Ухвала суду № 31071015, 03.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2013 року м. Київ К-38795/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Бухтіярової І. О. Костенка М. І., розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Новоазовському районі Донецької області

на постанову господарського суду Донецької області від 14.04.2009 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.07.2009 р.

у справі № 26/143а/5006

за позовом відкритого акціонерного товариства «Племінний завод «Розовський»

до Державної податкової інспекції у Новоазовському районі Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2006 р. відкрите акціонерне товариство «Племінний завод «Розовський» (далі - позивач, ВАТ «ПЗ «Розовський») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції у Новоазовському районі Донецької області (далі - відповідач, ДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0002502301/0 від 16.06.2005 р.

Постановою господарського суду Донецької області від 14.04.2009 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.07.2009 р., позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову господарського суду Донецької області від 14.04.2009 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.07.2009 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Позивач своїм процесуальним правом щодо надання письмових заперечень на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ було проведено планову документальну перевірку позивача щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивача за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2004 р., за результатами якої складено акт перевірки № 12/23-114/00483547 від 14.06.2005 р. та встановлено порушення позивачем вимог п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон), а саме підприємством не було віднесено до складу валових доходів загальні доходи від продажу товарів (робот, послуг) отриманих від інших видів господарської діяльності, ніж сільськогосподарська на загальну суму 493 144,17 грн.; п.п.8.4.3 п.8.4 ст.8 Закону у склад валового доходу не віднесено 2375,97 грн. - суму перевищення виручки від продажу основних фондів над їх балансовою вартістю; п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону підприємством не віднесено до складу валових витрат суми сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції і охорони праці на суму 77 625,10 грн.

На підставі зазначеного акту відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення № 0002502301/0 від 16.06.2005 р., яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 104 463, 76грн.. та застосовані фінансові санкції у сумі 52 236, 88грн., всього у загальній сумі 156 710, 64 грн.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що матеріалами справи підтверджується вірне формування позивачем валових витрат. Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» особи можуть бути зареєстровані як платники ФСП, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

Частиною сьомою цієї норми передбачено, що у разі, коли у звітному податковому періоді валовий доход від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки становить менш як 75 відсотків загальної суми валового доходу, підприємство сплачує податки у наступному звітному періоді на загальних підставах.

Згідно зі змінами, які внесено Законом України від 19.06.2003 р. N 974-IV «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності в аграрному секторі економіки» до ст. 2 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок», починаючи з 01.01.2004 р. підприємства, які крім виробництва (вирощування), переробки та збуту сільськогосподарської продукції займаються іншими видами діяльності, з метою оподаткування ведуть окремий облік фінансових результатів від інших видів господарської діяльності відповідно до пункту 7.20 статті 7 Закону. Такі фінансові результати підлягають оподаткуванню на загальних підставах.

Таким чином, починаючи з 01.01.2004 р. на платників фіксованого сільськогосподарського податку поширюється дія Закону в частині оподаткування прибутку, який отримано від несільськогосподарської діяльності.

Висновком судово-економічної експертизи від 29.04.2008 р. № 181/24 підтверджені висновки акту перевірки від 14.06.05р. № 12/23-114/00483547 щодо порушень позивачем вимог п.4.1.1 п.4.1ст.4, п.п.8.4.3 п.8.4 ст.8 Закону, що призвело до заниження у 2004р. валового доходу на суму 495 520,14грн. (56,9% від загального обсягу доходів від всіх видів діяльності). Водночас на підставі первинних бухгалтерських документів та регістрів бухгалтерського та податкового обліку ВАТ «ПЗ Розовський» частково підтверджуються посилання позивача на те, що податковим органом під час складання акту перевірки не враховані витрати позивача в сумі 953 993,91грн. За даними експертизи сума витрат, які пов'язані з отриманням доходу від несільськогосподарської діяльності складає 542 822,53грн. (56,9%), сума податку на прибуток позивача у 2004р. складає 0,0грн., (від'ємне значення об'єкту оподаткування складає 47 302,39грн.).

Суди першої та апеляційної інстанції, враховуючи висновки експертизи, вірно зазначили, що позивачем внаслідок порушення вищезазначених норм у 2004 р. занижено валовий дохід на суму 495 520,14 грн., що становить 56,9% від загального обсягу доходів всіх видів діяльності підприємства, а неповнота дослідження матеріалів перевірки представниками податкового органу має місце внаслідок не встановлення податковим органом здійснені перевірки сума валових витрат позивача на придбання товарів ( робіт, послуг), які пов'язані як із сільськогосподарською діяльністю так і з іншою діяльністю.

Разом з тим, за приписами п.п.5.6.1.п.5.6.ст.5 Закону з урахуванням норм пункту 5.3. цієї ж статті до складу валових витрат відносяться витрати на оплату праці. Отже, виходячи з витрат на оплату праці та сум на соціальне відрахування, експертом було враховано витрати, понесені за цими статтями.

З огляду на викладене судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що загальна сума валових витрат від усіх видів діяльності у 2004 р. складає 953 933,91 грн.

Стосовно амортизаційних відрахувань податковий орган не навів жодних заперечень щодо правильності їх визначення експертним висновком. Виходячи з відсоткового співставлення доходів, експерт валові витрати та амортизаційні відрахування, які припадають на інші види діяльності, також обчислював застосовуючи зазначений коефіцієнт (56,9%).

Отже, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий орган не довів склад правопорушень, за які визначив податкове зобов'язання та безпідставно застосував штрафні (фінансові) санкції.

Інші доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесеного податкового повідомлення-рішення № 0002502301/0 від 16.06.2005 р., вимоги щодо скасування зазначеного акту були обґрунтовано задоволені.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Новоазовському районі Донецької області залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Донецької області від 14.04.2009 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.07.2009 р. у справі № 26/143а/5006 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько Судді: (підпис) І. О. БухтіяроваПомічник судді (підпис) М. І. Костенко З оригіналом згідно Т. В. Давидовська