Ухвала суду № 31094519, 25.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2013 року м. Київ К-36674/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.04.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2010

у справі № 2а-149/10/1870

за позовом Акціонерного товариства закритого типу ?Сумський фарфоровий завод?

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство закритого типу ?Сумський фарфоровий завод? звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 20.04.2010 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2010 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.04.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.04.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2010 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідачем проведена невиїзна позапланова документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2008 року та січень 2009 року та складений акт № 5010/23 6/00310433 від 15.07.2009.

Перевіркою встановлено, що позивачем не було дотримано вимог п.1.3, 1.8 ст.1, п. 10.2 ст. 10, пп. 7.7.1, 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість ", п. 19 ст. 2, ст. 9 Бюджетного кодексу України що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування по деклараціям з податку на додану вартість за липень 2008 року на суму 252000 грн., за січень 2009 року на суму 75257 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідач виніс податкове повідомлення рішення № 0000522306/0/48800 від 21.07.2009, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 51568 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 25784 грн. за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що висновки відповідача про наявність порушень позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на неможливості проведення зустрічної перевірки контрагента першої ланки за ланцюгом постачання товариства з обмеженою відповідальністю ?Інтер - Груп? через визнання його банкрутом і зняття з податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ухвалою Господарського суду Одеської області було припинено юридичну особу товариство з обмеженою відповідальністю ?Інтер - Груп? 21.04.09 у зв'язку з визнанням її банкрутом.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України ?Про податок на додану вартість? сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України ?Про податок на додану вартість?, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх періодах постачальником таких товарів (послуг).

Відповідно до п. 10.1 та п. 10.2 ст. 10 Закону України ?Про податок на додану вартість? особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є: а) платники податку, визначені у ст. 2 цього Закону; б) митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у п. 2.4 ст. 2 цього Закону; в) у разі якщо сплата податку особами, визначеними у п. 2.4 ст. 2 цього Закону, розстрочується шляхом надання податкового векселя, - платник податку, який надав такий податковий вексель; г) при наданні послуг нерезидентом - його постійне представництво, а при відсутності такого - особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України; д) платники податку, визначені пп. 2.3.4 п. 2.3 ст. 2 цього Закону, що здійснюють операції з реалізації конфіскованого майна. Платники податку, визначені у підпунктах ?а?, ?в?, ?г?, ?д? п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Особа, яка згідно з вимогами п. 2.2 ст. 2 цього Закону мала зареєструватися платником податку, але не здійснила таку реєстрацію, несе обов'язки з нарахування та сплати цього податку, а також відповідальність за його не нарахування або несплату на рівні особи, зареєстрованої як платник податку, без права виписки податкової накладної та нарахування податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно наданих податкових накладних, оформлені належним чином, відповідно до вимог п.п. 7.2.1. п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість?, підтверджується здійснення фактичної оплати товару та право позивача на податковий кредит, в тому числі і податку на додану вартість, в ціні товару. При цьому сума бюджетного відшкодування розрахована позивачем відповідно до п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість?.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, щодо того, що питання щодо встановлення від'ємного значення суми податку на додану вартість поширюється лише на окремо взятого платника податків (заявника бюджетного відшкодування), і згідно закону не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб (постачальників позивача), щодо яких відповідачем встановлено факт порушення податкового законодавства.

Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість? не передбачено залежності права на бюджетне відшкодування та розміру суми бюджетного відшкодування від можливості органу податкової служби провести зустрічну перевірку постачальників платника податку.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, стосовно того, що оскільки вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом товариством з обмеженою відповідальністю ?Інтер - Груп? підтверджується копіями договорів купівлі-продажу, копіями товарно - транспортних накладних, копіями актів про взаємний залік вимог, і так як згідно законодавства України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не залежить від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, то позивач правомірно зарахував суми податку на додану вартість до відшкодування.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.04.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2010 у справі № 2а-149/10/1870 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми відхилити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.04.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2010 у справі № 2а-149/10/1870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров

С.Е. Острович

О.І. Степашко