Ухвала суду № 31088863, 08.05.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа №0907/18487/2012

Провадження №22-ц/779/995/2013

Категорія 48

Головуючий у І інстанції Бойчук О.В.

Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого: Мелінишин Г.П.

суддів: Бойчука І.В., Ясеновенко Л.В.

секретаря: Драганчук У.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 04 березня 2013 року,-

в с т а н о в и л а:

В листопаді 2012 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 04 березня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача аліменти в розмірі 1000 грн. щомісячно на утримання повнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на час навчання починаючи з 30.11.2012 року до 30.06.2016 року.

На дане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом вимог матеріального та процесуального права, а зроблені висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Стягуючи аліменти в розмірі 1000,00 грн. суд не врахував стану здоров'я сина, який потребує серйозного лікування тяжких хронічних захворювань, щорічного оздоровчого лікування на березі моря, постійного нагляду лікарів. На підтвердження цих обставин нею представлено медичні документи, однак суд не дав їм правильної юридичної оцінки. Крім того, суд не прийняв до уваги матеріальне становище відповідача, що має вирішальне значення для правильного вирішення спору. ОСОБА_3 є підприємцем, займається багатьма видами підприємницької діяльності, що приносять йому великий дохід, тому він є достатнього матеріально забезпеченою особою. При цьому, його дохід, підтверджений податковою декларацією, є значно вищим від її доходу. А отже останній спроможний надавати сину значно більший розмір утримання, ніж визначено судом. Також поза увагою суду залишилась і її вимога щодо стягнення аліментів за два попередні роки, оскільки відповідач ухилявся від сплати аліментів. Натомість, суд врахував пояснення свідків про ніби-то передачу відповідачем коштів на утримання сина, хоча такі не місять даних про наявність цих обставин. Посилаючись на зазначені обставини просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

В засідання апеляційного суду ОСОБА_2 не з'явилася повторно, що не перешкоджає розгляду справи у її відсутності.

ОСОБА_3 та його представник доводів скарги не визнали посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку,що апеляційна скарга не підлягає задоволення з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи сторони перебували у зареєстрованому шлюбі і від шлюбу мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Встановлено, що ОСОБА_5 навчається на фізико-технічному факультеті Прикарпатського національного університету ім. В Стефаника на денній формі навчання (а.с.5,46).

Відповідно до ст. ст. 199, 200 СК України у випадку продовження повнолітніми дочкою, сином навчання і потреби в зв'язку з цим матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Розмір аліментів визначається судом у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням матеріального становища платника, наявності інших дітей, утриманців та інших обставин, що мають істотне значення.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_2, суд правильно виходив з того, що в зв'язку з продовженням навчання син сторін ОСОБА_5 потребує матеріальної допомоги. А оскільки ОСОБА_3 спроможний надавати таку матеріальну допомогу, то зобов'язаний відповідно утримувати сина до досягнення ним двадцяти трьох років. Не заперечує цього обов'язку і відповідач, не погоджуючись тільки з розміром аліментів.

Стягуючи аліменти в розмірі 1 000 грн. суд обґрунтовано врахував матеріальне становище сторін, зокрема те, що такі є підприємцями та мають стабільний дохід, обов'язок їх обох надавати допомогу синові на час його навчання, стан здоров'я відповідача, що впливає на матеріальну спроможність сплачувати аліменти у визначеній сумі тощо.

Що стосується посилань апелянта на стан здоров'я сина ОСОБА_5, то вказана обставина, підтверджена матеріалами справи, не впливає на розмір аліментів, оскільки предметом спору в даному випадку є надання матеріальної допомоги в зв'язку із продовженням навчання. Крім того, як встановлено в засіданні апеляційного суду в провадженні Івано-Франківського міського суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на утримання сина сторін в зв'язку із станом його здоров'я.

Також не заслуговують на увагу і доводи апелянта щодо безпідставної відмови суду у стягненні аліментів за два попередні роки виходячи з таких обстави .

Відповідно до ч.2 ст.191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.

При цьому стягнення аліментів за час, що передує пред'явленню позову, є можливим у порядку виключення лише за наявності наступних умов: до моменту звернення з позовом до суду аліменти не стягувались; особа, яка вимагає аліментів, приймала заходи щодо одержання аліментів, але вони не були одержані у результаті ухилення особи, зобов'язаної сплачувати аліменти (відповідача), від їх сплати.

Таким чином, ухилення від сплати аліментів є винною протиправною поведінкою, тобто це свідоме невиконання своїх обов'язків в умовах, коли позивач звертався до відповідача особисто або через суд з вимогою про сплату грошової суми, необхідної для утримання дитини.

Будь-яких належних та допустимих доказів щодо вжиття заходів для одержання аліментів з відповідача та ухиляння останнього від їх сплати апелянтом не представлено.

Колегія суддів приходить до висновку, що справа судом першої інстанції розглянута повно і об'єктивно, а рішення постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку.

Апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, які б давали підставу для зміни чи скасування судового рішення.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення не встановлено.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 04 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Г.П. Мелінишин

Судді: І.В. Бойчук

Л.В. Ясеновенко