Постанова № 31093611, 09.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 квітня 2013 року 12:40 № 826/3948/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Воронюк М.М.,

за участю сторін:

представники позивача - Пономаренко А.Є., Поворозник С. Ф.,

представник відповідача - Коновал Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергобуд» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.03.2013 року № 0003322290 та № 0003332290,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Техенергобуд» (надалі - ТОВ «Техенергобуд», позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (надалі - ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2013 року № 0003322290, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 110 834,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 27 709,00 грн. та податкового повідомлення-рішення від 12.03.2013 року № 0003332290, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 88 667,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 22 167,00 грн.

Свої позовні вимоги ТОВ «Техенергобуд» обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняті рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач зазначає, що податковий орган посилаючись лише на показання свідка не мав права визнавати правочини між ТОВ «Техенергобуд» та ТОВ «Євросонік» укладеними неналежним чином чи з порушенням вимог законодавства.

Позивач стверджує, що господарська операція, що відбувалась між ТОВ «Техенергобуд» та ТОВ «Євросонік» відповідає видам діяльності підприємства, відповідно до КВЕД - будівництво житлових та нежитлових споруд. Придбаний товар (будівельні матеріали) був в подальшому використаний ТОВ Техенергобуд» для подальшої господарської діяльності.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

ТОВ «Техенергобуд» зареєстроване Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією за №10741070003014057 від 31.10.1997р. Код підприємства за ЄДРПОУ: 25272797.

ТОВ «Техенергобуд» взято на податковий облік в органах державної податкової служби за №10925/395-від 21.11.1997р. та перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 13.09.2011р. № 100350070, виданого ДПІ Шевченківському районі м. Києва, індивідуальний податковий номер 252727926592, ТОВ «Техенергобуд» зареєстроване платником ПДВ з 13.01.1998р.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на підставі наказу від 15.02.2013р. № 366/2290 та повідомлення від 15.02.2013р. № 2459/10/22.9-23, відповідно до п.79.1, п. 79.2 ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Техенергобуд» (код ЄДРПОУ 25272797) щодо підтвердження фінансово - господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ «Євросонік» (код ЄДРПОУ 37240875) за період 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р.

За результатами перевірки складено акт від 22.02.2013 року №.531/22-90-25272797 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Техенергобуд» (надалі - Акт перевірки).

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки, встановлено порушення ТОВ «Техенергобуд»:

п.п.7.2.1, п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97 - ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 88 666 грн., у тому числі по періодах: - за жовтень 2010 року в сумі 38 334 грн.; - за листопад 2010 року в сумі 50 333 грн.;

п. п. 5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 та п.п.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 110 834 грн., у тому числі по періодах: -за 4 квартал 2010 року в сумі 110 834 грн.

Висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що первинні документи, виписані ТОВ «Євросонік» в адресу ТОВ «Техенергобуд», не мають відношення до господарської діяльності та не можуть бути відображені у складі валових витрат та у складі податкового кредиту ТОВ «Техенергобуд», що, в свою чергу, призвело до порушення податкового законодавства.

Податковий орган стверджує, що операції між позивачем та ТОВ «Євросонік» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Взаємовідносини між ТОВ «Техенергобуд» та зазначеним контрагентом не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже відповідно до ст.203, ст.215, ст.216, ст.236 Цивільного кодексу України, є недійсними з моменту їх вчинення.

Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки, позивач звернувся до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва із запереченнями на акт.

Рішенням ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 06.03.2013р. № 3034/10/229-23 про результати розгляду заперечень висновки акту залишено без змін.

На підставі висновків, викладених у Акті перевірки, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 12.03.2013 року № 0003322290, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 110 834,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 27 709,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 12.03.2013 року № 0003332290, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 88 667,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 22 167,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в період з жовтня 2010 року по листопад 2010 року ТОВ «Техенергобуд» придбало у ТОВ «Євросонік» будівельні матеріали (кабель ВВГ4х24) в кількості 0,31301 км., труби сталеві електрозварні в кількості 160 и., арматуру, сталь оцинковану, решітки вентиляційні, ворота металеві тощо).

За вказаний період ТОВ «Техенергобуд» оформлено документи по отриманню матеріалів для використання в будівництві від ТОВ «Євросонік» на загальну суму 532 004 грн., та наслідки таких операцій відображено в податковому обліку.

В підтвердження законності включення до складу валових витрат та податкового кредиту відповідних сум позивач надав суду копії первинних документів, зокрема, копії видаткових накладних, рахунків-фактур, виписок з банків та оборотно-сальдову відомість.

З огляду на таке, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Окрім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 26.09.2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до Листа від 02.06.2011р. встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь - яких витрат платника податку, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власті господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що не належать де складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачені правилами ведення податкового обліку.

Ведення податкового обліку відповідно до ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в періоді, що підлягав перевірці) та ст. ст. 1, 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного в періоді, що підлягав перевірці) покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку.

Згідно з п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в період, що підлягав перевірці), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість» (чинного в період, що підлягав перевірці), та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено порядок обчислення і сплати податку. Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 зазначеної статті податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань (п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в період, що підлягав перевірці).

Відповідно до п.п.7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в період, що підлягав перевірці) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в період, що підлягав перевірці) право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, відповідно до якої особи, що підпадають під визначення платників податку згідно із статтею 2 Закону України «Про податок на додану вартість», зобов'язані зареєструватися як платники податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд також звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, визначені вимоги, що пред'являються до первинних документів, зокрема, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції ( пп.2.1. п.2 Положення); первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа» ( пп.2.4. п.2 Положення); забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам (пп.2.16. п.2 Положення).

Позивач не надав суду належним чином завірену первинну бухгалтерську документацію на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між ТОВ «Техенергобуд» та ТОВ «Євросонік».

Зокрема, позивач не надав суду копії договорів, укладених із зазначеним контрагентом, та копії податкових накладних, які є обов'язковою умовою для включенню до складу податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг). Також, позивач не надав суду доказів неможливості надання таких документів.

Окрім того, відповідно п.1 Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», зареєстрованого в Мінюсті України 20.02.1998р. за № 128/2568 (надалі - Наказ № 363), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно п.11.7 Наказу №363, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Отже, враховуючи вимоги п.11.7 Наказу №363, другий екземпляр товарно-транспортної накладної передається вантажоодержувачу, тобто ТОВ «Техенергобуд».

При цьому, позивачем доказів здійснення транспортування продукції, зокрема товарно-транспортних накладних, на підставі яких повинно здійснюватись оприбуткування та бухгалтерський облік, суду не надано.

Враховуючи зазначені обставини, суд розглядає справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до бази даних Інформаційно-аналітичної системи ДПА України «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» по ТОВ «Техенергобуд» існують розбіжності між сумами податкового кредиту платника податку та сумами податкових зобов'язань ТОВ «Євросонік» (код ЄДРПОУ 37240875) за періоди, що підлягали перевірці.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що Державною податковою службою у м. Києві отримано інформацію щодо не причетності до створення та діяльності директора ТОВ «Євросонік» ОСОБА_4

Зокрема, згідно протоколу допиту свідка від 11.11.2011 р. СУ MBС Росії у відповідності і ст.189, ст.190 (191) УПК РФ проведено допит по кримінальній справі №05-8685 гр. ОСОБА_4, яка є засновником та директором ТОВ «Євросонік».

ОСОБА_4 пояснила, що їй нічого не відомо про вказане товариство, директором чи засновником ТОВ «Євросонік» вона не була, ніяких документів фінансово-господарської діяльності від імені ТОВ «Євросонік» не підписувала.

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність контрагента позивача здійснювалась поза межами правового поля, що, в свою чергу, свідчить про ненабуття належним чином цивільної право дієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Техенергобуд» та ТОВ «Євросонік» є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «Євросонік» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру ТОВ «Техенергобуд» при придбанні товарів на створення правових наслідків. Тобто, такі угоди є нікчемними.

Таким чином, несплачений ТОВ «Техенергобуд» податок на прибуток підприємств внаслідок безпідставного включення до складу валових витрат, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами та несплачений податок на додану вартість внаслідок безпідставного формування податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Беручи до уваги вищезазначене, суд вважає, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 110 834,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 27 709,00 грн. та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 88 667,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 22 167,00 грн. здійснено відповідачем правомірно, що свідчить про те, що податкові повідомлення-рішення від 12.03.2013 року № 0003322290 та № 0003332290 винесені відповідачем правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергобуд» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 15.04.2013р.

Суддя В.П. Шулежко