Постанова № 31102418, 26.04.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2013 р. Справа № 809/864/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі

судді Могили А.Б.

за участі:

секретаря судового засідання Кобринської Л.М.,

представника позивача Мізунського М.М.,

представника відповідача Ковтун Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Комфортбуд-2" до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Державної податкової служби про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "БК "Комфортбуд-2" звернулося в суд із позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про визнання протиправними дій ДПІ у м. Івано-Франківську, які полягають у визнанні правочинів такими, що є нікчемними.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "БК "Комфортбуд-2" з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах із ТОВ "БТК "Будімпекс Плюс" за листопад 2011 року ДПІ в м. Івано-Франківськ складено акт від 26.09.2011 року №8093/23-1/33162343 відповідно до висновку якого встановлено нікчемність правочинів, вчинених ТОВ "БК "Комфортбуд-2" із ТОВ "БТК "Будімпекс Плюс". Вказані висновки ДПІ в м. Івано-Франківськ, викладені в акті перевірки від 26.09.2011 року є протиправними та такими, що грубо порушують його права та законні інтереси.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів зазначених в позовній заяві. Додатково суду вказав, що в акті перевірки №8093/23-1/33162343 від 26.09.2011 року "Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ "БК "Комфортбуд-2" з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинах із ТОВ "БТК "Будімпекс Плюс" за період з 01.11.2008 року по 30.11.2008 року" вказано, що при її проведенні використовувався акт планової виїзної перевірки позивача від 14.06.2010 року №10835/23-1/33162343 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.03.2010 року. В ході проведення вказаної перевірки податковим органом порушень з боку позивача по взаємовідносинах із ТОВ "БТК "Будімпекс Плюс" не виявлено. Крім того, у вказаному акті зазначено, що виконання робіт по влаштуванню фундаменту підтверджувалися актами виконаних робіт, податковими накладними, які в свою чергу були предметом реального аналізу податковим органом. Також, як на одну із підстав вважати правочини між позивачем та його контрагентом нікчемними, податковим органом зроблено посилання на акт ДПІ у Святошинському районі м. Києва №450/23-70/32529831 від 07.09.2011 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "БТК "Будімпекс Плюс" щодо підтвердження господарських відносин із позивачем. Вказані посилання не заслуговують на увагу, оскільки контрагент позивача, на час здійснення господарських операцій, був належно зареєстрований юридичною особою, являвся платником податків, у тому числі мав у наявності свідоцтво платника ПДВ, яке анульовано тільки 12.07.2010 року. Також варто зазначити, що у постанові Верховного Суду України зазначено, що у разі невиконання контрагентом зобов'язань зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме до цієї особи. Вказане свідчить про те, що ТОВ "БК "Комфортбуд-2" не може нести будь-яку відповідальність за можливе порушення податкового законодавства своїх контрагентів. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги заперечила з тих мотивів, що в ході проведення перевірки ТОВ "БК "Комфортбуд-2" встановлено, що Товариство, в період який підлягав перевірці, здійснювало господарські операції з ТОВ "БТК "Будімпекс Плюс". На думку податкового органу, укладені між цими юридичними особами договори є нікчемними, оскільки порушують публічний порядок, і направлені на незаконне заволодіння майном держави; договори не спрямовані на реальне настання правових наслідків обумовлених у них.

Встановлено заниження ТОВ "БК "Комфортбуд-2" податку на прибуток підприємств в розмірі 298943 грн. та заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет в сумі 239154 грн.

Від ДПІ у Святошинському районі м.Києва отримано акт №450/23-70/32529831 від 07.09.2011 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "БТК "Будімпекс Плюс" щодо підтвердження господарських відносин із позивачем, в зв'язку з відсутністю підприємства за місцем знаходження.

На думку контролюючого органу вказане свідчить про фактичну неспроможність ТОВ "БТК "Будімпекс Плюс" здійснювати господарські операції із позивачем. Враховуючи факти, які встановлені під час даних перевірок Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківськ дійшла висновку, що укладені договори між позивачем та його контрагентом відповідно до підпунктів 1, 2 статті 215, підпунктів 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Крім того, наслідком вказаних досліджень слугує також порушення кримінальної справи щодо директора ТОВ "БК "Комфортбуд-2" ОСОБА_4 за фактом ухилення від сплати податків у значних розмірах, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у значних розмірах.

Вважає, що позивачем не підтверджена товарність господарських операцій, які здійснювалися у період, що підлягав перевірці, із контрагентом, а дії податкового органу є правомірними, просила в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд встановив наступне.

ТОВ "БК "Комфортбуд-2" виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 04.10.2004 року зареєстроване юридичною особою та включене до ЄДРПОУ.

Крім того, позивач Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківськ 18.10.2004 року взятий на податковий облік. Дана інформація міститься в акті перевірки від 26.09.2011 року за №8093/23-1/33162343 (а.с.10).

Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківськ проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ "БК "Комфортбуд-2" з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинах із ТОВ "БТК "Будімпекс Плюс" за період з 01.11.2008 року по 30.11.2008 року, за результатами якої відповідачем 26.09.2011 року складено акт за №8093/23-1/33162343 (а.с.10-19).

В ході перевірки відповідач, посилаючись на акт перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва №450/23-70/32529831 від 07.09.2011 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "БТК "Будімпекс Плюс" щодо підтвердження господарських відносин із позивачем, дійшов висновку, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "БТК "Будімпекс Плюс" здійснювалася поза межами правового поля, що в свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільно-правової дієздатності, а самі фінансово-господарські взаємовідносини вказаного Товариства та позивача є фіктивними правочинами. Операції ТОВ "БТК "Будімпекс Плюс" не підтвердилися стосовно врахування реального здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності.

Вирішуючи правомірність дій Держаної податкової інспекції в м. Івано-Франківську щодо визначення нікчемними правочинів між ТОВ "БК "Комфортбуд-2" та ТОВ "БТК "Будімпекс Плюс", суд дійшов до висновку про необґрунтованість такої позиції податкового органу та визначення її без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття, виходячи з наступного.

До спірних правовідносин з приводу правильності формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями в листопаді 2008 року підлягає застосуванню Закон України "Про податок на додану вартість", що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ-це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено наступне.

Актом перевірки визнано нікчемність господарських операцій між позивачем та ТОВ "БТК "Будімпекс Плюс" по наданих послугах по будівництву. При цьому Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківськ посилається на акт перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва №450/23-70/32529831 від 07.09.2011 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "БТК "Будімпекс Плюс" щодо підтвердження господарських відносин із позивачем в зв'язку з відсутністю підприємства за місцем знаходженням, відсутністю посадових осіб, будь-яких документів, які б підтверджували здійснення господарських операцій Товариством.

Зі змісту акта перевірки позивача вбачається, що при проведенні перевірки 26.09.2011 року, податковим органом використовувався акт планової виїзної перевірки ТОВ "БК "Комфортбуд-2" від 14.06.2010 року №10835/23-1/33162343 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.03.2010 року.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Плановою документальною перевіркою позивача, проведеною податковим органом 14.06.2010 року охоплювався період господарської діяльності з 01.10.2008 року по 31.03.2010 року.

В акті перевірки позивача від 26.09.2011 року за №8093/23-1/33162343 зазначено, що у листопаді 2008 року Товариство виконувало підрядні та земляні роботи із залученням ТОВ "БТК "Будімпекс Плюс" відповідно до актів виконаних робіт та податкових накладних, сформованих ТОВ "БТК "Будімпекс Плюс" (а.с.12).

Із переліку в самому акті перевірки податкових накладних та актів виконаних робіт слідує, що вказані фінансові документи були предметом дослідження податковим органом при проведенні перевірки позивача у 2010 році. Більше того, будь-яких порушень з приводу взаємовідносин позивача та його контрагента Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківськ не виявлено.

Як встановлено судом, видами діяльності позивача, на момент здійснення перевірки були виробництво будівельних виробів з пластмас, виробництво будівельних металевих конструкцій, будівництво будівель, інші спеціалізовані будівельні роботи, оптова торгівля машинами та устаткуванням для добувної промисловості та будівництва, діяльність у сфері інжинірингу (а.с.11).

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю ТОВ "БТК "Будімпекс Плюс", формування витрат податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено наступне.

В період, що підлягав перевірці позивачем виконувалися підрядні роботи із залученням ТОВ "БТК "Будімпекс Плюс".

На виконання вказаних договорів були сформовані податкові накладні на суму вартості наданих послуг, оформлені акти приймання виконаних робіт. Вказана інформація міститься в акті перевірки від 26.09.2011 року за №8093/23-1/33162343 (а.с.12).

Вказані фінансово-господарські документи були предметом дослідження податкового органу при проведенні перевірки позивача в 2010 році, що підтверджується узагальненим переліком документів, які було використано про проведенні перевірки позивача за період з 01.10.2008 року по 31.03.2010 року (а.с.145-146).

Факт втрати фінансово-господарських документів позивача щодо господарських відносин з ТОВ "БТК "Будімпекс Плюс" підтверджується в суді поданими відповідачем копіями документів, зокрема поясненнями ОСОБА_5 - директора ВАТ "БК "Комфортбуд" (а.с. 109-11).

Позивачем, з дотриманням вимог Закону України "Про податок на додану вартість" до податкового кредиту з цього податку включено податкові накладні за вищевказаними господарськими операціями.

У пункті 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 того ж Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування валових витрат, податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

За цих же обставин не може впливати на формування валових витрат, податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування вчинення дій від імені керівника юридичної особи - контрагента, відомості про якого містяться у вказаному Єдиному державному реєстрі, іншою особою.

Зазначеної вище позиції притримується й Верховний Суд України, який у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

На час здійснення господарських операцій з позивачем, його контрагент зареєстрований як юридична особа Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією 31.07.2007 року (а.с.56). Серед видів діяльності Товариства є будівництво будівель, монтаж та встановлення збірних конструкцій та інші, що в свою чергу підтверджує зв'язок із наданими позивачу послугами.

На час господарських відносин з позивачем, ТОВ "БТК "Будімпекс Плюс" було платником ПДВ (свідоцтво платника ПДВ анульовано 12.07.2010 року). Крім того, Товариство подавало передбачену податковим законодавством звітність по ПДВ та прибутковому податку до податкового органу.

Суд приходить до висновку, що господарські операції позивача та ТОВ "БТК "Будімпекс Плюс" мали реальний характер, понесені витрати за надані послуги в наступному призвели до отримання прибутку, як наслідок валові витрати та податковий кредит пов'язані із господарською діяльністю позивача, а досліджені в 2010 році податковим органом акти виконаних робіт, податкові накладні є первинними документами у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, судом встановлені: спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції та зв'язок між фактом надання позивачу послуг, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті. Також в суду не має підстав ставити під сумнів рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "БТК "Будімпекс Плюс" та реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, оскільки відповідачем не представлено жодних доказів на підтвердження їх відсутності.

Щодо висновків відповідача про нікчемність угод укладених між позивачем і ТОВ "БТК "Будімпекс Плюс" суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Із змісту акту перевірки позивача вбачається, що документальне оформлення господарських операцій позивача із його контрагентом не є достатнім доказом того, що дані господарські операції були реальними, з огляду на неспроможність ТОВ "БТК "Будімпекс Плюс" виконувати господарські операції, що доводиться фактом відсутності в останнього відповідних можливостей.

Суд не погоджується із такою позицією податкового органу, оскільки законодавством обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та транспортних засобів - відсутнє, тому дані обставини не можуть слугувати висновком про порушення податкового законодавства саме позивачем, оскільки не залежать від волі останнього.

Цивільний кодекс України (стаття 215) визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже твердження податкового органу про нікчемність правочину є безпідставними. Крім того, відповідачем не надано доказів, що правочин визнаний недійсним в судовому порядку.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Цивільним і господарським кодексами передбачено, що для визнання договору недійним є наявність умислу в обох сторін або однієї із них.

В ході проведення відповідачем перевірки позивача, податковим органом було взято до уваги акт перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва №450/23-70/32529831 від 07.09.2011 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "БТК "Будімпекс Плюс" щодо підтвердження господарських відносин із позивачем (а.с.55-58).

В акті перевірки відповідача, як на одну із основних обставин, яка ставить під сумнів взаємовідносини між позивачем та ТОВ "БТК "Будімпекс Плюс" і їх реальність, зроблено посилання на висновки вищевказаного податкового органу, щодо відсутності Товариства за місцем знаходження.

Крім того, в судовому засіданні представником відповідача було зроблено посилання на порушення кримінальної справи щодо директора ТОВ "БК "Комфортбуд-2" ОСОБА_4 за фактом ухилення від сплати податків у значних розмірах, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у значних розмірах, а також пояснення самого директора Товариства про не укладання ним особисто будь-яких договорів із ТОВ "БТК "Будімпекс Плюс" та пояснення головного бухгалтера ОСОБА_6 з цього ж приводу.

Варто зазначити, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Згідно ч.4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Обвинувальний вирок про засудження директора ТОВ "БК "Комфортбуд-2" ОСОБА_4 - відсутній, тому суд приходить до висновку про безпідставність посилання відповідача на те, що позивач повинен нести якусь відповідальність за дії керівника, протиправність яких не доведена судом, оскільки це прямо суперечить конституційним нормам.

Відповідач вважаючи інформацію щодо порушення кримінальної справи, як підставу нікчемності правочинів між позивачем і ТОВ "БТК "Будімпекс Плюс", і посилаючись при цьому на пояснення директора ТОВ "БК "Комфортбуд-2" ОСОБА_4 щодо не укладання ним особисто будь-яких договорів із вказаним контрагентом, не взяв до уваги той факт, що правом підпису також був наділений заступник директора ОСОБА_7

Пояснення головного бухгалтера Товариства ОСОБА_6, якими відповідач також підтверджує висновки акту перевірки позивача, не стосуються правочинів між ТОВ "БК "Комфортбуд-2" та ТОВ "БТК "Будімпекс Плюс", а в період їх укладання та виконання вона не працювала головним бухгалтером позивача.

Крім того, в копіях постанов про порушення кримінальної справи, наданих суду представником відповідача, йдеться про вчинення посадовими особами позивача злочину - ухилення від сплати податків по правочинах із контрагентами, серед яких ТОВ "БТК "Будімпекс Плюс" відсутнє.

Отже, вказані докази на підтвердження позиції відповідача судом вважаються необґрунтованими та до уваги не приймаються.

З цього слідує, що вищевказані обставини жодним чином не вказують на фіктивність господарської діяльності позивача, як і не позбавляють права формувати податковий кредит.

Суд приходить до висновку, що податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні договору між позивачем з його контрагентом. Доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, наявності шкоди заподіяної державі, суду не надано.

Таким чином, відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку відповідача щодо нікчемності договору укладеного між позивачем і його контрагентом, та як наслідок, відсутність встановлених перевіркою порушень податкового законодавства позивачем.

Суд вважає, що позивач не несе відповідальності за можливу недостовірність інформації про контрагентів, а саме щодо наявності чи відсутності основних фондів і виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів.

Відповідно до пункту 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В підпункті 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону зазначено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як зазначалося вище, в матеріалах справи наявні копії відповідних документів, які підтверджують факт правомірності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Суд вважає, що відповідачем інших доводів правомірності висновків акту перевірки не наведено, а тому дії Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську щодо визначення правочинів укладених між позивачем і ТОВ "БТК "Будімпекс Плюс" нікчемними є протиправними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Державної податкової служби щодо визнання в акті перевірки №8093/23-1/33162343 від 26.09.2011 року нікчемними правочинів, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комфортбуд-2" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-торгівельна компанія "Будімпекс-Плюс".

Стягнути з Державного бюджету України в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комфортбуд-2" сплачений судовий збір у розмірі 28 (двадцять вісім) грн. 23 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.

Постанова складена в повному обсязі 07.05.2013 року.