Ухвала суду № 3106325, 27.05.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2008 року                                                                   № К-209/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Рибченка А.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.

                                                                       Карася О.В.

Федорова М.О.                                                                                                              

при секретарі судового засідання:    Патюк А.О.

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2006 р.

та постановугосподарського суду м. Києва від 01.08.2006 р.

у справі№ 32/195-А господарського суду м. Києва

за позовомЗакритого акціонерного товариства «Український кредитний банк» (новою назвою якого є Закрите акціонерне товариство «Акцент-Банк»)

доСпеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ: 

Постановою господарського суду м. Києва від 01.08.2006 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2006 р., задоволено позовні вимоги ЗАТ «Український кредитний банк» та визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 26.01.2006 р.              № 0000032310/0 та № 0000042310/0, від 10.03.2006 р. № 0000032310/1 та                         № 0000042310/1, від 06.05.2006 р. № 0000032310/2 та № 0000042310/2. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судових витрат.

Не погоджуючись з постановленими у справі судовими рішеннями, Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду м. Києва від 01.08.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2006 р. і прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В запереченні на касаційну скаргу позивач, новою назвою якого є ЗАТ «Акцент-Банк»,просить залишити скаргу податкової інспекції без задоволення, а постановлені у справі судові рішення – без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на слідуюче.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено виїзну планову документальну перевірку з питань дотримання ЗАТ «Український кредитний банк» вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2003 р. по 30.09.2005 р., за наслідками якої складено акт перевірки № 20/2310/14360080 від 16.01.2006 р.

На підставі висновків вказаного акту перевірки, 26.01.2006 р. податковим органом прийняті слідуючі податкові повідомлення-рішення: № 0000032310/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 319238,16 грн., в тому числі 212825,44 грн. основного платежу та 106412,72 грн. штрафних санкцій; № 0000042310/0, яким позивачу нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі                              13497 607,50 грн.

За наслідками адміністративного оскарження визначені вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями суми зобов’язань залишились без змін. У зв’язку з цим, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення                              № 0000032310/1, № 0000042310/1 від 10.03.2006 р., № 0000032310/2, № 0000042310/2 від 06.05.2006 р., які за змістом повністю співпадають з податковими повідомленнями-рішеннями від 26.01.2006 р.

Як встановлено судами, підставою донарахування позивачу ПДВ стало невключення позивачем до об’єкта оподаткування обсягу операцій з імпорту послуг від нерезидентів - компаній VISAта EUROPAY, отриманих відповідно до «Угоди про участь та ліцензію на торгову марку» від 23.10.1997 р. та «Угоди про участь та ліцензію EUROPAY» від 12.09.2001 р., укладених між позивачем з компаніями нерезидентами VISAINTERNATIONALSERVISEASSOCIATIONта EUROPAYInternationalS.A. (Бельгія).

На думку податкового органу, послуги отримувались позивачем від нерезидентів для їх використання на митній території України, і за своєю суттю ці послуги не являються операціями з розрахунково-касового обслуговування, оскільки вони надавалися міжнародною платіжною системою позивачу, а не безпосередньо позивачем клієнтам.

Суд касаційної інстанції підтримує позицію судів попередніх інстанцій щодо безпідставності вказаної позиції відповідача, з огляду на слідуюче.

Як встановлено судовими інстанціями, визначений відповідачем в акті перевірки обсяг операцій, на підставі якого визначено податкове зобов’язання позивача з ПДВ, включає в себе сплачені позивачем платежі, а саме:

- комісії, сплачені позивачем АППБ «Аваль», який був банком поручителем за договорами про підтримку членства позивача в асоціації VISAINTERNATIONALза № 11-07-24/57 від 15.05.2003 р. та № 11/07-24/86 від 01.10.2004 р., що діяли в період перевірки, в сумі 44 177,62 грн.;

- комісії, сплачені позивачем - членам міжнародних платіжних систем, як банком - емітентом платіжних карток, в сумі 184 804,74 грн.;

- платежі міжнародним платіжним системам нерезидентам за послуги з переказу коштів, що були надані за межами митної території України, в сумі                   804 483,96 грн.;

- комісії, сплачені банкам - членам міжнародних платіжних систем, позивачем як банком - екваєром, в сумі 2 736,88 грн.

Згідно пп. 3.1.1, пп. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об’єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю); ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту.

Відповідно до пп. 3.2.5 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» не являються об’єктом оподаткування операції з розрахунково-касового обслуговування.

Примірний перелік цих операцій визначався Переліком операцій з розрахунково-касового обслуговування та операцій з цінними паперами, що здійснюються банками України і які відповідно до пунктів 3.2.5 та 3.2.7 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є об’єктом оподаткування, погодженим ДПА України від 25.07.2003 р. № 6596/5/15-2316 та Національним банком України від 25.06.2003 р. № 12-210/829-4525 (Перелік 1), та Переліком типових операцій з розрахунково-касового обслуговування, що здійснюються банками України і які відповідно до п. 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є об’єктом оподаткування, визначеним ДПА України, доведеним банкам Національним банком України листом № 12-112/310-1811 від 25.02.2005 р.  (Перелік 2).

Серед іншого, до цих операцій включаються:

-          проведення розрахунків клієнтів зі списання та зарахування безготівкових коштів, у тому числі внесених готівкою за всіма видами рахунків у національній та іноземній валюті;

-          ведення рахунку банку-кореспондента;

-          виконання операцій за розрахунками з платіжними картками;

-          розрахункові операції, що проводяться з використанням міжнародних, внутрішньодержавних платіжних систем та систем телекомунікації;

-          проведення розрахунків на кліринговій основі та інші.

У відповідності до умов договору про підтримку членства позивача в асоціації VISAINTERNATIONALза № 11-07-24/57 від 15.05.2003 р. та договору № 11/07-24/86 від 01.10.2004 р. на підтримку членства в асоціації VISAINTERNATIONAL, укладених між позивачем та АППБ «Аваль» (які діяли в період, що перевірявся відповідачем), останній надавав позивачу послуги з обслуговування кореспондентського рахунку позивача, відкритого позивачем у АППБ «Аваль», зокрема щодо забезпечення розрахунків за міжнародними трансакціями позивача, здійснення міжбанківського переказу, зміни та відкликання платіжних інструкцій на переказ, розшук платежів за запитом, видачу дублікатів виписок, та отримував за це грошову винагороду. Надані позивачу АППБ «Аваль» послуги відповідно до Переліку 1 та Переліку 2 є послугами з розрахунково-касового обслуговування, а тому відповідно до пп. 3.2.5 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» не являються об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

Позивач - член міжнародних платіжних систем як емітент платіжних карток сплачував комісії банкам нерезидентам та резидентам членам міжнародних платіжних систем. Вказані комісії утримувалися в порядку клірингу міжнародними платіжними системами з позивача на користь банків-резидентів за надання ними послуг з касового обслуговування при отриманні готівкових коштів з належних цим банкам банкоматів. Згідно п. 3 Розділу І Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління НБУ від 14.08.2003 р. № 337, видача готівки з банкоматів відноситься до касових операцій. Вказані послуги також входять до Переліку 1 та Переліку 2, а тому відповідно до пп. 3.2.5 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» не являються об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

Комісії на користь банків-нерезидентів, утримані з позивача в порядку клірингу міжнародними платіжними системами, утримувалися за послуги з касового обслуговування при видачі готівки з належних цим банкам банкоматів, які знаходяться за межами митної території України.

Судами також зазначено, що вказані послуги, надавалися позивачу за межами митної території України, а тому згідно пп. 3.2.5. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», а також згідно пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» не являються об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

Судами встановлено, що позивач сплачував комісії міжнародним платіжним системам VISAта EUROPAYза надані ними послуги. Оплата послуг міжнародних платіжних систем здійснювалась в порядку клірингу. Позивач отримував послуги із здійснення безготівкових розрахунків з переказу коштів за емітованими цими міжнародними платіжними системами картками за межами митної території України.

Згідно пункту 1.29 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжна система - це платіжна організація, члени платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу коштів. Проведення переказу коштів є обов’язковою функцією, що має виконувати платіжна система.

Міжнародна платіжна система - це платіжна система, в якій платіжна організація може бути як резидентом, так і нерезидентом і яка здійснює свою діяльність на території двох і більше країн та забезпечує проведення переказу коштів у межах цієї платіжної системи, у тому числі з однієї країни в іншу.

Згідно ч. 1 ст. 1088 ЦК України при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків (чеків), розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту.

Отже, іноземні платіжні системи, як іноземні небанківські фінансові установи, за укладеними з позивачем договорами надають позивачу лише послуги з обслуговування безготівкових розрахунків, що здійснюються за допомогою платіжних карток цих систем, емітованих позивачем.

В зв’язку з викладеним, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що розрахункове обслуговування позивача міжнародними платіжними системами згідно пп. 3.2.5 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. З Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що операції з поставки послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, є об’єктом оподаткування податком на додану вартість незалежно від того, ким (резидентом чи нерезидентом) такі послуги поставляються.

Згідно з пп. «а» п. 6.5 ст. 6 вказаного Закону місцем поставки послуг вважається місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку, а у разі якщо така послуга надається нерезидентом - місце розташування його представництва, а за відсутності такого - місце розташування резидента, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого - місце фактичного розташування покупця (отримувача), який у цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента.

Пунктом 10.1 ст. 10 Закону визначено, що особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платники податку, визначені у статті 2 цього Закону, а при наданні послуг нерезидентом - його постійне представництво, а при відсутності такого - особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України.

Таким чином, враховуючи те, що місце надання послуг міжнародних платіжних систем знаходиться за межами митної території України, надані позивачу послуги міжнародних платіжних систем під визначення об’єкта оподаткування ПДВ не підпадають.

Як встановлено судами, позивачем сплачувалися також в порядку клірингу комісії банкам - членам міжнародних платіжних систем як банком - екваєром.

Згідно п. 1.9 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» еквайрінгом є діяльність щодо технологічного, інформаційного обслуговування торговців та виконання розрахунків з ними за операції, які здійснені із застосуванням спеціальних платіжних засобів.

З огляду на те, що судами визнано, що відповідно до Переліків 1 і 2, операції екваєрів відносяться до послуг з розрахунково-касового обслуговування, вони згідно з пп. 3.2.5 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до об’єкта оподаткування ПДВ.

Під час судового розгляду справи встановлено, що за операціями еквайрінгу ЗАТ «Український кредитний банк» отримувався дохід за надані послуги, і сума, визначена відповідачем у якості об’єкту оподаткування, є не комісією позивача за послуги, а сумою курсових різниць за операціями з використанням платіжних карток.

Згідно п. 1.16, п. 1.17 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» кліринг визначається як механізм, що включає збирання, сортування, реконсиляцію та проведення взаємозаліку зустрічних вимог учасників платіжної системи, а також обчислення за кожним із них сумарного сальдо за визначений період часу між загальними обсягами вимог та зобов’язань, а клірингова вимога - як документ на переказ, сформований кліринговою установою за результатами клірингу, на підставі якого, шляхом списання/зарахування коштів на рахунки членів платіжної системи, відкритих у розрахунковому банку цієї платіжної системи, проводяться взаєморозрахунки між ними.

У відповідності до ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» видача готівки через банківські автомати в межах України здійснюється в національній валюті, а через банківські автомати уповноважених банків-емітентів - у валюті рахунка платіжної картки.

Тобто, у випадку коли фізична особа, держатель картки міжнародної платіжної системи, емітованої банком-нерезидентом, за допомогою картки отримує в банкоматі позивача кошти готівкою, він отримує кошти у гривні.

Еквівалент отриманої суми коштів в іноземній валюті, яка підлягає списанню з картрахунку отримувача на користь позивача в такому випадку визначається за офіційним курсом НБУ на день видачі готівки.

В подальшому міжнародна платіжна система, в порядку клірингу зараховує вказану суму в іноземній валюті на рахунок позивача.

Оскільки зарахування може здійснюватися на наступний, після отримання отримувачем готівки банківський день, сума коштів у гривні, отримана позивачем в день здійснення клірингу, може бути меншою, ніж сума отриманої отримувачем з банкомату позивача, якщо курс іноземної валюти до гривні на цей день зміниться відносно до курсу на день отримання готівки. Тому кошти в сумі 2 736,88 грн. не є комісією за надані послуги, і об’єкт оподаткування податком на додану вартість в цьому випадку відсутній.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що податкові зобов’язання з ПДВ визначені позивачу безпідставно, а позов в частині визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000032310/0 від 26.01.2006 р., № 0000032310/1 від 10.03.2006 р., № 0000032310/2 від 06.05.2006 р. є обґрунтованим.

Щодо нарахування пені податковими повідомленнями-рішеннями №000004231/0 від 26.01.2006 р., № 0000042310/1 від 10.03.2006 р. та № 0000042310/2 від 06.05.2006 р. у зв’язку з порушенням позивачем строків розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності за укладеним з компанією «AIRBUSG.I.E.» договором купівлі-продажу АКД № 320.0136/03 корпоративного джетлайнеру від 23.12.2003 р. на 169 днів за період з 01.06.2004 р. по 16.11.2004 р., то судами встановлені наступні обставини справи.

Відповідно до умов цього договору пропозиція (оферта) компанії «AIRBUSG.I.E.» на укладання цього договору прийнята позивачем 24.12.2003 р. шляхом підписання Договору та сплати авансового платежу у розмірі 5000 000 доларів США. За результатами цієї операції у позивача виникла дебіторська заборгованість в розмірі 5000 000 доларів США.

Відповідно до норм Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті» за імпортними операціями резидентів, що здійснюються на умовах відстрочення поставки, постачання продукції повинно бути здійснено в строк, що не перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу, якщо інший строк здійснення розрахунків не встановлений індивідуальною ліцензією Національного банку України.

Для продовження встановлених Законом України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті» строків розрахунків за укладеним з компанією «AIRBUSG.I.E.» договором купівлі-продажу АКД № 320.0136/03 позивач отримав індивідуальну ліцензію Національного банку України № 1 від 14.04.2004 р., згідно якої позивачу був встановлений строк для здійснення розрахунків до 31.05.2004 р.

12.03.2004 р. позивачем укладено з компанією «AIRBUSG.I.E.» та Державним авіаційним підприємством «Україна» трьохсторонню угоду про новацію до договору АКД № 320.0136/03 від 23.12.2003 р. За цією угодою позивач був замінений новим покупцем - Державним авіаційним підприємством «Україна», внаслідок чого позивач вибув зі складу учасників договору АКД №320.0136/03 від 23.12.2003 р.

В зв’язку з укладенням угоди про новацію первісне зобов’язання, що існувало між позивачем та компанією «AIRBUSG.I.E.» за договором купівлі-продажу АКД          № 320.0136/03 корпоративного джетлайнеру припинилося (ст. 604 ЦК України,             ст. 205 ГК України). Компанія «AIRBUSG.I.E.» на умовах угоди про новацію від 12.03.2004 р. зобов’язалась повернути позивачу сплачений ним авансовий платіж у розмірі 5 000 000 доларів США.

В подальшому позивач уклав з нерезидентом - Компанією VOLENIATRADINGLIMITEDдоговір цесії від 17.03.2004 р. та додаткову угоду від       17.05.2004 р. до цього договору. За договором цесії від 17.03.2004 р. позивач відступив компанії VOLENIATRADINGLIMITEDправо вимоги на отримання від компанії «AIRBUSG.I.E.» грошових коштів у сумі 5 000 000 доларів США згідно договору купівлі-продажу АКД № 320.0136/03 корпоративного джетлайнеру від 23.12.2003 р. та угоди про новацію від 12.03.2004 р. Компанія VOLENIATRADINGLIMITEDприйняла на себе зобов’язання сплатити позивачу 5000 000 доларів США за відступлену грошову вимогу.

27.05.2004 р. на виконання умов договору цесії від 17.03.2004 р. позивач отримав від компанії VOLENIATRADINGLIMITED5 000 000 доларів США, та закрив дебіторську заборгованість за договором купівлі-продажу АКД № 320.0136/03 корпоративного джетлайнеру від 23.12.2003 р. у розмірі 5000 000 доларів США.

Згідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1)        передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2)        правонаступництва;

3)        виконання обов’язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4)        виконання обов’язку боржника третьою особою.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

З огляду на викладене, судами вірно встановлено, що отримання позивачем коштів від компанії VOLENIATRADINGLIMITEDпризвело до вибуття позивача з учасників договору купівлі-продажу АКД № 320.0136/03 від 23.12.2003 р. та угоди про новацію від 12.03.2004 р., а право вимоги за нею перейшло до компанії VOLENIATRADINGLIMITEDна підставі договору цесії від 17.03.2004 р.

16.11.2004 р. на користь позивача надійшли від компанії «AIRBUSG.I.E.» грошові кошти в сумі 5 000 000 доларів США. Вказані грошові кошти 19.11.2004 р. були повернуті позивачем компанії «AIRBUSG.I.E.» як помилково отримані відповідно до договору цесії від 17.03.2004 р. та додаткової угоди від 17.05.2004 р. до цього договору цесії.

Податкова інспекція наполягає, що зобов’язання позивача за зовнішньоекономічним договором, укладеним з компанією «AIRBUSG.I.E.» були виконані саме 16.11.2004 р. Факт укладення угоди про новацію від 12.03.2004 р. відповідачем не визнається з огляду на листи Державного авіаційного підприємства «Україна» від 01.12.2005 р. № 1.27-2805 та від 06.12.2005 р., якими повідомляється про відсутність у цього підприємства будь-яких взаємовідносин з позивачем, в тому числі і по угоді про новацію. Проте, до матеріалів справи залучено лист Державного авіаційного підприємства «Україна» від 03.07.2006 р. № 1.29-1458, в якому підтверджується укладення Угоди про новацію від 12.03.2004 р.

На запит суду листом від 24.07.2006 р. №1.29.-1650 Державне авіаційне підприємство «Україна» повідомило, що за Договором купівлі-продажу АКД                № 320.0136/03 корпоративного джетлайнеру від 23.12.2003 р. зобов’язань не виконувало, та не має на балансі літака, придбаного у компанії «AIRBUS».

Проте, судами обґрунтовано зазначено, що невиконання Державним авіаційним підприємством «Україна» договірних зобов’язань за укладеною угодою не спростовує факту її укладання та не може свідчити про недійсність цієї угоди, оскільки доказів останнього матеріали справи не містять. Зазначена угода породжує юридичні наслідки і є належним доказом на підтвердження проведених позивачем господарських операцій.

Згідно статей 2, 4 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті» обов’язок резидента сплатити пеню в розмірі 0,3 % від суми митної вартості недопоставленої продукції за кожний день прострочення настає в разі недопоставки контрагентом-нерезидентом продукції, за яку перерахований авансовий платіж, в межах строків встановлених законом або індивідуальною ліцензією Національного банку України, при наявності у нерезидента відповідного зобов’язання за таким контрактом.

Індивідуальною ліцензією Національного банку України № 1 від 14.04.2004 р. строк розрахунків за договором купівлі-продажу АКД № 320.0136/03 продовжений до 31.05.2004 р.

Статтями 604 Цивільного кодексу України та 204 Господарського кодексу України встановлено, що зобов’язання припиняється за домовленістю сторін, зокрема заміною одного зобов’язання іншим між тими ж особами.

Згідно статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів) відповідно до цього Закону та інших Законів України, крім тих, що прямо та у виключній формі заборонені законами України. Спеціальне законодавство, зокрема Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України не забороняють припинення зобов’язання за зовнішньоекономічним договором за домовленістю сторін.

Отже, враховуючи те, що погашення дебіторської заборгованості за зовнішньоекономічним договором купівлі-продажу АКД № 320.0136/03 від 23.12.2003 р. відбулось 27.05.2005 р. шляхом отримання коштів від компанії VOLENIATRADINGLIMITEDзгідно договору цесії від 17.03.2004 р. та угоди про новацію від 23.03.2004 р., тобто в межах строку, визначеного індивідуальною ліцензією Національного банку України № 1 від 14.04.2004 р., то колегія суддів погоджується з позицією судів про необґрунтоване здійснення нарахування податковим органом позивачу пені.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно вирішили спір, ухвалені ними по справі судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому передбачені законом підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 

УХВАЛИВ:   

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2006 р. та постанову господарського суду м. Києва від 01.08.2006 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий                                  (підпис)                     Рибченко А.О.

Судді                                               (підпис)                     Брайко А.І.

(підпис)                     Голубєва Г.К.

(підпис)                     Карась О.В.

(підпис)                     Федоров М.О.