Ухвала суду № 31094518, 25.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2013 року м. Київ К-31667/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2010

у справі № 2-а-4109/10/2070

за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська будівельна

компанія"

про продовження терміну арешту активів

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська будівельна компанія" про продовження терміну арешту активів.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2010 позовні вимоги залишено без задоволення.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2010 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, позивач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2010 та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, поштовим повідомленням № 3035/10/23-516 від 19.02.2010, листом № 5593/10/23-516 від 23.03.2010 відповідача сповіщено про проведення в період з 29.03.2010 по 12.04.2010 виїзної планової документальної перевірки за період з 01.01.2007 по 31.12.2009, згідно плану-графіку документальних перевірок на І квартал 2010 року, затвердженого головою ДПА України.

29.03.2010 посадовою особою відповідача працівників позивача до проведення перевірки не допущено, про що складено акти відмови від отримання направлення на перевірку №347/235/31797160 та відмови від допуску до перевірки №348/235/31797160, з тих підстав, що позивач мав намір провести перевірку вже перевіреного періоду.

12.04.2010 позивачем, згідно подання підрозділу податкової міліції від 09.04.2010, відповідно до абз. ?г? п.п. 9.1.2 п.9.1. ст. 9 Закону України ?Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами? через відмову у допуску до перевірки, був застосований повний адміністративний арешт активів відповідача.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1, п.п. 9.1.1, 9.1.3 п.9.1 ст. 9 Закону України ?Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами? адміністративний арешт активів (коштів, матеріальних та нематеріальних цінностей, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання, платника податків) є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу, який полягає у забороні вчиняти платником податків будь-які дії щодо своїх активів, які підлягають такому арешту, крім дій з їх охорони, зберігання та підтримання у належному функціональному та якісному стані.

Відповідно до п.п.9.3.3. п.9.3 ст. 9 Закону України ?Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами?, арешт може бути накладено на активи строком до 96 годин від години підписання відповідного рішення керівником податкового органу (його заступником), зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, за винятком випадків, коли власника заарештованих активів не встановлено (не виявлено), ? у цьому випадку такі активі перебувають під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законодавством для визнання їх безхазяйними, або у разі коли такі активи є такими, що швидко псуються, ? протягом граничного строку, визначеного законодавством, після якого вони підлягають продажу за процедурою, вставленою статтею 10 цього Закону. Керівник відповідного податкового органу (його заступник) має право звернутися до суду з поданням про продовження строку арешту активів платника податків за наявності достатніх підстав вважати, що звільнення активів з-під адміністративного арешту може загрожувати їх зникненням або знищенням, а суд повинен прийняти відповідне рішення протягом 48 годин від моменту отримання зазначеного звернення. Строки, визначені цим підпунктом, не включають години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач не надав доказів, що свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що звільнення активів з-під адміністративного арешту може загрожувати їх зникненням або знищенням.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, щодо того, що обраний позивачем спосіб застосування адміністративного арешту активів відповідача шляхом зупинення операцій на рахунках відповідача не передбачений ст. 9 Закону України ?Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами?.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, стосовно того, що оскільки позивачем не доведено факту наявності достатніх підстав для подовження адміністративного арешту активів відповідача та застосування арешту активів у вигляді зупинення операцій на рахунках відповідача, то позовні вимоги обґрунтовано були залишені без задоволення.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2010 у справі № 2а-7660/09/1/0170 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2010 у справі № 2а-7660/09/1/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров

С.Е. Острович

О.І. Степашко