Ухвала суду № 31055100, 11.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" квітня 2013 р. м. Київ К-29163/10

К-29163/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу Державного підприємства «Чугуївський авіаційний ремонтний завод»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2010

у справі № 2а-44871/09/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Державного підприємства (ДП) «Чугуївський авіаційний ремонтний завод»

до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2010 позов задоволено: скасовані податкові повідомлення -рішення від 20.01.2007 №№ 0000212311/0, 0000232311/0, 0000242311/0.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2010 постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ДП «Чугуївський авіаційний ремонтний завод» просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції з підстав порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Позивач не скористався своїм правом надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 20.01.2007 № 55/230/08305644, про порушення позивачем норм підпункту 6.2.1 пункту 6.2 ст.6, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, 7.4.4 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 550269,00 грн. (у тому числі: за грудень 2005 року - 175568,00 грн., січень 2006 року - 362271,00 грн., квітень 2006 року - 12430,00 грн.) та до завищення бюджетного відшкодування ПДВ на загальну суму 399665,00 грн. (у т.ч. за січень 2006 року - 244965,00 грн., березень 2006 року - 116099,00 грн. та травень 2006 року - 38601,00 грн.). Вказані порушення, згідно з висновком контролюючого органу, мали місце внаслідок завищення підприємством суми податкового кредиту за рахунок включення сум податку за податковими накладними, виписаними Приватним підприємством (ПП) «Агропромсервіс-Схід», ТОВ «Олімп ЛТД», Приватним виробничим підприємством (ПВП) «Квадро», ТОВ «Авіанормаль» та ПВП ДП МОУ «ОАРП «Одесавіаремсервіс»», які є посередниками у ланцюгу постачання товарів, кінцевим покупцем яких є позивач, тоді як їх постачальники мають ознаки фіктивності, що виключає факт поставки, а також внаслідок застосування позивачем в порушення підпункту 6.2.1 пункту 6.2 ст. 2 Закону № 168/97-ВР нульової ставки при визначенні податкових зобов'язань з операцій з поставки послуг з капітального ремонту літаків згідно з договорами комісії, укладеними з Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення (ДК) «Укрспецекспорт».

На підставі акта перевірки ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення: від 20.01.2007 № 0000212311/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування за податковою декларацією з податку на додану вартість за січень 2006 року на 244965,00 грн., № 0000222311/0 - про зменшення суми бюджетного відшкодування за податковою декларацією з податку на додану вартість за березень 2006 року на 116099,00 грн.; № 0000232311/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування за податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2006 року на 38601,00 грн., № 0000242311/0 про визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 825404,00 грн. (у тому числі: 550269,00 грн. - основний платіж, 275135,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

У судовому процесі встановлено, що позивач уклав договори поставки: від 01.12.2005 № 01/12-1 з ПП «Агропромсервіс-Схід» - на поставку насіння соняшника вартістю 467271,21 грн., в т.ч. ПДВ - 77881,54 грн.; від 01.12.2005 № 1/12-05 - з ТОВ «Олімп ЛТД» на поставку олії соняшникової вартістю 4286469,22 грн., в т.ч. ПДВ - 875292,05 грн.; від 01.12.2005 № 01/12-05-1 та № 01/12/05-4, від 05.01.2006 № 05/01/-1КП - ПВП «Квадро» на поставку запчастин для літаків вартістю 974890,60 грн., в т.ч. ПДВ -162481,77 грн.; від 31.01.2006 № 3- з ТОВ «Авіанормаль»на поставку запчастин для літаків вартістю 201351,71 грн., в т.ч. ПДВ - 33559,09 грн.; від 16.03.2006 № 52/МТО-06 - з ДП МОУ «ОАРП Одесавіаремсервіс» на поставку запчастин для літаків вартістю 138000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 23000,00 грн. За наслідками вказаних господарських операцій контрагенти позивача виписали податкові та видаткові накладні, суми податку на додану вартість, нараховані (сплачені) у вартості таких послуг та товарів, включені позивачем до податкового кредиту в податкових деклараціях за грудень 2005 року, січень, квітень 2006 року.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті у редакції Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на віднесення вартості отриманих товарів (послуг) до валових витрат, а сум ПДВ у їх вартості на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Відсутність у позивача документів, які б підтверджували факт транспортування та зберігання товарів (насіння та шрот соняшника, олія соняшникова, запчастини до літаків), на поставку яких позивач пред'явив під час перевірки податкові та видаткові накладні, а також встановлені зустрічними перевірки факти, які виключають поставку цих товарів в ланцюгу поставок ( заперечення СЗАТ «Федунка» господарських операцій з поставки насіння соняшника «Агропромсервіс-Схід»); оголошення в розшук СПД ОСОБА_4, задіяного в ланцюгу поставок до позивача ТОВ «Олімп ЛТД» олії та шроту соняшника), суд апеляційної інстанції правильно оцінив, як свідчення відсутності реального характеру поставок, оцінивши ці обставини відповідно до правил оцінки доказів, встановлених нормами статті 86 КАС України. Відповідно до вимог частини третьої цієї статті суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази факту транспортування товару чи то оплати послуг з його перевезення позивач не надав, тоді як відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, накладна та дорожня відомість (для перевезень залізничним транспортом), товарно-транспортна накладна (для перевезень автомобільним транспортом) є обов'язковими первинними документами обліку, екземпляр яких в обов'язковому порядку надається вантажоотримувачу для обліку товару. При цьому, апеляційний суд, оцінивши надані позивачем на підтвердження господарських операцій з ПП «Агропромсервіс-Схід» товарно-транспортні накладні на транспортування насіння соняшника загальною вагою 434,870 т на зберігання ЗАТ «Слов`янськолія», обґрунтовано не визнав ці накладні доказом господарських операції саме з ПП «Агропромсервіс-Схід» з огляду на наявність господарських операції з поставки насіння соняшника між позивачем та ПП. «Агрусис» за цей же період, реальність яких податковим органом не оспорювалась.

Встановленим обставинам апеляційний суд, на відміну від суду першої інстанції, дав правильну юридичну оцінку, застосувавши підпункти 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, та зробив висновок, який відповідає обставинам справи і є юридично правильним, а саме про неправомірне включення позивачем в податковому обліку з податку на додану вартість до сум податкового кредиту сум податку, вказаних в податкових накладних, виписаних ПП «Агропромсервіс-Схід», ТОВ «Олімп ЛТД», ПВП «Квадро», ТОВ «Авіанормаль», ПВП ДП МОУ «ОАРП Одесавіаремсервіс».

Таке правозастосування судом апеляційної інстанції відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій, зокрема в постанові від 27.03.2012 у справі за позовом Приватного підприємства «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування. Згідно з правовою позицією Верховного Суду України надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин, як неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок, що докази, на які послався суд першої інстанції на обґрунтування свого рішення, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і правомірність декларування позивачем сум валових витрат та сум податкового кредиту.

Відповідно до частини першої ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази. Встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено в судовому процесі, між позивачем та ДК «Укрспецекспорт» були укладені договори комісії від 18.03.2005 № USE-20.1-79-Д/К-05 та від 01.04.2005 № USE-20.1-113-Д/К-05 на поставку послуг з капітального ремонту літаків Л-39С (згідно з додатком № 1 до договору із заводськими номерами № 834310, № 834401, № 834306, № 834405, № 834411), їх агрегатів і систем, допоміжних силових установок «Сапфір-5». Послуги виконувались для підприємства РУПП « 558 АРЗ» (резидент Республіки Білорусь). Виконання послуг підтверджується актами виконаних робіт.

Пунктом 6.2 ст.6 Закону № 168/97-ВР встановлено, що при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

Відповідно до підпункту 6.2.1 цього пункту у тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки послуг, що складаються із робіт з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або одержувачем-нерезидентом.

Враховуючи відсутність доказів попереднього ввезення літаків Л-39С на митну територію України, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про неправомірне застосування позивачем до вказаних операцій нульової ставки ПДВ. Правильність такого висновку позивач не оспорює. Оскільки сума податкових зобов'язань, задекларована платником податку в рядку 9 декларації, приймає участь у визначенні чистої суми податкових зобов'язань (розрахунки з бюджетом), висновок суду апеляційної інстанції, що порушення позивачем підпункту 6.2.1 пункту 6.2 ст. 6 Закону № 168/97-ВР спричинило завищення суми, задекларованої позивачем до відшкодування з бюджету, відповідає правильному застосуванню норм пункту 7.7 ст. 7 цього Закону.

Доводи касаційної скарги правильність висновків суду апеляційної інстанції не спростовують

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Чугуївський авіаційний ремонтний завод» залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак