Постанова № 31099446, 29.04.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 квітня 2013 р. (12:45)

Справа №801/2806/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим

до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим

про визнання дій неправомірними, скасування постанови та спонукання до виконання певних дій,

Обставини справи: До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим надійшов адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим з позовними вимогами щодо:

- визнання дій щодо прийняття постанови від 27.02.2013 року ВП№33655907 про повернення виконавчого листа по справі №2а-7026/10/11/0170 неправомірними,

- скасування постанови від 27.02.2013 року ВП№33655907,

- зобов'язання прийняти нову постанову про прийняття до виконавчого провадження та відкриття відповідного виконавчого провадження за виконавчим листом по справі №2а-7026/10/11/0170, виданим Окружним адміністративним судом АР Крим 15.04.2011 року про стягнення з Військового комісаріату АР Крим 988,00 грн. на користь Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав на те, що повернення виконавчого документу здійснено органом виконавчої служби з урахуванням положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», якими встановлено, що стягнення коштів з державного органу має здійснюватись Державною казначейською службою України. Однак, при прийнятті постанови про повернення виконавчого документу відповідачем не було враховано того, що дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.04.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Позивач явку свого представника в судове засідання 29.04.2013 року не забезпечив, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності та підтримання позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце судового розгляду повідомлений належним чином – шляхом направлення на його електронну адресу тексту судової повістки. Заперечення на позовну заяву, а також клопотання про відкладення розгляду справи або розгляд справи за його відсутності відповідач до суду не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи зазначене вище, приймаючи до уваги належне повідомлення позивача та відповідача про час, дату та місце судового засідання, суд вважає за можливе на підставі ст. 128 КАС України розглянути справу за відсутності сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим від 01.08.2012 року відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого документу – виконавчого листа, виданого 15.04.2011 року Окружним адміністративним судом АР Крим по справі №2а-7026/10/11/0170 про стягнення з Військового комісаріату АР Крим 988,00 грн. переплати з пенсії на користь Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим (а.с.7).

Постановою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим від 27.02.2013 року ВП№33655907 виконавчий лист, виданий 15.04.2011 року Окружним адміністративним судом АР Крим по справі №2а-7026/10/11/0170, повернуто стягувачеві (а.с.8).

Вказана постанова направлена на адресу позивача супровідним листом №10/11-21/992 від 28.02.2013 року та отримана останнім 05.03.2013 року (а.с.9).

Не погоджуючись з рішенням органу державної виконавчої служби, позивачем було його оскаржено у судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тому вирішуючи справу стосовно правомірності рішення, прийнятого відповідачем, що є суб’єктом владних повноважень, суд зобов’язаний перевірити, чи прийнято рішення на підставі закону, в межах повноважень, безсторонньо та добросовісно.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (далі по тексту – Закон № 606) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України (ст.2 Закону № 606).

У ст.17 Закону №606 зазначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.

Стаття 47 Закону України «Про виконавче провадження» визначає порядок повернення виконавчого документа стягувану та вказує, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу в тому числі у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Зі змісту постанови Відділу примусового виконання рішень від 27.02.2013 року вбачається, що повернення виконавчого документу здійснено внаслідок того, що у відповідності до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання даної категорії виконавчих документів не підвідомче органам державної виконавчої служби та здійснюється органами державної казначейської служби.

З 01.01.2013 року набрав чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який згідно зі ст.1 встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Указом Президента України №384/2011 від 06.04.2011 року затверджено Положення про Пенсійний фонд України, у п.1 якого зазначено, що Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, який входить до системи органів виконавчої влади.

За таких обставин, враховуючи наведені вище положення Указу Президента України №384/2011 від 06.04.2011 року, суд вважає обґрунтованими твердження позивача про те, що дія Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є органи Пенсійного фонду України.

В той же час суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 30.01.2013 року, яка набрала законної сили з 06.02.2013 року, затверджена нова редакція Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 року (далі по тексту - Порядок № 845). Зазначений порядок прийнятий відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» і пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України та визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

У п.2 Порядку № 845 вказано, що в його розумінні боржниками є визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства; а виконавчі документи - це оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів ( п.3 Порядку № 845).

Згідно з п.7 Порядку №845 у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу керівник органу державної виконавчої служби подає відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» Казначейству протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження.

Враховуючи зміст оскаржуваної постанови ВП№33655907, наведені вище положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що посадова особа відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим, приймаючи рішення про повернення виконавчого документу позивачу, діяла у спосіб, що не передбачений положеннями ані Закону України «Про виконавче провадження», ані Порядку № 845, що є підставою для визнання протиправною та скасування постанови ВП№33655907 від 27.02.2013 року.

Згідно з п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення суб’єкта владних повноважень є наслідком визнання цього рішення протиправним.

Позивач просить суд лише скасувати постанову ВП№33655907 від 27.02.2013 року.

В свою чергу, ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправною та скасувати постанову Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим ВП№33655907 від 27.02.2013 року про повернення виконавчого документу стягувачеві.

Як зазначено вище, органи державної виконавчої служби мають право повертати виконавчий документ стягувану шляхом прийняття відповідної постанови.

В силу викладеного, на думку суду, відсутні підстави для визнання протиправними дій відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим з прийняття 27.02.2013 року постанови ВП№33655907. Суд зазначає, що незгода позивача з підставами для прийняття оскаржуваного рішення не може бути згідно зі ст.70 КАС України належним доказом протиправності дій державного виконавця по оформленню цього документу у вигляді постанови про повернення виконавчого документа. Достатнім способом відновлення порушених прав позивача, у такому випадку, є визнання протиправним і скасування відповідного рішення.

Статтею 51 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

За таких обставин суд вважає, що у випадку задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною і скасування постанови ВП№33655907 від 27.02.2013 року, права позивача захищені у повному обсязі, внаслідок чого, виходячи з наведених вище положень Закону України «Про виконавче провадження», на час вирішення справи відсутні підстави для зобов’язання відповідача прийняти нову постанову щодо прийняття до виконавчого провадження та відкриття відповідного виконавчого провадження за виконавчим листом по справі №2а-7026/10/11/0170, виданим Окружним адміністративним судом АРК 15.04.2011 року.

Враховуючи зазначене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в зазначеній частині.

У судовому засіданні, яке відбулось 29.04.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 30.04.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим ВП№33655907 від 27.02.2013 року про повернення виконавчого документу стягувачеві.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.