Ухвала суду № 31055084, 11.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" квітня 2013 р. м. Київ К-1677/10

№ К-1677/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є.,

при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2009

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2009

у справі № 2а-31867/08/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Арті»

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

за участю прокурора Червонозаводського району м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2009, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 06.11.2008 № 0001652330/0 і від 01.12.2008 № 0001652330/1 у частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 1180382,0 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 590191,00 грн.; від 06.11.2008 № 0001642330/0, від 01.12.2008 № 0001642330/1 - у частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 1475477,75 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1066531,2 грн.

Судові рішення вмотивовані висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач правомірно відніс до валових витрат вартість придбаних у ПП «Регіонагропромінвест» товарів (гумотехнічних виробів для сільськогосподарської техніки) та включив до податкового кредиту суми ПДВ, нараховані у ціні їх придбання, оскільки витрати на придбання товарів та суми сплаченого у зв'язку з цим ПДВ підтверджуються податковими та видатковими накладними, виписаними ПП «Регіонагропромінвест», фактом сплати позивачем постачальнику ціни, документами складського обліку придбаних товарів та щодо подальшої їх реалізації.

У касаційній скарзі ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на прибуток, податку додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій в обсязі оскаржуваних сум згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 24.10.2008 № 4310/233/25185087, про порушення позивачем норм підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст.5, підпункту 11.2.3 пункту 11.2 ст.11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), внаслідок завищення валових витрат на загальну суму 5901912,00 грн. за І, ІІ квартали 2008 року за господарськими операціями з придбання гумотехнічних виробів для сільськогосподарської техніки (далі - товар) у ПП «Регіонагропромінвест», у результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток за вказані податкові періоди на 1481973,00 грн. Крім того, за висновками ДПІ, позивачем порушено норми підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР внаслідок завищення податкового кредиту за січень - червень 2008 року на загальну суму 1180382,00 грн. за господарськими операціями з придбання товару у ПП «Регіонагропромінвест». Цей висновок обґрунтований посиланням на відсутність у ПП «Регіонагропромінвест» реальної можливості здійснювати господарські операції з поставки товару з огляду на відсутність основних фондів, виробничих та трудових ресурсів, а також відсутності доказів транспортування вказаного товару від продавця до покупця.

За результатами перевірки та адміністративного узгодження визначених сум податкових зобов'язань відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.11.2008 № 0001652330/0 та від 01.12.2008 № 0001652330/1 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 1817259,00 грн.( у т.ч. 1211506,00 грн. - основний платіж, 605753,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), які позивач оскаржує в частині визначення податкового зобов'язання у сумі 1180382,0 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 590191,00 грн.; від 06.11.2008 № 0001642330/0, від 01.12.2008 № 0001642330/1 про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 2549855,00 грн.( у т.ч. 1481973,00 грн. - основний платіж, 1067882,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), які позивачем оскаржує в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1475477,75 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1066531,2 грн.

У судовому процесі встановлено, що між позивачем (покупець) та ПП «Регіонагропромінвест» були укладені договори купівлі-продажу: від 03.01.2008 № 03/01-2Н та від 04.01.2008 № 04/01-1Р, за умовами яких продавець зобов`язувався поставити покупцю товар (гумотехнічні вироби для сільськогосподарської техніки), а покупець - сплатити вартість поставленого товару. При цьому умовами договорів визначалось, що право власності на товар переходить до покупця з моменту фактичної передачі йому товару. На підставі цих договорів ПП «Регіонагропромінвест» виписало позивачу видаткові та податкові накладні, а позивач оплатив вказану в них вартість поставок.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону визначено. що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов'язань з ПДВ та/або зменшення сум бюджетного відшкодування з цього податку.

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Разом з тим, факт поставки позивачу ПП «Регіонагропромінвест» товару, витрати на оплату якого позивач відніс до валових витрат у податковому обліку за І, ІІ квартали 2008 року, а суми ПДВ у ціні товару включив до податкового кредиту в податкових деклараціях за січень - червень 2008 року, не може вважатися встановленим з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судом без дотримання вимог статті 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток та зменшення в податковому обліку позивача сум податкового кредиту, ДПІ посилалась на відсутність у позивача документів на підтвердження факту перевезення товару від ПП «Регіонагропромінвест».

Ці доводи контролюючого органу, однак, не були належним чином перевірені в судовому процесі. Так, суд не звернув увагу, що відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу. Один із екземплярів товарно-транспортної накладної, як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, передається вантажоодержувачу, і служить для оприбуткування вантажу (товару). За змістом цієї норми товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності у покупця, безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару.

Також судами залишено поза увагою доводи ДПІ щодо відсутності у ПП «Регіонагропромінвест» реальної можливості здійснити поставку вказаної продукції позивачу у такій кількості протягом тривалого терміну часу, а у останнього подальшу її реалізацію з огляду на відсутність у ПП «Регіонагропромінвест» трудових ресурсів та основних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності, пов'язаної із поставкою товару , зокрема відсутність власних або орендованих приміщень, транспортних засобів для здійснення перевезення такого товару. Як свідчать приєднані до справи докази, ПП «Регіонагропромінвест», державна реєстрація якого відбулася 12.12.2007, рішенням Господарського суду Харківської області від 21.08.2008 у справі № Б-50/97-08 визнано банкрутом з відкриттям по відношенню до цього підприємства ліквідаційної процедури. Згідно з наданими документами податкової та фінансової звітності підприємство декларувало відсутність основних засобів та засвідчувало наявність одного працівника; підприємство за юридичною адресою відсутнє.

Наявність цих доказів у справі вимагало від суду більш детальної перевірки доводів ДПІ про відсутність реальних господарських операцій між позивачем та ПП «Регіонагропромінвест», оскільки обставини, на які посилається податковий орган, входять до предмету доказування у справі і мають вирішальне значення для правильного вирішення спору.

Презумція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін щодо фактичної поставки позивачу товару (гумотехнічних виробів для сільськогосподарської техніки), витрати на оплату яких позивач відніс до валових витрат у податковому обліку за І, ІІ квартали 2008 року, а суми ПДВ у ціні товару включив до податкового кредиту, для чого, в разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цієї обставини, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова задовольнити частково, скасувати ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2009 та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2009, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписМ.І. Костенко підписН.Є. Маринчак