Постанова № 31092647, 24.04.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

24 квітня 2013 р. Справа № 802/1400/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дмитришеної Руслани Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Крисько Ілони Володимирівни

представника позивача: Яременка О.І.

представника відповідача: Лесика В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Стокс-Трейдінг"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Стокс-Трейдінг» (далі - ТОВ «Компанія «Стокс-Трейдінг», позивач) з позовом до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції (далі - Вінницька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 22 жовтня 2012 року Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000852350 про зменшення ТОВ «Компанія «Стокс-Трейдінг» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за 4 місяць 2012 року у розмірі 37079 грн. та за 3 місяць 2012 року у розмірі 51833 грн., яке позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Позивач в адміністративному позові вказує, що відповідачем було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача щодо достовірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за березень-квітень 2012 року, за результатами було складено акт №2394/22-02/37247650 від 08.10.2012 року (далі - Акт) з викладенням в ньому висновків щодо порушення ТОВ «Компанія «Стокс-Трейдінг» п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за березень 2012 року на загальну суму 51833,33 грн. по постачальнику ТОВ «Консалекс», а за квітень 2012 року на загальну суму 37978,5 грн. по постачальнику ПП «Слон», оскільки не підтверджено фактичність проведення операції з придбання матеріалів ТОВ «Компанія «Стокс-Трейдінг» з вказаними підприємствами.

Проте, позивач не погоджується з таким висновком та наполягає на тому, що перевіряючому на перевірку було надано всі первинні документи стосовно взаємовідносин з ТОВ «Консалекс» та ПП «Слон», ведення яких передбаченно Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме видаткові накладні, податкові накладні та інші первинні документи.

Щодо посилання податкового органу на неможливість проведення зустрічної перевірки з ТОВ «Консалекс», позивач зазначає, що ТОВ «Компанія «Стокс-Трейдінг» та ТОВ «Консалекс» - два різних суб'єкти господарювання і посадові особи підприємств жодним чином не відповідають за дії один одного.

В той же час, в Акті зазначається, що операції з ПП «Слон» є безтоварними у зв'язку з тим, що у ПП «Слон» відсутні наймані працівники, виробничі потужності, земельні ділянки, транспортні засоби. Позивач не погоджується з даним твердженням, оскільки ПП «Слон» не є виробником бітуму і за таких обставин, підприємство-постачальник може здійснювати реальні торгові операції і не обов'язково мати трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності.

На думку позивача, податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ №0000852350 від 22.10.2012 р. про завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість за 4 місяць 2012 року на суму37079 грн. та за 3 місяць 2012 року на суму 51833 грн. прийнято всупереч законодавству, рішення є безпідставним і необґрунтованим, базується на суб'єктивних припущеннях перевіряючих та не підтвердженні відповідними доказами.

За даних обставин, товариство просить визнати протиправним та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та пояснення, надані у судових засіданнях, просив позов задовольнити повністю. На вимогу суду надано додаткові первинні документи в підтвердження господарських операцій, що здійснювались між ТОВ «Компанія «Стокс-Трейдінг» та його контрагентами ТОВ «Консалекс» та ПП «Слон».

Представник відповідача в ході судового розгляду позовні вимоги не визнав у повному обсязі, пославшись на те, що висновки відповідача зроблені на підставі наданих документів та встановлених в ході перевірки фактів, а тому відповідають чинному законодавству. Також, пояснив, що до Вінницької ОДПІ від Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва надійшов акт від 26.07.2012 р. №2781/2202/317193155 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Консалекс» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період січень-березень 2012 р., оскільки звіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Консалекс» за вказаний період. Встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст. 22, ст. 185 Податкового кодексу України, в тому числі по ТОВ «Компанія «Стокс-Трейдінг» на суму ПДВ 51833,33 грн.

Водночас, представник податкового органу зазначив, що до Вінницької ОДПІ від Світловодської ОДПІ надійшов акт №56/1500/31972658 від 20.06.12 «Про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Слон»» з питань щодо правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за період з 01.04.12 по 30.04.12, згідно якого оприбуткування, приймання-передача товарів не проводилися, так як у ході перевірки не виявлено факту передачі товарів від продавця до покупця. Перевіркою ПП «Слон» визнано нікчемними правочини за період з 01.04.12 по 30.04.12 по операціям з контрагентами-покупцями, які не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх письмовими доказами, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову потрібно відмовити з наступних підстав.

Державним податковим інспектором відділу спеціальних перевірок управління податкового контролю Вінницької ОДПІ Вінницької області ДПС, на підставі ст. 20, п.п. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Вінницької ОДПІ Вінницької області ДПС від 03.10.2012 року №2312/22, проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Компанія «Стокс-Трейдінг» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за березень-квітень 2012 року.

В ході вказаної вище перевірки перевіряючим встановлено, що ТОВ «Компанія «Стокс-Трейдінг» у рядку 10.1 розділу ІІ «Податковий кредит» податкових декларацій з податку на додану вартість та додатку №5 до декларацій по ПДВ «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» в розділі ІІ «Податковий кредит» віднесено до складу податкового кредиту в березні 2012 року операції з придбання нафтопродуктів у ТОВ «Консалекс» на відповідні суми: обсяг придбання без ПДВ в сумі 259166,67 грн., ПДВ 51833,33 грн.

Відповідно наданих до перевірки позивачем завірених копій документів по взаємовідносинах із ТОВ «Консалекс» за березень 2012 року та запиту Вінницької ОДПІ від 17.09.2012 р. за №36229/10/22-219, податковим органом встановлено, що між вказаними контрагентами заключено договір поставки нафтопродуктів №2908К-1 від 29.08.2011 р.

З акту видно, що у березні 2012 р. ТОВ «Компанія «Стокс-Трейдінг» придбано товар в контрагента ТОВ «Консалекс» по наступним видатковим та податковим накладним: видаткова накладна №143 та податкова накладна №41 від 16.03.12 на суму (з ПДВ) 47000 грн., у тому числі ПДВ - 7833,33 грн.; видаткова накладна №145 та податкова накладна №43 від 23.03.12 на суму (з ПДВ) 132000 грн., у тому числі ПДВ - 22000 грн.; видаткова накладна №146 та податкова накладна 44 від 26.03.12 на суму (з ПДВ) 132000 грн., у тому числі ПДВ - 22000 грн. Розрахунки між контрагентами проводились у безготівковій формі згідно платіжних доручень, завірені копії яких перевіряючому не надано.

Зокрема, як вказано в Акті, до Вінницької ОДПІ від Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва надійшов акт від 26.07.2012 р. №2781/2202/317193155 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Консалекс» за період щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період січень-березень 2012 р.

Крім того, відповідно до Акту №2394/22-02/37247650 від 08.10.2012 року, ТОВ «Компанія «Стокс-Трейдінг» у рядку 10.1 розділу ІІ «Податковий кредит» податкових декларацій з податку на додану вартість та додатку №5 до декларацій по ПДВ «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» в розділі ІІ «Податковий кредит» віднесено до складу податкового кредиту в квітні 2012 р. операції з придбання нафтопродуктів у ПП «Слон» на відповідні суми: обсяг придбання без ПДВ в сумі 189892,5 грн., ПДВ - 37978,5 грн.

У квітні позивачем придбано бітум та транспортні послуги в контрагента ПП «Слон» по наступним податковим накладним: податкова накладна №13 від 01.04.12 на суму (з ПДВ) 8316 грн., у тому числі ПДВ - 1386 грн.; податкова накладна №14 від 01.04.12 на суму (з ПДВ) 8415, у тому числі ПДВ - 1402,5 грн.; податкова накладна №2 від 06.04.12 на суму (з ПДВ) 211140 грн., у тому числі ПДВ -35190 грн.

Від Світловодської ОДПІ до Вінницької ОДПІ надійшов акт №56/1500/31972658 від 20.06.12 р., згідно якого видно, що при відпрацюванні ПП «Слон» податковим органом встановлено, що підприємство за юридичною адресою не знаходиться, відповідно поданої звітності форми 1 ДФ за 1 квартал 2012 року наймані працівники відсутні, виробничі потужності, земельні ділянки та транспортні засоби на балансі підприємства відсутні. Операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів не проводились, так як в ході перевірки не виявлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з його відсутністю.

Враховуючи вищевикладене, в акті перевірки перевіряючим зазначено, що не підтверджено фактичність проведення операції з придбання матеріалів ТОВ «Компанія «Стокс-Трейдінг» та підприємствами ТОВ «Консалекс», ПП «Слон», в зв'язку з тим, що позивачем не надано до перевірки всі необхідні первинні бухгалтерські документи, що могли підтвердити фактичне здійснення господарських операцій між зазначеними контрагентами за березень-квітень 2012 року, тому дана операція є безтоварною, не могла проводитись і не передбачає будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Таким чином, як видно з Акту, перевіряючим зроблено висновок про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит по взаємовідносинах із ТОВ «Консалекс» в березні 2012 р. на суму 51833,33 грн. та ПП «Слон» в квітні 2012 р. на суму 37978,5 грн.

На підставі вищезазначеного Акту, Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення №0000852350 від 22 жовтня 2012 р. (а. с. 12), яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за 4 місяць 2012 року у розмірі 37979 грн. та за 3 місяць 2012 року у розмірі 51833 грн.

Визначаючись щодо заявленого позову суд виходив з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а саме визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI, (далі - ПК України).

За правилами п. 198.1. ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З аналізу положень норм Податкового кодексу України випливає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Підтвердженням даних податкового обліку можуть бути лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції (зазначена позиція висловлювалася неодноразово Верховним Судом України, зокрема в Постанові ВСУ від 17 лютого 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 7046232, та додатково відображена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11).

Згідно Акту та пояснень представника відповідача встановлено, що податковий орган прийшов до висновку про безтоварність господарських операцій, оскільки TOB «Стокс-Трейдінг» не надано до перевірки всі необхідні первинні бухгалтерські документи, що могли підтвердити фактичне здійснення господарських операцій між зазначеними контрагентами за березень-квітень 2012 року, тому дана операція є безтоварною, не могла проводитись і не передбачає будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Перелік документів на які посилається позивач як на підставу для формування податкового кредиту (податкові та видаткові накладні) є обов"язковими, проте не вичерпними.

Згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996), який визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно із частиною 2 статті 3 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку грунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник. Тобто первинні документи по відображенню господарських операцій є основою і для податкового обліку.

З огляду на зміст Акту перевірки на фактичну безтоварність операцій позивача з Контрагентами, судом на виконання положень КАС України з метою встановлення всіх обставин у справі запропоновано позивачу і відповідачу надати докази на підтвердження його товарного/безтоварного характеру, витребувано самостійно документи.

Оцінючи правомірність формування податкового кредиту за березень-квітень 2012 року, судом досліджувались первинні документи, які надані позивачем до матеріалів справи.

Позивач в підтвердження товарності операцій з Контрагентами надав суду: Договір поставки нафтопродуктів №2908К-1 від 29.08.2011 року, укладеного між ТОВ "Компанія "Стокс-Трейдінг" та ТОВ "Консалекс", податкові накладні та видаткові накладні, банківські виписки, копію паспорту якрсті на бітум, договір найму транспортного засобу від 01.06.2011 року, акти приймання-передачі, договір суборенди приміщення від 03.01.2012 року, товарно-транспортні накладні, документи про подальший рух отриманого позивачем товару.

Між Позивачем (Покупець) та ТОВ "Консалекс" (Продавець) укладено договір поставки нафтопродуктів №2908К-1 від 29.08.2011 року. За вказаним правочином питому складову поставки становить - дизельне пальво та мазут.

Відповідно до п. 2.3, 2.4 договору істотними умовами є кількість, асортимент, ціна (вартість) та умови поставки товару, зазначені в заявці Покупця. Зразок заявки наведено у додатку №1, який є невід"ємною частниою цього Договору. Однак, вказаних заявок ні до перевірки, ні суду не надано.

Відповідно до п. 4.1. Договору, якість Товару, який постачається Покупцеві, повинна відповідати вимогам Державних стандартів (ДТУС) або Технічних умов (ТУ), які діють на території України, що підтверджується паспортм або сертифікатом відповідності.

Документів на відповідність Державним стандартам отриманого товару також не надано, не надавались і сертифікати якості товару.

За змістом п. 6.1. Договору, приймання Товару здійснюється за кількістю та якістю у відповідності до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом Держнафтогазпрому України від 02.04.1998р. №81/38/101/235/122 та ГОСТом 26976-83 "Нафта і продукти. Методи визначення маси."

Проте, первинна документація приймання Товару за кількістю та якістю у відповідності до вимог Інструкції, яка вказана в даному пункті Договору у позивача відсутня.

Відповідно до зазначеної вище Інструкції, вона встановлює єдиний порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів, проведення обліково-розрахункових операцій і застосовується на підприємствах та організаціях України, які займаються нафтопродуктозабезпеченням. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для підприємств, установ та організацій всіх галузей народного господарства і всіх форм власності, а також для громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, що займаються придбанням, транспортуванням, зберіганням та реалізацією нафти і нафтопродуктів на території України.

Таким чином, відсутність у позивача сертифікатів якості отриманого товару, свідчить про неможливість придбання і подальшої його реалізації, оскільки сертифікатів якості кінцеві споживачі не мають.

Представник позивача зазначає суду, що дизельне паливо використовувалось товариством у власних потребах. Проте, ні до перевірки, ні суду не надавались документи, що засвідчують зберігання товару, використання його у власних потребах (господарській діяльності). Крім того, в своїх поясненнях позивач вказує, що товариством орендувалось приміщення в якому зберігався даний товар, а саме дизельне пальво та мазут. Товар доставлявся частково транспортним засобом поставщика та транспортним засобом орендованим позивачем.

В свою чергу слід зазначити, що під час проведення перевірки ревізору не надавались договір транспортного засобу, договір суборенди приміщення, акти приймання-передачі.

Оцінючи вказані договора та акти, суд приходить до висновку, що вони не є належними та допустимими доказами, виходячи з наступного.

Щодо договору суборенди приміщення від 03.01.2012 року, укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_4, то згідно його п.1.2. вказано, що приміщення, яке передається в суборенду, а саме підземний резервуар, зазначений на плані літерами "К1", знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Назва населеного пункту відсутня, що є неможливим ідентифікувати конкретне місцезнаходження даного приміщення. Натомість відповідно до Актів здачі-приймання робіт, на який посилається позивач як на доказ використання орендованого приміщення для зберігання нафтопродуктів, оренда плата здійснювалась за оренду, а не за суборенду приміщення. При цьому, адмінбудинку, який не був предметом суборенди за вказаним договором, та резервуарів приміщення. В Акті поштова адреса приміщення не вказана, реквізити договору не зазначені.

Щодо договору транспортного засобу від 01.06.2011 року, яким здійснювались перевезення отриманого товару, зокрема нафтопродуктів, то його умовами є оренда вантажного автомобіля DAF, д.н. НОМЕР_1, орендодавцем є гр. ОСОБА_5 Згідно даного договору дата випуску автомобіля, номер двигуна, намер шасі та кузова не зазначено. Документи щодо власника автомобіля та технічний паспорт також не надані. В Актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) оренди автомобіля не вказані обов"язкові реквізити транспортного засобу, не зазначено на виконання умов якого договору вказаний Акт складений.

В контексті юридичної значимості вказаних Актів, слід зазначити, що вони складені загально, не містять будь-якої ідентифікації/деталізації. Виходячи з цього, вони не можуть вважатися первинними документами, що підтверджують реальне виконання спірних операцій, та бути підставою для формування відповідних наслідків в бухгалтерському та податковому обліку.

В той же час, в Акті зазначається, що операції із ПП "Слон" є безтоварними у зв'язку з тим, що у ПП "Слон" відсутні наймані працівники, виробничі потужності, земельні ділянки, транспортні засоби. Позивач не погоджується з даним твердженням, оскільки ПП "Слон" не є виробником бітуму і за таких обставин, підприємство-постачальник може здійснювати реальні торгові операції і не обов'язково мати трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності.

Суд погоджується з позицією позивача, що сама по собі неможливість звірки по контрагенту не свідчить про невиконання спірних операцій, не свідчить про відсутність контрагента позивача за місцезнаходженням на час вчинення спірних операцій та про порушення податкового законодавства.

Однак, перевіривши докази, на які посилається позивач як на підставу щодо проведення господарської операції із постачальником ПП "Слон" не є можливим встановити фактичне їх виконання.

Як встановлено судом, у звітному періоді, а саме квітні 2012 року позивач придбавав у ПП "Слон" бітум. Реальність проведення зазначеної господарської операції позивач підтверджує наданими копіями видаткових та податкових накладних, рахунками фактури. В судовому засіданні представник позивача наполягав на тому, що поставка бітуму фактично відбулася. При цьому, Позивачем подано суду документи щодо перевезення товару, а саме - відповідні товарно-транспортні накладні.

В свою чергу слід зазначити, що під час проведення перевірки ревізору не надавались товарно-транспортні накладні та письмовий договір між ТОВ "Консалекс" та ПП "Слон". Як зазначив представник позивача, що за відсутності письмової угоди не можна вважати, що зобов"язання не відбулось. Даного договору не надано і на вимогу суду.

В даному випадку необхідність письмової угоди зумовлена наявністю відомостей щодо змісту, роду та суті угоди, а також обсягу проведених операцій.

На вимогу суду, не було наданого жодного первинного документу щодо факту передачі бітуму від продавця до покупця, його оприбуткування, зберігання, що в силу п.п. 2.2 і 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 є необхідною умовою для надання їм юридичної сили і доказовості.

Наказом Мінтрансу України № 363 від 14.10.1997 затверджено "Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні"(далі - Правила). Ці правила перевезень вантажів визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Згідно пункту першого Правил встановлено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11 Правил встановлюються вимоги до правил оформлення документів на перевезення .

Так у відповідності до положень пп.11.1. Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається (пп.11.3 Правил). Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля (пп.11.4 Правил). Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (пп.11.5 Правил).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною (далі - ТТН) водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пп.11.6, 11.7 Правил).

Уважно вивчивши усі надані позивачем товарно-транспортні накладні, суд не може прийняти їх як належний доказ на перевезення, оскільки останні не містять підпис, прізвище, ім'я і по-батькові водія перевізника (експедитора), який прийняв вантаж до перевезення, хоча відповідні графи ТТН чітко вміщують в собі реквізити необхідні для заповнення таких відомостей. Отже будь-які відмітки перевізника про здійснення відповідного перевезення в наданих суду позивачем товарно-транспортних накладних відсутні. Крім того, в товарно-транспортній накладній від 01.04.2012 року взагалі не вказаний вантажоодержувач, а в товарно-транспортній накладній від 06.04.2012 року вантажоодержувачем товару є інша юридична особа.

На підтвердження реальності господарської операції позивачем надано первинну документацію щодо подальшої реалізації придбоного бітуму та мазуту іншим споживачам. Проте, з огляду на родові ознаки товару (мазут та бітум) позивач не надав суду жодних доказів, які можуть встановити та підтвердити, що саме товар, який був придбаний у Контрагентів ПП "Слон" та ТОВ "Компанія "Стокс-Трейдінг" і був реалізований кінцевим споживачам.

Оскільки розрахунки між контрагентами проводились у безготівковій формі згідно платіжних доручень, завірені копії яких перевіряючому не надано, судом витребувано виписки по рахунках контрагентів позивача, з яких встановлено судом наступне.

Оплата за отримання дизельного палива не проводилась. Оплата за мазут ТОВ "Консалекс" здійснювалась згідно рах. №418 від 08.11.2011 року, за рах. №239 від 10.05.2012 року, за рах. №259 від 24.05.2012 року, за рах. №381 від 30.07.2012 року, за рах. №380 від 27.07.2012 року, за рах. №379 від 26.07.2012 року. Натомість суду надано протокол узгодження ціни-рахунку на оплату №149 від 23.03.2012 року та №150 від 26.03.2012 року.

Оплата за транспортні послуги здійснювалась за рах. №39 від 20.03.2012 року, №67 від 22.03.2012 року, за рах. СФ-0000107 від 01.04.2012 року, за рах. СФ-0000108 від 06.04.2012 року. Аналогічно щодо оплати за бітум, яка проводилась за рах. №66 від 22.03.2012 року, за рах. №СФ-0000066 від 22.03.2012 року, за рах. №СФ-0000073 від 06.04.2012 року, за рах. №СФ-0000071 від 30.03.2012 року, за рах. №СФ-0000066 від 22.03.2012 року.

Наявність часткової оплати на користь контрагента сама по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та самостійною підставою у спірних відносинах для формування податкового кредиту, оскільки досліджені судом документи не спростовують висновки податкового органу.

Наведені в сукупності вказані вище обставини дають суду підстави дійти висновку про фактичну безтоварність операцій позивача з Контрагентами, оскільки реальність таких операцій не підтверджена позивачем належними первинними документами, а діяльність виконавців за змістом операцій по їх поточних рахунках не дає підстав суду вважати її такою, що здійснювалася або могла реально бути здійснена. А тому в задоволенні позову слід відмовити.

З урахуванням положень ст. 94 КАС України, оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати стягненню з Державного бюджету не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна