Ухвала суду № 31069982, 16.04.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2013 р. справа № 1170/2а-1825/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новоженіна І.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2012 року у справі №1170/2а-1825/12 за позовом приватного підприємства «Спецзовнішкомплект» до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2012р. задоволено позов приватного підприємства «Спецзовнішкомплект», визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 18.04.2012 року №0002492300, №0002472300, №0002452300 в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 574070 грн. та штрафних санкцій в сумі 3 грн. Постанова суду, зокрема, мотивована неправомірністю висновків податкової служби, які полягають у безпідставності визначення платником податків валових витрат та формування податкового кредиту по неприбутковим операціям.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Світловодська об'єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просила постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог. Апеляційна скарга фактично обгрунтована доводами та висновками, які викладено в акті перевірки, що став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

У судові засідання представник Світловодської ОДПІ не з'являвся, двічі надавши клопотання про відкладення розгляду справи, останнє з яких стосується неможливості явки у судове засідання, з огляду на участь представника ДПІ в іншому судовому засіданні, яке відбувалось у Кіровоградському окружному адміністративному суді. Вказані причини неявки у судове засідання колегія суддів вважає неповажними, оскільки відповідач не був позбавлений можливості забезпечити явку представника у судове засідання, при цьому з пріоритетністю судових засідань відповідач має визначатися на свій розсуд, але вказані обставини не повинні перешкоджати розгляду справи у розумні строки. Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. За таких обставин, судом апеляційної інстанції розглянуто справу у відсутності представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вказуючи на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що повноважними особами ОДПІ проведена виїзна планова перевірка ПП «Спецзовнішкомплект» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт від 04.04.2012 року №53/2200/23222306.

В акті перевірки вказано на порушення підприємством: п.138.1 ст.138 Податкового Кодексу України, внаслідок чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток (збитків) за II квартал 2011 року в сумі 3 817 236 грн., за II квартал - III квартал 2011 року в сумі 5 761 201 грн., за II- IV квартал 2011 року в сумі -1 753 856 грн. та заниження податку на прибуток всього у сумі 2 568

157 грн., у тому числі за II- IV квартал 2011 року у сумі 2 568 157грн;

п.п.7.2.6 п.7.2, 7.4.1 п.7.4., ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.2, 198.3, 198.6. ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ на 590 998 грн., у т. ч. за: липень 2010 р. на суму ПДВ 1 929 грн.; серпень 2010 р. на суму ПДВ 1 033 грн.; листопад 2010 р. на суму ПДВ 50 000 грн.; грудень 2010 р. на суму ПДВ 4 818 грн.; січень 2011 р. на суму ПДВ 28 662 грн.; лютий 2011 р. на суму ПДВ 121 521 грн.; березень 2011 р. на суму ПДВ 375 723 грн.; липень 2011 р. на суму ПДВ 883 грн.; жовтень 2011 року на суму ПДВ 6429 грн.

Висновки ДПІ щодо порушення підприємством вимог п.138.1 ст.138, п.198.2, 198.3, 198.6. ст.198 Податкового Кодексу України, з огляду на акт перевірки, ґрунтуються на тому, що підприємством неправомірно здійснено реалізацію насіння соняшнику лущеного на експорт за ціною нижче її собівартості, що призвело до отримання збитків. На думку контролюючого органу, така діяльність суперечить меті діяльності підприємства, оскільки не направлена на одержання доходу. Тобто, позиція ДПІ полягає у тому, що у разі здійснення неприбуткової операції платник податків позбавлений правових підстав для визначення валових витрат та формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

В якості порушень вимог п.п.7.2.6 п.7.2, 7.4.1 п.7.4., ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ДПІ, зокрема, вказувала на те, що підприємством до складу податкового кредиту в листопаді 2010 року віднесено ПДВ на суму 50 000,0грн., по операції, яка не пов'язана з господарською діяльністю платника податку.

На підставі даного акту перевірки Світловодською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.04.2012р.:

№ 0002492300, згідно якого податковим органом позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 1 753 856 грн.;

№ 0002472300, згідно якого податковим органом позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2 568 157 грн.;

№ 0002452300, згідно якого податковим органом позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 590998 грн. та донараховані штрафні санкції в сумі 224 грн.

Позивачем оскаржуються податкові повідомлення-рішення від 18.04.2012 року №0002492300, №0002472300 у повному обсязі, а податкове повідомлення-рішення № 0002452300, в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 574070 грн. та штрафних санкцій в сумі 3 грн., підставою для визначення податкових зобов'язань яких є висновки ДПІ по неприбутковим операціям та не пов'язаність господарської операції, за наслідками яких віднесено ПДВ на суму 50 000,грн. до складу податкового кредиту, з господарською діяльністю позивача.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржені податкові повідомлення-рішення відповідача прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість України» та Податковим кодексом України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Згідно пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо) є доходом від операційної діяльності, який визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань. (п.135.4 ПК України).

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (п.138.6 ст.138 ПК України).

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Перелік таких витрат наведено в п.138.8 ст.138 ПК України.

Отже, визначальними ознаками для віднесення витрат до валових витрат підприємства є те, що такі витрати мають бути понесені платником податку як компенсація, в тому числі вартості товарів, які придбаваються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції наслідком якої є поставка товару (робіт, послуг), сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з Акту перевірки ОДПІ не заперечувалась реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено валові витрати та сформовано податковий кредит, не заперечувався факт сплати ПДВ у вартості сировини, що використовувалась позивачем у власній господарській діяльності під час створення кінцевої продукції.

Натомість, позиція ОДПІ полягає у тому, що реалізація продукції за ціною нижче собівартості її виробництва не узгоджується з поняттям «господарської діяльності», метою якої є одержання доходу, що виключає можливість віднесення понесених витрат на придбання сировини до складу валових витрат, а сум ПДВ, сплачених у вартості сировини, яка використовувались у виготовлені кінцевої продукції, до складу податкового кредиту.

Під господарською діяльністю, згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, розуміється - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договором комісії. Доручення та агентськими договорами.

Правовий аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що приписи Податкового кодексу України, не ставляють в залежність право платника податків на формування валових витрат та податкового кредиту підприємства від наявності чи відсутності доходу по окремим господарським операціям, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу з усієї господарської діяльності.

Таким чином, Податковий кодекс України не встановлює жодних інших вимог, крім вказаних вище, щодо визначення валових витрат та формування податкового кредиту. При цьому, порядок визначення валових витрат та формування податкового кредиту не має зв'язку з фінансовим результатом звітного періоду.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірні рішення, якими зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток, з цих підстав, не узгоджуються з вимогами Податкового кодексу України.

Обґрунтованими висновками суду першої інстанції є і висновки щодо неправомірності зменшення позивачу від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 50000,0грн.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачем у 2008 році придбано у ТОВ «Титан-Трейд», згідно договору купівлі-продажу №11/7 від 18.09.2007р., літак Л-140иУВП, вартістю 1255380грн. (т.5 а.с.184, 185-186, 187).

У бухгалтерському обліку зазначений літак обліковувався у позивача на рахунку 281 «Товари» (т.5 а.с.180-183).

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано доводами апеляційної скарги те, що літак придбано з метою подальшої реалізації, що не суперечить видам діяльності, передбачених статутом підприємства.

18.02.2008р. позивачем укладено договір №05/08 з ХГАПП Завод «тора» на здійснення робіт по капітальному ремонту літака (т.5 а.с.188-190).

17.11.2010р. позивачем здійснено попередню оплату за виконання робіт на загальну суму 300 000,0грн., у т. ч. ПДВ 50 000,0грн.

На підставі отриманої податкової накладної №3/06 від 17.11.2010р. (т.5 а.с.195), у відповідності до вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем у листопаді 2010 року віднесено до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 50 000грн.

Встановлені обставини справи також свідчать про те, що станом на 31.12.2011р. (кінцевий період перевірки), капітальний ремонт не закінчено, акт виконаних робіт не підписано.

Встановивши такі обставини справи, суд першої інстанції вірно вказав на те, що підстави для визнання даної операції такою, що не пов'язана з господарською діяльністю підприємства відсутні, у зв'язку з чим і відсутні у податкової служби правові підстави для зменшення позивачу від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 50000грн.

Обґрунтованість висновків суду першої інстанції, які зроблені під час розгляду справи, відповідачем не спростовуються. В апеляційній скарзі ДПІ посилається лише на висновки, які наведено в акті перевірки, натомість, вказаним підставам для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, судом першої інстанції, як зазначено вище, надано належну правову оцінку.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2012 року у справі №1170/2а-1825/12 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.

(Повний текст ухвали виготовлено 17.04.2013 р.).

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк