Ухвала суду № 31054593, 23.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" квітня 2013 р. м. Київ К/800/12020/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової Інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року

по справі №2а-4724/12/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Пластик Карта» (надалі - ТОВ «Підприємство «Пластик Карта»)

до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Вишгородському районі Київської області)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Вишгородському районі Київської області №0001312300 від 03.07.2012р.та №0001482300 від 17.09.2012р.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05.11.2012р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013р., позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, ДПІ у Вишгородському районі Київської області звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову в позові.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Підприємство «Пластик Карта» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р., про що складено акт №803/22-01/30049820 від 08.06.2012р.

Проведеною перевіркою, на думку податкового органу, встановлено порушення п.1.32 ст.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Вишгородському районі Київської області прийнято податкові повідомлення-рішення №0001312300 від 03.07.2012р., яким визначено зобов'язання з податку на прибутку та №0001322300 від 03.07.2012р., яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість.

За результати адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення №0001312300 від 03.07.2012р. залишено без змін, а податкове-повідомлення рішення №0001322300 від 03.07.2012р. скасовано в частині штрафної санкції в розмірі 1 грн., та прийнято нове податкове повідомлення-рішення №0001482300 від 17.09.2012р.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Так, між ТОВ «Підприємство «Пластик Карта» (Покупець) та ТОВ «Двелінг», ТОВ «Гурттекс», ТОВ «Умекс», ТОВ «Мост-Вейд», ТОВ «Геопром» (Постачальники) були укладені договори постачання товарів, згідно з яким постачальник зобов'язувався поставляти та передавати у власність покупця матеріали, сировину, комплектуючі, прилади та запасні частини в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в Додатках-Специфікаціях, а покупець зобов'язувався приймати та своєчасно здійснювати оплату за товар на умовах даного договору.

Від імені ТОВ «Двелінг» договір підписано Покорою Б.Р. Факт поставки товарів підтверджується видатковими і податковими накладними.

Від імені ТОВ «Гурт екс» договір підписано Александенком О.С. Факт поставки товарів підтверджується видатковими і податковими накладними.

Від імені ТОВ «Умекс» договір підписано Шевчуком А.А. Факт поставки товарів підтверджується видатковими і податковими накладними.

Від імені ТОВ «Мост-Вейд» договір підписано Потапенком С.М. Факт поставки товарів підтверджується видатковими і податковими накладними., які підписано Александренком О.С.

Від імені ТОВ «Геопром» договір підписано Мамельчуком І.Б. Факт поставки товарів підтверджується видатковими і податковими накладними.

В межах виконання зазначених договорів було отримано матеріали, сировину від вказаних постачальників, що не заперечувалось відповідачем.

Рух отриманого товару від постачальників, переробка та реалізація готової продукції підтверджується первинними документами, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Факт виконання поставки товарів, оплати їх вартості, сторонами під час судового розгляду не оспорювався.

За результатом здійснення господарських операцій з ТОВ «Двелінг», ТОВ «Гурт текс», ТОВ «Умекс», ТОВ «Мост-Вейд», ТОВ «Геопром» позивач включив до складу валових витрат витрати, пов'язані з виконанням укладених договорів, та сформував податковий кредит на суми ПДВ, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), підтверджені податковими накладними, оформленими належним чином.

Також в матеріалах справи містяться докази того, що договори, специфікації до договорів, податкові та видаткові накладні підписані уповноваженими особами ТОВ «Двелінг», ТОВ «Гурттекс», ТОВ «Умекс», ТОВ «Мост-Вейд», ТОВ «Геопром», що підтверджується висновками експертиз та нотаріально засвідченими заявами цих осіб.

Під валовими витратами виробництва та обігу, наведеному у п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 даного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 згаданого Закону податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного вище Закону передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Враховуючи зазначені норми права та викладені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що позивач мав достатні і передбачені Законами України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємства» підстави як для віднесення до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість так і для включення до складу валових витрат витрати, пов'язані з виконанням укладених договорів.

Стосовно тверджень податкового органу про те, що фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Підприємство «Пластик Карта» та його контрагентів носять характер нікчемного правочину, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між ТОВ «Підприємство «Пластик Карта» та його контрагентами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Також, до справи ДПІ у Вишгородському районі Київської області не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених позивачем господарських операцій.

За таких обставин, оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової Інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов