Ухвала суду № 31055062, 18.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" квітня 2013 р. м. Київ К-28966/10

К-28966/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим (ДПІ)

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.01.2010

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2010

у справі № 2а-10861/09/6/0170 Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Керченський стрілочний завод»

до Державної податкової інспекції (ДПІ) в м. Керчі Автономної Республіки Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.01.2010, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2010, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001781502/0 від 01.09.2009 та № 0001781502/1 від 25.09.2009.

У касаційній скарзі ДПІ в м. Керчі Автономної Республіки Крим просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Позивач не реалізував процесуальне право надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування у податковому обліку ТОВ «Керченський стрілочний завод» податкових зобов`язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 25.08.2009 за № 1435/15-2/31929136, про порушення позивачем норм підпункту 7.2.6 пункту 7.2 та підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ на 10468,00 грн. за травень 2009 року. Ці порушення, за висновком ДПІ, мали місце у зв`язку з включенням до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 10468,00 грн. за податковими накладними, які виписані в інший податковий період, ніж відбулись господарські операції, за наслідками виконання яких вони були виписані, що позбавляє платника податку на включення таких сум ПДВ до складу податкового кредиту.

За наслідками перевірки та апеляційного узгодження відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.09.2009 № 0001781502/0 та від 25.09.2009 № 0001781502/1 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 13608,40 грн.( у т.ч. 10468,00 грн. - основний платіж, 3140,40 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

У судовому процесі встановлено, що позивач включив до складу податкового кредиту за травень 2009 року податок на додану вартість у сумі 10468,00 грн. за податковими накладними, дати виписки яких постачальниками, так само, як і сплата позивачем вартості отриманих товарів від цих постачальників, припадають на інші податкові звітні періоди (квітень, грудень 2007 року, січень 2008 року) та при відсутності звернення позивача до податкового органу зі скаргою стосовно невидачі постачальниками податкових накладних. З цими обставинами ДПІ пов'язує порушенням позивачем підпункту 7.2.6 пункту 7.2 та підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст.7 Закону № 168/97-ВР. Фактичне виконання господарських операцій з постачальниками, що виписали податкові накладні, як і сплата позивачем сум ПДВ у вартості поставлених товарів (послуг) за цими операціями, відповідачем не оспорюється.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР у редакції Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У подальшому Законом України від 30.11.2006 р. № 398-V вказаний підпункт був викладений у наступній редакції: податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);.

Якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною.

У випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані. Це відповідає нормам абзаців другого та третього пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якими встановлено право платника податків на виправлення показників податкової звітності в разі самостійного виявлення помилки шляхом подачі уточнюючого розрахунку або шляхом включення відповідних показників до податкової декларації за будь-який з наступних звітних періодів в межах строку давності, встановленого статтею 15 цього Закону.

Таке правозастосування відповідає й правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 05.12.2011 у справі за позовом ТОВ «Акцентбуд» до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.01.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак