Постанова № 31088942, 07.05.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2013 року Справа № 803/956/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

при секретарі судового засідання Шаблій Л.П.,

за участю представника позивача Ліщука А.В.,

представника відповідача Артамонової І.С., Войцешук Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Дочірнього підприємства «Автоскладальний завод №1» Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з позовом до Дочірнього підприємства «Автоскладальний завод №1» Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» (ДП «АСЗ №1» АТ «АК «Богдан Моторс») про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 402 083,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення вимог частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідачем не забезпечено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 12 осіб.

За невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньомісячної заробітної плати, а якщо працює п'ятнадцять і більше осіб - в розмірі середньорічної заробітної плати, яку роботодавці самостійно обчислюють та сплачують до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення.

14 березня 2013 року Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів направило відповідачу повідомлення про необхідність сплати у встановленому порядку адміністративно-господарських санкцій у сумі 401 762,52 грн. за невиконання у 2012 році нормативу робочих місць в кількості 12 осіб, однак зазначена сума адміністративно-господарських санкцій самостійно відповідачем сплачена не була. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк, та яка у даному випадку становить 321,40 грн.

Заборгованість у сумі 402 083,92 грн. відповідач на день звернення з позовом до суду не сплатив, а тому позивач просить стягнути заборгованість, задовольнивши позовні вимоги повністю.

У письмовому запереченні проти позову відповідач позов не визнав. В обґрунтування заперечень пояснив, що підприємством було вжито всіх необхідних заходів, передбачених чинним законодавством щодо забезпечення працевлаштування інвалідів в відповідно до нормативу, встановленого статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Зокрема, підприємством у 2012 році було створено в середньому 16 вакансій для інвалідів. Підприємство систематично подавало до Луцького міського центру зайнятості звіти про наявність вакансій робочих місць для працевлаштування інвалідів, а також неодноразово зверталось з проханням направити безробітних громадян, яким встановлено інвалідність, відповідно до запропонованих професій. Відповідні звернення з проханням посприяти у пошуку кадрів для потреб підприємства скеровано і до Волинської обласної організації українського товариства глухих. Крім того, інформація про наявність вакансій для інвалідів розміщувалась на офіційних сайтах www/luaz.сom, www.bogdan.ua та в газеті «Ярмарок реклами». Оскільки підприємство вжило усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, то вина підприємства у їх не працевлаштуванні на створені робочі місця відсутня, що виключає можливість застосування адміністративно-господарської санкції, передбаченої статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

З наведених підстав відповідач просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю (а.с.19-22).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує повністю з підстав, викладених у позовній заяві та просить позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представники відповідача, кожен зокрема, просять в задоволенні позову відмовити повністю з підстав, викладених у письмовому запереченні проти позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда. Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інвалідів.

Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини третьої пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Як встановлено статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першої цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Зі звіту ДП «АСЗ №1» АТ «АК «Богдан Моторс» форми № 10-ПІ за 2012 рік (а.с.7) слідує, що його середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2012 році фактично складала 1 132 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 33 особи (а.с.8-10); на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» у 2012 році повинні працювати 45 інвалідів - штатних працівників.

Статтею 20 вказаного Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 Закону, щороку до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу місць для працевлаштування інвалідів, сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно з Порядком сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення.

14 березня 2013 року Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів надіслало відповідачу повідомлення № 06/01-49-17/1549 про необхідність сплати не пізніше 15 квітня 2013 року адміністративно-господарських санкцій у сумі 401 762,52 грн. за 12 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами (а.с.11,69). Відповідач не погодився із такою вимогою, про що повідомив листом від 28 березня 2013 року № 304/01-25 (а.с.36). Позивач доказів розгляду заперечень відповідача на повідомлення про сплату адміністративно-господарських санкцій суду не надав.

Відповідно до розрахунку позивача заборгованість відповідача становить всього 402 083,92 грн., з них власне адміністративно-господарські санкції - 401 762,52 грн., а пеня за період з 16 по 19 квітня 2013 року - 321,40 грн. (а.с.6).

Вирішуючи спір суд бере до уваги, що за приписами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Аналізуючи наведені вище норми Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», суд вважає, що для притягнення підприємства до відповідальності за невиконання приписів статті 19 цього Закону слід встановити, окрім іншого, наявність фактів спрямування центрами зайнятості інвалідів до роботодавців та випадки безпосереднього звернення інвалідів до роботодавців з питань працевлаштування, а також причини непрацевлаштування роботодавцями інвалідів. Таких доказів позивач не надав.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що саме по собі невиконання ДП «АСЗ № 1» АТ «АК «Богдан Моторс» у 2012 році нормативу з працевлаштування інвалідів, встановленого частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не дає правових підстав для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 цього ж Закону, оскільки надані суду докази вказують на вжиття з його боку усіх можливих заходів в частині забезпечення роботою інвалідів - створенням робочих місць інвалідам в тій їх кількості, яка визначена цим законом.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач систематично інформував Луцький міський центр зайнятості про наявність вакантних місць для інвалідів, про що свідчать звіти форми № 3-ПН (а.с.23-32). Так відповідно до цих звітів за 2012 рік в січні заявлено 7 вакансій інвалідів, в лютому -14, в червні - 7, в серпні - 30, у вересні - 32, в жовтні - 40, в листопаді - 32, в грудні - 30. Крім того, відповідач звертався до Луцького міського центру зайнятості з листами від 29 лютого 2012 року № 173/01-23, від 17 серпня 2012 року № 1035/01-23 про готовність працевлаштувати на робітничі професії громадян з обмеженими можливостями (а.с.33-34). Робочі місця залишались вакантними у зв'язку із ненаправленням уповноваженими органами для працевлаштування інвалідів у відповідній кількості. Про можливість працевлаштування на підприємстві громадян з вадами слуху листом від 22 серпня 2012 року № 1060/01-23 інформовано Волинську обласну організацію українського товариства глухих (а.с.35). Відповідач вживав і інші заходи, спрямовані на працевлаштування інвалідів: в газеті «Ярмарок реклами» від 24 серпня 2012 року № 30 розміщено оголошення про запрошення на роботу інвалідів певних професій (а.с.65). Також суд встановив, що на підприємстві здійснює роботу навчальний центр підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, який у відповідності до Положення про нього здійснює діяльність, спрямовану, в тому числі, на оволодіння суміжними професіями та додатковими знаннями при виявленні такої потреби в будь-якому підрозділі підприємства шляхом первинної професійної підготовки та перепідготовки робітників (а.с.59-64).

Оскільки судом не встановлено, а позивачем не доведено наявність безпосередньої вини ДП «АСЗ №1» АТ «АК «Богдан Моторс» у порушенні вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», то застосування адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 402 083,92 грн. є безпідставним. Відтак, в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163, Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Дочірнього підприємства «Автоскладальний завод №1» Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 402 083,92 грн. відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 08 травня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ж.В.Каленюк