Ухвала суду № 3104496, 22.10.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-10547/08 Головуючий у І інстанції - Мельник-Томенко Ж.М.

Суддя-доповідач Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2008 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Глущенко Я.Б,

суддів Дурицької О.М., Зайцева М.П.,

при секретарі Токар М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Українсько-чеського товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" до Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень та їх скасування, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2007 року, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2007 року УЧ ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" звернулося з вказаним позовом до суду, в якому зазначило, що не погоджується з висновком податкового органу про порушення товариством пп. 3.1.1 п. 3.1, пп. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2007 року позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Немирівському районі Вінницької області від 13.02.2007 року № 0000062301/0, від 13.03.2007 № 0000062301/1, від 13.04.2007 року № 0000062301/2.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ДПІ у Немирівському районі Вінницької області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Судом першої інстанції встановлено відсутність факту переходу права власності від ОСОБА_1 до товариства на видувну машину ПЕТ-09/10, у зв'язку з чим зазначена операція не підлягає оподаткуванню податком на додану вартість.

Такий висновок суду ґрунтується на Законі та наданих судові доказах.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем проведено виїзну комплексну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 року по 31.10.2006 року, про що складено акт перевірки від 05.02.2007 року № 5-23-30805437.

Проведеною перевіркою встановлено, що підприємством в порушення пп. 3.1.1 п. 3.1, пп. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» повернення одному з засновників видувної машини ПЕТ-09/10 вартістю 600000,00 грн. не включено до об'єкта оподаткування, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету за лютий 2005 року на 120000,00 грн. (600000,00 грн. х 20%).

На підставі акту перевірки відповідачем 13.02.2007 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000623301/0, яким донараховано податок на додану вартість у сумі 120000,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 60000,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а позивачу були надіслані податкові повідомлення-рішення від 13.03.2007 № 0000062301/1 та від 13.04.2007 року № 0000062301/2.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки відповідачем безпідставно нараховано податок на додану вартість при поверненні засновнику майна, що було передано ним до статутного фонду підприємства.

Так, відповідно до договору про заснування УЧ ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 22.06.2000 року учасник позивача ОСОБА_1 прийняла на себе зобов'язання сформувати свою частку у статутному фонді в розмірі 6484470,00 грн., що становило 28% статутного фонду товариства. Вона виконала прийняті на себе зобов'язання шляхом внесення грошового та майнового внеску, в тому числі, передала до статутного фонду товариства видувну машину ПЕТ-09/10 відповідно до рішення загальних зборів учасників товариства від 06.12.2000 року (протокол № 5) по акту прийому-передачі від 18.12.2000 року вартістю 600000,00 грн.

10 березня 2004 року на зборах учасників позивача розглядались питання про часткове припинення інвестиційної діяльності, вихід учасників, зменшення статутного фонду товариства та перерозподіл часток учасників товариства, затвердження змін до установчих документів товариства. Відповідно до прийнятого рішення розмір корпоративних прав ОСОБА_1 зменшився з 11,92% на 8,05%. Прийнятим рішенням ОСОБА_1 повернуто майно,  раніше внесене нею до статутного фонду товариства.

Згідно п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Проте, як правильно зазначено судом першої інстанції, відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку не відбулося поставки товарів в розумінні зазначеної норми Закону, оскільки відсутній факт переходу права власності на товар, що є визначальним при вирішенні питання оподаткування здійсненої операції.

У даному випадку можна вести мову про інвестицію у розумінні пп. 1.28.2 п. 1.28 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При передачі майна до статутного фонду інвестор на втрачає права власності на нього, а розпоряджається переданим майном у спосіб, визначений установчими документами товариства.

Зазначений висновок підтверджується Договором про заснування УЧ ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 22.06.2000 року, відповідно до п. 3.5 якого передбачено, що при внесенні внеску учасник одержує інвестиційний сертифікат. Тобто, майно передавалося до статутного фонду товариства його учасниками у правовому режимі інвестицій.

В підтвердження висновку про те, що вищезгадана операція не підлягає оподаткуванню ПДВ, оскільки не завжди передача майна засновником у статутний фонд підприємства пов'язана з переходом права власності, свідчать і приписи Закону України «Про господарські товариства».

Так, частиною першою статті 13 згаданого Закону визначено, що вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Тобто, вказана норма закону надавала право учасникам формувати статутний фонд товариства за рахунок передачі права користування обладнанням та при цьому не втрачати права власності на нього.

При затвердженні установчих документів підприємства зазначена норма була використана і викладена в п. 5.3. Статуту товариства, яким не передбачено обов'язкового передання майна, що вноситься як внесок до статутного фонду, у власність товариства. У свою чергу, п. 5.7 Статуту передбачено, що майно, передане учасником тільки в користування товариству, повертається в натуральній формі. Видувна машина ПЕТ-09/10 була повернута ОСОБА_1 у натуральній формі.

Відтак, положення установчих документів товариства щодо передачі майна до статутного фонду підприємства не обмежують права власника на розпорядження своєю власністю, а встановлюють за його ж згодою особливий порядок користування, який визначається установчими документами. Формуючи свою частку в статутному фонді товариства кожний із учасників здійснював пряму інвестицію.

Не спростовують цього висновку і посилання податкової інспекції на приписи на ст. 12 Закону України «Про господарські товариства», відповідно до якої товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного капіталу.

Як зазначалося вище, судовою колегією не встановлено факту передачі учасником товариства ОСОБА_1 права власності на майно, внесене до статутного фонду товариства. Навпаки, судом встановлено, що вкладом учасника товариства стала передача права користування обладнанням. До того ж, колегією суддів враховується, що для того, аби товариство набуло право власності на майно, передане йому учасником, має відбутися юридичний факт такої передачі, виражений у передбаченій Законом формі. Ані Закон України «Про власність», ані Закон України «Про господарські товариства» не передбачають автоматичного переходу права власності при передачі майна у статутний фонд товариства.

З врахуванням встановлених обставин справи, повернення учаснику товариства видувної машини ПЕТ-09/10, право користування якої було вкладом ОСОБА_1 до статутного фонду, не може бути розцінене як об'єкт оподаткування в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість».

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2007 року залишити без змін.

Повний текст ухвали виготовлений 27 жовтня 2008 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 28 жовтня 2008 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді: