Постанова № 31093482, 02.04.2013, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10:10год. 02 квітня 2013 року м. Чернівці Справа № 2а/2470/1718/11

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Маренича І.В.

секретаря судового засідання - Столяра О.О.

за участю:

представника позивача - Барателі Д.Т.;

представника відповідача - Ілліки Р.І.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом ТзДВ «Трансмост» до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях , третіх осіб на стороні позивача ТОВ «Компанія Новелті», ТОВ «Дельта Торг», ТОВ «НС-Партнер», ТОВ «Сталікс» та ТОВ Фірма «Промресурс»,- про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000820231 від 15.07.2011 року,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Трансмост" (далі позивач) звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Чернівцях (далі-Відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000820231 від 15.07.2011 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що в період з 10.05.2011 року по 20.06.2011 року відповідачем проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року.

За результатами перевірки складено Акт № 1845/23-1/14262749 від 05 липня 2011 року згідно висновків якого винесено податкове повідомлення - рішення № 0000820231 від 15.07.2011 року відповідно до якого ТДВ «Трансмост» було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 314 344 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 1,00 грн.;

Зазначене податкове повідомлення-рішення було прийнято на підставі акту перевірки № 1845/23-1/14262749 від 05.07.2011 року. На думку податкових інспекторів позивачем, ТДВ «Трансмост» в порушення п. 3.1., п. 6.2., п.7.2. п. 7.З., п. 7.4. Закону України «Про податок на додану вартість» безпідставно включило до податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 314344,00 грн., в тому числі: з вартості підрядних робіт по демонтажу та відновленню житлових модульних споруд від підрядника, ТОВ «Компанія Новелті» в сумі 18333,33 грн., з вартості по демонтажу та відновленню житлових модульних споруд від підрядника ТОВ «Дельта-Торг» в сумі 4896,67 грн., з вартості придбаного палива від постачальника ТОВ «НС-Партнер» в сумі 26347,16 грн., з вартості придбаних труб від постачальника ТОВ «Сталікс» в сумі 2083,33 грн., з вартості придбаного шпунту Ларсен від постачальника ТОВ «Промресурс» в сумі 170633,4 грн.

Позивач з прийнятими повідомленнями - рішеннями не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю та просив його задовольнити, посилаючись на обставини зазначені в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, та просив відмовити у його задоволенні з підстав викладених в запереченні.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 5 липня 2011 року відповідачем було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року, результати якої оформлено Актом №1845/23-1/14262749 від 05.07.2011 року.

Як вбачається з Акту перевірки №1845/23-1/14262749 від 05.07.2011 року, базою для визначення додаткових зобов'язань є господарські операції між позивачем та ТОВ «Компанія Новелті», ТОВ «Дельта Торг», ТОВ «НС-Партнер», ТОВ «Сталікс» та ТОВ Фірма«Промресурс».

Щодо господарської операції між позивачем та ТОВ «Промресур» то вона підтверджується наступним:

1) Договором постачання № 01.08/1 від 01.08.2008 р. 2) Видатковою накладною № РН-0000043 від 22.07.10 р. 3) Видатковою накладною № РН-0000045 від 06.08.10 р. 4) Видатковою накладною № РН-0000046 від 06.08.10 р. 5) Видатковою накладною № РН-0000047 від 06.08.10 р. 6) Видатковою накладною № РН-0000078 від 27.08.10 р. 7) Податковою накладною № 44 від 22.07.10 р. 8) Податковою накладною № 48 від 06.08.10 р. 9) Податковою накладною № 47 від 06.08.10 р. 10) Податковою накладною № 46 від 06.08.10 р. 11) Податковою накладною № 49 від 10.08.10 р. 12) Сертифікатом якості на шпунт Ларсена N3 108. 13) Сертифікатом якості на шпунт Ларсена N3 108. 14) Сертифікатом якості на шпунт Ларсена N3 108. 14) Банківськими виписки про оплату товару та платіжними дорученнями №9508 від 03 серпня 2010 року, №251 від 04 серпня 2010 року, №263 від 06 серпня 2010 року №9591 від 10 серпня 2010 року.

Щодо господарської операції між позивачем та ТОВ «Сталікс» то вона підтверджується наступним:

1) Видатковою накладною № 1996 від 15.10.10 р. на підставі рахунку-фактури № ФФ 3540 від 8.10.10 р. Податковою накладною № 2043 від 08.10.2010 р. Банківськими виписки про оплату товару та платіжним дорученням №2443 від 15.10.2010 року.

Щодо господарської операції між позивачем та 3. ТОВ «НС-Партнер» то вона підтверджується наступним:

1. Видатковою накладною № ЛЛ-0000015 від 31.08.2010 р. 2) Видатковою накладною № ЛЛ-0000036 від 06.09.2010 р.3) Видатковою накладною № ЛЛ-0000040 від 07.09.2010 р. 4) Видатковою накладною № ЛЛ-0000049 від 14.09.2010 р. 5) Видатковою накладною № ЛЛ-0000059 від 21.09.2010 р. 6) Видатковою накладною № ЛЛ-0000067 від 28.09.2010 р. 7) Видатковою накладною № ЛЛ-0000082 від 05.10.2010 р. 8) Видатковою накладною № ЛЛ-0000088 від 12.10.2010 р. 9) Видатковою накладною № ЛЛ-0000094 від 18.10.2010 р. 10) Видатковою накладною № ЛЛ-0000103 від 26.10.2010 р. 11) Видатковою накладною № ЛЛ-0000111 від 02.11.2010 р. 12) Видатковою накладною № ЛЛ-0000118 від 09.10.2010 р. 13) Видатковою накладною № НС-0000170 від 16.11.2010 р. 14) Видатковою накладною № ХВ-0000167 від 23.11.2010 р. 15) Видатковою накладною № 000000150 від 01.12.2010 р. 16) Податковою накладною № ЛЛ-0000015 від 31.08.10 р. 17) Податковою накладною № ЛЛ-0000035 від 06.09.10 р. 18) Податковою накладною № ЛЛ-0000039 від 07.09.10 р. 19) Податковою накладною № ЛЛ-0000049 від 14.09.10 р. 20) Податковою накладною № ЛЛ-0000058 від 21.09.10 р. 21) Податковою накладною № ЛЛ-0000066 від 28.09.10 р. 22) Податковою накладною № ЛЛ-0000082 від 05.10.10 р. 23) Податковою накладною № ЛЛ-0000087 від 12.10.10 р. 24) Податковою накладною № ЛЛ-0000093 від 18.10.10 р. 25) Податковою накладною № ЛЛ-0000102 від 26.10.10 р. 26) Податковою накладною № ЛЛ-0000110 від 02.11.10 р. 27) Податковою накладною № ЛЛ-0000116 від 09.11.10 р. 28) Податковою накладною № НС-210 від 16.11.10 р. 29) Податковою накладною № ХВ-0000005 від 23.11.10 р. 30) Податковою накладною № 000000172 від 01.12.10 р. 31) Банківськими виписками про оплату товару та платіжними дорученнями №293 від 31 серпня 2010 року, №9759 від 07 вересня 2010 року,9831 від 14 вересня 2010 року, № 9932 від 28 вересня 2010 року, №10072 від 26 жовтня 2010 року, №10120 від 02 листопада 2010 року , №10148 від 09 листопада 2010 року , №10257 від 01 грудня 2010 року.

Щодо господарської операції між позивачем та ТОВ «Компанія Новелті» то вона підтверджується наступним:

1) Договором підряду № 28/03/10 від 28.03.2010 р. 2) Актом здачі-прийняття робіт за вересень 2010 р. 3) Податковою накладною № 136 від14.04.10 р. 4) Податковою накладною № 233 від 13.05.10 р. 5) Банківськими виписками про оплату виконаних робіт та платіжними дорученнями № 1706 від 14.04.2010 року, № 1915 від 13.05.2010 року, та №2201 від 15.06.2010 року.

Щодо господарської операції між позивачем та ТОВ «Дельта Торг» то вона підтверджується наступним:

Актом № 301 здачі-прийняття робіт. Податковою накладною № 839 від 16.11.10 р Банківськими виписками про оплату виконаних робіт.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з вимогами ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд вважає, що в даному випадку перевіркою не було достовірно встановлений факт порушення норм п. 3.1, п.6.2, п.7.2, п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість в результаті чого безпідставно не включено до податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 314344,00 грн.

Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями), Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року (зі змінами і доповненнями) позивач подавав звітність до ДПІ у м. Чернівцях з визначенням податкового (звітного) періоду, що дорівнював календарному місяцю. До кожної декларації з податку на додану вартість додавалася розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів. В даних розшифровках зазначалися відомості про обсяги закупівлі товарно-матеріальних цінностей та продавців товарів. Дані, які зазначалися протягом перевіряємого періоду в деклараціях з податку на додану вартість та розшифровках в розрізі контрагентів є обґрунтованими.

Твердження відповідача, що правочини здійснені між позивачем та ТОВ «Компанія Новелті», ТОВ «Дельта Торг», ТОВ «НС-Партнер», ТОВ «Сталікс» та ТОВ Фірма «Промресурс»,- не відповідають вимогам закону, вчинені з метою ухилення від оподаткування, суперечать інтересам держави, а отже є нікчемними, оскільки на момент перевірки даного підприємства встановлено відсутність посадових осіб за податковою адресою, відсутня інформація про наявність складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для фінансово-господарської діяльності є необґрунтованими виходячи з наступного.

Згідно ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб га фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року №755-IV встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не доведено, що на момент здійснення правочину та його виконання позивач та його контрагенти - ТОВ «Компанія Новелті», ТОВ «Дельта Торг», ТОВ «НС-Партнер», ТОВ «Сталікс» та ТОВ Фірма «Промресурс»,- мали намір на укладення правочину всупереч інтересам держави або суспільства.

Наявність умислу при укладенні угоди не може бути підтверджено лише актом перевірки.

Окрім цього, умисел може бути доведений під час здійснення кримінального судочинства у вироках судів загальної юрисдикції, які встановлюють причинно-наслідковий зв'язок між укладеними угодами та несплатою податків, вину посадових осіб підприємства в ухиленні від сплати податків.

Як вбачається з обставин справи, відповідачем не доведено, що на момент здійснення правочинів позивач та ТОВ «Компанія Новелті», ТОВ «Дельта Торг», ТОВ «НС-Партнер», ТОВ «Сталікс» та ТОВ Фірма «Промресурс» мали намір на укладення правочину всупереч інтересам держави або суспільства. Наявність умислу при укладенні угоди не може бути підтверджено лише актом, оскільки висновки вказаного акту стосуються дотримання вимог податкового та іншого законодавства позивачем, а не наявність умислу при укладенні угоди при здійсненні ним підприємницької діяльності.

ТОВ «Компанія Новелті», ТОВ «Дельта Торг», ТОВ «НС-Партнер», ТОВ «Сталікс» та ТОВ Фірма «Промресурс»,- на час здійснення господарських операцій були зареєстровані органами державної реєстрації і перебували на обліку в державних податкових інспекціях за місцем знаходження юридичної адреси, як платники податків та одержали свідоцтво платника податку на додану вартість, що свідчить про укладення договорів правоздатними особами.

ТОВ «Компанія Новелті», ТОВ «Дельта Торг», ТОВ «НС-Партнер», ТОВ «Сталікс» та ТОВ Фірма «Промресурс», внесені до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб. Відповідач жодним чином не доводить відсутність контрагента за податковою адресою підчас здійснення господарських операцій, а встановив факт відсутності даного контрагента за юридичною адресою, який ні про що не свідчить та нічого не доводить. Всі суми ПДВ, які віднесені до складу податкового кредиту, підтверджені податковими накладними, виписаними належним чином зареєстрованим платником податку на додану вартість. Статус контрагента, як платника ПДВ, підтверджується Свідоцтвами про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданий відповідним податковим органом. Дані відомості підтверджуються самим Актом перевірки в якому на сторінках 23-31 вказано, що станом на момент вчинення вказаних правочинів та виконання господарських операцій, ТОВ «Компанія Новелті», ТОВ «Дельта Торг», ТОВ «НС-Партнер», ТОВ «Сталікс», ТОВ фірма «Промресурс» були юридичними особами у розумінні частини 2 статті 33 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» та мали відповідний обсяг цивільної правоздатності у розумінні статті 91 ЦК України. На момент укладення відповідних правочинів всі вищевказані контрагенти були зареєстровані платниками податку на додану вартість, що підтверджується даними самих ревізорів.

Щодо нікчемності правочину у зв'язку з тим, що він суперечить моральним засадам суспільства і не спрямований на настання правових наслідків, що обумовлені ним, то, згідно ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, нікчемним є лише той правочин, недійсність якого встановлена законом.

Згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За правилом, встановленим у ст. 205 ЦК України, правочин вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, частиною 5 статті 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ч.1 ст. 234 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Недійсність фіктивного правочину не встановлена законом, а отже такий правочин не є нікчемним. Згідно із статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У відповідності до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з цим, згідно п. 2 ст. 3, п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підставою для ведення якого є первинні документи. Відповідно до ст. того ж закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вимоги щодо надання первинним документам юридичної сили та доказовості встановлені у статті 9 вказаного закону та п. 2.4. Положення про забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну від 24.05.1995 р. № 88.

Надані ревізорам документи (договори, акти приймання-передачі виконаних робіт, видаткові накладні, податкові накладні) містять відомості про господарські операції та всі інші обов'язкові реквізити, а тому вони повністю відповідають вимогам вищенаведених законодавчих актів та у своїй сукупності є первинними документами, що достеменно підтверджують факт поставки товарів (виконання робіт).

З досліджених в ході судового розгляду справи письмових доказів, пояснень представників сторін судом встановлено відсутність порушень в діях позивача норм п. 3.1, п.6.2, п.7.2, п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями) в результаті чого збільшено суму грошового зобов'язання щодо податку на додану вартість в сумі 314344,00 грн.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про невідповідність та протиправність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішення вимогам частини 3 статті 2 КАС України.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Керуючись ст.ст.2,3,6-12,17,18,71,94,157, 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення винесене ДПІ у м. Чернівці №0000820231 від 15 липня 2011 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

У судовому засіданні 2 квітня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову виготовлено в повному обсязі 08 квітня 2013 року (6-7 вихідні дні).

Суддя Маренич І.В.