Ухвала суду № 31072278, 23.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 р. № 9104/25253/12 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.

за участі секретаря судових засідань: Билень Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Вуд» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Вуд» до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

10 червня 2010 року позивач - ТзОВ «Еліт Вуд» звернувся до суду з адміністративним позовом до Ужгородської МДПІ у Закарпатській області, у якому з урахуванням заяви про уточнення позову за наслідками адміністративного оскарження, просить визнати протиправними дії відповідача та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 червня 2010 року № 10/23-1/33868861/395/2; від 11 червня 2010 року № 9/23-2/33868861/394/2; від 11 червня 2010 року № 000260/23-1/33868861/2637; від 11 червня 2010 року № 000261/23-2/33868861/2639; від 18.01.2010 року № 9/23-2/33868861/0/394 та від 25 березня 2010 року № 9/23-2/33868861/1/394.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що проведення Ужгородською міжрайонною державною податковою інспекцією у Закарпатській області невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Еліт Вуд» є незаконним та проведено без достатніх на те підстав, а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення, що винесені на підставі даного акту перевірки є протиправними та підлягають скасуванню.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.11.2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ТзОВ «Еліт Вуд» подало на неї апеляційну скаргу. Вважає, що дана постанова прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що невиїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства ТзОВ «Еліт Вуд», яка проводилась в період з 25.12.2009 року по 11.01.2010 року, відбулась з порушенням порядку його проведення та вимог податкового законодавства, без достатніх на це підстав, податковий орган вийшов за межі наданих йому повноважень. Крім того, відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину, а не податковим органом.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача та прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ТзОВ «Еліт-Вуд» з окремих питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2007 року по 30 червня 2009 року, результати якої оформлені актом № 1/23-2/33868861 від 11.01.2010 року.

Відповідно до висновків даного акту, відповідачем під час проведення перевірки встановлено порушення товариством:

п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого перевіркою зменшено задеклароване від'ємне значення об'єкту оподаткування на загальну суму 2815465 грн та донараховано податку на прибуток у сумі 163649 грн., в тому числі у розрізі звітних періодів: I квартал 2008 року 42265 грн, I півріччя 2008 року 218747 грн., 9 місяців 2008 року 163649 грн;

п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у періоді, що перевірявся на загальну суму 182759 грн., у тому числі за ІV квартал 2007 року в сумі 182759 грн.;

пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суми податкового кредиту на суму 708924 грн та суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 810476 грн., а саме за: березень -102487 грн, квітень -156429 грн, травень -144003 грн, червень -111009 грн, липень -74118 грн, серпень -88159 грн, вересень -28007 грн, листопад -106264 грн.

За результатами розгляду акту перевірки № 1/23-2/33868861 від 11 січня 2010 року Ужгородською міжрайонною державною податковою інспекцією у Закарпатській області прийнято податкові повідомлення - рішення від 18 січня 2010 р. № 10/23-1/33868861/0/395, яким донараховано податок на прибуток підприємств у розмірі 163 649,00 грн та застосовано штрафну санкцію у розмірі 81 824,50 грн (а.с. 80 т. 1) та № 9/23-2/33868861/0/394, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 810 476,00 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 46 271,00 грн (а. с. 81 т.1).

За результатами розгляду скарги позивача, Ужгородською МДПІ у Закарпатській області вищезазначені податкові повідомлення - рішення залишено без змін.

Рішенням ДПА в Закарпатській області від 03.06.2010 р. № 2387/7/25-055 про результати розгляду скарги ТзОВ «Еліт Вуд», збільшено на 27 549,00 грн штрафну санкцію, застосовану податковим повідомленням - рішенням Ужгородської МДПІ у Закарпатській області від 18.01.2010 року № 10/23-1/33868861/0/395 (від 25.03.2010р. № 10/23-1/33868861/1/385), збільшено на 60 грн суму зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2008 року та збільшено на 30 грн штрафну санкцію, визначені податковим повідомленням - рішенням Ужгородської МДПІ у Закарпатській області від 18 січня 2010 року № 9/23-2/33868861/0/394 (від 25.05.2010р. № 9/23-2/33868861/1/394).

Так, Ужгородською МДПІ у Закарпатській області за наслідками адміністративного оскарження були прийняті податкові повідомлення - рішення від 11 червня 2010 року № 000260/23-1/33868861/2637, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію по податку па прибуток у розмірі 275 49,00 грн та № 000261/23/2/33868861/2639, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 60,00 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 30,00 грн.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні адміністративного позову виходив з того, що в ході перевірки встановлено факти, які свідчать про діяльність підприємства, яка направлена на незаконне заволодіння майном держави - несплатою ПДВ та податку на прибуток, одержання бюджетного відшкодування по ПДВ, а не для настання реальних господарських результатів передбачених договором. У ході розгляду справи позивачем не надано доказів для спростування порушень встановлених перевіркою. На підставі викладеного суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність прийнятих податковим органом податкових повідомлень-рішень.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступних підстав.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток валових витрат, регулюються Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) - далі Закон N 334/94-ВР.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт 5.1 повинен тлумачитись у системному зв'язку з пунктом 1.32 цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Пункт 5.2 Закону N 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат, а пункт 5.3 - перелік витрат, які до складу валових не належать незалежно від того, чи пов'язані вони із господарською діяльністю платника податків. Згідно з цим пунктом, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (тут та далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених вище норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вбачається, що визначальною ознакою віднесення платником податку витрат до валових є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, проведені господарські операції повинні бути підтверджені необхідними первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції та вказують на реальність та товарність проведення господарських операцій. Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту з ПДВ та відшкодування цього податку з бюджету на час виникнення спірних правовідносин регулювався Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (далі - Закон N 168/97-ВР).

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 цього пункту, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.5.2 пункту 7.5. статті 7 Закону N 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу.

Згідно пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З аналізу наведених вище норм Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, однак не безумовними підставами для визначення податкового кредиту з ПДВ та відшкодування цього податку з бюджету. При цьому, проведені господарські операції повинні бути підтверджені необхідними первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції та вказують на реальність проведення господарських операцій. Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом встановлено, що ТзОВ «Бердо» уклало договір з ТзОВ «Еліт Вуд» за №1/10-06 від 01.10.2006 року про поставку товарів. Відповідно до умов договору, отримання кожної партії товару здійснюються на підставі додатку до договору, де визначено номенклатуру та вартість товару, та видаткової накладної.

Також, ТзОВ «ТП Вімар» та ТзОВ «Бердо» було укладено договір поставки № 186/10-019 від 25.05.2006 року, де ТзОВ «ТП Вімар» було постачальником, а ТзОВ «Бердо» покупцем. 04.12.2006 року до договору була підписана додаткова угода на поставку мазуту № 1/12М, згідно якої покупець був зобов'язаний здійснити передплату за товар, що і було здійснено у 4-му кварталі 2006 року.

ТзОВ «ТП Вімар» було виписано податкові накладні з номенклатурою поставки «Мазут М100». Оскільки протягом 2007-2008 років по договору постачання мазуту не здійснювалось, а було здійснено постачання іншого товару, то на момент постачання по даному договору на підставі листа від ТзОВ «Бердо» № 1-2912 від 29.12.2006 року ТзОВ «ТП Вімар» виписало «Розрахунок коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної» з зазначенням змін номенклатури до постачання. ТзОВ «Вімар» виписало податкові накладні на користь ТзОВ «Бердо» 28.12.2006 року. В подальшому податкові накладні від 28.12.2006 року лише коригувались.

Проте, аналіз показників фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Бердо» та ТзОВ «ТП Вімар» свідчить про відсутність у даних товариств необхідних ресурсів для здійснення реальних господарських операцій з оптової торгівлі товарами: основних засобів, складських приміщень, земельних ділянок, найманих працівників, транспортних засобів, тобто встановлено відсутність необхідних ресурсів для здійснення реальних господарських операцій. Фактично дані підприємства є посередником, а реальними постачальниками лісопродукції до ТзОВ «Еліт Вуд» є наступні суб'єкти господарювання: ПП «Євроторг-2012», ТзОВ «Монтажбудсервіс», ПП ОСОБА_3, ПП «Надія плюс», ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5, ПП ОСОБА_6, ТзОВ «Буд. Комплект ПМК-98», ПМП «Крок», ПП «АПІС», ПП ОСОБА_2, ТзОВ «Мобіл Інвест Україна», ПП «Ільвест плюс», ПП ОСОБА_7, ПП «ДВК», ПП ОСОБА_8, ТзОВ «Грінвуд 2005», ПП ОСОБА_9, ТзОВ «Тиса ЛТД», ПП «Такт», ПП «ОСОБА_34, ПП «Продінторг плюс», ТзОВ «Поліліс», ДП «В. Березпянське лісове господарство», ТзОВ «Старвуд Закарпаття», ПП ОСОБА_10, ПП ОСОБА_11, ПП ОСОБА_12, ПП ОСОБА_13, ПП ОСОБА_14, ПП «Термет», Фермерське господарство «Квадро», ПП ОСОБА_15, ФОП ОСОБА_16, ПП «Автотехекспорт-кременчук», ТзОВ «Вуд-Лайн», ПП ОСОБА_17, ФОП ОСОБА_18, ФОП ОСОБА_19, СУРП ТзОВ «Альфа-варіант», ТзОВ «УТД», Філія «Воловецьдержспецлісгосп», ПП ОСОБА_20, ПП ОСОБА_21, ОСОБА_16, ФОП ОСОБА_22, ПП ОСОБА_23, СПД ОСОБА_15, ПП ОСОБА_24, ПП ОСОБА_35, МПП «Скіс», ПП ОСОБА_9, ТзОВ «Інфініті», ТзОВ «Рембудмаш-8», ФОП ОСОБА_26, ПП ОСОБА_27, ПП ОСОБА_28, ОСОБА_29, ПП ОСОБА_30, ТзОВ «Мобіл Ін вест Україна».

Відповідно до отриманих матеріалів перевірки ТзОВ «Еліт Вуд» працівниками МВПМ ДПІ у м. Ужгороді відібрано пояснення від посадових осіб підприємств та приватних підприємців, які фактично здійснювали постачання лісоматеріалу на територію заводу ТзОВ «Еліт Вуд», а саме у директора ПП «Надія плюс» - ОСОБА_31, підприємців, ОСОБА_27, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_20.

Згідно пояснень цих осіб встановлено, що угода між вказаними суб'єктами господарювання, які є реальними постачальниками товарів, та ТзОВ «ТП Вімар» укладалась на території заводу ТзОВ «Еліт Вуд». Представника ТзОВ «ТП Вімар» жоден із підприємців не бачив, а підписану угоду їм видали у бухгалтерії ТзОВ «Еліт Вуд». Всі питання з приводу поставок лісопродукції вирішувались з представником ТзОВ «Еліт Вуд». Також встановлено, що пиломатеріали поставлялись та розвантажувались на території заводу ТзОВ «Еліт Вуд» за адресою Ужгородський район, с. Рогівка, вул. Трудова, 2а, де отримувались накладні на реалізовану лісопродукцію та акти прийому-передачі продукції, специфікації на яких стояли підписи та печатки ТзОВ «ТП Вімар». Реалізація пиломатеріалів відбувалась за цінами, що склались на ринку на момент реалізації. Вартість транспортних послуг по перевезенню пиломатеріалів включалась до складу вартості пиломатеріалів.

Отже, перевіркою встановлено, що в день отримання продукції ТзОВ «Еліт Вуд» одночасно оформлялися акти приймання-передачі між продавцями «третьої» ланки та ТзОВ «ТП Вімар», та ТзОВ «Вімар» з ТзОВ «Бердо», та ТзОВ «Бердо» з ТзОВ «Еліт Вуд». Проведення вказаних операцій свідчить про те, що всі документи на лісопродукцію знаходилися на території ТзОВ «Еліт Вуд».

Таким чином, встановлені обставини справи вказують на те, що ТзОВ «Еліт Вуд» було обізнано у відсутності поставок з боку ТзОВ «Бердо», оскільки поставки лісопродукції від продавців «третьої ланки» безпосередньо здійснювалось на територію ТзОВ «Еліт Вуд» без переходу права власності по ланцюгу постачання з оформленням відповідних документів на території ТзОВ «Еліт Вуд».

Так, фактичними постачальниками ТзОВ «Еліт Вуд» були згадані вище підприємства «третьої ланки», а ТзОВ «Бердо» та ТзОВ «ТП Вімар» здійснювали штучне нарощення вартості лісопродукції з метою мінімізації сплати податків ТзОВ «Еліт Вуд», зокрема несплатою податку на прибуток та зобов'язань з ПДВ. При цьому ТзОВ «Еліт Вуд» було обізнане в ринкових цінах на лісопродукцію, оскільки оформленням відповідних первинних документів по підприємствах «третьої ланки» здійснювалось у приміщенні ТзОВ «Еліт Вуд».

Отже, перевіркою встановлено ланцюг постачання товару (пиломатеріалів), а саме: ТзОВ «Еліт Вуд» - ТзОВ «Бердо» - ТзОВ «ТП Вімар» - виробники та посередники в кількості 34 СПД, місце розташування яких: Закарпатська область, Івано-Франківська область, Львівська область, Тернопільська область.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Верховним Судом України сформовано правову позицію, яка полягає у тому, що положення статей 207 та 208 ГК слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215, ч. 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перевіркою встановлено, що між ТзОВ «Еліт Вуд» та ТзОВ «Бердо» укладені угоди та підписувалися накладні на приймання лісопродукції. Однак з матеріалів перевірки випливає, що посередники фактично у поставці товару участь не брали.

Встановлені перевіркою обставини діяльності ТзОВ «Еліт Вуд» вказують на те, що господарські операції в рамках угод з ТзОВ «Бердо» суперечать інтересам держави і суспільства, а отже порушують публічний порядок, оскільки спрямовані на заволодіння майном держави, що виражається у наданні товариством вигодонабувачу - ТзОВ «Еліт Вуд» податкових накладних (складання інших первинних документів) внаслідок виконання угод, які фактично не виконувалися, як наслідок безпідставне формування податкового кредиту. Складання первинних документів в рамках угод, які фактично не виконувалися дає змогу вигодонабувачу ТзОВ «Еліт Вуд» формувати валові витрати та податковий кредит з метою заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, як наслідок залишити у розпорядження підприємства суми грошових коштів, які у вигляді податків підлягали сплаті до бюджету.

Враховуючи, що відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, у ТзОВ «Еліт Вуд» не було правових підстав для формування, на підставі фіктивних господарських операцій з вказаними вище контрагентами, валових витрат, податкового кредиту та відповідно заявляти ці суми до бюджетного відшкодування, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення є правомірними та підстави для їх скасування відсутні.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності посилання позивача на порушення податковим органом порядку проведення перевірки, оскільки така перевірка відповідачем проведена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскарженої постанови суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Вуд» - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року у справі № 2а-2185/10/0770 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: О.Б. Заверуха

В.В. Ніколін

Ухвала у повному обсязі складена та підписана 26.04.2013 року.