Ухвала суду № 31054545, 02.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/86160/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Макіїввугілля»

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року

у справі №2а/0570/5565/2011

за позовом Державного підприємства «Макіїввугілля» (надалі - ДП «Макіїввугілля»)

до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - Макіївської ОДПІ)

про визнання дій протиправними та частково недійсним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом, в якому просив визнати дій протиправними, визнати недійсним податкове повідомлення - рішення №0000022333 від 17.02.2011р. та частково недійсним податкове повідомлення-рішення №0000041730/0 від 17.02.2011р.

Ухвалою суду від 06.04.2011р. справу роз'єднано у самостійне провадження та позовні вимоги ДП «Макіїввугілля» щодо визнання дій протиправними та визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення №0000041730/0 від 17.02.2011р. були виділені.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27.09.2011р. позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним податкове повідомлення-рішення №0000041730/0 від 17.02.2011р. в частині збільшення ДП "Макіїввугілля" суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій. В задоволенні іншої частини відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.11.2011р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийняте нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідачем заявлено клопотання про здійснення заміни Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції її правонаступником Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією Державної податкової служби.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу Макіївська ОДПІ зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, Макіївською ОДПІ було проведено виїзну планову перевірку ДП "Макіїввугілля" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 30.09.2010р.

За результатами перевірки був складений акт №386/23-2/32442295 від 31.01.2011р., у висновках якого визначені порушення позивачем вимог п.п.4.2.9, п.п.4.2.15 п.4.2 ст.4, п.9.10 ст.9, п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України.

Податковим органом було зазначено, що ДП "Макіїввугілля" до складу загального місячного оподаткованого доходу не включені суми вартості використання житла, а саме працівниками підприємства відшкодовувались витрати на відрядження без належного документального оформлення (відсутній підпис керівника підприємства на посвідченні, не вказані паспортні дані, невідповідність міста відрядження фактичному місту їх находження), що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб у 2009-2010рр., та в деяких випадках не підтвердження відшкодованих витрат належним чином оформленими документи, що призвело до неутримання суми податку з доходів фізичних осіб станом на 01.10.2010р.

На підставі вищезазначеного акту Макіївською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000041730/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями.

Приймаючи рішення про скасування постанови суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, колегія апеляційного суду цілком вірно та обґрунтовано виходила з наступного.

Податковим кодексом України, який набрав чинності 01.01.2011р., передбачено, що податок на доходи фізичних осіб, нарахований, але не сплачений податковим агентом до бюджету всупереч порядку, що діяв до набрання чинності даним кодексом, на дату набрання ним чинності, вважається податковим боргом за узгодженим податковим зобов'язанням та підлягає відображенню у податковому розрахунку за результатами першого звітного кварталу, протягом якого набирає чинності Податковий кодекс України, а також стягується з податкового агента із застосуванням заходів відповідальності.

Вищезазначене положення врегульовує питання щодо сплати податку на доходи фізичних осіб, що був нарахований, проте не сплачений у період до набрання чинності Податкового кодексу України, тобто до 01.01.2011р.

Порядок сплати податку на доходи фізичних осіб у період до набрання чинності Податковим кодексом України відбувався відповідно до ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", де зазначено, що податковий агент сплачує податок до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню і такого зараховуваного доходу, необхідно сплатити (перерахувати) до бюджету у строки встановлені законом для місячного податкового періоду (протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Якщо оподатковуваний дохід виплачується у не грошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.

В разі порушення податковим агентом встановленого вище порядку сплати податку на доходи фізичних осіб податкові, зобов'язаний щодо даного податку, при набранні чинності Податкового кодексу України, набувають статусу податкового боргу, за узгодженим податковим зобов'язанням. Наявність фактів порушення податкового законодавства щодо сплати податку на доходи фізичних осіб зумовлює застосування до податкового агента ряду заходів відповідальності.

Відповідальність за не нарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків передбачена ст.127 Податкового кодексу України.

Штрафні санкції, які передбачені Податковим кодексом України, застосовуються за результатам перевірок, закінчених після набрання чинності Кодексом, за винятком, якщо платниками податків порушені вимоги самого Кодексу, то для застосування штрафних санкцій передбачений особливий порядок. Однак, в ході перевірки ДП "Макіїввугілля", встановлені порушення закону, який діяв на момент скоєння зазначених порушень.

Суд апеляційної інстанції вірно прийняв до уваги посилання відповідача на порушення п.п.4.2.9, п.п.4.2.15 п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", що виражено у не включенні до складу загального місячного оподаткування доходу сум вартості використання житла працівниками, відшкодовувались витрати на відрядження без належного документального оформлення та в деяких випадках, не підтвердження відшкодованих витрат належним чином оформленими первинними документами, що спричинило неутримання суми податку з доходів фізичних осіб у 2009-2010рр.

Відповідно до пп.5.4.8 п.5.4 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" власник (або уповноважена ним особа) може встановлювати додаткові обмеження щодо сум та цілей використання коштів, наданих на відрядження: витрат на наймання житлового приміщення, на побутові послуги, транспортні та інші витрати. Розмір добових витрат, що виплачуються працівникам, направленим у відрядження підприємствами усіх форм власності, не може бути нижчим ніж норми добових витрат, установлених працівникам, які направляються у відрядження підприємствами, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, залежно від країни відрядження.

Положеннями Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон передбачено, що підприємство, яке відряджає працівника, здійснює реєстрацію особи, яка вибуває у відрядження, у спеціальному журналі. Направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, найменування підприємства, куди відряджений працівник, строку й мети відрядження.

Згідно з п.1.3. Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками в посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця постійної роботи й прибуття до місця постійної роботи. Якщо працівника відряджено до різних населених пунктів, то відмітки про день прибуття й день вибуття проставляються в кожному пункті. Відмітки в посвідченні про відрядження щодо прибуття та вибуття працівника завіряються тією печаткою, якою користується у своїй господарській діяльності підприємство для засвідчення підпису відповідної службової особи, на яку наказом (розпорядженням) керівника підприємства покладено обов'язки здійснювати реєстрацію осіб, які вибувають у відрядження та прибувають з нього.

Поряд з цим, інструкцією передбачено, що за кожний день (включаючи день від'їзду та приїзду) перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові в межах граничних норм. Якщо відсутні відмітки в посвідченні про відрядження, то добові не виплачуються.

Пунктами 1.6 та 1.12 . Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон передбачено наступне. Підприємство за наявності підтверджуючих документів (в оригіналі) відшкодовує фактичні витрати відрядженим працівникам на наймання жилого приміщення з розрахунку вартості одного місця у готельному номері за кожну добу такого проживання з урахуванням побутових послуг, що надаються в готелях (прання, чистка, лагодження та прасування одягу), за користування холодильником, телевізором, телефоном (крім витрат на телефонні переговори) тощо. Витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що підтверджують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків готелів (мотелів), страхових полісів тощо. Витрати у зв'язку з відрядженням, що не підтверджені відповідними документами (крім добових витрат), працівникові не відшкодовуються.

Судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що у наказах ДП "Макіїввугілля" про відрядження № 121 від 26.07.2009 р., № 85 від 22.06.2009 р., № 80 від 14.06.2010 р., № 75 від 11.06.2010 р., № 44 від 13.04.2010 р., № 127 від 03.07.2009 р. та № 98 від 11.05.2009 р., №98 від 11.05.2009р. та документах до них не відповідають міста відрядження фактичному находженню відряджених осіб.

Крім цього, з відряджень працівників позивача вбачаться, що вони були відкомандировані до м.Сімферополь проте мешкали у Готелі «Таврида», курортного м.Ялта.

Таким чином, судом апеляційної інстанції обґрунтовано встановлено не відповідність фактичного місця відрядження та місце перебування працівників, у урахуванням наданих позивачем документів.

Враховуючи викладені норми права та вірно встановлені обставини справи, колегія судів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що працівникам підприємства відшкодувались витрати без законних підстав, вказані суми є додатковим благом в розумінні приписів абз."а", "г" п.п.4.2.9, п.п.4.2.15 п.4.2 ст.4 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб», тому підлягали включенню до загального місячного оподатковуваного доходу відповідно до вимог п.9.10 ст.9 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб». Зазначене порушення привело до неутримання суми податку з доходів фізичних осіб, у результаті чого правомірно застосовані штрафні санкції.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судом апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Замінити Макіївську об'єднану державну податкову інспекцію її правонаступником Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Державного підприємства «Макіїввугілля» - залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В.Вербицька

____ О.В.Муравйов