Рішення № 31103165, 29.04.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

1

6

-

Справа №0907/2-6556/2011

Провадження 22ц/779/680/2013

Категорія 52

Головуючий у 1 інстанції Бойчук О.В.

Суддя-доповідач Матківський Р.Й.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Матківського Р.Й.

суддів Бойчук І.В., Мелінишин Г.П.

секретаря Драганчук У.М.

з участю представника апелянта - Хемича В.М., позивача - ОСОБА_3 та її представника - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральних збитків, з апеляційною скаргою Голови комісії з припинення юридичної особи Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 24 липня 2012 року, -

в с т а н о в и л а :

07 липня 2011 року з позовом в суд до Прикарпатського юридичного інституту ЛьвДУВС звернулася ОСОБА_3, щоб ухвалити рішення про скасування наказу Прикарпатського юридичного інституту ЛьвДУВС від 08 червня 2011 року щодо звільнення її з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, поновити її на роботі на раніше займаній посаді - старшого викладача кафедри психології та соціальної роботи факультету громадської безпеки та соціальної роботи, стягнути середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 3417, 36 гривень та 50000 гривень моральних збитків.

Заявлені вимоги позивач обґрунтувала тим, що з 12 вересня 2005 року на невизначений строк була прийнята на посаду викладача, а з 01 вересня 2008 року - старшого викладача кафедри психології та соціальної роботи факультету громадської безпеки та соціальної роботи.

8 квітня 2011 року відповідачем вручено їй повідомлення, що відповідно до наказу МВС України від 31 березня 2011 року посаду, на якій вона перебувала скорочено, а наказом від 08 червня 2011 року звільнено з роботи на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.

Звільнення позивач вважає незаконним у зв'язку з тим, що наказом МВС України від 31.03. 2011 року №116 «Про організаційно-штатні зміни у ВНЗ МВС» та виданого на його виконання наказом Прикарпатського юридичного інституту Львівського Державного Університету про скорочення посади конкретно визначено скорочення одного робочого місця фахівця (старшого викладача факультету громадської безпеки та соціальної роботи), до складу якого входить 5 кафедр, проте жодну з посад, за винятком її посади відповідач при скороченні не розглядав.

Вважає, що має переважне право на залишення на роботі у зв'язку з скороченням штату, є здобувачем Київського інституту соціальної та політичної психології АПН України, завершує роботу над дисертацією, довший час працює в інституті, ніж інші працівники, які займають аналогічні посади на факультеті.

Звільнення її з роботи відбулося з порушенням двомісячного терміну, після попередження 08 квітня 2011 року, що суперечить вимогам ст. 49-2 КЗпП України.

Крім того, відповідач завдав їй моральну шкоду, яку оцінює в сумі 50000 гривень.

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 24 липня 2012 року позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_3 на посаді старшого викладача кафедри психології та соціальної роботи факультету громадської безпеки та соціальної роботи Прикарпатського юридичного інституту ЛьвДУВС з 08 червня 2011 року. Стягнуто з Прикарпатського юридичного інституту ЛьвДУВС на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 3417,36 гривень. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На дане рішення Голова комісії з припинення юридичної особи ПЮІ ЛьвДУВС - Бучко М.Б. подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про закриття провадження у справі.

Апелянт у скарзі зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, неповно з'ясовано обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, дано неправильну юридичну оцінку доказів та неправильно встановлено фактичні обставини справи.

Апелянт зазначає, що відповідач за відсутності вільних вакантних посад не мав можливості перевести ОСОБА_3 за її згодою на іншу посаду, а тому трудовий договір з нею був розірваний. Посилання суду на порушення Прикарпатським юридичним інститутом законодавства про працю в частині недотримання вимог переважності залишення на посаді не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки наказом МВС України від 31 березня 2011 року №116 «Про організаційно-штатні зміни у ВНЗ МВС» скорочено посаду старшого викладача кафедри психології та соціальної роботи факультету громадської безпеки та соціальної роботи та при відсутності інших вільних вакантних посад ОСОБА_3 було звільнено з займаної посади.

Згідно розпорядження КМ України №727-р. «Про реорганізацію мережі вищих навчальних закладів МВС» від 27 липня 2011 року та наказу МВС України від 28 липня 2011 року №490 , Прикарпатський юридичний інститут ЛьвДУВС перебуває в процесі ліквідації, 10 серпня 2011 року МВС України видало наказ №555, яким скорочено всі посади в ПЮІ ЛьвДУВС, 04 жовтня 2011 року трудові договори з усіма працівниками припинено відповідно до п.1.ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, який вимоги скарги підтримав, позивачку ОСОБА_3 та її представника, які вимоги скарги не визнали, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції правильно встановив, що при звільненні позивача у зв'язку з скороченням штату працівників відповідачем не дотримано вимоги ст. 42 КЗпП України, щодо врахування переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку з змінами в організації виробництва і праці.

Апелянт безпідставно вважає, що не було потреби враховувати переважне право позивачки перед іншими працівниками при скороченні чисельності працівників, оскільки наказом МВС України від 31 березня 2011 року №116 «Про організаційно-штатні зміни у ВНЗ МВС» скорочено посаду старшого викладача кафедри психології та соціальної роботи факультету громадської безпеки та соціальної роботи на якій і працювала ОСОБА_3

Відповідно до наказу МВС України від 31 березня 2011 року №116 «Про організаційно-штатні зміни у ВНЗ МВС» та виданого на підставі нього наказу Прикарпатського юридичного інституту ЛьвДУВС від 08. 04. 2011 року №113 скорочено цивільну посаду старшого викладача факультету громадської безпеки та соціальної роботи, а не старшого викладача кафедри психології та соціальної роботи факультету громадської безпеки та соціальної роботи, як вважає апелянт, тому не було потреби враховувати переважне право на залишенні на роботі при звільненні позивачки.

Згідно списку поданого відповідачем на (а.с. 10) до складу факультету громадської безпеки та соціальної роботи на якому проведено скорочення штатів входить 4 кафедри з трьома цивільними посадами старших викладачів серед яких повинно було згідно законодавства вирішуватись питання переважного права на залишення на роботі.

Однак, вирішуючи питання про звільнення позивача за скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, відповідач проігнорував вимоги ст. 42 КЗпП України, якою визначено, що при скороченні чисельності та штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_3 звільнена з порушенням вимог трудового законодавства.

Однак, постановляючи 27 липня 2012 року заочне рішення про поновлення ОСОБА_3 на посаді старшого викладача кафедри психології та соціальної роботи факультету громадської безпеки та соціальної роботи Прикарпатського юридичного інституту ЛьвДУВС з 08 червня 2011 року та стягнення з інституту середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд не переконався, що представник відповідача не був у встановленому законом порядку повідомлений про час та місце судового засідання та не врахував, що відповідно до розпорядження КМУ від 27 липня 2011 року №727 -р «Про реорганізацію мережі вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ», ліквідовано Прикарпатський юридичний інститут Львівського державного університету внутрішніх справ і всіх працівників звільнено з 04 жовтня 2011 року за п.1 ст. 40 КЗПП України у зв'язку з ліквідацією установи.

Вирішуючи спір суд першої інстанції повинен був врахувати вимоги ст. 2401 КЗпП України, що у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу.

Тому, рішення суду першої інстанції в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді старшого викладача кафедри психології та соціальної роботи, визначення суми вимушеного прогулу, негайного виконання підлягає скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням обставини, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норми матеріального права підлягає скасуванню та ухваленням в цій частині нового рішення.

Колегія суддів вважає, що відповідно до поданої представником відповідача довідки про доходи, середній заробіток позивачки за два останні місяці роботи, що передували звільненню становить 3290,40 гривень, а середньоденний заробіток відповідно до кількості відпрацьованих 39 днів за ці два місяці становить 168,73 гривень.

Враховуючи, що позивачкою допущено 82 дні вимушеного прогулу до звільнення всіх працівників з 04 жовтня 2011 року за п.1 ст. 40 КЗПП України у зв'язку з ліквідацією установи, на її користь необхідно стягнути з ліквідаційної комісії Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ 13835,86 гривень.

В іншій частині суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі ст.ст. 40 п.1, 42, 235, 240-1 КЗпП,

керуючись ст.ст. 218, 307, 309, 316, 367 ЦПК України колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Голови комісії з припинення юридичної особи Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ задоволити частково.

Заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 24 липня 2012 року в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді старшого викладача кафедри психології та соціальної роботи, визначення суми вимушеного прогулу, негайного виконання рішення скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу задоволити частково.

Вважати ОСОБА_3 звільненою з посади старшого викладача кафедри психології та соціальної роботи Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ з 04 жовтня 2011 року за п.1 ст. 40 КЗПП України у зв'язку з ліквідацією установи.

Зобов'язати ліквідаційну комісію Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ виплатити ОСОБА_3 13835,86 гривень заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 1 місяць в сумі 3290, 40 гривень допустити до негайного виконання.

В решті заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 24 липня 2012 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з часу набрання ним законної сили.

Головуючий Р.Й. Матківський

Судді І.В. Бойчук

Г.П. Мелінишин