Рішення № 31079927, 22.04.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

______________

Справа №: 122/7509/2012Головуючий суду першої інстанції:Благодатна О.Ю. № провадження: 22-ц/190/1235/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Кузнєцова О. О.

"22" квітня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Кузнєцової О.О. Суддів:Берещанської І.І. Новікова Р.В. При секретарі:Таранець О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду АР Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - ОСОБА_8, про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 17.12.2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_7 за остаточно уточненими позовними вимогами 352 500 грн. Мотивуючи позовні вимоги, ОСОБА_6 посилається на те, що під час шлюбу з ОСОБА_7 ним в інтересах сім'ї від ОСОБА_8 за договорами позики від 15.01.2003 року, 10.06.2003 року, 20.02.2004 року та від 20.06.2004 року були отримані гроші у загальному розмірі 185 000 доларів США, та рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя від 30.07.2009 року з нього на користь ОСОБА_8 стягнуто 2 106 733,4 грн., з яких станом на травень 2010 року ним сплачено 705 000 грн. Оскільки кожен з подружжя має рівні права та обов'язки у тому числі за зобов'язаннями боргового характеру, просив стягнути з ОСОБА_7 ? частку від сплаченої ним заборгованості за договором позики, а саме - 352 500 грн.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 17.12.2012 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 352 500 грн. та судовий збір - 3 275 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить рішення суду скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права та невідповідності висновків суду фактичним обставинам у справі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові з наступних правових підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності заявлених у позові вимог та наявності правових підстав для стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 ? частки грошових коштів, сплачених останнім за зобов'язаннями, які було укладено під час шлюбу в інтересах сім'ї.

Проте, безумовно погодитися з такими висновками суду колегія суддів погодитися не може, оскільки до них суд дійшов всупереч матеріалів справи та норм матеріального права.

Статтею 544 ЦК України, на яку в обґрунтування своїх вимог посилається позивач, передбачено право солідарного боржника, який у повному обсязі виконав солідарний обов'язок, право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Солідарний характер зобов'язання, виконання якого регулюється ст. 543 ЦК України, обумовлює право кредитора вимагати виконання цього зобов'язання у повному обсязі як від одного боржника так і від усіх разом.

Щодо визначення ОСОБА_7 солідарним боржником, позивач посилається на те, що ними під час шлюбу в інтересах сім'ї були отримані у позику грошові кошти, та відповідачка у письмових договорах позики надала згоду відповідати перед позикодавцем разом з ним, отже разом з ним є боржником за зобов'язаннями за цими договорами.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 09.07.2009 року (а.с.4-6), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 21.10.2009 року (а.с. 7-10), а тому відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України не потребує доказуванню, ОСОБА_6, під час шлюбу з ОСОБА_7 в інтересах сім'ї протягом 2003 - 2004 років позичав у ОСОБА_8 гроші, а саме 15.01.2003 р. - 80 000 доларів США на строк до 15.01.2004 р. (а.с. 17),

- 10.06.2003 року - 40 000 доларів США на строк до 10.06.2004 року (а.с. 16),

- 20.02.2004 року - 30 000 доларів США на строк до 20.08.2004 року (а.с. 15) та - 20.06.2004 року - 35 000 доларів США на строк до 20.12.2004 р. (а.с. 14).

Згідно п. 5 вказаних договорів їх укладено з відома дружини позичальника - ОСОБА_7 та за її згодою відповідати за цими зобов'язаннями разом зі своїм чоловіком належним їй на праві спільної сумісної власності майном.

Шлюб між ОСОБА_7 розірвано рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 03.12.2007 року та, як встановлено вказаним судовим рішенням, шлюбні відносини між подружжям припинено у вересні 2004 року (а.с. 18).

Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 01.09.2011 року між ОСОБА_7 поділено набуте під час шлюбу спільне сумісне майно без врахування зобов'язань за вищевказаними договорами позики (а.с. 99-101).

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 09.07.2009 року, яке набрало законної сили, вирішено справу за позовом ОСОБА_8 про стягнення боргу за вищевказаними договорами позики від 15.01.2003 року, від 10.06.2003 року, від 20.02.2004 року та від 20.06.2004 року та на її користь з ОСОБА_6 стягнуто заборгованість за вказаними договорами у сумі 2 105 043,4 грн. та відмовлено у позові про стягнення боргу з ОСОБА_7 у зв'язку зі спливом позовної давності.

На виконання рішення суду ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 частково повернуто борг, а саме сплачено 28.01.2010 року - 98 000 грн., 26.03.2010 року - 195 000 грн., 28.05.2010 року - 207 000 грн. та 15.06.2010 року - 205 000 грн., що в цілому складає 705 000 грн., що підтверджено письмовими розписками ОСОБА_8 та її заявою на адресу суду (а.с. 68, 73-76).

Таким чином, враховуючи приписи ст. 14 ЦПК України, ОСОБА_7 не має зобов'язань перед ОСОБА_8 по поверненню позики за вищевказаними договорами, отже немає і правових підстав вважати наявним солідарний обов'язок з боку ОСОБА_9 та ОСОБА_7 за вказаними зобов'язаннями, а тому ОСОБА_9 позбавлений і права на зворотну вимогу щодо неї.

Суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку щодо обґрунтованості заявлених у позові вимог.

Таким чином, оскільки при вирішенні справи мають місце порушення норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі наведеного та, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 17.12.2012 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_6 у позові до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості.

Судове рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді

Берещанська І.І. Кузнєцова О.О. Новіков Р.В.