Ухвала суду № 3110513, 21.01.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-1799/08                                                                                      Головуючий 1-ої інстанції – Фесюра М.В.

                                                                                                                              Суддя-доповідач - Попович О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2009 року                                                                             м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

Головуючого судді                             Попович О.В.,

Суддів                                                            Літвіної Н.М.,

                                                           Мамчура Я.С.,

при секретарі                                      Окис Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у м. Чернігові на Постанову Господарського суду Чернігівської області від 12.04.2007 року у справі за позовом Приватного підприємства «СТВ» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

 Приватне підприємство «СТВ» звернулось до Господарського суду Чернігівської області з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання нечинними податкових повідомлень-рішення від 26.02.2007 року №0000962320/0 та №0000972320/0.

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 12.04.2007 року позов Приватного підприємства «СТВ» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень – задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення №0000962320/0 та №0000972320/0 від 26.02.2007 року.

Не погоджуючись з вищезазначеною Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати Постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою в задоволенні позову відмовитиповністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення Господарським судом Чернігівської області норм матеріального права, що відповідно до п. 4 ст. 202 КАС України є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, з 15.01.2007 року по 02.02.2007 року працівниками ДПІ у м. Чернігові було проведено виїзну планову перевірку Приватного підприємства «СТВ». За її результатами складено відповідний акт №155/23/22818209 від 13 лютого 2007 року. На підставі даного акту від 12.02.2007 року №155/23/22818209, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000962320/0 від 26.02.2007 року та №0000972320/0 від 26.02.2007 року. Даними рішенням позивачу було визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 96914 грн., з яких 64609 грн. сума основного платежу та 32305 грн. штрафних санкцій та зменшено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 77532 грн., з яких 51688 грн. сума основного платежу та 25844 грн. штрафні санкції.

Господарський суд Чернігівської області в своєму рішенні прийшов до висновку про правомірність, законність та обґрунтованість позовних вимог щодо визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, а тому, дані податкові повідомлення-рішення є незаконними та підлягають скасуванню.

Апеляційна інстанція повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не було завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у 2 кварталі 2005 року на 51688 грн. та не було безпідставно включено до складу валових витрат в 2 кварталі 2005 року 64609 грн., виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в тому числі з акту перевірки позивача та наданих останнім первинних документів, у періоді, що перевірявся працівниками відповідача, позивач здійснював операції придбання товарів, робіт, послуг з постачальниками ТОВ «Таіс плюс», ТОВ «Вют Постач», ТОВ «Таіс», які в свою чергу пройшли державну реєстрацію як юридичні особи та у встановленому порядку зареєстровані платниками ПДВ, що підтверджується копіями свідоцтв платників ПДВ.

На підтвердження своєї позиції щодо безтоварності угод з вказаними контрагентами, відповідачем не надано жодного доказу. Крім того, як вказано в п.2, 17 акту перевірки, на підставі наказу від 29.12.2005р. № 138 призначена інвентаризаційна комісія, в результаті інвентаризації складено протокол про проведення перевірки, нестачі та надлишків товарно - матеріальних цінностей у позивача не виявлено. Безпосередньо під час перевірки, як вказано в п.2.16 акту, інвентаризація не проводилась.

Позивач в повному обсязі розрахувався з підприємствами - постачальниками, що підтверджується платіжними документами та не заперечується відповідачем.

Всі операції з придбання сільськогосподарської продукції у вказаних підприємств відображені у податковому та бухгалтерському обліку позивача.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання плат податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишає продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку підтверджені податковими накладними.

Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №165 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх затвердження» факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на вартість засвідчує податкова накладна.

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Закон України «Про податок на додану вартість» дає повний і вичерпний перелік обов’язкових реквізитів, які повинна містити в собі податкова накладна, а саме - відповідно до п.п. 7.2 ст. 7 названого Закону податкова накладна має містити визначені реквізити.

Податкові накладні, видані позивачу ТОВ «Таіс плюс», ТОВ «Вют Постач», ТОВ «Таіс» та на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит у 2 кварталі 2005р., повністю відповідають вимогам чинного законодавства України і це не заперечувалось відповідачем ані в акті перевірки, ані під час слухання справи.

Зазначені підприємства були платниками податку на додану вартість, зареєстровані в установленому законом порядку на момент укладення та виконання угод, і це не заперечується сторонами по справі. Позивач також є платником податку на додану вартість, зареєстрованим в установленому законом порядку про що зазначено у акті перевірки.

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження визнання договорів, укладених позивачем з вказаними підприємствами недійсними.

Судом першої інстанції правомірно не були прийняті до уваги посилання відповідача на правомірність зменшені бюджетного відшкодування за оспорюваним рішенням з тих підстав, що контрагенти контрагентів позивача не задекларували чи не сплатили податок на прибуток до бюджету.

Відповідно до п.п.5.2.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною, праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Обмеження, яке передбачене п.п.5.3.9 цієї статті, а саме - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, не може бути застосоване в даних спірних відносинах, оскільки платник податків надав належні документи (в тому числі під час перевірки), які підтверджують валові витрати, а податковий орган, в свою чергу, не надав доказів невідповідності таких документів вимогам чинного законодавства.

Докази відповідача, які полягають у визнанні недійсними установчих документів та свідоцтв платників ПДВ контрагентів підприємств ТОВ «Таіс плюс», ТОВ «Вют Постач», ТОВ «Таіс» не є належними, оскільки вказані рішення районних судів були постановлені після звітного періоду, щодо якого проводилась перевірка працівниками відповідача, а тому не можуть бути прийняті як належні та допустимі, оскільки не стосуються господарських відносин позивача з ТОВ «Таіс плюс», ТОВ «Вют Постач», ТОВ «Таіс».

Обґрунтовано, не визнано належним доказом судом першої інстанції й обвинувальний висновок у кримінальній справі по обвинуваченню скоєнні злочинів службових осіб ТОВ ТОВ «Таіс плюс», ТОВ «Вют Постач», ТОВ «Таіс», оскільки в обвинувальному висновку мова йде про підроблення документів, виданих від імені ТОВ «Компанія «Будіндустрія - Траст». Будь - яких доказів підроблення документів, які видавалися вказаними службовими особами позивачу, відповідач не надав, обмежившись припущенням про можливість такої підробки

Отже, суд першої інстанції з’ясував всі обставини по справі та дійшов правильного висновку, що у позивача були всі підстави для включення витрат по сплаті податку на прибуток та податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Таіс плюс», ТОВ «Вют Постач», ТОВ «Таіс» до складу валових витрат та податкового кредиту у 2 кварталі 2005 року.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, з’ясовані всі обставини. Судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідач не довів обставин правомірності податкових рішень-повідомлень, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення не вбачається. Тому, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові на Постанову Господарського суду Чернігівської області від 12.04.2007 року необхідно залишити без задоволення, а Постанову суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у м. Чернігові на Постанову Господарського суду Чернігівської області від 12.04.2007 року – залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Чернігівської області від 12.04.2007 року у справі за позовом Приватного підприємства «СТВ» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень– залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом місяця.

                        Головуючий суддя  

                        Судді