Ухвала суду № 3106155, 03.02.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

                                                                                                          Головуючий у 1 інстанції – Шальєва В.А.

                                                                                                                             Суддя-доповідач – Ляшенко Д.В.           

У к р а ї н а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 УХВАЛА

Іменем України

03 лютого 2009 року                                                                                                           м. Донецьк

справа № 2-а-12405/08/0570

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого :                                     Ляшенка Д.В.

суддів:                                                   Колеснік Г.А., Лях О.П.

при секретарі судового засідання

Шептульовій С.Ю.за участю:

представника позивача

представника відповідача

прокурора

Усенко В.В.

Маковецької Н.В.

Ноздрьова С.В.розглянувши у відкритому апеляційну скаргусудовому засіданні

Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецькана постанову  Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2008 рокупо справі№ 2-а-12405/08за позовомДочірнього підприємства "Техноскрап" Товариства з обмеженою відповідальністю "Скрап"до

1- Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька;

2- Головного управління Державного казначейства України у Донецькій областіпровизнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартісь, - 

ВСТАНОВИВ:

У червні 2008 року ДП „Техноскрап" ТОВ „Скрап" звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, ГУДК України в Донецької області, в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 004222340/0 від 16.11.2006 р.та стягнути з Державного бюджету України відшкодування з податку на додану вартість в сумі 243695,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 20.07.2006 р. та 18.08.2006 р. ДП "Техноскрап" ТОВ "Скрап" була надана до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька декларації з податку на додану вартість за червень та липень 2006 р., в якій позивач задекларував суму бюджетного відшкодування в розмірі 223675 гр. та 187090 гр. відповідно. На підставі акту позапланової виїзної документальної перевірки № 1216/23-6/20364201 від 02.11.2006 р. ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька було прийняте податкове повідомлення-рішення № 004222340/0 від 16.11.2006 р., яким позивачу була зменшена сума бюджетного відшкодування за зазначені податкові періоди на 50697 гр. у зв'язку з порушенням вимог п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Позивач вказує на неправомірність прийнятого податковим органом рішення, посилаючись на відсутність законодавчо встановленої заборони включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість попередніх податкових періодів.

Позивач зазначає, що у нього виникло право на отримання відшкодування ПДВ з державного бюджету. Станом на 10.06.2008 р. по декларації за червень 2006 р. з бюджету відшкодовано 99373,30 гр., по декларації за липень 2006 р. - 67696,40 гр.

Таким чином, позивач вважає відмову ДПІ у бюджетному відшкодуванні безпідставною, у зв’язку із чим просив відшкодувати із Державного бюджету України бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за червень 2006 р. та липень 2006 р. на загальну суму 243695,30 грн.

            Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2008 року позовні вимоги задоволено, оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 004222340/0 від 16.11.2006 р.визнано недійсними  та стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП "Техноскрап" ТОВ "Скрап"відшкодування з податку на додану вартість за червень 2006 р. та липень 2006 р. на загальну суму 243695,30 грн. з підстав додержання позивачем механізму отримання податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

            Не погодившись з таким рішенням, ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду 1-ї інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями. Відповідач зазначає, що залишок суми по заявленим деклараціям в повному обсязі не підтверджений до відшкодування, в зв'язку з відсутністю підтвердження факту надмірної сплати ПДВ у бюджет за результатами зустрічних перевірок, у відповідності до вимог Наказів ДПА України, як комплекс заходів, спрямованих на визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

            Представник відповідача та прокурор в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

            Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просить залишити її без задоволення, а рішення суду без змін, у зв’язку з тим, що він власні зобов’язання виконав і набув право на податковий кредит, зазначивши що він не повинен нести відповідальність за контрагентів.

Представник ГУДК України в Донецькій області за викликом до суду не прибув.

Заслухавши доповідача, доводи представників сторін, прокурора, дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову  суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Згідно ст. 200 КАС України  суд апеляційної інстанції  залишає апеляційну  скаргу  без задоволення, а постанову  суду без змін, якщо визнає що суд першої інстанції  правильно встановив обставини справи  та ухвалив  судове рішення  з додержанням  норм матеріального і процесуального  права. 

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами господарської діяльності у червні та липні 2006 р. ДП „Техноскрап" ТОВ „Скрап" отримало право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку в сумі 223675 гр. та 187090 гр. відповідно, про що свідчать податкові декларації з податку на додану вартість за червень 2006 р. та липень 2006 р., які подані до ДПІ 26.07.2006 р. та                             21.08.2006р. відповідно, про що свідчить відмітка ДПІ.

 Разом з наведеними деклараціями позивачем було подано до ДПІ розрахунок бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька була проведена позапланова виїзна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, за результатами якої був складений акт № 1216/23-6/20364201 від 02.11.2006 р.

Зазначеним актом перевірки підтверджено суму бюджетного відшкодування по декларації за червень 2006 р. в сумі 210110 грн. та за липень 2006 р. в сумі 149958 грн., а також встановлено, що позивачем завищено суму податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, на 50697 грн., в тому числі по декларації за червень 2006 р. на 13565 грн., по декларації за липень 2006 р. на 37132 грн. у зв'язку з порушенням вимог абзацу „а" п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

На підставі зазначеного акту податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення № 004222340/0 від 16.11.2006 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації за червень 2006 р. на суму 13565 грн., по декларації за липень 2006 р. на 37132 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27.11.07 р. податкове повідомлення-рішення № 0001272340/0 від 12.09.07 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ у загальному розмірі 63834 грн., в тому числі, за червень 2006 р. в розмірі 35236 грн., визнане нечинним. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.03.07 р. рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Згідно ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом, і підлягає обов'язковому виконанню.

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що ДПІ у Ворошиловському районі неправомірно зменшила суму податкового кредиту позивачу за червень 2006 р. на суму 35236 гр.

Таким чином, відповідачі повинні були самостійно прийняти рішення про відшкодування позивачу суми податку на додану вартість.

Всупереч вказаним вище нормам Закону України „Про податок на додану вартість" відповідачами не перераховано суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню по декларації за червень 2006 р. в розмірі 35236 гр., на рахунок позивача.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

П. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції Закону України від 25.03.2005 р. N 2505-ІУ визначено наступне.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, (п.п. 7.7.1.)

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а)  бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б)залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, (п.п.7.7.2.). Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.(п.п. 7.7.3.). Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно п. 7.5. ст.. 7 вважається:

дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" також встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг), (п.п. 7.2.3.)

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.(п.п. 7.2.6.)

Обставини справи свідчать про те, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту по деклараціям за червень та липень 2006 р., були отримані відповідно у травні та червні 2006 р. Цей факт не заперечується податковим органом та підтверджений актом перевірки.

Отримавши податкову накладну, покупець товару набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

П. 1.3. ст.. ст. 1 визначено, що платником податку вважається особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Таким чином, Законом України "Про податок на додану вартість", яким визначено ставки та механізм справляння ПДВ, обов'язок щодо визначення об'єкту оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильності обчислення ПДВ покладено на платника податку - продавця товару.

Обов'язок сплатити нарахований продавцем ПДВ у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку - покупця.

Закон не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товарів (послуг) за правильність визначення платником податку - продавцем товарів (послуг) об'єкту оподаткування та правильність відображення їх у податковому обліку платником податку - продавцем товарів (послуг).

До податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку придбав ці товари з метою їх подальшого   використання  в   оподатковуваних   операціях  у  межах  господарської діяльності. При цьому для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податків, який придбав товар, Законом України "Про податок на додану вартість" не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету. Ст. 7 передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну, а у разі імпорту товару на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту вважається вантажна митна декларації, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету то, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина, а також те що податковий орган не отримав результати перевірок постачальників по ланцюгу постачання до кінцевого виробника не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Позивачем виконані усі умови передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" для отримання бюджетного відшкодування на рахунок в установі банку.

Несплата ПДВ контрагентом (контрагентом у ланцюзі постачальників), або неотримання податковим органом відповідей на зустрічні перевірки по ланцюгу постачання платника податку при фактичному здійсненні господарських операцій не може впливати на суму бюджетного відшкодування такого платника податку.

П. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації, Державного казначейства України від 2 липня 1997 р. N 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 21 травня 2001 р. N 200/86), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 р. за N 489/5680В, передбачено, що відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів (форма наведена в додатку 2) або за рішенням суду.

Посилання ДПІ  на вимоги Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених Наказом ДПА України від 18.08.2005 р. № 350 не заслуговує на увагу. Зазначений нормативний акт розповсюджують дію лише на органи Державної податкової служби, тобто мають відомчий та міжвідомчий характер, відповідно не розповсюджують дію на невизначене коло суб'єктів. Законом України "Про податок на додану вартість" проведення зустрічних перевірок та підтвердження сплати до бюджету ПДВ по ланцюгу постачання до кінцевого виробника не є умовою відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ платнику податку.

Згідно зі ст. 9 КАС України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те що платник податків не може нести відповідальність за інших платників податку.

Стосовно посилання відповідача на те, що позивачем пропущений передбачений ст. 99 КАС України річний строк звернення до адміністративного суду, колегія суддів враховуючи п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який встановлює, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення,  погоджується з висновками щодо цього суду першої інстанції, тобто  вважає, що позивач з поважним причин пропустив зазначений процесуальний строк звернення до суду за захистом свого порушеного права.

У відповідності до статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що податковим органом не доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення проти адміністративного позову.

Таким чином, вищенаведене спростовує доводи, вказані  в апеляційній скарзі.

А відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано прийняв постанову з додержанням  норм матеріального і процесуального права, яка відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а мотиви, з яких надана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для її скасування.

Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду 07 жовтня 2008 року у справі № 2-а-12405/08 за позовом Дочірнього підприємства "Техноскрап" Товариства з обмеженою відповідальністю "Скрап" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області «про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість» – залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:  

Судді: