Ухвала суду № 31094449, 18.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2013 року м. Київ К-38020/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Рибченка А.О.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.02.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010

у справі № 2а-10736/09/5/0170

за позовом Приватного підприємства „Космос-Насіння-Імекс"

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

про скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Космос-Насіння-Імекс" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про скасування податкових повідомлень - рішень: № 000242301/1 від 04.09.2009; №000262301/1 від 04.09.2009.

Постановою Окружного адміністративного суду автономної Республіки Крим від 04.02.2010 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010 постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.02.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.12.2008 по 31.12.2008 та складено акт №500/23-1/34227474 від 12.08.2009.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення -рішення: №000242301/0 від 04.09.2009, яким зменшено позивачу бюджетне відшкодування податку на додану вартість на 6727,00 грн.; № 000262301/0 від 04.09.2009, яким донараховано позивачу 9122 грн. податку на додану вартість та 4561,00 грн. штрафних санкцій.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", суми заявлені позивачем до бюджетного відшкодування не підтверджені належним чином, оскільки у вантажній митній декларації вказано неналежного постачальника та позивач не міг отримати еспарцет від КП „Скілур-плюс", що тягне за собою зменшення сформованого платником податку податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, 01.08.2007 між позивачем та нерезидентом України - компанією Nourmohammadi Commercial укладено Контракт №002 на поставку насіння еспарцету "Піщаний 1251" врожаю 2007 року.

Відповідно до вантажної митної декларації №600000001/9/000020 від 10.01.2009 за межі митної території передано 20 т еспарцету, однак, виробником вказано КП „Скілур-плюс".

Відповідно до Договору купівлі-продажу №08/12 від 08.12.2008 КП „Скілур-плюс" продав, а Приватне підприємство „Космос-насіння-імекс" купило еспарцет технічний у кількості 60 т вартістю 120000 грн..

Згідно з Довідкою №105/23-01/31091543 від 17.06.2009 про результати невиїзної документальної перевірки СВК „Присивашьє" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків КП „Скілур-Плюс" за період з 01.09.2008 по 31.12.2008, СВК „Присивашьє" за видатковими накладними №№ 12, 13 12.12.2008 поставило 27, 950 кг еспарцету.

Відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість" при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

При цьому за змістом абз. 20 пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. Закону товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Позивачем підтверджено належними та допустимими доказами сплата податку на додану вартість в сумі 6666, 67 грн. КП „Скілур-плюс" за видатковою накладною №10/12 від 10.12.2008

З огляду на наведені приписи Закону попередні судові інстанції, на підставі належних доказів встановивши факт вивезення позивачем товару за межі митної території України, дійшли обгрутованого висновку про законність визначення позивачем податкових зобов'язань з операції з поставки на експорт цього товару за нульовою ставкою та, відповідно, про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Факт експорту товарів підтверджено вантажною митною декларацією та відповіддю Кримської митниці, а оцінка належності або невідповідності встановленій формі вантажної митної декларації не є компетенцією податкового органу, а надається митними органами.

Вивезений комісіонером товар за дорученням комітента (платника податку, що виконував роботи з рухомим майном, попередньо ввезеним для цього на територію України) для цілей оподаткування за правилами пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість" вважається вивезеним за межі митної території таким платником.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що позивачем правомірно застосована ставка податку у розмірі нуль відсотків при експорті товарів нерезиденту за договором доручення.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.02.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010 у справі № 2а-10736/09/5/0170 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.02.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010 у справі № 2а-10736/09/5/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді А.О. Рибченко О.І. Степашко