Рішення № 31056378, 04.04.2013, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 0427/4145/2012

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

04 квітня 2013 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Березюк В.В.,

при секретарі Тен І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки , -

в с т а н о в и в:

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №DNN0GK00000005 від 04.03.2008 року у розмірі 193 452,03 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру, загальною площею 11,80 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення позивачем всіх передбачених нормативно-правовими актами державних дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у вказаній квартирі зі зняттям з реєстраційного обліку в органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого поширюється на адресу вказаної квартири та стягнути з відповідача судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 107,30 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що відповідно до укладеного кредитного договору №DNN0GK00000005 від 04.03.2008 року, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 65 650,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 04.03.2028 року.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.

У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 05.04.2012 року виникла заборгованість в розмірі 193 452,00 грн., що складається з: 65 767,83 грн. - заборгованість за кредитом; 63 509,11 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 54 724,99 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також 250 грн. - штраф (фіксована частина) та 9 200,10 грн. - штраф (процентна складова).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №DNN0GK00000005 від 04.03.2008 року сторони уклали договір іпотеки від 04.03.2008 року, відповідно до умов якого відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 11,80 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу.

Посилаючись на Закон України «Про іпотеку», позивач просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 193 452,03 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру загальною площею 11,80 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить відповідачу на праві власності, з правом надання банку від імені відповідача укладати договори купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» повноважень, необхідних для здійснення продажу. Крім того, ПАТ КБ «ПриватБанк» просить виселити відповідача з квартири, зобовязавши ВГІРФО МВС України в Дніпропетровській області зняти відповідача з реєстраційного обліку в квартирі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд справи за його

відсутності, згідно якою він підтримує позовні вимоги та не заперечує проти винесення заочного рішення (а.с.51).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, будучі належним чином повідомленим про час і місце судового засідання (а.с. 50), а тому у відповідності до ст.224 ЦПК України, суд з погодження позивача, вирішив заочно розглядати справу на підставі доказів, що є в справі.

В зв'язку з тим, що сторони в судове засідання не з'явились, на підставі ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом по справі встановлено, що відповідно до укладеного договору №DNN0GK00000005 від 04.03.2008 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 65 650,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 04.03.2028 року.(а.с.13-16).

Відповідно до умов договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.

У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 05.04.2012 року виникла заборгованість за кредитним договором в розмірі 193 452,00 грн., що складається з: 65 767,83 грн. - заборгованість за кредитом; 63 509,11 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 54 724,99 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також 250 грн. - штраф (фіксована частина) та 9 200,10 грн. - штраф (процентна складова), що стверджується розрахунком заборгованості (а.с.7-9).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №DNN0GK00000005 від 04.03.2008 року сторони уклали договір іпотеки від 04.03.2008 року, відповідно до умов якого відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 11,80 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 20-22).

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Судом встановлено, що КБ ПАТ «ПриватБанк» зі своєї сторони виконало умови взятого на себе зобовязання і надало ОСОБА_1 кредит у зазначеному вище розмірі.

У відповідності до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави, що також передбачено умовами підписаного іпотечного договору від 04.03.2008 року.

У відповідності до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до нової редакції статуту Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» є правонаступником всіх прав та зобов'язань Закритого акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк».

Разом з тим, в порушення умов договору, ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконав, допустивши прострочення повернення кредиту та процентів за його користування, внаслідок чого за ним станом на 05 квітня 2012 року утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 193 452,00 грн., що складається з: 65 767,83 грн. - заборгованість за кредитом; 63 509,11 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 54 724,99 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також 250 грн. - штраф (фіксована частина) та 9 200,10 грн. - штраф (процентна складова).

У відповідності до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно застосовуються.

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором.

Про наявність заборгованості по кредитному договору відповідач повідомлявся за допомогою Повідомлення за № 30.1.0.0/2-243 від 07 лютого 2012 року (а.с.10).

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.33, ст.39 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання

боржником основного зобов'язання іпотеко держатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду. При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмету іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до приписів ст.35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотеко держатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотеко держателя залишається без задоволення, іпотеко держатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Так, відповідачу банком направлялось повідомлення про невиконання ним умов договору кредиту, необхідності усунення таких порушень, намір банку звернути стягнення на предмет іпотеки у разі не усунення порушень, та пропонування добровільно виселитись з житлового приміщення, що є предметом іпотеки. Обставина щодо отримання відповідачем такого повідомлення сторонами не спростовувалась. Разом з цим, відповідач на пред'явлені вимоги, ані після отримання повідомлення, а ні після відкриття провадження по даній цивільній справі, не відреагував, порушення договору не усунув.

На підставі викладеного, а також враховуючи розмір заборгованості, обставину, що борг відповідача за основним зобов'язанням є значним, наявна стабільна тенденція до збільшення суми заборгованості, яка не погашена тривалий час, а також невиконання відповідачем своїх зобов'язань по погашенню кредиту, суд доходить висновку, що позивач обґрунтовано порушив питання про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктами 22-26 договору іпотеки від 04 березня 2008 року передбачено право іпотеко держателя звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані. Відповідно до п.24 вказаного договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку» на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотеко держателя, що містяться у цьому договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотеко держателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотеко держателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно зі ст. 38 Закону України «Про іпотеку», якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотеко держателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотеко держателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві, то дії щодо продажу предмета іпотеки та укладення договору купівлі-продажу здійснюються іпотеко держателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотеко держателя, що передбачає право іпотеко держателя на продаж предмета іпотеки.

З укладеного між банком та позичальником (відповідачем по справі) договору іпотеки вбачається, що умовами договору іпотеки передбачено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу банком предмету іпотеки (п. 27 договору).

Разом з цим, Відповідно до ст. 34. Закону України «По іпотеку», після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотеко держателем або рішення суду може бути переданий іпотеко держателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду. Продукція, плоди і доходи, отримані в результаті управління предметом іпотеки, спрямовуються на задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотеко держателя, якщо інше не встановлено договором або рішенням суду.

Відповідно до ч.3 ст. 109 ЖК України, яка підлягала застосуванню до правовідносин, що виникли між сторонами, звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх

громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Як розяснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Постанові «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової згоди іпотеко держателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не є зареєстрованим у спірній квартирі (а.с.35-об). Доказів реєстрації або мешкання будь-яких інших осіб за вказаною адресою суду не надано, як не надано доказів відмови від добровільного виселення. Тому суд вважає, що позов в частині виселення будь-яких інших осіб із спірної квартири задоволенню не підлягає через неконкретизованість позовних вимог та недоведеності предмету спору, що не позбавляє права позивача звернутись до суду окремо з такою вимогою к конкретним особам при наявності спірних правовідносин між ними.

Щодо вимог позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки, то суд вважає їх обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, у зв'язку з чим в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором слід звернути стягнення на вказану квартиру, а в решті позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання щодо судових витрат суд враховує, що позивачем при зверненні до суду сплачено судові витрати, його позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а тому із відповідача на користь позивача підлягають до стягнення документально підтверджені сплачені судові витрати в сумі судового збору в розмірі 1 934,52 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 33, 35, 39, 40 Закону України "Про іпотеку", ст. 109 ЖК України,, ст.ст. 14-16, 237, 526, 589, 590, 615, 625, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення -задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № DNN0GК00000005 від 04 березня 2008 року в сумі 193 452,03 грн. (яка складається з: 65 767,83 грн. - заборгованість за кредитом; 63 509,11 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 54 724,99 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також 250 грн. - штраф (фіксована частина) та 9 200,10 грн. - штраф (процентна складова), звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру загальною площею 11,80 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві власності.

Встановити способом реалізації предмета іпотеки - квартири загальною площею 11,80 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом продажу вказаної квартири іпотеко держателем Публічним акціонерним товариством Комерційним банком „ПриватБанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50 код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням договору купівлі-продажу з будь якою третьою особою покупцем, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень необхідних для здійснення продажу такого майна.

Початкову ціну встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

В іншій частині позову -відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» судові витрати в сумі 1 934,52 гривень (одна тисяча девятсот тридцять чотири грн. 15 коп.).

Апеляційна скарга на рішення може бути подана в апеляційний суд Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суду в десятиденний термін після його проголошення. Особи, що не була присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання цього рішення.

Суддя В.В.Березюк