Ухвала суду № 31054583, 11.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/76880/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Усенко Є.А.,

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року

по справі №2а-5340/10/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (надалі - ТОВ «Миколаївський глиноземний завод»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві (надалі - СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві)

за участю Прокуратури Миколаївської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, поставлено питання про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві №00000736/0 від 17.11.2006р.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.07.2010р. скасовано постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2007р. та постанову господарського суду Миколаївської області від 12.03.2007р. в частині визнання протиправним податкового повідомлення-рішення № 00000736/0 від 17.11.2006р. щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та направлено справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції в цій частині.

За результатами останнього розгляду постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.12.2010р. залишеною без змін Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2011р., позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ВПП у м.Миколаєві №00000736/0 від 17.11.2006р.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову в позові.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача та Генеральної прокуратури України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом була проведена виїзна планова перевірка ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004р. по 30.06.2006р., про що складено акт №44/36-000/33133003 від 13.11.2006р.

В згаданому акті, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем вимог п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Підставою для такого висновку слугувало те, що ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» було укладено договір №21-12-05 від 21.12.2005р. з ТОВ «БІТімпекс-Ойл» на постачання природного газу у 2006р. Постачальником ТОВ «БІТімпекс-Ойл» є ТОВ «Енерготорг» (який також є посередником, та отримав газ від ТОВ «Геопошук», яке має ознаки «фіктивності» - не знаходиться за місцезнаходженням згідно установчих документів) та ТОВ «АЛС», (яке має ознаки фіктивності - не знаходиться за місцезнаходженням згідно установчих документів), в зв'язку з чим неможливо встановити фактичну сплату та надходження заявлених сум податку на додану вартість до бюджетного відшкодування у спірному розмірі.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №00000736/0 від 17.11.2006 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Договором постачання природного газу №21-12-05 від 21.12.2005р., укладеного між ТОВ «БІТімпекс-Ойл» (постачальник) та ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» (покупець) передбачено п.1.1, що постачальник протягом 2006р. передає у власність покупця природний газ.

Ліцензія АА №867337 від 08.09.2004 р. за №905 видана ТОВ «Бітімпекс-Ойл», м.Київ, код 32776157 на постачання природного газу за нерегульованим тарифом.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2006р.» операції з ввезення природного газу на митну територію України відповідно, до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, звільняються від обкладання податком на додану вартість, а операції з продажу такого газу, крім операцій з його продажу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковується за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. №.-1729 «Про забезпечення споживачів природним газоном» встановлено, що в 2006 р. природний газ, ввезений на митну територію України за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України, та оформлений митними органами в режимі випуску у вільний обіг із звільненням від обкладення податком на додану вартість, реалізується Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», дочірньою компанією «Газ України» та дочірнім підприємством «Газ-тепло», а також суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу за врегульованим тарифом, із застосуванням нульової ставки податку на додану вартість ( крім постачання населенню, бюджетним установам та іншим споживачам, які не є платниками зазначеного податку), за наявності договорів на таке придбання із зазначенням, кому належить поставлений газ, договорів на власну поставку такого газу з обов'язковим зазначенням, кому належить поставлений газ, та індивідуального податкового номера споживача - платника податку на додану вартість; вантажосупровідних документів (товаротранспортних накладних і податкових накладних, актів приймання-передачі), в яких обов'язково зазначається кому належить поставлений газ, суб'єкт господарювання та його індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Таким чином, судами зроблено висновок, що контрагент позивача ТОВ «Бітімпекс-Ойл» не відноситься до осіб зазначених в п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. №1729 «Про забезпечення споживачів природним газом», оскільки має ліцензію на постачання природного газу за нерегульованим тарифом, а тому позивач правомірно сплатив продавцю податок на додану вартість за ставкою 20 відсотків при придбанні природного газу.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 вищевказаного Закону).

У п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 зазначеного Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, як це зазначено у п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 згаданого Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків передбачений п.7.7 ст.7 цього Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 даного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 вказаного вище Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, бюджетному відшкодуванню підлягає сума податку фактично сплаченого отримувачем товарів та послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів та послуг за умови виникнення у такого платника права на податковий кредит.

На підтвердження товарності операцій позивач надав акти приймання-передачі що підтверджують отримання позивачем товару, який ним використовувався в господарської діяльності та акти звірки взаєморозрахунків, які свідчать, що отриманий товар позивачем оплачено.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з обґрунтованими висновками судів про те, що договори укладені між позивачем та ТОВ «БІТімпекс-Ойл» спрямовані на реальне настання наслідків та виконані сторонами в повному обсязі, а той факт, що ТОВ «Геопошук» та ТОВ «АЛС» не знаходяться за юридичними адресами не може мати негативних наслідків для позивача у вигляді зменшення суми бюджетного відшкодування.

За таких обставин, оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ Є.А. Усенко