Ухвала суду № 31069978, 16.04.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2013 р. справа № 2а/0470/11365/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новоженіна І.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2012 року у справі №2а/0470/11365/12 за позовом комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Кіровського району м.Дніпропетровська до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и В:

Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Кіровського району м.Дніпропетровська (правонаступником якого є Комунальне підприємство «Житлове господарство Кіровського району» Дніпропетровської міської ради) звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0000852302 від 06.07.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 228193 грн., в т.ч. за основним платежем -189731, 15 грн., штрафні санкції - 38462, 60 грн.. В обґрунтування заявлених вимог позивач, зокрема, посилався на безпідставні висновки перевіряючих осіб щодо нікчемності укладеного правочину з фірмою «Капітель плюс», ТОВ БК «Акрополь», ПП «Сіті Буд» та вказував на реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2012 року позовні вимоги задоволено. Постанова суду мотивована тим, що висновки податкового органу щодо нікчемності укладеної позивачем угоди не узгоджуються з вимогами чинного законодавства, яким визначено ознаки нікчемного правочину та носять характер припущень. Встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та фірмою «Капітель плюс», ТОВ БК «Акрополь», ПП «Сіті Буд», що, зокрема, підтверджено, належним чином оформленими первинними документами, наявність яких не заперечувалась перевіряючими особами.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Кіровському районі м.Дніпропетровська подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки та які на думку ДПІ, свідчать про нікчемність укладених правочинів між позивачем та фірмою «Капітель плюс», ТОВ БК «Акрополь», ПП «Сіті Буд», що свідчить про неправомірність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з цими підприємствами.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалам справи, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська проведено невиїзну документальну позапланову перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з

фірмою «Капітель плюс», ТОВ БК «Акрополь», ПП «Сіті Буд» за період з 01.01.2009 - 31.03.2012 року, за результатами якої складено Акт №740/225/21852055 від 03.07.2012р.

В Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем вимог:

- ч.1 ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року;

- п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97 року, п. 198.6 ст.198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-V зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено податковий кредит всього на 189 731,15грн.

Такі висновки податкового органу ґрунтуються на наступному.

Проведеною перевіркою встановлено, що позивач мав взаємовідносини з фірмою «Капітель плюс», ТОВ БК «Акрополь», ПП «Сіті Буд».

Так, між позивачем та фірмою «Капітель плюс» укладено:

- договір підряду №83 від 04.01.2010 року, договори підряду №204, 205, 203, 202 від 01.04.2010 року, договори підряду №489, 492, 490, 491, 485, 493, 486, 487, 488 від 01.04.2010 року, згідно яких підрядник приймає на себе виконання поточного ремонту у гідроізоляції між панельних швів в житлових будинків згідно додатку.

- договори підряду №495, 496 від 01.06.2010 року, згідно яких підрядник приймає на себе виконання поточного ремонту покрівлі в житлових будинках згідно додатків.

- договори підряду №723, 724, 716, 729, 726, 728, 727, 722, 725, 715, 717, 718, 720, 719, 721 від 01.09.2010 року, згідно яких підрядник приймає на себе виконання ремонту між панельних швів та ремонту покрівлі в житлових будинках згідно додатків.

- договори підряду №790, 791, 798, 792, 797 від 01.10.10 року, згідно яких підрядник приймає на себе виконання поточного ремонту покрівлі в житлових будинках згідно додатків.

- договори підряду №800, 802, 794, 801, 799, 849 від 01.10.10 року та №997, 996, 854, 853, 855, 851, 850 від 01.11.10 року, згідно яких підрядник приймає на себе виконання поточного ремонту покрівлі та між панельних швів в житлових будинках згідно додатків.

- договори підряду №852, 910 від 01.12.2010 року, договори підряду №179, 180, 178 від 01.03.2011 року, договори підряду №228, 229 від 01.04.2011 року згідно яких підрядник приймає на себе виконання поточного ремонту покрівлі в житлових будинках згідно додатків.

- договори підряду №316, 318, 317, 319, 320, 321, 322, 323, 324, 325, 326, 327, 328, 329, 330, 331 від 01.05.2011 року, згідно яких підрядник приймає на себе виконання поточного ремонту покрівлі та між панельних стиків в житлових будинках згідно додатків.

- договори підряду №583 від 16.06.2011 року, №584-585 від 17.06.2011 року, №586, 587, 588 від 20.06.2011 року, №589 від 16.06.2011 року, №590, 591 від 17.06.2011 року, згідно яких підрядник приймає на себе виконання поточного ремонту між панельних стиків в житлових будинках згідно додатків.

- договори підряду №707, 708, 709, 710, 711, 712, 713, 714 від 01.07.2011 року, згідно яких підрядник приймає на себе виконання поточного ремонту м'якої покрівлі в житлових будинках згідно додатків.

- договори підряду №786, 787, 788, 789 від 01.08.2011 року, згідно яких підрядник приймає на себе виконання поточного ремонту між панельних швів та покрівлі в житлових будинках згідно додатків.

Між КВ ЖРЕП Кіровського району (замовник) та ТОВ БК «Акрополь» (підрядник) укладено договір підряду №283 від 10.05.2009 року, згідно якого підрядник приймає на себе виконання поточного ремонту у гідроізоляції між панельних швів в житлових будинках згідно додатку.

Між КВ ЖРЕП Кіровського району (замовник) та ПП «Сіті Буд» (підрядник) укладено:

- договори підряду №629, 627, 625, 624, 626, 622, 631, 630, 628, 623 від 01.11.2011 року, згідно яких підрядник приймає на себе виконання поточного ремонту покрівлі та ремонту тріщин в стіні будинків в житлових будинках згідно додатку.

- договори підряду №668, 667, 717 від 01.12.2011 року, згідно яких підрядник приймає на себе виконання поточного ремонту покрівлі в житлових будинках згідно додатку.

Вказані договори ДПІ вважає нікчемними, такими що не створюють юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з їх недійсністю, укладені правочини суперечать моральним засадам суспільства.

Висновки про нікчемність укладених договорів, ДПІ зроблено з огляду на аналіз фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача - фірма «Капітель плюс», ТОВ БК «Акрополь», ПП «Сіті Буд», який оформлено відповідними актами перевірки, що використанні відповідачем під час проведення документальної перевірки КВЖРЕП Кіровського району. Основними доводами ДПІ є те, що вказані контрагенти позивача мають ознаки фіктивності, відносно посадових осіб підприємств порушені кримінальні справи за фактом фіктивного підприємництва.

На підставі акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від №0000852302 від 06.07.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 228193 грн., в т.ч. за основним платежем -189731, 15 грн., штрафні санкції - 38462, 60 грн..

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржене рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені, зокрема, Податковим кодексом України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинний на час спірних правовідносин між позивачем та його контрагентами, визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.2.4, 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Оскільки позивач мав спірні господарські взаємовідносини і після набрання чинності Податковим кодексом України, то у спірних правовідносинах підлягають застосування норми цього Кодексу, якими визначено підстави та порядок формування платником податкового кредиту.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції наслідком якої є поставка товару (робіт, послуг), сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з Акту перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, висновки про завищення позивачем податкового кредиту зроблені не з огляду на вищенаведені норми матеріального права, а з огляду на фінансово-господарську діяльність постачальників позивача, яка, на думку податкової служби, свідчить про нікчемність укладених договорів.

Між тим, зробивши висновки про нікчемність укладеного правочину податковий орган не врахував наступного.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладеного позивачем правочину.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочину, який укладено між позивачем та фірмою «Капітель плюс», ТОВ БК «Акрополь», ПП «Сіті Буд», суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та фірмою «Капітель плюс», ТОВ БК «Акрополь», ПП «Сіті Буд» укладено договори підряду. При укладенні договору його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договори укладені у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і спрямовані на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України.

Отже, зміст зазначених правочинів не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім цього, як вбачається з Акту перевірки, нікчемність укладених правочинів податковий орган пов'язує з тим, що сторонами укладено угоди, які не спрямовані на настання реальних наслідків, що такими угодами обумовлені.

Тобто, перевіряючими особами, в Акті перевірки, вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі ст..234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів того, що вищевказаний договір визнано судом недійсним, відповідачем суду не надано.

Таким чином, акт перевірки, на висновках якого ґрунтуються і доводи апеляційної скарги, не свідчить про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань.

В той же час, встановлені обставини справи, які не спростовуються доводами апеляційної скарги, свідчать про те, що фактичне виконання сторонами договорів підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які були надані позивачем як під час перевірки так і у судове засідання. Такими первинними документами є акти виконаних робіт, податкові накладні, перелік яких наведено в акті перевірки. Розрахунки між сторонами, за виконані роботи, проведено у безготівковій формі, що також відображено в акті перевірки. Станом на дату перевірки розрахунки проведені у повному обсязі, заборгованість відсутня (стор.24 Акту перевірки).

Фактичне виконання робіт, зокрема, підтверджується і висновками, які викладено в Акті ревізії фінансово-господарської діяльності КВЖРЕП Кіровського району №06-21/44 від 30.11.2012р., що складений Державною фінансовою інспекцією Дніпропетровської області. Так, в ході ревізії проводились обстеження та обміри виконаних робіт фірмою «Капітель-Плюс».

За наслідками проведеної перевірки, повноважною особою податкової інспекції прийнято постанову від 09.07.2012р. про відмову в порушенні кримінальної справи відносно директора КВЖРЕП Кіровського району та головного бухгалтера по взаємовідносинам з фірмою «Капітель плюс», ТОВ БК «Акрополь», ПП «Сіті Буд» (т.1 а.с.70). У постанові, зокрема, зазначено про те, що матеріали перевірки не містять підтверджуючи документи щодо фіктивності фірми «Капітель плюс», ТОВ БК «Акрополь», ПП «Сіті Буд», відсутні докази, які б однозначно вказували на наявність у діях посадових осіб КВЖРЕП Кіровського району складу злочину, передбаченого ст..212 КК України.

Суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги доводи відповідача про обґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення, з огляду на порушені кримінальні справи відносно посадових осіб контрагентів позивача за фактом фіктивного підприємництва. Такі доводи, за умови відсутності вироку суду, який набрав законної сили та яким встановлено факт здійснення фіктивного підприємництва, є безпідставними.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для визначення позивачу спірних податкових зобов'язань.

Вказані висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі ДПІ посилається лише на висновки, які наведено в акті перевірки, натомість, вказаним підставам для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, судом першої інстанції, як зазначено вище, надано належну правову оцінку.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2012 року у справі №2а/0470/11365/12 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

(Ухвалу виготовлено у повному обсязі 17.04.2013 р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк