Ухвала суду № 31055043, 11.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" квітня 2013 р. м. Київ К-25472/10

№ К-25472/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є.,

при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя

на постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 25.01.2010

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2010

у справі № 2а-2472/09/2770 Окружного адміністративного суду м. Севастополя

за позовом Державного підприємства «Садовод»

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 25.01.2010, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2010, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя від 05.11.2009 № 0000702310/0.

Судові рішення вмотивовані висновками судів першої та апеляційної інстанції, що виноматеріали, які позивач реалізував підприємствам вторинного виноробства в серпні, вересні, грудні 2007 року, в січні, лютому, березні, травні-серпні, жовтні-грудні 2008 року, є продукцією його власного виробництва, а тому згідно з пунктом 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР) позивач звільнений від сплати до Державного бюджету України сум ПДВ з поставки виноматеріалів. При цьому, за висновком суду, ця норма поширюється на будь-яку продукцію власного виробництва сільськосподарського товаровиробника, у тому числі на підакцизну.

У касаційній скарзі ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивача податкових зобов`язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій, згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 23.10.2009 № 1900/23-123/00412984/121, про порушення позивачем норми пункту 11.29 ст.11 Закону № 168/97-ВР, внаслідок чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за серпень, листопад, грудень 2007 року, січень, лютий, березень, травень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2008 року на загальну суму 1687882,00 грн. у зв`язку з не оподаткуванням операцій з реалізації виноматеріалів власного виробництва підприємствам вторинного виноробства.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.11.2009 № 0000702310/0 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 1852847,00 грн.( у т.ч. 1235231,00 грн. - основний платіж, 617616,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

У судовому процесі встановлено, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником, здійснює вирощування і переробку винограду з виготовленням виноматеріалів - сировина для підприємств вторинного виноробства.

Відповідно до абзацу першого пункту 11.29 ст. 11 Закону № 168/97-ВР у редакції Закону України від 19.10.2006 р. N 273-V до 1 січня 2008 року зупинити дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

У подальшому дію цієї норми було продовжено до 01.01.2009 Законом України від 03.06.2008 р. N 309-VI.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. (абзац третій цього пункту).

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів, згідно з абзацом четвертим пункту 11.29 ст. 11 Закону № 168/97-ВР, визначається Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено у судовому процесі, позивач здійснював реалізацію виноматеріалів власного виробництва підприємствам вторинного виноробства, не сплачуючи при цьому суми ПДВ до державного бюджету.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, застосовуючи норми пункту 11.29 ст. 11 Закону № 168/97-ВР, прийшли до висновку, що вони поширюються на будь-яку продукцію власного виробництва сільськогосподарського товаровиробника, незалежно від того, чи є така продукція підакцизною.

Однак, такий висновок судів не відповідає правильному застосуванню цієї норми, за змістом якої її дія поширюється на операції з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію, виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім підакцизних товарів. Слово (прийменник) «крім» у даному реченні має заперечне та виключаюче значення.

Відповідно до пункту 2 постанови Верховної Ради України від 12.09.1996 № 365/96-ВР «Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір» перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, визначається і обмежується переліком підакцизних товарів, які ввійшли до законів України від 6 лютого 1996 року "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на тютюнові вироби", від 7 травня 1996 року "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої", від 24 травня 1996 року "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них", від 11 липня 1996 року "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)".

Статтею 1 Закону України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої» визначено, що виноматеріали виноградні відносяться до коду товару згідно з УКТ ЗЕД - 2204 30, а також встановлена нульова ставка акцизного збору.

Встановлення нульової ставки акцизного збору не виключає виноматеріали виноградні (коду товару згідно з УКТ ЗЕД - 2204 30) з підакцизних товарів.

Обставини щодо віднесення виноматеріалів, які реалізував позивач, до виноматеріалів з кодом згідно з УКТ ЗЕД - 2204 30, а отже до підакцизних товарів, від чого залежить правильність висновку стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення, з приводу чого виник спір, судами попередніх інстанцій не встановлені.

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про застосування штрафних (фінансових) санкцій за перевищення ліміту каси.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Відповідно до статті 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частини четверта, п'ята зазначеної статті).

Згідно зі статтею 159 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини другої ст. 227 цього Кодексу підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги зазначене в цій ухвалі, правильно встановити обставини справи та дати їм належну юридичну оцінку.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя задовольнити частково, скасувати ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2010 та постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 25.01.2010, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписМ.І. Костенко підписН.Є. Маринчак