Постанова № 31091066, 26.04.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 квітня 2013 р. Справа №2а-2299/12/0170/25

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Криму складі головуючого судді Кононової Ю. С., за участю секретаря судового засідання Магері М.В., представників позивача Шарова Ю.М. та Коніщева С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИО"

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРИО» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення рішення, винесені Державною податковою інспекцією в м.Сімферополі АР Крим від 17.02.2012 року №0014962301 та №0014952301.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена невиїзна позапланова перевірка ТОВ «ТРИО» з питань перевірки взаємовідносин з ТОВ «Компанія Інвестбудгруп Плюс» за травень 2011 року, якою встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 261333,00 грн. внаслідок нікчемності укладених з цим підприємством угод. Позивач вважає ці висновки безпідставними, оскільки господарські операції відбувались реально, отримання та оплата товарів та послуг підтверджено всіма необхідними документами бухгалтерського і податкового обліку, а отже податковий кредит за рахунок цих взаємовідносин було сформовано правомірно.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, місце та час судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Клопотань, заперечень на позов не надав, про поважність причин неприбуття у судове засідання суд не повідомив.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ТОВ «ТРИО» є юридичною особою, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.62), перебуває на обліку платників податків в ДПІ м.Сімферополя АР Крим (а.с.63) та відповідно до свідоцтва №100349763 є платником податку на додану вартість (а.с.64).

Відповідно до Ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції України, ТОВ «ТРИО» має право займатися господарською діяльністю, пов'язаною із створенням об'єктів архітектури (а.с.65).

На підставі Наказу «Про проведення позапланової невиїзної перевірки» від 12.01.2012 року №90, Державною податковою інспекцією у м.Сімферополі АР Крим була проведена невиїзна позапланова перевірка ТОВ «ТРИО» з питань перевірки взаємовідносин з ТОВ «Компанія Інвестбудгруп Плюс» за травень 2011 року, за результатами якої було складено акт №630/23-4/32296771 від 25.01.2012 року (а.с.8-22).

В ході перевірки було встановлено, що у травні 2011 року ТОВ «ТРИО» мало взаємовідносини зокрема з ТОВ «Компанія Інвестбудгруп Плюс».

По взаємовідносинам з цим контрагентом позивачем було задекларовано податковий кредит по податку на додану вартість за травень 2011 року в сумі 261333,33 грн.

Проте, ДПІ у м.Сімферополі було отримано від ДПІ у Києво-Святошинському районі Акт №532/23-1/37074193 від 04.10.2011 року про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Компанія Інвестбудгруп Плюс» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «ТРИО» за травень 2011 року, згідно якого встановлено, що зустрічну звірку провести неможливо у зв'язку з відсутністю підприємства за місцезнаходженням. Згідно цього ж Акту, не встановлено наявності основних виробничих потужностей, складських приміщень, власних або орендованих основних фондів, кваліфікованого персоналу, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів.

Таким чином, перевіркою встановлено, що усі фінансово-господарські взаємовідносини між підприємствами ТОВ «ТРИО» та ТОВ «Компанія Інвестбудгруп Плюс» є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків.

Встановивши ці обставини, ДПІ у м.Сімферополі АР Крим дійшла висновку про порушення ТОВ «ТРИО» :

-п.п.14.1.191 ст.14, п.185.1 ст.185, 188.1 ст.188, п.п.187.1 ст.187, п.201.1 ст.201, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого зменшено значення р.19 податкової декларації з ПДВ за травень 2011 року у сумі 50118 грн. ПДВ, та донараховане податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 198018 грн.

На підставі цих висновків акту, ДПІ у м. Сімферополі АР Крим 17 лютого 2012 року були винесені податкові повідомлення -рішення:

- №0014952301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 198019,00 гривень, з яких 198018,00 гривень - основний платіж та 1,00 грн. - штрафні санкції (а.с.32);

- №0014962301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 50118,00 грн. (а.с.33);

Таким чином, як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість є формування податкового кредиту за рахунок угод з контрагентом, господарська діяльність якого на думку податкового органу має ознаки нікчемності.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких він повинен дотримуватись при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що ТОВ «Компанія Інвестбудгруп Плюс», відповідно до свідоцтва №100282007 є платником податку на додану вартість (а.с.61).

Відповідно до Ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції, ТОВ «Компанія Інвестбудгруп Плюс» має право займатися господарською діяльністю, пов'язаною із створенням об'єктів архітектури (а.с.58).

Судом встановлено, що 10.05.2011 року між ТОВ «Компанія Інвестбудгруп Плюс» (далі - виконавець) з однієї сторони та ТОВ «ТРИО» (далі - замовник) з іншої, був укладений договір підряду на виконання (проектної) продукції №3611.1, за умовами якого замовник поручає, а виконавець приймає на себе виконання проектно-вишукувальних робіт (а.с.44).

Роботи, згідно умов договору, загальною вартістю 760000,00 грн., були фактично виконані ТОВ «Компанія Інвестбудгруп Плюс», що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт №ОУ-0000002, підписаним обома сторонами договору 18.05.2011 року (а.с.48).

На виконання умов договору, ТОВ «Компанія Інвестбудгруп Плюс» виписало позивачу податкову накладну №6 від 18.05.2011 року на загальну суму 760000,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 126666,67 грн. (а.с.36).

Оплату за роботи, виконані фірмою ТОВ «Компанія Інвестбудгруп Плюс», по вказаній податковій накладній ТОВ «ТРИО» здійснило в повному обсязі 17.05.2011 року, що підтверджується платіжним дорученням №164 на загальну суму 760000,00 грн. (а.с.93).

Судом встановлено, що 12.05.2011 року між ТОВ «Компанія Інвестбудгруп Плюс» (далі - виконавець) з однієї сторони та ТОВ «ТРИО» (далі - замовник) з іншої, був укладений договір підряду на виконання (проектної) продукції №3611.2, за умовами якого замовник поручає, а виконавець приймає на себе виконання проектно-вишукувальних робіт (а.с.39).

Роботи, згідно умов договору, загальною вартістю 760000,00 грн., були фактично виконані ТОВ «Компанія Інвестбудгруп Плюс», що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт №ОУ-0000002, підписаним обома сторонами договору 18.05.2011 року (а.с.43).

На виконання умов договору, ТОВ «Компанія Інвестбудгруп Плюс» виписало позивачу податкову накладну №7 від 18.05.2011 року на загальну суму 760000,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 126666,67 грн. (а.с.37).

Оплату за роботи, виконані фірмою ТОВ «Компанія Інвестбудгруп Плюс», по вказаній податковій накладній ТОВ «ТРИО» здійснило в повному обсязі 20.05.2011 року, що підтверджується платіжним дорученням №182 на загальну суму 760000,00 грн. (а.с.95).

Судом встановлено, що 12.05.2011 року між ТОВ «Компанія Інвестбудгруп Плюс» (далі - виконавець) з однієї сторони та ТОВ «ТРИО» (далі - замовник) з іншої, був укладений договір підряду на виконання (проектної) продукції №5310.1, за умовами якого замовник поручає, а виконавець приймає на себе виконання проектно-вишукувальних робіт (а.с.49).

Роботи, згідно умов договору, загальною вартістю 48000,00 грн., були фактично виконані ТОВ «Компанія Інвестбудгруп Плюс», що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт №ОУ-0000003, підписаним обома сторонами договору 18.05.2011 року (а.с.53).

На виконання умов договору, ТОВ «Компанія Інвестбудгруп Плюс» виписало позивачу податкову накладну №8 від 18.05.2011 року на загальну суму 48000,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 8000,00 грн. (а.с.38).

Оплату за роботи, виконані фірмою ТОВ «Компанія Інвестбудгруп Плюс», по вказаній податковій накладній ТОВ «ТРИО» здійснило в повному обсязі 30.05.2011 року, що підтверджується платіжним дорученням №201 на загальну суму 48000,00 грн. (а.с.95).

20.06.2011 року ТОВ «ТРИО» подано до ДПІ у м.Сімферополі АР Крим декларацію з податку на додану вартість за травень 2012 року з Додатком №5, згідно з яким позивачем було задекларовано податковий кредит за рахунок цих взаємовідносин в сумі 261333,33 грн. (а.с.114-120).

Отримання від ТОВ «Компанія Інвестбудгруп Плюс» податкових накладних підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних позивача за травень 2011 року (а.с.85-88).

Відповідач вважає формування позивачем податкового кредиту за рахунок цих господарських операцій безпідставним, оскільки перевіркою було встановлено, що діяльність контрагента позивача спрямована на отримання податкової вигоди та ці відносини мали безтоварний характер та правочини є нікчемними.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст.198 Податкового Кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст. 201 цього Кодексу).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів \ послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Проте, відповідачем не було надано ніяких доказів, які б свідчили про наявність розбіжностей між даними позивача та його контрагента та доказів повідомлення позивача платника податків про виявлення таких розбіжностей, у випадку їх наявності.

Згідно п.201.7 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу (п.201.8 ст.201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів\послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи з викладеного, щодо формування позивачем податкового кредиту в спірному періоді суд зазначає наступне.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та\або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Отже, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які фіксують та підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Таким чином, аналізуючи зміст наведених норм права, суд приходить до висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту виникають у разі наявності сукупності обставин та підстав, за якими Податковий Кодекс України пов'язує можливість формування відповідних сум податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Такими обставинами є: наявність у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій; придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності; наявність розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст.. 201 ПК України та видана після її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, крім випадків, передбачених п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, які не передбачають такої реєстрації.

В судовому засіданні були досліджені всі документи Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИО», які підтверджують фактичне придбання у ТОВ «Компанія Інвестбудгруп Плюс» послуг та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Фактичне виконання робіт за договорами підтверджується також наявністю самих робочих проектів на технічне переозброєння і реконструкцію ТЕЦ Сакських ТЗ з установкою ПГУ-20 та на техніко-економічне обґрунтування будівництва парогазової електростанції 750-800 МВт в м.Щолкіно, АР Крим, Україна (а.с.125-213).

Більш того, суду також надана довідка №1296/23-4/32296771 від 22.08.2011 року складена ДПІ у м.Сімферополі за результатами перевірки тих саме відносин позивача з ТОВ «Компанія Інвестбудгруп Плюс», з якої вбачається, що ніяких порушень позивачем податкового законодавства під час цих взаємовідносин допущено не було (а.с.23-31).

Будь-яких невідповідностей виписаних контрагентами позивача накладних встановленим законодавствам вимогам, відповідачем в акті перевірки не викладено та судом також не встановлено.

Позивач має виробничі потужності для здійснення своєї господарської діяльності.

Суд також вважає необґрунтованими посилання відповідача, як на доказ безтоварності та нікчемності угод позивача з його контрагентом на його відсутність за місцезнаходженням.

Згідно з ч.1 ст.204 Цивільного Кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Тобто, підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами перевірок контрагентів платника податку.

В той же час, відповідно до ст.204 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.207 Господарського Кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним

Жодних фактів, які б свідчили про порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладення та виконання позивачем з ТОВ «Компанія Інвестбудгруп Плюс» правочинів, відповідачем при проведенні перевірки не встановлено та суду також не надано.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст.203 ЦК України, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що укладені між позивачем та його контрагентом угоди не відповідають зазначеним вимогам.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, а тому висновки податкової інспекції щодо неправомірного внесення ним до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 261333,33 грн., що призвело до винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є протиправними.

Відповідно до ч.2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Позивач просить лише скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до ст.11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ТРИО» є обґрунтованими та винесені на підставі акту перевірки №630/23-4/32296771 від 25.01.2012 року податкові повідомлення-рішення №0014952301 та №0014962301 від 17.02.2012 року є протиправними та мають бути скасовані судом.

В судовому засіданні 26.04.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову складено 30.04.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.158-163,ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИО» - задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення №0014952301 та №0014962301 від 17.02.2012 року, винесені Державною податковою інспекцією у м.Сімферополі АР Крим.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Ю.С. Кононова