Ухвала суду № 31055057, 18.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" квітня 2013 р. м. Київ К-29812/10

№ К-29812/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є.,

розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції (ОДПІ) Луганської області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15.07.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.09.2010

у справі № 2а-2985/10/1270 Луганського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглетранссервіс»

до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області

про визнання протиправними дій та часткове скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15.07.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.09.2010, позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.04.2010 № 0000152301/0 у частині визначення податкового зобов`язання з ПДВ на суму 649287,50 грн., з яких 432858,00 грн. - за основним платежем та 216429,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

У касаційній скарзі Стахановська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та відмовити у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на додану вартість згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 26.03.2010 № 238/23-35663924, про порушення позивачем норм підпунктів 7.2.1 та 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: заниження податкових зобов`язань з ПДВ у сумі 8911,00 грн., задекларованих за лютий, березень 2009 року, та завищення сум податкового кредиту, задекларованих за травень, червень, листопад, грудень 2009 року, на загальну суму 432858,00 грн. за господарськими операціями з ТОВ «Мега-Лідер-СВ», ТОВ «Інтеко-Флотс», ТОВ «Донбасконтракт ЛТД», внаслідок чого занижені податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 441769,00 грн. за податковими деклараціями за лютий, березень, травень, червень, листопад, грудень 2009 року.

За наслідками висновків акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.04.2010 № 0000152301/0 про визначення податкового зобов`язання з ПДВ на суму 662654,00 грн., з яких 441769,00 грн. - за основним платежем та 220885,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (оскаржується позивачем у частині визначення податкового зобов`язання з ПДВ на суму 649287,50 грн., з яких 432858,00 грн. - за основним платежем та 216429,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

У судовому процесі встановлено, що 06.01.2009 між ТОВ «Вуглетранссервіс» (покупець) та ТОВ «Мега-Лідер-СВ» (продавець) укладено договір поставки вугілля № 06/01-09, на поставку вугілля за яким продавець виписав покупцю видаткові та податкові накладні на загальну суму 1321396,80 грн. (у т.ч. ПДВ 220232,80 грн.), а позивач перерахував продавцю грошові кошти у сумі 2253500,00 грн.

30.01.2009 між ТОВ «Вуглетранссервіс» (замовник) та ТОВ «Донбассконтракт ЛТД» (постачальник) укладено договір № 30/01-09 поставки вугілля, на підставі якого постачальник виписав замовнику видаткові та податкові накладні на поставку вугілля на загальну суму 599760,00 грн. (у т.ч. ПДВ 99960,00 грн.), а позивач перерахував продавцю грошові кошти у сумі 1757000,00 грн.

01.06.2009 між ТОВ «Вуглетранссервіс» (замовник) та ТОВ «Інтеко-Флотс» (постачальник) укладено договір поставки вугілля № 01/06-09, на підставі якого постачальник виписав замовнику видаткові та податкові накладні на поставку вугілля на загальну суму 696480,00 грн., у тому числі ПДВ 116080,00 грн., а позивач перерахував продавцю грошові кошти у сумі 3589000,00 грн.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов'язань з ПДВ та/або зменшення сум бюджетного відшкодування з цього податку.

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових накладних, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

У постанові від 27.03.2012 у справі за позовом Приватного підприємства «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування Верховний Суд України звернув увагу на те, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди, згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в цій постанові, можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Разом з тим, факт поставки позивачу ТОВ «Мега-Лідер-СВ» вугілля, суми ПДВ в ціні за який позивач включив до податкового кредиту в податкових деклараціях за травень, червень 2009 року, а також правомірність включення до складу податкового кредиту у листопаді, грудні 2009 року сум ПДВ за податковими накладними, виписаними ТОВ «Донбассконтракт ЛТД» та ТОВ «Інтеко-Флотс», реєстрація яких платником ПДВ на дати виписування цими постачальниками податкових накладних була анульована, не може вважатися встановленим з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судом без дотримання вимог статті 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність зменшення в податковому обліку позивача сум податкового кредиту, ОДПІ, крім обставин анулювання свідоцтв платника ПДВ ТОВ «Донбассконтракт ЛТД» та ТОВ «Інтеко-Флотс», у судовому процесі посилалась на відсутність реальних господарських операцій між позивачем і ТОВ «Мега-Лідер-СВ». На підтвердження цього доводу податковий орган посилався на пояснення засновника та директора ТОВ «Мега-Лідер-СВ» громадянки Російської Федерації ОСОБА_3, яка заперечувала свою причетність до діяльності вказаного товариства та свідчила про перереєстрацію товариства 14.05.2009 на її ім`я за винагороду.

На підтвердження цих обставин ОДПІ надала суду висновок експерта НДЄКЦ ГУ МВС України в Луганській області від 18.03.2010 № 15/3674, згідно з яким податкові накладні, виписані від імені ТОВ «Мега-Лідер-СВ» на поставку вугілля на користь позивача, підписані не ОСОБА_3 Цим доказам, однак, ні судом першої, ані судом апеляційної інстанції в порушення вимог статті 86 КАС України не було дано правильної оцінки. У зв'язку з цим доводи ОДПІ про відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ «Мега-Лідер-СВ» не були належним чином перевірені, а обставини щодо поставки вугілля цим товариством позивачу не були встановлені повно і всебічно, тоді як ці обставини, входять до предмету доказування у справі і є істотними для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

Крім того, на підтвердження своєї правової позиції ОДПІ посилалась на відсутність у позивача документів на підтвердження факту перевезення та передачі йому вугілля ТОВ «Мега-Лідер-СВ», а саме: товарно-транспортних накладних. Оскільки, відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу. Один із екземплярів товарно-транспортної накладної, як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, передається вантажоодержувачу, і служить для оприбуткування вантажу (товару). За змістом цієї норми товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності у покупця, безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару.

Також залишено поза увагою судів доводи ОДПІ щодо відсутності у ТОВ «Мега-Лідер-СВ» реальної можливості здійснити поставку вказаної продукції позивачу, а у останнього - подальшу її реалізацію з огляду на відсутність у ТОВ «Мега-Лідер-СВ» трудових ресурсів та основних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності, пов'язаної із поставкою вугілля, зокрема відсутність власних або орендованих приміщень, трудових ресурсів - працювала 1 особа, транспортних засобів для здійснення перевезення такого товару.

Суди попередніх інстанцій не дали належну правову оцінку та неправильно застосовали норми Закону № 168/97-ВР у частині висновку про правомірність включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, виписаними ТОВ «Донбассконтракт ЛТД» та ТОВ «Інтеко-Флотс», з огляду на анулювання їх реєстрації як платників ПДВ. Згідно з підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як свідчать приєднані до справи докази, позивач включив до податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, виписаним ТОВ «Донбассконтракт ЛТД» та ТОВ «Інтеко-Флотс» в період часу, коли ці постачальники не мали статусу платника ПДВ. Висновок суду, що такі податкові накладні є підставою для включення покупцем до податкового кредиту зазначених в них сум ПДВ, буде правильним лише за встановленого факту неправомірності анулювання реєстрації цих постачальників платниками ПДВ. Разом з тим, у справі відсутні докази, які б підтверджували цей факт; не зробив такий висновок і суд.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін щодо фактичного постачання позивачу товарів, суми ПДВ в ціні якого включені в податковому обліку до сум податкового кредиту, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цієї обставини, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області задовольнити частково, скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15.07.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.09.2010, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя підписЄ.А. УсенкоСудді підписМ.І. Костенко підписН.Є. Маринчак