Ухвала суду № 31054949, 18.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" квітня 2013 р. м. Київ К-24852/10

К-34852/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є.,

при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Алушті Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.11.2009

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2010

у справі № 2а-9363/09/9/0170 Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим

за позовом Державного підприємства (ДП) «Алуштинське лісове господарство»

до Державної податкової інспекції (ДПІ) в м. Алушті Автономної Республіки Крим

про та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.11.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2010, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушта від 10.02.2009 № 0000112301/0 про визначення ДП «Алуштинське лісове господарство» податкового зобов'язання із земельного податку в сумі 7891149,02 грн. з підстав недоведеності ДПІ в судовому процесі розташування на земельних ділянках оздоровчого та рекреаційного призначення, що знаходяться в користуванні підприємства, виробничих, культурно-побутових або господарських будівель чи споруд, що не пов'язані з функціональним призначенням цих об'єктів, з наявністю яких ст. 7 Закону України «Про плату за землю» (Закон № 2535-XII) пов`язує обов'язок сплатити земельний податок у п`ятикратному розмірі.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Алушта просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить її залишити без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування ДП «Алуштинське лісове господарство» податкових зобов`язань з податку на землю згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки акту перевірки від 26.01.2009 № 78/23/20669030 про порушення позивачем норм ст.7 Закону № 2535-XII), у результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на землю на загальну суму 3945574,51 грн. за червень - серпень 2007 року, червень - серпень 2007 року, у зв`язку з укладенням договорів про надання рекреаційних послуг з Приватним підприємцем ОСОБА_4 та Приватним підприємством «Весела домівка», умовами яких передбачено використання земельних ділянок, що відносяться до земель лісового фонду та знаходяться в користуванні позивача, для влаштування туристичних таборів.

На підставі вказаного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.02.2009 № 0000112301/0 про визначення податкових зобов`язань з податку на землю у сумі 7891149,00 грн. (у т.ч. 3945574,51 грн. - основний платіж та 3945574,51 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У судовому процесі встановлено, що на балансі у позивача знаходиться землі лісогосподарського призначення, частина яких використовується для рекреаційних цілей та щодо яких позивач користується пільгою з земельного податку, яка встановлена пунктом 1 ст. 12 Закону № 2535-XII. Згідно цим пунктом від земельного податку звільняються: заповідники, в тому числі історико-культурні, національні природні парки, заказники (крім мисливських), регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, пам'ятки природи, заповідні урочища та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Позивач уклав договори підряду про виконання рекреаційних послуг від 01.06.2007 з ПП «Весела домівка»; від 01.06.2007 та 09.06.2008 - з Приватним підприємцем ОСОБА_4, предметом яких є співробітництво у галузі туризму (організація відвідування території ДП «Алуштинське лісове господарство»). За умовами договору від 01.06.2007 ПП «Весела домівка» повинно організувати відвідування території ДП «Алуштинське лісове господарство» в кварталі 83 та здійснювати контроль та організацію відвідування рекреаційної ділянка в районі Московського енергетичного інституту на туристичній ділянці «Алака», у зв`язку з чим підрядник (позивач) облаштовує ділянку у відповідності до вимог та норм СЕС, облаштовує місця для встановлення наметів, встановлює душ, умивальники, кострища, кухню, сидіння біля кострища, туалети (пункти 2.3.2 - 2.3.6 договору). За умовами договорів від 01.06.2007 та 09.06.2008 Приватний підприємць ОСОБА_4 зобов'язаний виконати роботи з організації відвідування території ДП «Алуштинський лісгосп» в кварталах №38 та № 54 та з цією метою здійснювати контроль та організацію відвідування пам`ятки природи місцевого значення урочища «Демерджи», облаштувати стежку до «Долини привидів», встановити інформаційні щити та урни для сміття, облаштувати КПП на вході на «Долину привидів» (пункти 2.3.3, 2.3.4 договору від 01.06.2007), облаштувати центральних вхід (в`їзд); здійснювати контроль та організацію відвідування та розміщення туристів на рекреаційної ділянці «Аян-Дере», у зв`язку з чим зобов'язується облаштувати ділянку у відповідності до вимог та норм СЕС, встановлює міста для встановлення наметів, встановлює душ, умивальники, кострища, кухню, сидіння біля кострища, встановлює туалети (пункти 2.3.2 - п.2.3.6 договору від 09.06.2008).

Відповідно до ст. 50 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Відповідно до ст. 2 Закону № 2535-XII використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Частиною 8 ст. 7 цього Закону передбачено, що податок за земельні ділянки на територіях та об'єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будівлями і спорудами, що не пов'язані з функціональним призначенням цих об'єктів, справляється у п'ятикратному розмірі відповідного земельного податку, встановленого частинами першою та другою цієї статті.

Застосовуючи вищевказані правові норми, суди попередніх інстанцій зробили обґрунтований висновок, що надання туристичних послуг та влаштування наметових туристичних таборів не може ототожнюватись з виробничими, культурно-побутовими, господарськими будівлями і спорудами, з використанням яких не за функціональним призначенням ст. 7 Закону № 2535-XII передбачено справляння податку на землю у п`ятикратному розмірі.

Організація туристичних таборів для відпочинку туристів відповідає рекреаційному призначенню таких земель.

Таким чином, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про відсутність правових підстав для донарахування позивачу податкових зобов`язань із земельного податку.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Алушті Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.11.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак