державного казначейства України у Київській області про стягнення 640563,80 грн. – задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення №000502340/0 від 23.05.2006 року та зобов’язано Управління державного казначейства у Київській області відшкодувати позивачу з Державного бюджету України 640563,80 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеною Постановою, відповідач Васильківська ОДПІ подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати Постанову суду першої інстанції та постановитинову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення Господарським судом Київської області норм матеріального права, що, відповідно до п. 4 ст. 202 КАС України, є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Васильківською ОДПІ Київської області було проведено невиїзну документальну перевірку ЗАТ «Машинобудівельний завод» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень, травень 2005 року.

За її результатами складено відповідний Акт № 1096/23-4/32610534 від 11.05.06р., яким зафіксовано порушення п. 1.8. та ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, а саме неможливість підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування за квітень, травень 2005 року відповідно на суму 156100,00 грн. та 484463,00 грн.

На підставі встановленого порушення, відповідачем прийнято податкове повідомлення – рішення №000502340/0 від 23.05.2007 року, яким позивачу визначено суму завищення бюджетного відшкодування в розмірі 640563 грн.

Господарський суд Київської області в своєму рішенні від 08.05.2007 року прийшов до висновку про правомірність, законність та обґрунтованість позовних вимог, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Васильківської ОДПІ Київської області №000502340/0 від 23.05.2007 року.

Апеляційна інстанція повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в тому числі з акту перевірки позивача, останній, згідно податкових накладних у квітні, травні 2005 році придбав у ПП ПКК «Агротехкомплект» та ПП ПКК «Будавтокомплект» запасні частини до військової техніки.

Передача товару була оформлена відповідними податковими накладними, на підставі яких зазначені в них суми податку на додану вартість позивач відніс до податкового кредиту.

Відповідачем не оспорюється факт отримання позивачем товару згідно вищезазначених податкових накладних. Оплата позивачем отриманого товару також підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Відповідач Васильківська ОДПІ вважає, що відповідно до п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Оскільки, відповідачем за результатами проведених зустрічних перевірок по ланцюгу постачання не встановлено надмірного нарахування та сплати податку на додану вартість до державного бюджету, не встановлено походження та фактичного перевезення запасних частин до військової спецтехніки (стартер-генератора, та запчастин), які в подальшому були одержані позивачем, він дійшов висновку про зменшення заявленої суми бюджетного відшкодування в частині непідтверджених сум.

Однак, відповідно до абзацу «а» п.п. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, в п. 1.8. ст. 1 згаданого Закону йде мова про надмірну сплату податку на додану вартість позивачем саме своїм контрагентам, а не позивачем чи контрагентами до бюджету.

Надмірна сплата податку на додану вартість утворюється через застосування при розрахунку суми податкового зобов'язання положення п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону, а саме сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Оскільки позивач здійснив експорт товарів, що підтверджується відповідними вантажно-митними деклараціями, попередньо придбаних у своїх контрагентів, то ним правомірно було застосовано нульову ставку ПДВ до ціни таких товарів. При цьому своїм контрагентам позивач перерахував ціну товару з додаванням ставки ПДВ у розмірі 20%. Застосувавши формулу визначення податкового зобов'язання (бюджетного відшкодування), позивач отримав від'ємне значення суми (0 - 20% = -20%). Отже, за результатом застосування визначеної законом формули розрахунку податкового зобов'язання (бюджетного відшкодування) у позивача утворилася надмірна сплата податку на додану вартість, що цілком відповідає розумінню суті бюджетного відшкодування, визначеного у п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Висновок відповідача про зменшення суми заявленої до відшкодування ґрунтується на неможливості підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за квітень, травень 2005 року відповідно на суму 156100,00 грн. 484463,80 грн., (всього 640563,80 грн.) виконанням відповідних податкових зобов'язань постачальниками по ланцюгу постачання. При цьому така неможливість пов'язана з неотриманням відповідей про результати зустрічних перевірок чи неможливістю проведення таких перевірок.

Однак, чинне законодавство не містить норм про обов'язок платника податків контролювати податкову звітність його контрагентів, крім того, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Судом першої інстанції також встановлено факт сплати позивачем спірних сум податку на додану вартість в ціні придбаних товарів, що підтверджено наявними у справі податковими накладними та не заперечується і не спростовується Васильківською ОДПІ.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна. Обов'язкової наявності інших документів чи обставин для нарахування податкового кредиту не передбачено.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені до бюджетного відшкодування суми ПДВ позивачем підтверджені у встановленому законодавством порядку, зменшення заявлених позивачем сум бюджетного відшкодування у зв'язку з неможливістю підтвердження їх фактичної сплати до бюджету є безпідставним, тому податкове повідомлення-рішення № 000502340/0 від 23.05.2006 року винесено протиправно і підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції правомірно не були прийняті до уваги посилання відповідача на правомірність зменшені бюджетного відшкодування за оспорюваним рішенням з тих підстав, що неможливо прослідкувати сплату податку на додану вартість контрагентів позивача.

Отже, суд першої інстанції з’ясував всі обставини по справі та дійшов правильного висновку, що у позивача були всі підстави для включення витрат по сплаті ПДВ за податковими накладними отриманими від ПП ПКК «Агротехкомплект» та ПП ПКК «Будавтокомплект» до податкового кредиту у квітні, травні 2005 року.

 Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Васильківської об’єднаної державної податкової інспекції на Постанову Господарського суду Київської області від 08.05.2007 року – залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Київської області від 08.05.2007 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Машинобудівельний завод» до Васильківської об’єднаної державної податкової інспекції, Головного управління державного казначейства України у Київській області про стягнення 640563,80 грн. – залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом місяця.

                                   Головуючий суддя                        

                                   Судді