Постанова № 31090243, 30.04.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2013 року Справа № 803/955/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Волдінера Ф.А.,

при секретарі судового засідання Юрко Н.Ф.,

за участю представника позивача Максимчука Ю.В.,

представника відповідача Мельника С.І., Остапюка С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» (надалі - ТзОВ «Агротехніка», позивач) звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (надалі - ЛОДПІ, відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «В1» №00003331504 від 03.12.2012 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 464985 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 232492 грн.; форми «Р» №00002172206 від 11.12.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем на суму 99 078 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 49539 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним. Згідно акту №6332/15-3/21750952 від 20.11.2012 року про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2012 року та акту №6443/22-6/21750952 від 26.11.2012 року про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за серпень 2012 року було виявлено, що позивачем було занижено податок на прибуток за ІІІ квартал 2012 року, а також було завищено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявлену на рахунок платника у банку в серпні 2012 року та завищено суму податкового кредиту в липні та серпні 2012 року. Позивач вважає такі твердження податкового органу безпідставними, оскільки, при перевірці підприємством були надані усі необхідні первинні документи на підтвердження формування податкових зобов'язань та взаємовідносин з контрагентами. А відсутність товарно-транспортних накладних чи наявність неточностей при їх заповненні свідчить лише про недотримання норм законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства, оскільки, ні в податковому законодавстві, ні в інших нормативних актах не згадується про товарно-транспортну накладну, як документ на підставі якого податковий орган має право визначати суму податкового зобов'язання або податкового кредиту з ПДВ платнику податків. Відтак, позивач вважає хибними зроблені в актах перевірки висновки, а винесені оскаржувані податкові повідомлення нечинними та такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав у ньому викладених та просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідачем було надано заперечення, що обґрунтовано наступним. Прийняті на підставі актів перевірки оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені у повній відповідності до вимог чинного законодавства. Оскільки, при перевірках виявлено, що позивачем при оформлені ТТН були допущені порушення порядку їх заповнення, кількісні показники відповідно до наданих позивачем видаткових та податкових накладних відрізняються від об'ємів поставки задекларованих в специфікаціях до договору купівлі-продажу товарів №14/2012 від 14.05.2012 року, що свідчить про безтоварність господарських операції між позивачем та ТзОВ «Ейч Ар Інвест». На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представники відповідача позов не визнали з підстав викладених в письмовому запереченні та просили суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Волинської області Державної податкової служби з 05.11.2012 року по 13.11.2012 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Агротехніка» з питань здійснення достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2012 року за результатами якої складено акт №6332/15-3/21750952 від 20.11.2012 року.

Актом перевірки були встановлені порушення позивачем: пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2 та пункту 198.6 статті 198, абзацу «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), в результаті чого завищено суму податкового кредиту в липні та серпні 2012 року на суму 464985 грн., а також завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ, заявлену на рахунок платника у банку у серпні 2012 року на суму 464985 грн.

На підставі акту перевірки №6332/15-3/21750952 від 20.11.2012 року Луцькою ОДПІ була надіслано TзOB «Агротехніка» податкове повідомлення-рішення №0000331504 від 03.12.2012 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за основним платежем на суму 464985 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 232492 грн.

Товариством була подана скарга до ДПС у Волинській області на вище вказане податкове повідомлення рішення. Однак, рішенням останньої від 03.01.2013 №19/10/10.2-06, прийнятим за розглядом первинної скарги, податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ Волинської області ДПС від 03.12.2012 року за №0000331504 залишено без змін.

Як свідчать матеріали справи, Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Волинської області Державної податкової служби з 05.11.2012 року по 13.11.2012 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Агротехніка» з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за серпень 2012 року за результатами якої складено акт №6443/22-6/21750952 від 26.11.2012 року.

Актом перевірки були встановлені порушення позивачем: пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2 та пункту 198.6 статті 198, ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в серпні 2012 року на суму 94360, 23 грн.; статей 134, 138, 139, 140 ПК України внаслідок чого було занижено податок на прибуток в ІІІ кварталі 2012 року на загальну суму 99078, 25 грн.

За результатами перевірки відповідачем на адресу ТзОВ «Агротехніка» були надіслані податкові повідомлення-рішення: №0002182206 від 11.12.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 94360 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 47180 грн.; №00002172206 від 11.12.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем на суму 99 078 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 49539 грн.

Луцькою ОДПІ було направлено на адресу позивача лист від 04.03.2013 року №5846/10/22.6, яким відкликано податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ Волинської області ДПС №0002182206 від 11.12.2012 року, на підставі якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану за основним платежем на суму 94360 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 47180 грн., оскільки актом перевірки №6443/22-6/21750952 від 26.11.2012 року ТзОВ «Агротехніка» зменшено податковий кредит та донараховано податок на додану вартість в сумі 94360 грн. повторно.

Висновки податкового органу зроблені в акті перевірки №6332/15-3/21750952 від 20.11.2012 року ґрунтуються на тому, що позивачем не було надано перевіряючим належним чином оформлених товарно-транспортних накладних (не вказано до якого подорожнього листа виписана ТТН, не вказано дату та час виїзду та прибуття до конкретної станції призначення, також в ТТН не зазначено отримувача, не зазначено прізвища та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка відпустила та одержала вантаж, не вказана серія номер та дата довіреності), які в свою чергу підтверджували реальність здійснення господарських операцій ТзОВ «Агротехніка» з контрагентом - ТзОВ «Ейч Ар Інвест». Також податковий орган дійшов висновку, що кількісні показники відповідно до наданих позивачем видаткових та податкових накладних відрізняються від об'ємів поставки задекларованих в специфікаціях до договору укладеного з ТзОВ «Ейч Ар Інвест».

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Разом з тим, правові підстави віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту визначено статтею 198 Податкового кодексу України, пунктом 198.1 якої визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2. та 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Пунктом 200.5.статті 200 Податкового кодексу України визначено, що не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 2 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Водночас за відсутності факту придбання товарів, надання послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи між ТзОВ «Агротехніка» (покупець) та ТзОВ «Дейч Ар Інвест» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу шроту соєвого від 14.05.2012 року №14/2012. Товар поставляється покупцю на умовах перевезення і доставки продавцем. На підтвердження реальності господарської операції ТзОВ «Ейч Ар Інвест» надані податкові та видаткові накладні, а також товарно-транспортні накладні, що були досліджені під час перевірки.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що розбіжності в оформленні товарно-транспортних накладних свідчать про безтоварність господарських відносин між позивачем та ТзОВ «Ейч Ар Інвест» виходячи з наступного.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік господарських операцій будується на принципі превалювання сутності документу над його формою - операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи із юридичної форми.

Таким чином, відсутність будь-якого із наведених у статті 9 Закону реквізитів первинних документів, в тому числі товарно-транспортних накладних, некоректне або невірне заповнення реквізитів саме по собі не тягне за собою визнання такого документу недійсним, оскільки визначальною умовою формування податкового кредиту є фактичне здійснення господарської операції.

Із досліджених в судовому засіданні договору купівлі-продажу товарів №14/2012 від 14.05.2012 року та специфікацій до нього, видаткових та податкових накладних вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, які дають змогу ідентифікувати, як юридичну так і господарську сутність укладених правочинів, їхніх учасників, а також грошову складову вчинених господарських операцій. Відтак, наявні дефекти форми товарно-транспортних накладних не є самостійною та достатньою підставою для визнання господарських операцій безтоварними. Крім того, податковим органом не було встановлено інших порушень податкового законодавства по взаємовідносинах товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» з ТзОВ «Ейч Ар Інвест».

Також суд не бере до уваги доводи представників відповідача щодо невідповідності кількісних показників товару вказаних у видаткових накладних обсягам поставок задекларованих в специфікаціях до договору купівлі-продажу товарів №14/2012 від 14.05.2012 року.

Учасники договірних господарських правовідносин наділенні певною свободою волевиявлення, а отже невідповідність фактичних обсягів поставок задекларованим в договорі може бути підставою для претензійно-позовної роботи, якщо учасник відповідних правовідносин вважає, що іншою стороною договору не виконано договірних зобов'язань. Відтак, такі правовідносини є предметом регулювання господарського права. Відповідно, невиконання або виконання умов договору не в повному обсязі не є належним доказом наявності в діях учасників договірних відносин порушень податкового законодавства.

Як вбачається з дослідженої довідки про результати зустрічної звірки ТзОВ «Ейч Ар Інвест» з питань правових взаємовідносин з контрагентами за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року складеної Державною податковою інспекцією у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби № 7340/22-5/33506470 від 27.11.2012 року, податковим органом підтверджується законність проведених господарських операцій з ТзОВ «Агротехніка», відображених в податковому обліку платника податку.

Щодо винесеного на підставі акту перевірки № 6443/22-6/21750952 від 26.11.2012 року податкового повідомлення-рішення форми «Р» №00002172206 від 11.12.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем на суму 99 078 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 49539 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України Результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до пунктів 4, 5, 6 Розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкова адміністрація, від 22.12.2010 року № 984, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Як вбачається з дослідженого судом акту перевірки № 6443/22-6/21750952 від 26.11.2012 року предметом перевірки було дослідження правомірності формування сум податкового кредиту в серпні 2012 року. Податковий орган у висновках зазначеного акту крім встановлення факту порушення ТзОВ «Агротехніка» вимог податкового законодавства щодо заниження податку на додану вартість за серпень 2012 року також встановив заниження товариством податку на прибуток в ІІІ кварталі 2012 року.

Однак, в акті перевірки не було наведено жодних доказів порушення зі сторони позивача вимог податкового законодавства щодо формування витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а досліджені фінансово-господарська діяльність платника податків та первинні документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку не мають жодного відношення до факту заниження податку на прибуток в ІІІ кварталі 2012 року.

Отже, законних підстав для формування податковим органом висновків в акті перевірки № 6443/22-6/21750952 від 26 листопада 2012 року щодо достовірності підтвердження факту порушення позивачем вимог формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток у Луцької ОДПІ не було. Відтак винесене на підставі зазначеного акту перевірки податкове повідомлення-рішення форми «Р» №00002172206 від 11.12.2012 року є протиправним.

Згідно з частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до приписів статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що надані позивачем та дослідженні в судовому засіданні докази, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, підтверджують відповідність суті укладених позивачем правочинів змісту фактичних господарських операцій, а також правильність відображення таких операцій в бухгалтерському обліку, а відтак свідчать про правомірність формування складу валових витрат та включення до складу податкового кредиту витрат за досліджуваними господарськими операціями.

Відповідно до приписів частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до частини 2 цієї ж норми, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду належних та достатніх доказів на підтвердження правомірності оскаржуваних рішень.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що при винесенні податкових повідомлень-рішень №0000331504 від 03.12.2012 року та №0002172206 від 11.12.2012 року відповідачем не було дотримано вимог чинного законодавства України та не було враховано усіх обставин, які мають значення для прийняття рішень. Відтак, оскаржувані повідомлення-рішення є необґрунтованими, а відтак - незаконними, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби №0000331504 від 03.12.2012 року та №0002172206 від 11.12.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» сплачений судовий збір в сумі 1486 (одна тисяча чотириста вісімдесят шість) гривень 18 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається позивачем та відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 07 травня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ф.А. Волдінер