Ухвала суду № 31072289, 17.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року Справа № 34218/10/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Кушнерика М.П.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Волочиському районі Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 3 вересня 2010 року у справі за позовом приватного підприємства «Транс-Авто-Д» до Державної податкової інспекції у Волочиському районі Хмельницької області( тепер Хмельницька міжрайонна державна податкова інспекція Хмельницької державної податкової служби) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

ПП «Транс-Авто-Д» 05.05.2010 року звернулося в суд з адміністративним позовом до ДПІ у Волочиському районі Хмельницької області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення за №0000872301/3 від 26 квітня 2010 року про нарахування ПП «Транс-Авто-Д» податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 1 656 488,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 962 133,00 грн., №0000882301/3 від 26 квітня 2010 року про визначення податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 480 507,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 265 283,00 грн. та №0000112301/2 від 30.04.2010 року про нарахування штрафних санкцій по ПДВ в сумі 690 577,00 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 3 вересня 2010 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Волочиському районі Хмельницької області за №0000872301/3 від 26 квітня 2010 року про нарахування ПП «Транс-Авто-Д» податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 1 656 488 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 962 133 грн., №0000882301/3 від 26 квітня 2010 року про визначення податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 480 507 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 265 283 грн. та №0000112301/2 від 30.04.2010 року про нарахування штрафних санкцій по ПДВ в сумі 690 577 грн.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ДПІ у Волочиському районі Хмельницької області оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 3 вересня 2010 року скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апелянт зазначає, що позивачем за період з з 01.10.2007 року по 30.06.2009 року занижено податкові зобов»язання з податку на прибуток шляхом заниження валового доходу, завищення валових витрат та амортизаційних відрахувань та неправомірно сформовано податковий кредит з контрагентами, що мають ознаки фіктивності та занижено податок на додану вартість, а відтак оскаржувані податкові повідомлення-ріщення винесено ним правомірно.

При апеляційному розгляді представник податкового органу вимоги апеляційної скарги підтримав з зазначених в ній підстав, а представник позивача заперечив, вважаючи прийняте рішення законним та обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

З матеріалів справи видно, що за наслідками планової виїзної перевірки приватного підприємства (надалі-ПП) «Транс-Авто-Д» м. Волочиськ Хмельницької області з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.06.2009 року Державною податковою інспекцією (надалі-ДПІ) у Волочиському районі Хмельницької області складено акт №01212/2301/34412482 від 25.09.2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки 07 жовтня 2009 року ДПІ у Волочиському районі прийняла податкові повідомлення-рішення: №0000872301/0, яким ПП «Транс-Авто-Д» визначено суму податкових зобов'язань по податку на прибуток в розмірі 1 656 488 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 962 133 грн.; №0000882301/0, яким визначено суму податкових зобов'язань по податку на додану вартість (ПДВ) в розмірі 480 507 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 265 283 грн..

Внаслідок адміністративного оскарження, за результатами первинної скарги ДПІ у Волочиському районі направила позивачу переглянуті повідомлення-рішення, яким присвоєно номера №0000872301/1, №0000882301/1 від 07 грудня 2009 року та які містять такі ж суми донарахувань по податках та штрафних санкціях. Крім того, 10 лютого 2010 року ДПІ у Волочиському районі прийнято податкове повідомлення - рішення №0000112301/0, яким нараховано штрафні санкції по ПДВ в сумі 690 577 грн..

За наслідками апеляційних скарг ДПІ у Волочиському районі винесено податкові повідомлення-рішення: №0000872301/3 від 26 квітня 2010 року про визначення податкових зобов'язань по податку на прибуток в сумі 1 656 488 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 962 133 грн.; №0000882301/3 від 26 квітня 2010 року про визначення податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 480 507 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 265 283 грн. та №0000112301/2 від 30.04.2010 року про нарахування штрафних санкцій по податку на прибуток в сумі 690 577 грн..

Останні стали предметом судового розгляду.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно висновків акту перевірки №01212/2301/34412482 від 25.09.2009 року ПП «Транс-Авто-Д» в період з 01.10.2007 року по 30.06.2009 року занижено валовий дохід на суму 694882 грн. та завищено валові витрати на суму 5786540 грн., у тому числі за рахунок:- заниження валових витрат всього в сумі 143557 грн., в т.ч. по періодах : за 2007 рік на 143557 грн., за 1 квартал 2009 року на 34570 грн.; завищення валових витрат всього в сумі 5930097 грн., в т.ч. по періодах: за 1 квартал 2008 року на 1371066 грн., за півріччя 2008 року на 2855959 грн., за 9 місяців 2008 року на 6649953 грн., за 2008 рік на 5451512 грн., за півріччя 2009 року на 478585 грн..

Свої висновки податковий орган обгрунтував тим, що підприємство протягом періоду, що перевірявся, проводило поточні ремонти основних засобів 2 групи (орендовані транспортні засоби). Згідно карточки бухгалтерського рахунку 207 «Запасні частини» та первинних документів до неї на поточні ремонти (поліпшення) основних засобів 2 групи було використано запасних частин на суму 1616689 грн. , в т.ч. в 4 кварталі 2007 - 499408 грн., в 1 кварталі 2008 - 263978 грн., в 2 кварталі - 242540 грн., в 3 кварталі 2008 - 307869 грн., в 4 кварталі 2008 - 108351 грн., в 1 кварталі - 44259 грн., в 2 кварталі 2009 - 150284 грн..

Дозволений 10%-ий ліміт для віднесення до валових витрат використаних запасних частин на проведення поточного ремонту для підприємства становив на 2008 рік - 80314 грн, на 2009 рік - 268618 грн.. Витрати на поточний ремонт (запасні частини), що перевищують 10% ліміт, не включаються до складу валових витрат, оскільки підлягають амортизації за встановленими п. 8.6 ст. 8 Закону № 334/94-ВР нормами у порядку, передбаченому для основних фондів групи 2, та беруть участь при визначенні приросту (убутку) балансової вартості товарів, матеріалів, малоцінних предметів на складах та в місцях зберігання, залишків готової продукції (графа 4 за рядком А1 таблиці 1 додатка К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства).

Враховуючи 10% ліміт, податковим органом віднесено вартість списаних запасних частин понад 10% ліміту на збільшення балансової вартості основних засобів 2 групи для нарахування амортизації в розмірі 499408 грн. в 4 кварталі 2007 року, 183664 грн. в 1 кварталі 2008 року, 242540 грн. в 2 кварталі 2008 року, 307869 грн. в 3 кварталі 2008 року, 108351 грн. в 4 кварталі 2008 року та відповідно враховано дані суми при визначенні приросту балансової вартості товарів (графа 4 за рядком А1 таблиці 1 додатка К1/1). Всього 1341832 грн..

Крім того, ДПІ вважає, що підприємством не включено до складу валового доходу 50% вартості бензину, як запаси, використані не в господарській діяльності, за 1 квартал 2008 року - 10359 грн., за півріччя 2008 року - 23604 грн., за 9 місяців 2008 року - 72115 грн., за 2008 рік - 80903 грн., за 1 квартал 2009 року - 6182 грн., за півріччя 2009 року - 13852 грн. (всього 94755 грн.)

Крім того,внаслідок перевірки ДПІ включило до складу валових доходів кошти, отримані платником як внески до статутного фонду, але не зареєстровані у органах держреєстрації в сумі 358500 грн.: у 4 кварталі 2007 року в сумі 660500 грн., у 1 кварталі 2008 року - 545000 грн., у 1 кварталі 2009 - 53000 грн., та відкориговані валові доходи (зменшено) у 4 кварталі 2008 року в сумі 900000 грн., тобто на суму збільшення статутного фонду, яка зареєстрована платником у державного реєстратора 31.12.08 року.

Також перевіркою встановлено, що підприємство одержувало поворотну фінансову допомогу від фізичної особи ОСОБА_1 в розмірі 203000 грн. в березні 2009 року, та повернено фінансову допомогу в сумі 1000 грн. в квітні 2009 року.

На підставі вищевказаних висновків ДПІ у Волочиському районі прийняло оскаржувані податкові повідомлення-рішення про донарахування податку на прибуток.

Крім того, на думку податкового органу господарські операції позивача з ТзОВ «Воло», ТзОВ «Мелтрак», ТзОВ «Бук-опт», ТзОВ «О.С.В.», що мають ознаки фіктивності є нікчемними, валові витрати та формування податкового кредиту в сумі 480507 грн. .є неправомірним, а відтак донарахував податкові зобов»язання з податку на додану вартість та штрафні санкції.

Задовольняючи позовні вимоги і скасовуючи вищевказані податкові повідомлення-рішення, зокрема, про донарахування податку на прибуток, суд першої інстанції виходив, з чим погоджується апеляційна інстанція, з наступних підстав.

Згідно п. 5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Згідно п.п. 8.7.1 ст. 8 цього ж Закону платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Оскільки транспортні засоби у переліку, визначеному п.5.9. ст. 5 вищевказаного Закону, відсутні, то суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що положення цього пункту щодо віднесення до валового доходу різниці збільшення вартості запасів не стосується транспортних засобів. Крім того, збільшення вартості основних фондів не є збільшенням запасів, а відповідно і положення п.5.9 ст. 5 Закону не можуть застосовуватись, а відтак дії позивача щодо віднесення до складу валових витрат придбані запчастини на поточні ремонти автомобілів в розмірі1616689 грн. є правомірними

Щодо паливно-мастильних матеріалів, судом першої інстанції вірно зазначено, що згідно з п. 5.4.10 ст.5 вищевказаного Закону не включаються до складу валових витрат, зокрема, витрати платника податку на 50 % витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обов'язків доведення зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю.

Проте, податковим органом не спростовано доводи позивача щодо реалізації цих 50% вартості бензину іншим контрагентам ПП «Транс-Авто-Д» і включення їх вартості до податкових зобов'язань як валовий дохід по періодах, в яких вони були реалізовані.

Отже, включення 50% вартості бензину до складу валових доходів призведе до подвійного оподаткування, що суперечить чинному законодавству, а тому позивачем обгрунтовано не включено до складу валових доходів 50% вартості бензину на суму 94755 грн..

Стосовно включення внесків засновників у статутний фонд до валових доходів слід зазначити, що відповідно до п.п. 1.28.2 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Пряма інвестиція - господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Відповідно до пункту 4.2.5 вказаного Закону не включаються до складу валового доходу суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

Суми внесків засновниками вносилися частинами з призначенням платежу «Внески в статутний фонд» і 31.12.2008 року були зареєстровані зміни в статутному фонді, тому податковий орган безпідставно визначив їх як безповоротна фінансова допомога..

Згідно з п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що здійснене засновником товариства перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача в якості внесків до статутного фонду не є безповоротною фінансовою допомогою в розумінні п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Така позиція була підтримана Вищим адміністративним судом України 26.05.2010 року по справі № К-48916/09.

Податковим органом також не враховано вимоги п.4.1.6 вищевказаного Закону, яким

у разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

Наведені нормативні акти свідчать про безпідставність включення податковим органом до складу валових доходів коштів, отримані позивачем як внески до статутного фонду в сумі 358500 грн. та поворотної фінансової допомоги.

Щодо валових витрат та формування податкового кредиту позивачем по господарських операціях з юридичними особами, які володіють ознаками фіктивності: зокрема ТзОВ «Воло», ТзОВ «Мелтрак», ТзОВ «Бук-опт», ТзОВ «О.С.В.».

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94 господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 цього Закону визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Пункт 5.3 ст. 5 Закону про прибуток передбачає вичерпний перелік витрат платника податку, що не включаються до складу валових витрат. Серед таких обмежень послуги, які було виключено відповідачем зі складу валових витрат позивача, відсутні. Крім того, п. 5.11 ст. 5 Закону про прибуток не дозволяє встановлювати додаткові обмеження щодо віднесення до складу валових витрат платника податку, крім тих обмежень, що зазначені в цьому Законі.

Пунктом 7.3.1 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь- яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно пункту 7.4.1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 7.4.5 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6, цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 7.5 Закону № 168/97-ВР визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: 7.5.1. дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Оскільки ТзОВ «Воло», ТзОВ «Мелтрак», ТзОВ «Бук-опт», ТзОВ «О.С.В.» на час проведення господарських операції були зареєстровані в Державному реєстрі, господарські операції підтверджені первинними документами та оплачені згідно платіжних документів, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необгрунтованість оскаржуваних рішень податкового органу щодо валових витрат та формування податкового кредиту.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Волочиському районі Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 3 вересня 2010 року у справі №2а-3372/10 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

М.П. Кушнерик

Ухвала у повному обсязі складена 22.04.2013 року.