Рішення № 31080602, 25.04.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 914/3303/2012

Провадження № 22ц/779/1100/2013

Категорія 31

Головуючий у І інстанції Бородовський С.О.

Суддя-доповідач Меленко О.Є.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Меленко О.Є.

суддів Беркій О.Ю., Соколовського В.М.

секретаря Бойчука Л.М.

з участю: представника Снятинської кредитної спілки Яремчука В.В.,

відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Снятинської кредитної спілки до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди, заподіяної злочином, за апеляційною скаргою голови правління Снятинської кредитної спілки на заочне рішення Снятинського районного суду від 19 березня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2012 року голова правління Снятинської кредитної спілки Лукавецька І.О. звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди, заподіяної злочином. В обгрунтування позовних вимог посилалась на те, що злочинними діями ОСОБА_3, вину якої доведено вироком Снятинського районного суду від 11.10.2011 року та ОСОБА_4, яку було звільнено від кримінальної відповідальності згідно ст.1 п «В», ст. 6 Закону України «Про амністію» від 08.11.2011 року позивачу спричинено збитки в розмірі 210 511 грн., 34 734 грн.30 коп. збитків інфляції, та 3 % річних у розмірі 18 338 грн.95 коп., а разом 263 584 грн.25 коп.

У зв'язку з неправомірним привласненням відповідачами коштів на суму 210 511 грн. Снятинською кредитною спілкою також недоотримано прибуток за період із 01.01.2010 року по 26.11.2012 року в розмірі 268 968 грн.29 коп. Таким чином загальна сума заподіяної шкоди, яку позивач просила стягнути з відповідачів становила 532 552 грн.54 коп.

Просила також про стягнення витрат на юридичну допомогу в сумі 2000 грн.

Заочним рішенням Снятинського районного суду від 19 березня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Снятинської кредитної спілки 263 584 грн.25 коп. заподіяної матеріальної шкоди, з яких: 210 511 грн. шкоди заподіяної злочином, 34734 грн.30 коп. інфляційних нарахувань, 18 337 грн. 95 коп. три проценти річних. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині відмови про стягнення в солідарному порядку з відповідачів шкоди заподіяної злочином, недоотриманого прибутку та судових витрат голова правління Снятинської кредитної спілки подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що вироком Снятинського районного суду від 11.10.2012 року ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.364-1, ч.2 ст.366 КК України. Відповідача ОСОБА_4 постановою Снятинського районного суду від 09.10.2012 року звільнено від кримінальної відповідальності згідно ст.1 п «В», ст.6 Закону України «Про амністію» від 08.07.2011 року.

Зважаючи на те, що вину обох відповідачів у заподіянні матеріальної шкоди доведено у встановленому законом порядку, то суд виходячи з положень ст. 1190 ЦК України повинен був стягнути заподіяні матеріальні збитки з відповідачів в солідарному порядку.

Крім того, апелянт зазначає, що до матеріалів позовної заяви було долучено квитанцію про оплату витрат на правову допомогу та договір - доручення на представництво інтересів КС адвокатом. Вважає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні вимоги про стягнення із відповідачів витрат на оплату правової допомоги. Необгрунтованою на думку апелянта є і відмова про відшкодування втраченої вигоди.

З цих підстав заочне рішення суду першої інстанції апелянт просила скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В судовому засіданні представник Снятинської кредитної спілки Яремчук В.В. доводи апеляційної скарги підтримав та просив про її задоволення.

ОСОБА_3, ОСОБА_4 апеляційну скаргу не визнали, а рішення суду вважають законним та обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Снятинської кредитної спілки, доводи відповідачів, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

За змістом ч.ч.1,3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відмовляючи Снятинській кредитній спілці в позові до ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України закрито постановою Снятинського районного суду від 09.10.2012 року. При цьому в постанові суду не зазначено на яку суму спричинила шкоду ОСОБА_4; сама чи у змові з відповідачем ОСОБА_3

Погодитися з цим колегія суддів не може.

Встановлено, що позивач (Снятинська кредитна спілка) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди, заподіяної злочином.

Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Снятинського районного суду перебувала кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_4

В рамках провадження у даній кримінальній справі ОСОБА_3 було визнано винною у вчиненні передбаченого ч.2 ст.364-1, ч.2 ст. 366 КК України злочину, про що постановлено вирок від 11.10.2012 року. ОСОБА_4 у цій же кримінальній справі було пред'явлено обвинувачення за ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, однак кримінальну справу щодо неї закрито на підставі постанови Снятинського районного суду від 09.10.2012 року з підстав, що не є реабілітуючими (за амністією).

Виходячи з положень статті 61 ЦПК України обставини встановлені вироком суду та постановою про закриття кримінальної справи є преюдиціальними, тобто вирішеними, а тому додаткового обгрунтування не потребують.

Таким чином, на основі здобутих та досліджених в матеріалах справи доказів, судом встановлено, що неправомірними (злочинними) діями відповідачів позивачу (Снятинській кредитній спілці) завдано шкоди.

Зокрема, з пред'явленого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачення та копії вироку Снятинського районного суду від 11.10.2011 року вбачається, що загальна сума заподіяної відповідачами шкоди становить 210 511 грн., з яких 188 700 грн. шкода заподіяна спільними неправомірними діями ОСОБА_3 та ОСОБА_4, і 21 811 грн. - шкода заподіяна неправомірними діями ОСОБА_3

А тому враховуючи приписи ст.1190 ЦК України колегія суддів Апеляційного суду приходить до висновку, про підставність вимог позивача щодо солідарного відшкодування шкоди ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в сумі 188 700 грн. Решта суми в розмірі 21 811 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_3

Що стосується висновку суду в частині відмови у задоволенні вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Постановою КМУ від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», в редакції станом на час розгляду справи, затверджено Граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, відповідно до яких в цивільних справах граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних з правовою допомогою сторін, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не перевищує суму, що обчислюється, виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження своїх вимог позивачем долучено договір про надання консультаційних та юридичних послуг (а.с. 15) та квитанцію до прибуткового касового ордеру №26 від 27.11.2012 року (а.с. 14) згідно якої, за надані послуги, позивач сплатила 2000 грн.

В силу дії ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Таким чином, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати пов'язані з оплатою правової допомоги пропорційно сумі шкоди яка стягнута в рівних долях, тобто по 1000 грн. з кожного з відповідачів.

Що стосується посилання апелянта в частині стягнення з відповідачів втраченої вигоди, то такі не приймаються судом до уваги. Так, відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Колегія суддів вважає, що позивач обґрунтовує свої позовні вимоги лише умовним припущенням про можливість отримання Снятинською кредитною спілкою прибутків у випадку оформлення позичальниками всіх кредитних договорів саме під такий (44 %) відсоток річних , тому суд обгрунтовано відмовив у стягненні збитків (упущеної угоди).

Що ж стосується задоволення судом першої інстанції вимог про відшкодування позивачеві 34734 грн.30 коп. інфляційних втрат та 18 337 грн. 95 коп., як трьох процентів річних, то погодитися з цим колегія суддів також не може.

Так, в силу дії ч. 2 ст. 625 ЦК України, на яку посилався суд, обгрунтовуючи своє рішення в цій частині, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З урахуванням викладеного підстав для застосування положень статті 625 ЦК у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобов'язань - немає.

Також слід зазначити, що відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов'язання, на шкоду не повинні нараховуватись проценти за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю. Отже, нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності.

Таким чином, дія частини другої статті 625 ЦК про обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом ухвалене з порушенням вимог матеріального і процесуального права, а тому не може залишатися в силі. По суті спору слід ухвалити нове рішення.

На підставі викладеного та ст.ст. 22, 625, 1190 ЦК України, 61, 84 ЦПК України, керуючись ст.,ст. 307; 309; 313; 314; 316; 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу голови правління Снятинської кредитної спілки задовольнити частково.

Заочне рішення Снятинського районного суду від 19 березня 2013 року скасувати та ухвалити нове.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Снятинської кредитної спілки 188 700 (сто вісімдесят вісім тисяч сімсот)гривень шкоди заподіяної злочином.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Снятинської кредитної спілки 21 811 (двадцять одну тисячу вісімсот одинадцять) гривень шкоди заподіяної злочином.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Снятинської кредитної спілки по 1 000 (одній тисячі) гривень з кожної витрат пов'язаних з оплатою правової допомоги.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 в спеціальний фонд Державного бюджету України 1072 грн. 50 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4 в спеціальний фонд Державного бюджету України 963 грн. 50 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий О.Є. Меленко

Судді: О.Ю. Беркій

В.М. Соколовський