Ухвала суду № 31054677, 09.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/35537/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Лосєва А.М.,

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Андрушівському районі Житомирської області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2010 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2011 року

у справі №2а-8616/09/0670

за позовом Приватного підприємства «Яроповичі» (надалі - ПП «Яроповичі»)

до Державної податкової інспекції в Андрушівському районі Житомирської області (надалі - ДПІ в Андрушівському районі Житомирської області )

про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення, -

встановив:

В грудні 2009р. позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ в Андрушівському районі Житомирської області №0001442301/0 та №0001452301/0 від 08.12.2009р.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 05.11.2010р. залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2011р., позов задоволено. Визнанні неправомірними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ в Андрушівському районі Житомирської області №0001442301/0 та №0001452301/0 від 08.12.2009р.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу ПП «Яроповичі» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін та Генеральної прокуратури України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегії суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, ДПІ в Андрушівському районі Житомирської області в період з 12.10.2009р. по 20.11.2009р. була проведена планова виїзна перевірка ПП «Яроповичі» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 28.07.2006р. по 30.06.2009р.

В результаті проведення перевірки був складений акт №896-23-34277478 від 27.11.2009р., у висновках якого визначені порушення позивачем наступних вимог:

- п.п.5.2.1, п.п.5.3.9, п.п.5.2.7 ст.5, п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме - заниження ПП «Яроповичі» податку на прибуток за 2006р.;

- п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме - заниження податку на додану вартість по загальній декларації та завищення податку на додану вартість по спеціальній декларації №2.

На підставі вищевказаного акту буди прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.12.2009р. №0001442301/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток та №0001452301/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій цілком вірно и обґрунтовано виходили з наступних обставин.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що валові витрати виробництва та обігу визначаються як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 та пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі. (п.5.11 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Згідно з п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів, робіт, послуг, а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт, послуг - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт, послуг.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем безпідставно було не визнано правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат за 2006р. вартості електроенергії, наданої ВАТ «Житомиробленерго» та Андрусівським РЕМ, вартості паливно-мастильних матеріалів та запасних частин та інше.

В матеріалах справи наявні копії банківських виписок, видаткові і податкові накладні, рахунок та платіжні доручення, які підтверджують проведення саме ПП «Яроповичі» оплати у 2006 році за спожиту електроенергію, придбання паливно-мастильних матеріалів, запчастин, та за надання послуг Андрусівською ветлікарнею (клінічний огляд ВРХ та видача ф.№1).

Також достовірно було встановлено, що електрична енергія, автозапчастини та послуги ветлікарні були використані позивачем саме у господарській діяльності, що не заперечувалося представниками податкового органу та не спростовано матеріалами перевірки.

Отже, валові витрати були сформовані ПП «Яроповичі» на підставі первинних бухгалтерських документів, форма і зміст яких, відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині скасування повідомлення - рішення №0001452301/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість, суди попередніх інстанцій цілком правильно виходили з того, що ніяких порушень вимог Закону України «Про податок на додану вартість» зі сторони позивача допущено не було, у зв'язку з наступними обставинами.

Як вбачається з матеріалів справи позивач з 01.01.2007р. має статус сільськогосподарського підприємства та користується пільгами по сплаті ПДВ та податку на прибуток як суб'єкт спеціального режиму оподаткування.

Пункт 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» фактично з кінця 2008 року не діяв, оскільки він був включений в новій редакції згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання негативним наслідкам впливу світової фінансової кризи на розвиток агропромислового комплексу», а згідно рішення Конституційного Суду України вищевказаний Закон визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Таким чином, податковий орган на момент винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення керувався нормою закону, яка вже була визнана неконституційною.

Поряд з цим, п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв на момент проведення перевірки, регулював питання сплати до бюджету ПДВ виключно переробними підприємствами за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти (продукти тваринного походження), в той час як донарахування ПДВ та штрафні (фінансові) санкції застосовані до позивача за не підтвердження реалізації продукції рослинного походження (овес, соняшник, ячмінь, цукровий буряк). Зважаючи на викладене, відповідачем були донараховані податкові зобов'язання та застосовані штрафні (фінансові) санкції відповідно до норми закону, яка не має жодного відношення до виниклих правовідносин та не регулює їх.

Посилання ДПІ в Андрушівському районі Житомирської області на те, що ПП «Яроповичі» у перевіряємому періоді фактично не здійснювало реальної господарської діяльності, що стало основною підставою для донарахування ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій, є безпідставними, оскільки для їх підтвердження відповідачем не було надано суду жодного доказу.

В матеріалах справи наявні докази, які підтверджують здійснення позивачем господарської діяльності, а саме:

- збільшені посівні площі та збільшено стадо ВРХ та свиней, що підтверджено в акті перевірки;

- статистичні дані відділу статистики Андрусівського району, звіти про фінансові результати за 2007-2008рр., акт списання посівних площ ПП «Яроповичі», договір суборенди №15-08/06 від 15.08.2006р., та інші господарські договори про реалізацію продукції власного виробництва рослинного та тваринного походження.

Отже, зважаючи на вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що на протязі всього перевіряємого періоду часу позивачем реально здійснювалась господарська діяльність, а тому доводи податкового органу про відсутність такої діяльності не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.

Також, безпідставними є посилання ДПІ в Андрушівському районі Житомирської області на те, що підприємства, які є контрагентами ПП «Яроповичі» - ТОВ «Агро бізнес-Захід», ТОВ «Максімус Восток» та ТОВ «Андрушівкацукор» є пов'язаними між собою особами, в зв'язку з чим дана спілка підприємств створена з ціллю мінімізації податкових зобоов'язань, так як такі твердження не підтверджені жодними доказами та не знайшли свого відображення в акті перевірки. Всі укладені ПП «Яроповичі» угоди не визнані судом недійсними в установленому законодавством порядку, а тому є чинними на даний час.

Крім того, перенесення відповідачем зобов'язань з ПДВ, які були задекларовані в скороченій декларації, в загальну декларацію, фактично позбавила позивача статусу суб'єкта спеціального режиму оподаткування, що є неправомірним та безпідставним, виходячи із проведених попередніми судами аналізу законодавчих та інших нормативно - правових актів, які регулюють спірні правовідносини.

Якщо виявлено не відповідності підприємства позивача критеріям, які встановлені п.8-1.6 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий орган зобов'язаний був виключити останнє з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, провести анулювання свідоцтва та реєстрацію сільськогосподарського підприємства як платника податку на додану вартість на загальних умовах. Однак цього не зробив у зв'язку з відсутністю відповідних доказів порушення спеціального режиму оподаткування та законодавчих підстав.

Судами попередніх інстанцій достовірно було встановлено, що сума заниження позивачем податкових зобов'язань по загальній декларації, яка зазначена у висновках акту перевірки, не відповідає сумі цих донарахованих зобов'язань в податковому повідомленні-рішенні №0001452301/0 від 08.12.2009р. При цьому розмір штрафних санкцій є значно більшим, від максимально можливого - більше 50% від суми донарахувань.

Поряд з цим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками про те, що складений акт перевірки не відповідає вимогам нормативно-правових актів.

Так, згідно з п.п.1.5-1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень платником податків норм податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Але, акт перевірки, на підставі якого ДПІ в Андрушівському районі Житомирської області прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, фактично не містить посилань на первинні документи, на підставі яких зроблено висновок про порушення позивачем норм чинного законодавства. Також, всупереч вимог Наказу Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327, не зазначено первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, бухгалтерські проводки відображення відповідних операцій в регістрах податкового і бухгалтерського обліку та інші відомості, які достовірно підтверджують наявність фактів порушень податкового законодавства.

В порушення п.4.3 вищевказаного Наказу ДПА, згідно якого підписання акта перевірки здійснюється усіма посадовими особами органу державної податкової служби, які здійснювали перевірку, акт перевірки ДПІ в Андрусівському районі підписаний лише двома із чотирьох перевіряючих.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Андрушівському районі Житомирської області - залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2010 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В.Вербицька

____ А.М.Лосєв