Постанова № 31055982, 23.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 року № 9104/47052/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.

за участі секретаря судових засідань: Билень Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області на постанову Господарського суду Закарпатської області від 08 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІО-К» до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

встановив:

23 серпня 2006 року позивач - ТзОВ «СІО-К» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача - Ужгородської МДПІ, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення № 437/23-00/22101670 від 30.06.2006 року на суму 16504,33 грн, № 435/23-00/2210 від 30.06.2006 року на суму 47119,5 грн, № 434/23-00/22101670 від 30.06.2006 року на суму 128886,5 грн; № 436-23-00/22101670 від 30.06.2006 року на суму 34348,5 грн.

Також, позивач просить зобов'язати Ужгородську МДПІ на протязі 5 днів надати відділенню Державного казначейства у Великоберезнянському районі висновок із зазначенням 22899 грн, які підлягають відшкодуванню ТзОВ «СІО-К» з державного бюджету та зобов'язати відділення Державного казначейства у Великоберезнянському районі повернути з Державного бюджету ТзОВ «СІО-К» 22899 грн бюджетної заборгованості з ПДВ , на розрахунковий рахунок позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки податкового органу, що викладені в акті перевірки є протиправними, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які прийняті на його підставі, підлягають скасуванню.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 08.02.2012 року позов задоволено: визнано протиправними та скасовано прийняті Ужгородською МДПІ податкові повідомлення-рішення № 437/23-00/22101670 від 30.06.2006 року на суму 16504,33 грн, № 435/23-00/2210 від 30.06.2006 року на суму 47119,5 грн, № 434/23-00/22101670 від 30.06.2006 року на суму 128886,5 грн; № 436-23-00/22101670 від 30.06.2006 року на суму 34348,5 грн; зобов'язано Ужгородську МДПІ надати відділенню Державного казначейства у Великоберезнянському районі Закарпатської області висновок із зазначенням 22899 грн, які підлягають відшкодуванню ТзОВ «СІО-К» з державного бюджету.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами відповідача проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2004 року по 31.12.2005 року, результати якої формені актом № 39/23-011/22101670 від 19.06.2006 року.

Відповідно до висновків даного акту, перевіркою встановлено порушення ТзОВ «СІО-К»:

1) пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого донараховано за 2004 рік податок на прибуток у сумі 139591 грн (за результатами 4 кв. 2004 року) та встановлено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2005 рік у розмірі 695401 грн і переплату податку на прибуток за 2005 рік у сумі 80500 грн;

- п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого донараховано податок на доходи нерезидентів, який підлягає сплаті до бюджету за їх рахунок під час таких виплат, на загальну суму 31413 грн, в тому числі за 4 кв. 2004 року 20073 грн і за 2005 рік - 11340 грн;

2) пп. 7.4.4 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого донараховано ПДВ всього 22899 грн, в тому числі: за жовтень 2004 року - 6700 грн, за листопад 2004 року - 6396 грн, за грудень 2004 року - 6462 грн, за січень 2005 року - 479 грн, за лютий 2005 року - 1827 грн, за березень 2005 року - 1135 грн;

- підтверджено правомірність бюджетного відшкодування ПДВ в розмірах: за серпень 2005 року - 30481 грн, за вересень 2005 року - 49797 грн, за жовтень 2005 року - 26361 грн, за листопада 2005 року - 16390 грн, за грудень 2005 року - 40341 грн;

- збільшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 41078 грн і визначено його у розмірах: за серпень 2005 року - 29308 грн, за вересень 2005 року - 29308 грн, за жовтень 2005 року - 97270 грн, за листопад 2005 року - 123589 грн, за грудень 2005 року - 132902 грн;

- підтверджено донарахування за результатами камеральної перевірки у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за вересень 2005 року у сумі 1148 грн;

3) ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» внаслідок чого нарахована пеня за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД в сумі 16504,33 грн.

На підставі вказаного вище акта перевірки Ужгородською МДПІ винесено наступні податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- № 434/23-00/22101670 від 30.06.2006 року, яким ТзОВ «СІО-К» визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств всього на суму 128886,5 грн, в тому числі 59091 грн - за основним платежем та 69795,5 - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 435/23-00/22101670 від 30.06.2006 року, яким ТзОВ «СІО-К» визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб всього на суму 47119,5 грн, в тому числі 31413 грн - за основним платежем та 15706,5 - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 436/23-00/22101670 від 30.06.2006 року, яким ТзОВ «СІО-К» визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах всього на суму 34348,5 грн, в тому числі 22899 грн - за основним платежем та 11449,5 - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Крім того, відповідачем винесено рішення про застосування штрафних (фінансових санкцій) форми «С», яким до ТзОВ «СІО-К» за порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 16504,33 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що відповідачем не підтверджено належними і допустимими доказами висновки акта виїзної планової документальної перевірки ТОВ «СІО-К» з питань дотримання вимог податкового законодавства, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. У той час, як висновком судово-економічної експертизи від 05.02.2008 року № 2234 у повній мірі спростовано висновки податкового органу, а тому суд першої інстанції прийшов до переконання, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Однак, суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, податковою перевіркою встановлено, що ТзОВ «СІО-К» у 4 кварталі 2004 року та у 1 кв. 2005 року здійснювало виплати на користь нерезидентів італійських фірм «Piarottolegno S.p.A.» та «LI.PRO.FIN.B.V.» по нарахованих відсотках за користування позиками в іноземній валюті. Однак, позивачем не нараховано та не утримано при виплаті процентів за користування позиками податок на доходи з нерезидентів, який підлягає сплаті до бюджету за їх рахунок під час таких виплат на загальну суму 31413 грн, внаслідок чого допустив порушення вимог ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно із пунктом 13.1 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності оподатковуються у порядку та за ставками, визначеними цією статтею.

Відповідно до пункту 13.2 статті 13 цього Закону резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Відповідно до пункту 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 року N 470, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором. Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити таку інформацію:

повну назву або прізвище нерезидента;

підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі;

назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження;

дату видачі.

Довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.

Відповідно до пункту 6 зазначеного Порядку особа, яка виплачує доходи нерезидентові у звітному (податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може застосувати положення міжнародного договору, зокрема щодо звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному (податковому) році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року.

Таким чином, для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування необхідним є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка).

Однак, всупереч наведених положень, позивачем ні під час проведення перевірки податковим органом, ні в процесі судового розгляду даної справи таких довідок не представлено. Згідно пояснень бухгалтера ТзОВ «СІО-К» ОСОБА_2 наданих податковому органу, такі довідки, які б підтверджували статус «Piarottolegno S.p.A.» та «LI.PRO.FIN.B.V.» як резидентів країн з якими укладено Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування, у позивача відсутні.

Крім того, як встановлено податковим органом звіти про утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів позивачем подавалися з порушенням вимог п. 1.3 Порядку про утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів затвердженого наказом ДПА України від 16.11.1998 року № 28 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.1998 року за № 56/2496, оскільки вказані звіти подані лише 14.03.2006 року.

Доходи, виплачені нерезидентам, які відповідно до п. 2.3 даного Порядку слід відображати в рядку 3 «Проценти», однак позивачем такі відображалися у рядку 6 «Проценти за отримані Україною позики (кредити або державні зовнішні запозичення)». Також за цим рядком у графі 3 «Наростаючим підсумком з початку року» невірно відображено суми виплачених доходів, у графі 5 не показано ставку податку за міжнародним договором, а у графі 6 не нараховано податок.

Також позивач у декларації з податку на прибуток не відображав податків, які утримуються при виплаті доходів з нерезидентів, які повинні декларуватися в рядку 19.2 декларації відповідно до Наказу ДПА України від 29.03.2003 року № 143 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та її складання».

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками податкового органу про те, що позивач не нарахувавши та не утримавши при виплаті процентів за користування позиками податок на доходи з нерезидентів, який підлягає сплаті до бюджету, допустив порушення вимог п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому податкове повідомлення-рішення № 435/23-00/22101670 від 30.06.2006 року є правомірним.

Вказаних вище обставин справи та допущених позивачем порушень податкового законодавства, суд першої інстанції не досліджував та залишив поза своєю увагою, що як наслідок призвело до неправильного вирішення справи.

Також, суд першої інстанції у своєму рішенні не надавав правової оцінки рішенню про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 437/23-00/22101670 за порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», хоча його скасував, як протиправне.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валют», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Відповідно до ст. 2 цього Закону, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Частиною 1 статті 6 цього ж Закону визначено, що у разі перевищення термінів, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, в разі виконання резидентами договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного і фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення Національний банк України може надавати індивідуальні ліцензії.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Як вбачається із матеріалів справи, податковим органом під час перевірки дотримання позивачем вимог законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності встановлено, що позивачем укладено договір № 10-Сіо-К від 08.04.2004 року з фірмою «Nardi Srl» (Італія, м. Арколе, Віа Ла Мача 14-16-18) на експорт основи до котла «Нарді» та вентилятора б/в на загальну суму 10000 Євро.

На виконання вказаного вище контракту, ТзОВ «СІО-К» експортовано на адресу фірми «Nardi Srl» обладнання на суму 10000 Євро (68741,82 грн) згідно ВМД № 300060000-4-025936 від 16.11.2004 року. Граничний термін надходження валютної виручки - 14.02.2005 року, однак дана експортна поставка оплачена 14.02.2005 року в розмірі 10000 євро (65432,85 грн), тобто з порушенням строків розрахунків, у зв'язку з чим податковим органом правомірно нараховано пеню за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД.

Отже, висновки податкового органу про порушення позивачем строків розрахунків у сфері ЗЕД, внаслідок чого допущено порушення вимог ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валют», є обґрунтованими, а тому відповідачем правомірно відповідно до ст. 4 цього Закону нараховано пеню.

Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 437/23-00/22101670 від 30.06.2006 року є правомірним, а тому підстави для його скасування відсутні.

Також суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо скасування податкових повідомлень-рішень №№ 434/23-00/221016700 та 436/23-00/22101670 від 30.06.2006 року, виходячи з наступного.

У відповідності до акта перевірки від 10.03.2005 року № 24/23-111/22101670 підприємство неодноразово проводило уточнення Декларації про прибуток за 2004 рік, перевіркою було проведено детальний аналіз цих уточнень з метою встановлення уточненого значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2004 рік. За результатами проведеного аналізу встановлено, що ТзОВ «СІО - К», з урахуванням всіх проведених уточнень, задекларувало за 2004 рік від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі - 289,3 тис.грн: скориговані валові доходи - 19766,1 тис.грн, скориговані валові витрати - 19493,9 тис.грн; амортизаційні відрахування - 561,5 тис.грн; об'єкт оподаткування - 289,3 тис.грн.

За результатами перевірок (попередньої за 9 місяців 2004 року і поточної за 4 квартал 2004 року) валовий дохід за 2004 рік визначено у сумі 20442,3 тис.грн, що перевищує задеклароване підприємством значення на 676,2 тис.грн, що податковим органом і було відображено у відповідності до вимог абзацу 2 пункту 3.1.1. Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок, затверджених наказом ДПА України № 225 від 27.04.2006 року, в акті перевірки від 19.06.2006 р. № 39/23-011/22101670 у таблиці № 21.

Крім відхилень у значенні валових доходів за 2004 рік, перевіркою встановлено завищення підприємством валових витрат в цілому за 2004 рік на 297,0 тис.грн (за результатами попередньої перевірки за 9 місяців 2004 року встановлено завищення валових витрат на 439,5 тис.грн, а за результатами поточної перевірки встановлено заниження валових витрат на 142,5 тис.грн). За даними перевірки валові витрати за 2004 рік становлять 19196,8 тис.грн, за даними ТОВ «СІО - К» - 19493,9 тис.грн.

Таким чином, за результатами 2004 року за даними податкової інспекції об'єкт оподаткування податком на прибуток за 2004 рік склав 684 тис.грн (20442,3 - 19196,8 - 561,5), податок на прибуток з якого становить 171 тис.грн.

Оскільки підприємство, з урахуванням проведених уточнень задекларувало за 2004 рік у цілому 297 тис.грн збитків, то вся сума податку на прибуток за 2004 рік, визначена податковою перевіркою у розмірі 171 тис.грн, є донарахованою.

Крім того, у зв'язку з тим, що фірма «Piarottolegno S.p.A.» володіє часткою у статутному фонді ТзОВ «СІО - К» в розмірі 25,5% і згідно пункту 1.26 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» є особою, пов'язаною по відношенню до ТОВ «СІО - К», то з валових витрат підприємства виключено збитки по операціях ТзОВ «СІО - К» з фірмою «Piarottolegno S.p.A.» згідно даних таблиці №16, оскільки у відповідності до пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг), або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Поняття звичайної ціни наведено у п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно пп. 1.20.1 якого зазначено, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. пп. 1.20.2, 11.20.51 п. 1.20 ст. 1 вказаного Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах; якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, при визначенні рівня звичайної ціни відповідачем були використані Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 23 «Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 18.06.2001 N 303, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 2001 р. за 539/5730, згідно до п. 6 якого оцінка активів або зобов'язань в операціях пов'язаних сторін здійснюється, зокрема, методом «витрати плюс», за яким застосовується ціна, що складається з собівартості готової продукції (товарів, робіт, послуг), яку визначає продавець, і відповідної націнки.

Оскільки ТзОВ «СІО - К» та фірма «Piarottolegno S.p.A.» є пов'язаними особами, тобто обидві сторони є взаємно залежними юридично та фактично, то відповідно до пп. 1.20.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для доказів обґрунтування рівня звичайної ціни податковим органом правомірно застосовано правила, визначені згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав, а саме П(С)БО № 23 «Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін».

У зв'язку з наведеним, витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції для фірми «Piarottolegno S.p.A.» встановлено на основі даних бухгалтерського обліку підприємства та визначено збитки від реалізації на експорт в цілому, а також від експорту для фірми «Piarottolegno S.p.A.».

Таким чином застосування звичайних цін до операцій з продажу продукції Учаснику товариства «СІО - К» пов'язаній особі фірмі «Piarottolegno S.p.A.», визначення збитків від експорту продукції для названої фірми і їх виключення із складу валових витрат відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є правомірним.

Разом з тим, у зв'язку з виключенням із складу валових витрат збитків від операцій з продажу для пов'язаної особи продукції за цінами, що нижчі, ніж звичайні, податковим органом правомірно зменшено у 4 кварталі 2004 року та 1 кварталі 2005 року податковий кредит в частині, пропорційній зменшенню валових витрат, оскільки відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли платник - придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

При цьому, судом першої інстанції безпідставно взято до уваги висновок судово-економічної експертизи, на підставі якого і побудоване судове рішення, оскільки відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається із висновку судово-економічної експертизи № 2234 від 05.02.2008 року по господарській справі № 5/346-А, дослідження експертом поставлених перед ним питань, здійснювалось виключно на підставі податкових декларацій з податку на прибуток та актів перевірки, а первинні та бухгалтерські документи не досліджувались. Разом з тим, експерт надаючи відповіді на поставлені перед ним питання, виходив з того, що викладені в акті перевірки висновки не підтверджуються доказами, хоча як уже судом зазначалося податкові та бухгалтерські документі під час експертного дослідження не використовувалися.

Крім того, помилковим є висновок суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача надати органу державного казначейства висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, оскільки в цій частині провадження у справі підлягало закриттю у зв'язку з тим, що така вимога не є способом захисту прав платника податку на додану вартість і не підлягає розгляду в суді. У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права повинна бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

З урахуванням викладеного, на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС України, провадження у справі за позовними вимогами про зобов'язання вчинити дій підлягає закриттю.

З огляду на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити, а за позовними вимогами про зобов'язання вчинити дій - провадження у справі закрити.

Керуючись ст.ст. 157, 195, 196, 198, 202, 203, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області - задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Закарпатської області від 08 лютого 2012 року у справі № 5/346-А - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СІО-К» до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

У частині позовних вимог про зобов'язання Ужгородську міжрайонну державну податкову інспекцію у Закарпатській області надати Відділенню Державного казначейства у Великоберезнянському районі Закарпатській області висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету та зобов'язання Відділення Державного казначейства у Великоберезнянському районі у Закарпатській області повернути ТзОВ «СІО-К» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість, провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: О.Б. Заверуха

В.В. Ніколін

Постанова у повному обсязі виготовлена та підписана 26.04.2013 року.