Ухвала суду № 31054752, 02.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/72776/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 січня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року

по справі №2а-15741/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтовий Альянс» (надалі - ТОВ «Нафтовий Альянс»)

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва (надалі - ДПІ у Печерському районі м.Києва)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У листопаді 2010р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 0007782309/0 від 07.10.2010р.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 27.01.2011р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2011р., позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ у Печерському районі м.Києва звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, ДПІ у Печерському районі м.Києва було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Нафтовий альянс» з питань дотримання вимог податкового, законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Сатекс груп» за квітень-травень 2010р., за результатами якої складено акт №735/23-9/37044572 від 21.09.2010р., в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем пп.пп.7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 939481грн.

На підставі зазначеного акта відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0007782309/0 від 07.10.2010р., яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1409222,00грн., з яких 469741,00грн. штрафні (фінансові) санкції.

Судами також встановлено, що позивачем було укладено договір поставки пального №13/04-01 від 13.04.2010 з ТОВ «Сатекс груп», на виконання яких протягом квітня - травня 2010р. ТОВ «Сатекс Груп» поставило ТОВ «Нафтовий Альянс» нафтопродукти на загальну суму 5636891,46грн., що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними, актами прийому - передачі, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, договорами поставки.

З банківських виписок, копії яких залучені до матеріалів справи, видно, що останній поставлену продукцію оплатив повністю, в тому числі сплативши в її ціні податок на додану вартість.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірне податкове повідомлення - рішення, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, з урахуванням приписів ч.2 ст.71 КАС України виходив з того, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Сатекс груп» податкових накладних є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак, викладений в акті перевірки висновок ДПІ у Печерському районі м.Києва про завищення ТОВ «Нафтовий Альянс» податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 939481грн. є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки суддів попередніх інстанції передчасними з огляду на таке.

Під визначенням податковий кредит, наведеним у п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» слід розуміти - суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 даного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпункт 7.4.5 пунктом 7.4 ст.7 вказаного Закону передбачає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість» передбачає, крім визначених судом обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит, а в подальшому відшкодування, ще наявність такої підстави, як наявність факту поставки товару.

Так, згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Тобто, поставка товару є необхідною передумовою правомірності формування податкового кредиту, а в подальшому отримання відшкодування податку на додану вартість.

Однак, поставка товару належним чином судом першої та апеляційної інстанції не перевірялась, тобто не з'ясовано, чи мали операції з придбання та реалізації товарів реальний характер. Також не в повній мірі досліджувались первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт реалізацію і зберігання товару за період проведення спірної господарської операції з ТОВ «Сатекс груп».

На думку колегії суддів касаційної інстанції, надання належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Отже, докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

За таких обставин, судам попередніх інстанції необхідно звернути уваги на зазначене та врахувати, що для повного та всебічного вирішення спору по суті необхідно з'ясувати та встановити, чи мали взаємовідносини між позивачем та його контрагентом реальний характер, чи не мали підприємства (сторони угоди) ознаки фіктивності, чи була спрямована їх діяльність на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, а не за рахунок неправомірного отримання коштів з Державного бюджету.

За відсутності таких даних неможливо визначитись з питання обґрунтованості прийнятих податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного суду України №204/12 від 27.03.2012р. у справі за позовом приватного підприємства «Ангара» до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, за участю прокуратури м. Києва, про скасування податкового повідомлення-рішення та здійснення відшкодування з податку на додану вартість.

Враховуючи, що вказані вище обставини справи судами попередніх інстанції досліджені в неповному обсязі, а вони мають вагоме значення для правильно вирішення спору, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновки про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі.

Крім цього, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що поштова кореспонденція, яка була направлена на адресу ТОВ «Нафтовий Альянс» по вул. Червоноармійська, 57/3 та вул. Басейна, 9 кв.3 м.Київ, була повернута у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Підсумовуючи наведене, слід зазначити, що суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Відповідно до статті 11 КАС суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частини четверта, п'ята зазначеної статті).

Згідно зі статтею 159 КАС судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Зважаючи на викладене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва -задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 січня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року - скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов