Ухвала суду № 3106326, 27.05.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2008 року № К-360/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

розглянувшиу попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні

на ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 06.12.2006 р.

та постановугосподарського суду Херсонської області від 28.09.2006 р.

у справі№ 7/359-АП-06 господарського суду Херсонської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю фірма «Світова лінія ЛТД»

доДержавної податкової інспекції у м. Херсоні

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Херсонської області від 28.09.2006 р., залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 06.12.2006 р., задоволено позовні вимоги ТОВ фірма «Світова лінія ЛТД» та визнані нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 04.04.2006 р. № 0001242301/1 та від 06.06.2006 р. № 0001242301/2 про зменшення позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 90716,67 грн. та визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 6450 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 3225 грн.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що позивач у відповідності з вимогами чинного законодавства відобразив в регістрах податкового та бухгалтерського обліку господарські операції з контрагентом ПП «Праця», на підставі виданих податкових накладних включив до складу податкового кредиту сплачений у вартості ціни продукції та послуг податок на додану вартість, а тому зменшення податковим органом бюджетного відшкодування на суму 90716,67 грн. та визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 6450 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 3225 грн. є безпідставним.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у м. Херсоні оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України, просить скасувати їх і відмовити в задоволенні позову. На думку скаржника, судами неправильно надана оцінка обставинам справи, внаслідок чого невірно застосовані норми матеріального права, а саме, п. 1.8 ст. 1, пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити скаргу без задоволення, а постановлені у справі судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступні обставини справи.

ДПІ у м. Херсоні було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку з питання дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні податку на додану вартість ТОВ фірма «Світова лінія ЛТД» за період з 01.11.2004 р. по 30.09.2005 р., за результатами якої складено акт № 398/23-6/19223820 від 10.02.2006 р.

Перевіркою встановлено порушення з боку позивача пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 та пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого зменшено суму податку на додану вартість, заявлену до відшкодування з бюджету на 90716,67 грн., в тому числі: 2004 рік (листопад-грудень) 30 366,67 грн.; 2005 рік (січень-березень) - 60350 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки, ДПІ у м. Херсоні прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001242301/0 від 20.02.2006 року, яким на підставі пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 та пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ТОВ фірма «Світова лінія ЛТД» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 90716,67 грн., з яких відшкодовано 6 450 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 3225 грн.

За результатами апеляційного узгодження сум податкового зобовязання скарги ТОВ фірма «Світова лінія ЛТД» залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0001242301/0 від 20.02.2006 року без змін. Позивачу направлені податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні: від 04.04.2006 року № 0001242301/1 та від 06.06.2006 року № 0001242301/2, якими також зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 90716,67 грн., з яких відшкодовано 6450 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 3225 грн.

Зменшуючи позивачу суму бюджетного відшкодування та визначаючи податкове зобовязання з податку на додану вартість та застосовуючи штрафні санкції, податкова інспекція виходила з того, що ТОВ фірма «Світова лінія ЛТД» одержувало запчастини і ремонтні послуги, продавцем яких було ПП «Праця», державну реєстрацію якого скасовано згідно рішення господарського суду Херсонської області у справі № 14/243-ПН-05 від 14.11.2005 року та анульовано свідоцтво платника ПДВ. На думку податкового органу, ПП «Праця» не відповідає ознакам платників ПДВ, не є платником податку на додану вартість, а тому видані ним податкові накладні вважаються недійсними та не давали позивачу права на формування податкового кредиту.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України підтримує правову позицію судів попередніх інстанцій щодо правомірності віднесення ТОВ фірма «Світова лінія ЛТД» до складу податкового кредиту у відповідних звітних періодах податку на додану вартість в сумі 90716,67 грн. на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих ПП «Праця», з огляду на слідуюче.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця (платника податку) у двох примірниках.

Підпунктом 7.2.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, перелік яких встановлений зазначеним підпунктом. Податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом.

Як встановлено судами, позивачем було отримано від ПП «Праця» належним чином оформлені податкові накладні на всю кількість поставленої продукції та наданих послуг, придбаних відповідно до договорів від 04.10.2004 року № 04/10-01 та від 15.12.2004 року № 15/12-04.

За надання ПП «Праця» запчастин та надання послуг з ремонту позивач сплатив своєму контрагенту вартість поставленої продукції та послуг, у тому числі податок на додану вартість в сумі 90716,67 грн.

Рішення господарського суду Херсонської області у справі № 14/243-ПН-05 про визнання недійсними установчих документів ПП «Праця» та його свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість постановлено судом 14.11.2005 р.

Тобто, як вірно зазначено судами, на момент здійснення спірних операцій та видачі податкових накладних, ПП «Праця» у встановленому законом порядку було зареєстровано платником ПДВ, перебувало на обліку в контролюючому органі і мало свідоцтво платника ПДВ. Свідоцтво платника ПДВ ПП «Праця» було анульовано з 14.11.2005 р.

Позивачем господарські зобовязання виконані повністю, проведено повну оплату за поставлені продукцію та виконані роботи, що підтверджується платіжними документами.

Таким чином, на час здійснення господарських операцій позивача з ПП «Праця» (листопад-грудень 2004 р., січень-березень 2005 р.) останнє було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (слід зазначити, що згідно довідки управління статистики від 21.02.2006 р. № 13-07-08 станом на 17.02.2006 р. вказане підприємство значиться в ЄДРПОУ Херсонської області), мало свідоцтво платника податку на додану вартість, а тому визнання у судовому порядку недійсними установчих документів підприємства, його свідоцтва платника податку на додану вартість вже після здійснення господарських операцій з позивачем не є підставою для визнання вчинених ним з іншими субєктами господарювання юридично значимих дій недійсними та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями фінансово-господарських та податкових документів.

Крім того, слід зазначити, що Закон України «Про податок на додану вартість» не встановлює обовязку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону України сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобовязанням продавця товару, і саме продавець товару несе обовязок зі сплати цього податку до бюджету. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобовязання продавця.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір, ухвалені ними по справі судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому передбачені законом підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні відхилити.

Ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 06.12.2006 р. та постанову господарського суду Херсонської області від 28.09.2006 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий (підпис) Рибченко А.О.

Судді (підпис) Брайко А.І.

(підпис) Голубєва Г.К.

(підпис) Карась О.В.

(підпис) Федоров М.О.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар Патюк А.О.