Постанова № 31052620, 23.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 р. Справа № 2а-8970/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.,

представників сторін: позивача - Нагорного Є.Ф., відповідача - Сосонного В.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-строй" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2012р. по справі № 2а-8970/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-строй"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Восток-Строй" (далі по тексту - ТОВ «Восток-Строй») звернувся до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі по тексту - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС, відповідач), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005782305 від 04.07.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2012 року по справі № 2а-8970/12/2070 в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Строй" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин у справі, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2012 року по справі № 2а-8970/12/2070 скасувати, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ТОВ «Восток-Строй» задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про безпідставність висновку ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС щодо відсутності реального характеру господарських операцій між ТОВ «Восток-Строй» та ВК «Червонозаводський». Пояснив, що єдиною підставою такого висновку є твердження відповідача про відсутність вказаного контрагента позивача за місцезнаходженням. З посиланням на договір оренди нежитлових приміщень та договір суборенди нежитлових приміщень, вказує на те, що ВК «Червонозаводський» знаходиться у тому ж будинку, що й позивач, за адресою : м. Харків, вул.. Кірова, 38, починаючи з 01.11.2011 року, а тому твердження відповідача про відсутність його за місцезнаходженням є хибним. Між тим, вважає, що сам по собі факт неможливості встановити місцезнаходження платника податків не є підставою для визнання безтоварними угод, виконаних або укладених таким платником. Стверджує, що господарські відносини між позивачем та ВК «Червонозаводський» повністю підтверджені належним чином оформленими первинними документами (договорами, витягами з журналу реєстрації довіреностей, платіжними дорученнями, податковими накладними, накладними на отримання товару, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними), а результати виконаних ВК «Червонозаводський» будівельних робіт та поставлені ним товари використані позивачем у власній господарській діяльності. Зазначив, що ВК «Червонозаводський» належним чином задекларовано власні податкові зобов'язання, що виникли за результатами відносин із позивачем по справі. З огляду на викладене, вважає, що позивачем цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по відносинам із вказаним контрагентом. Крім того, вказує на допущені відповідачем по справі порушення норм Податкового кодексу України при призначенні та проведенні перевірки (скорочення терміну проведення перевірки, несвоєчасне вручення наказу на перевірку, невручення направлення на перевірку, неврахування наданих позивачем первинних документів, не складення опису наданих документів, не дослідження подальшого руху товару по ланцюгу постачання). Також, звертає увагу суду на допущені відповідачем по справі помилки при визначенні суми застосованих штрафних санкцій. У зв'язку з чим, вважає спірне податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2013 року за клопотанням позивача провадження у справі № 2а-8970/12/2070 зупинено до набрання законної сили постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2012 року по справі № 2а-5138/12/2070 за позовом ТОВ «Восток-Строй» до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 року провадження у справі № 2а-8970/12/2070 поновлено.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останніх, просив суд апеляційної інстанції, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2012 року по справі № 2а-8970/12/2070 скасувати, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ТОВ «Восток-Строй» задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Пояснив, що підставою для висновку про порушення позивачем вимог п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п.200.2, п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України та, як наслідок, для винесення спірного податкового повідомлення рішення слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів позивача. Так, за результатами перевірки було встановлено, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини із контрагентом - ВК "Червонозаводський". В свою чергу, в ході відпрацювання ВК „Червонозаводський" була встановлена відсутність на підприємстві трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності. Стверджує, що фактично зазначене підприємство здійснює проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вимоги покупцям та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання. В зв'язку з чим, податковий орган дійшов висновку про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ВК „Червонозаводський" із контрагентами, у т.ч. ТОВ "Восток-Строй".

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 24.04.2012 року по 28.04.2012 року співробітниками ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведено документальну виїзну перевірку ТОВ "Восток-Строй" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року.

За результатами перевірки складено Акт №1468/2305/33481749 від 10.05.2012 року, яким зафіксовано порушення позивачем вимог п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п.200.2, п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого підприємством завищено податковий кредит за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року на загальну суму 109760 грн. (т.1, а.с.15-23).

На підставі вказаних висновків акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005782305 від 04.07.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 164640 грн., в т.ч. за основним платежем - 109790 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 54880 грн. (т.1, а.с.8).

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджено, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з посиланням на порушення ТОВ «Восток-Строй» вимог п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п.200.2, п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, слугував висновок про безтоварність правочинів між позивачем та Виробничим кооперативом «Червонозаводський».

У свою чергу, такий висновок відповідач робить з посиланням на акт Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 11.04.2012 року № 108/221/3334753 документальної невиїзної позапланової перевірки ВК «Червонозаводський», в якому зазначено про те, що операції із придбання від ВК «Червонозаводський» товару не мали реального характеру з огляду на відсутність у ВК «Червонозаводський» трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, а також про проведення вказаним підприємством транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вимоги покупцям та дачі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання; за результатами опитування громадян, які у відповідності до звітної форми 1-ДФ протягом 4 кв. 2011 р. мали договори цивільно-правових відносин з ВК „Червонозаводський» (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7) встановлено відсутність будь-яких господарських відносин між ними та ВК «Червонозаводський" і неотримання грошових коштів від останнього. Зазначене, за твердженням Основ'янської МДПІ, свідчить про відсутність реального вчинення ВК «Червонозаводський» господарських операцій за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року, у т.ч. за участю ТОВ «Восток-Строй».

Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги фактичні обставини у справі та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказаний висновок відповідача помилковим, безпідставним та таким, що не може бути покладений в основу твердження про заниження позивачем податку на додану вартість, з огляду на таке.

Колегія суддів зазначає, що позивачем у січні 2012 року було включено до складу податкового кредиту суми за результатами відносин з ВК «Червонозаводський» в загальному розмірі 109760,0 грн.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Крім того, в пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку па додану вартість до складу податкового кредиту за приписами Податкового кодексу є придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 44.1. статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на валові витрати та податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів із метою використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише формальне оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платника податку.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на викладене, валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та ПДВ мають бути фактично сплачені і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Матеріалами справи підтверджено, що 06.01.2012 року між ВК „Червонозаводський" (Постачальник) та ТОВ "Восток-Строй" (Покупець) було укладено Договір поставки матеріалів на об'єкти № 1, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, на виконання письмових заявок покупця, закупати та передавати у власність, а Покупець приймати та оплачувати матеріали, необхідні для матеріально - технічної комплектації робот по об'єкту "Реконструкція нежитлових приміщень не житлового будинку лит.Б-2 під торгівельні - офісні приміщення на пл. Конституції, 21/2 в м. Харкові" (т.1, а.с.186-187).

На виконання умов вищезазначеного договору позивачем в січні 2012 року придбано у ВК „Червонозаводський" товар (будівельні матеріали) на загальну суму 609646,7 грн., про що свідчать надані позивачем та долучені до матеріалів справи копії накладних: №1 від 24.01.2012 року на суму 121471,51 грн., № 3 від 24.01.2012 року на суму 7937,82 грн., №4 від 24.01.2012 року на суму 121270,41 грн., №5 від 25.01.2012 року на суму 101479,35 грн., № 6 від 25.01.2012 року на суму 49888,80 грн., №7 від 24.01.2012 року на суму 49888,79 грн., № 8 від 27.01.2012 року на суму 49489,68 грн., № 9 від 30.01.2012 року на суму 49888,80 грн., №11 від 31.01.2012 року на суму 58331, 52 грн. (т.1, а.с.112-119, 121).

Розрахунки за вищезазначеними господарськими операціями були проведені у безготівковій формі у розмірі 345000 грн., про що свідчать надані позивачем копії платіжних доручень: №2290 від 11.01.2012 року на суму 50000 грн., №2289 від 11.01.2012 року на суму 50000 грн., №2288 від 11.01.2012 року на суму 50000 грн., №2338 від 24.01.2012 року на суму 50000 грн., № 2339 від 24.01.2012 року на суму 45000 грн., №2337 від 24.01.2012 року на суму 50000 грн., № 2336 від 24.01.2012 року на суму 50000 грн. (т.2, а.с.95-101).

Постачальником ВК „Червонозаводський" було виписано на адресу позивача податкові накладні на загальну суму 609646, 69 грн., а саме: № 1 від 11.01.2012 року на загальну суму 50000 грн., у т.ч. ПДВ 8333,33 грн., № 2 від 11.01.2012 року на загальну суму 50000 грн., у т.ч. ПДВ 8333,33 грн., № 3 від 11.01.2012 року на загальну суму 50000 грн., у т.ч. ПДВ 8333,33 грн., № 4 від 24.01.2012 року на загальну суму 45000 грн., у т.ч. ПДВ 7500 грн., №5 від 24.01.2012 року на загальну суму 50000 грн., у т.ч. ПДВ 8333,33 грн., № 6 від 24.01.2012 року на загальну суму 50000 грн., у т.ч. ПДВ 8333,33 грн., № 7 від 24.01.2012 року на загальну суму 50000 грн., у т.ч. ПДВ 8333,33 грн., №9 від 25.01.2012 року на загальну суму 57047,89 грн., у т.ч. ПДВ 9507,98 грн., № 10 від 26.01.2012 року на загальну суму 49888,80 грн., у т.ч. ПДВ 8314,79 грн., № 11 від 27.01.2012 року на загальну суму 49489,68 грн., у т.ч. ПДВ 8248,28 грн., № 13 від 30.01.2012 року на загальну суму 49888,80 грн., у т.ч. ПДВ 8314,80 грн., № 14 від 31.01.2012 року на загальну суму 58331,52 грн., у т.ч. ПДВ 9721,92 грн. (т.1, а.с.97-103, 105-107, 109-110).

Факт отримання товару від ВК «Червонозаводський» підтверджується наданим до матеріалів справи витягом з журналу реєстрації довіреностей (т.2. а.с. 67-68).

Подальше внутрішньогосподарське переміщення придбаних у ВК «Червонозаводський» матеріальних цінностей підтверджується доданими до матеріалів справи копіями договорів на виконання автоперевезень Договору № 2 від 10.01.2012 року укладеного із ДП "Зв'язок-Автосервіс" ТОВ "МТУ Союз"; Контракту №2/7 від 01.07.2011 року укладеного із ДП "Рембудмонтаж" ТОВ "Інтербудсервіс" та Додаткової угоди до нього від 04.01.2012 року; Договору № 4 від 04.01.2012 року укладеного із ТОВ АТП "ЕЮМ" та акту здачі-приймання робіт; Договору №030112 від 01.01.2012 року укладеного із ФОП ОСОБА_8; Договору №02 від 10.01.2012 року, укладеного із ФОП ОСОБА_9, а також оформлених перевізниками та замовником актів здачі-приймання робіт та талонів замовника; рахунків-фактур, актів здачі-приймання робіт, талонів замовника із ПрАТ АТП-16361; акту здачі-приймання робіт та талону замовника укладених із ФОП ОСОБА_10 (т.2 а.с. 71-78, 79-82, 83-93, 120 -126, 137 - 140).

Як вбачається з матеріалів справи, придбаний у ВК «Червонозаводський" за договором №1 від 06.01.2012 року товар був використаний у власній господарській діяльності, а саме на виконання договірних зобов'язань із TOB «Малюк» в рамках договору підряду №08/09/11 від 09.09.2011 року на виконання робіт «Реконструкція нежитлових приміщень не житлового будинку лит.Б-2 під торгівельні - офісні приміщення на пл. Конституції. 21/2 в м. Харкові» (т.2, а .с. 24-30), про що свідчать наявні в матеріалах справи копії підтверджується наданими до матеріалів справи копіями матеріальних звітів (т.З. а.с. 72-107), довідками про вартість виконаних підрядних робіт, актами здачі приймання виконаних підрядних робіт, відомостями ресурсів (т.2. а.с. 31 -60), актом звірки з TOB «Малюк» (т.2. а.с. 177).

Також, як свідчать матеріали справи, 01.06.2011 року між ВК „Червонозаводський" (Постачальник) та ТОВ "Восток-Строй" (Покупець) було укладено Договір поставки матеріалів на об'єкти № 21, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, на виконання письмових заявок покупця, закупати та передавати у власність, а Покупець - приймати та оплачувати матеріали, необхідні для матеріально - темничної комплектації робот по об'єкту "Капітальний ремонт мереж пожежного водопроводу центральної вимірювальної лабораторії до компресорної, до схованки №271 воїнської частини А 1352, м. Балаклія" (т.2, а.с.20).

На підставі вищезазначеного договору, позивач в січні 2012 року придбав у ВК „Червонозаводський" товар (будівельні матеріали) на загальну суму 6612,22 грн., про що свідчить надана позивачем та долучена до матеріалів справи копія накладної №10 від 30.01.2012 року (т.1, а.с.108).

ВК „Червонозаводський" було виписано на адресу позивача податкову накладну № 12 від 30.01.2012 року на загальну суму 6612,22 грн., у т.ч. ПДВ 1102,04 грн. (т.1, а.с.108).

Матеріалами справи підтверджено, що подальше використання придбаних у ВК «Червонозаводський» матеріальних цінностей на об'єкті «Капітальний ремонт мереж пожежного водопроводу центральної вимірювальної лабораторії до компресорної, до схованки №271 військової частини А 1352, м. Балаклія», про що свідчать наявні в матеріалах справи копії матеріальних звітів (т.3, а.с. 72-107), довідок про вартість виконаних підрядних робіт, актів здачі приймання виконаних підрядних робіт, відомостей ресурсів (т.2, а.с. 127-136,167-176).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 11.07.2011 року між ВК „Червонозаводський" (Постачальник) та ТОВ "Восток-Строй" (Покупець) було укладено Договір поставки матеріалів на об'єкти № 31, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, на виконання письмових заявок покупця, закупати та передавати у власність, а Покупець приймати та оплачувати матеріали, необхідні для матеріально - технічної комплектації робот по об'єкту "Капітальний ремонт металоконструкцій градирні №15-8 ярусів ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" (т.2, а.с.21-23).

Додатковою угодою № 1 від 04.01.2012 р. дію договору № 31 від 11.07.2011 р. продовжено до 31.12.2012 року (т.2, а.с.23).

На виконання досягнутої домовленості, позивачем в січні 2012 року придбано у ВК „Червонозаводський" товар на загальну суму 42299,76 грн., про що свідчить надана позивачем та долучена до матеріалів справи копія накладної №1 від 24.01.2012 року (т.1, а.с.111).

Розрахунки за вищезазначеній господарській операції була проведена у безготівковій формі у розмірі 50000 грн., про що свідчить надана позивачем копія платіжного доручення №2264 від 06.01.2012 року (т.2, а.с.94).

Постачальником ВК „Червонозаводський" було виписано на адресу позивача податкову накладну № 8 від 24.01.2012 року на загальну суму 42299,76 грн., у т.ч. ПДВ 7049,96 грн. (т.1, а.с.104).

Товар, придбаний у ВК „Червонозаводський" згідно договору № № 31 від 11.07.2011 року у січні 2012 року, був використаний позивачем у власній господарській діяльності, а саме на виконання власних договірних зобов'язань за договором підряду №233 від 05.07.201 року, укладеним із TOB «Енергоконсалт» щодо виконання робіт з капітального ремонту металоконструкцій градирні №1 5-8 ярусів ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» (т.2. а.с. 114 -119).

Подальше використання придбаних у ВК «Червонозаводський» матеріальних цінностей на об'єкті TOB «Енергоконсалт» підтверджується наданими до матеріалів справи копіями матеріальних звітів (т.З. а.с. 72-107), довідками про вартість виконаних підрядних робіт, актами здачі приймання виконаних підрядних робіт, відомостями ресурсів (т.2. а.с. 61-66).

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи, якими зафіксовано господарські операції з поставки товарів контрагентом ВК «Червонозаводський», оформлені у відповідності до приписів ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкові накладні відповідають вимогам п.201.1 ст.20 Податкового кодексу України.

Слід відмітити, що видами діяльності позивача за КВЕД, як зазначено в акті перевірки, є : 28.1.1.0 Виробництво будівельних металевих конструкцій; 45.21.1 Будівництво будівель; 45.25.1 Інші спеціалізовані будівельні роботи; наявною в матеріалах справи Ліцензією Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області підтверджено право позивача на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає, що придбання будівельних матеріалів у ВК «Червонозаводський» здійснено позивачем в рамках власної господарської діяльності з метою виконання власних зобов'язань за укладеними договорами будівельного підряду.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що реальність господарських операцій з поставки товарів позивачеві контрагентом ВК «Червонозаводський» повністю підтверджена належним чином оформленими первинними документами, копії яких надано до матеріалів справи, а придбаний товар позивачем використані у власній господарській діяльності.

Щодо тверджень відповідача про відсутність контрагента позивача ВК «Червонозаводський» за місцезнаходженням - м. Харків, вул.. Кірова, 38, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ВК «Червонозаводський» є орендарем нежитлового приміщення площею 8,40 кв.м. розташованого за адресою: м. Харків, вул. Кірова, 38, на підставі договору № 116 від 01.11.2011 року, укладеного із ПАТ «Науково-виробнице підприємство «Теплоавтомат», та займає складське приміщення за адресою: м. Харків, вул.. Біологічна, 17, на підставі договору суборенди нежитлового приміщення № 07.10/10-А від 18.10.2010 р., укладеного із ТОВ «Профхім» (т.1, а.с.86-94).

Слід відмітити, що відповідач в обґрунтування твердження про відсутність ВК «Червонозаводський» за місцезнаходженням посилається виключно на акт документальної невиїзної позапланової перевірки від 11.04.2012 р. № 108/221/3335753 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ВК «Червонозаводський» за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року, та зазначає, що працівниками ВПМ ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова було здійснено виїзд за юридичною адресою підприємства: м. Харків, вул. Кірова, 38, в ході якого встановлено, що за вказаною адресою знаходиться офісне приміщення, яке належить ПрАТ «НВП «Теплоавтомат» (договір оренди № 116 від 01.10.2011 року), місцезнаходження директора ВК «Червонозаводський» ОСОБА_11 не встановлено.

Однак, належних доказів відсутності ВК «Червонозаводський» за місцезнаходженням (акту ВПМ ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, повідомлення про відсутність платника податків за місцезнаходженням, направленого до відповідних підрозділів органу податкової служби, довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), відповідачем до матеріалів справи не надано.

Крім того, з акту перевірки №1468/2305/33481749 від 10.05.2012 року не вбачається, коли саме працівниками ВПМ ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова здійснено виїзд за адресою: м. Харків, вул.. Кірова, 38, а тому, враховуючи, що спірною перевіркою було охоплено період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року, тобто, правовідносини позивача з вказаним контрагентом обмежено певними часовими рамками, посилання відповідача по справі на обставини, встановлені в ході даного виїзду, колегія суддів не може взяти до уваги в якості належного доказу неможливості фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ВК «Червонозаводський».

Крім того, обставини, викладені в акті перевірки №1468/2305/33481749 від 10.05.2012 року з посиланням на акт документальної невиїзної позапланової перевірки від 11.04.2012 р. № 108/221/3335753, не спростовують знаходження ВК «Червонозаводський» за адресою: м. Харків, вул.. Кірова. 38, оскільки , як зазначалось вище, власником орендованого ним приміщення дійсно є ПрАТ «НВП «Теплоавтомат».

Беручи до уваги наведене, колегія суддів зазначає, що твердження відповідача по справі про відсутність ВК «Червонозаводський» за місцезнаходженням не підтверджено належними доказами та саме по собі не свідчить про неможливість здійснення вказаним платником податків господарських відносин із позивачем щодо поставки будівельних матеріалів.

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку про неможливість фактичного здійснення господарських відносин між ТОВ «Восток-Строй» та контрагентом ВК «Червонозаводський» на відсутність у останнього необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів не може свідчити про неможливість фактичної поставки вказаним контрагентом товару позивачеві, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами.

При цьому, колегія суддів зауважує, що чинним законодавством не заборонено використовувати залучені трудові ресурси. Крім того, ані в акті перевірки, ані в подальших поясненнях, відповідач не визначив, яка саме кількість людей повинна була зберігати, навантажувати та розвантажувати товари, що придбавалися позивачем у ВК «Червонозаводський».

З матеріалів справи вбачається укладення постачальником позивача договору суборенди складських приміщень у ТОВ «Профхім»; залучення ВК «Червонозаводський» для виконання власних договірних зобов'язань інших суб'єктів господарювання (ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_6, ФОП ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_3) за цивільно-правовими договорами, якими виконувались певні роботи та отримувалась відповідна грошова винагорода згідно відповідних відомостей (т.3, а.с.16-42)., що знайшло своє відображення також у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку з доходів фізичних осіб за формою 1 ДФ (т.3, а.с.13-15).

Також, варто відмітити, що актом про неможливість проведення зустрічної звірки, який відповідачем в акті спірної перевірки було зазначено як «акт документальної невиїзної позапалнової перевірки» (т.1, а.с.4), не може бути встановлено відсутність господарської операції, відсутність об'єкту оподаткування ПДВ та економічної обґрунтованості здійснення фінансово-господарської операції, фактичних обставин, які б спростовували реальність проведення господарських операцій.

Колегія суддів зазначає, що відсутність товарно-транспортних накладних щодо перевезення будівельних матеріалів від ВК «Червонозаводський» на об'єкти не спростовує факту доставки ТМЦ, оскільки такий факт підкріплено іншими первинними документами (видаткові накладні, платіжні доручення, оформлені перевізниками акти наданих послуг та талони до подорожнього листа), до заповнення яких у податківців на час проведення перевірки зауваження були відсутні.

При цьому, як вбачається зі змісту Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363 (далі по тексту - Правила № 363), товарно-транспортні накладні є документами, що регламентують взаємини перевізника й замовника як учасників транспортного процесу, і слугують, перш за все, для обліку витрат паливно-мастильних матеріалів та інших транспортних ресурсів.

В той же час, в даному випадку позивачем сформовано податковий кредиту не з вартості транспортних послуг, підставою для обліку яких є товарно-транспортна накладна, а з вартості придбаного і перевезеного товару.

У зв'язку з чим, колегія суддів не вважає доводи суду першої інстанції про відсутність товарно-транспортних накладних щодо перевезення товару та подорожніх листів, викладені з посиланням на ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та положення Правил № 363, належним обґрунтуванням твердження про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та постачальником ВК «Червонозаводський».

Крім того, колегія суддів констатує, що за змістом акту перевірки №1468/2305/33481749 від 10.05.2012 року, відсутність у позивача на момент перевірки товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, як і ненадання довіреностей на отримання ТМЦ від ВК «Червонозаводський», не було підставою для висновку відповідача про завищення позивачем податкового кредиту.

Між тим, щодо ненадання позивачем до матеріалів справи довіреностей на отримання ТМЦ, що, на думку суду першої інстанції, свідчить про безтоварність господарських операцій між позивачем та вищевказаним постачальником, колегія суддів зазначає наступне.

Факт видання адміністрацією ТОВ «Восток-Строй» довіреностей на отримання ТМЦ від ВК «Червонозаводський» підтверджується наявною в матеріалах справи копією журналу виданих довіреностей (т.2, а.с. 67-68).

Колегія суддів відхиляє посилання суду першої інстанції на те що копія журналу реєстрації довіреностей не може слугувати належним доказом наявності у підприємства довіреностей на час здійснення господарських операцій, оскільки з її змісту неможливо визначити відповідність виданих довіреностей встановленій законодавством формі, наявність всіх необхідних реквізитів тощо, а також на те, що представником позивача під час розгляду справи не було надано належне обґрунтування неможливості надати оригінали або належним чином засвідчені копії саме довіреностей, оскільки, у відповідності до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за № 293/1318, на яку посилається також і суд першої інстанції, передбачено, що довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей.

Отже, видані позивачем довіреності на отримання ТМЦ було пред'явлені одержувачем постачальнику, та об'єктивно вибули з розпорядження Позивача.

Крім того, колегія суддів зауважує, що можливі недоліки у складанні довіреностей жодним чином не впливають на факт їх видачі та не спростовують факту отримання відповідних ТМЦ.

Колегія суддів відхиляє посилання суду першої інстанції на норми пункту 39 Порядку заняття торговельною діяльністю і правил торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №108, якими мотивовано необхідність надання позивачем документів, що підтверджують якість та відповідність поставлених товарів, зазначення, в якій упаковці або тарі була поставлена продукція, чи були до цієї упаковки претензії щодо її відповідності для даної групи товарів і яких саме, оскільки, у спірних правовідносинах мала місце оптова поставка товарів будівельного призначення, а не торгівельне обслуговування населення, а відтак, зазначені норми не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Щодо посилань суду першої інстанції на відсутність факту сплати позивачем повної вартості отриманих послуг, як на ознаку відсутності реальності згаданих господарських операцій, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у розумінні п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту може вважатись не лише дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, а й дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Крім того, слід зазначити, що контрагентом позивача ВК «Червонозаводський» було задекларовано власні податкові зобов'язання за результатами відносин із позивачем по справі, про що свідчить наявні в матеріалах справи копії податкової декларації останнього з ПДВ за січень 2012 року разом з Додатком 5 - «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", а також реєстрами виданих та отриманих податкових накладних (т.1, а.с.70-84).

Колегія суддів зауважує, що позивачем на підтвердження того, що на об'єктах ТОВ "Малюк" (Договір підряду на виконання робіт №08/09/11 від 09.09.2011 року "Реконструкція нежитлових приміщень не житлового будинку лит.Б-2 під торгівельні - офісні приміщення на пл. Конституції, 21/2 в м. Харкові"), ТОВ "Енергоконсалт" (Договір підряду №233 від 05.07.201 року "Капітальний ремонт металоконструкцій градирні №1 5-8 ярусів ПАТ "Харківська ТЕЦ-5") та Військової частини А1352 (Договір на виконання робіт по капітальному ремонту мереж пожежного водопостачання № 31 від 25.05.2011 року), використовувалася саме та продукція, яка придбана Позивачем у ВК «Червонозаводський», було надано до матеріалів справи копії видаткових накладних на придбання ВК «Червонозаводским» ТМЦ від його контрагентів (ТОВ «В.Т.С.», Компанія «Лєкс» у формі ТОВ, ТОВ «ПФК «Руст», ТОВ «Металобаза №1», ТОВ «Компанія «ФБР», ТОВ «Торговий будинок «С.К.С.М.», ТОВ «Метал Холдінг Харків», ТОВ «Металінвест-СМЦ», ТОВ «ВП «Лаурит», ТОВ «Укрспецтехніка», ТОВ «Ловланік»), та товаро-транспортних накладних завірені ВК «Червонозаводський» (т.1. а.с.37-69).

Слід вказати, що операції з придбання ВК «Червонозаводським» будівельних матеріалів у зазначених контрагентів та подальша реалізація даних ТМЦ простежується у наданій позивачем вищевказаній податковій звітності.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

З огляду на це, суд при вирішенні даної справи враховує існуючу практику Європейського Суду з прав людини щодо зобов'язань зі сплати ПДВ.

Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про реальність господарських операцій між ТОВ «Восток-Строй» та ВК «Червонозаводський» за договорами з поставки будівельних матеріалів, та вважає, що позивачем цілком правомірно було віднесено до складу податкового кредиту за січень 2012 року суму у розмірі 109790,0 грн. за результатами відносин з вказаним контрагентом.

Відповідно до частини другої 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення № 0005782305 від 04.07.2012 року про збільшення ТОВ «Восток-Строй» суми грошового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 164640 грн., в т.ч. за основним платежем - 109790 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 54880 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Крім того, щодо розміру штрафних санкцій, застосованих до позивача згідно спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, то це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

З копії спірного податкового повідомлення-рішення вбачається, що ДПІ у Дзержинському районі им. Харкова ДПС було визначено подвійний розмір штрафної (фінансової) санкції. Так, розмір збільшення податкового зобов'язання з ПДВ згідно податкового повідомлення-рішення № 0005782305 від 04.07.2012 року склав 109790,0 грн., а розмір застосованої штрафної санкції - 54880,0 грн.

За змістом п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування відбувається при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування.

З пояснень представників сторін судом апеляційної інстанції встановлено, що штрафна (фінансова) санкція у подвійному розмірі застосована відповідачем як за повторне визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ, оскільки в межах періоду у 1095 днів відповідачем раніше вже було визначено позивачеві з ПДВ згідно податкового повідомлення-рішення № 0003712305 від 13.04.2012 року, яким ТОВ «Восток-Строй» було збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 932668,50 грн.

Як свідчать матеріали справи, податкове повідомлення-рішення № 0003712305 від 13.04.2012 року було оскаржене ТОВ «Восток-Строй» в судовому порядку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2012 року по справі № 2а-5138/12/2070 позов ТОВ «Восток-Строй» до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено, податкове повідомлення-рішення № 0003712305 від 13.04.2012 року - скасовано (т.2, а.с.225-232).

Зазначена постанова набрала законної сили я така, що залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2013 р. (т.2, а.с.243-244).

Отже, відсутні обставини, які слугували підставою для застосування до ТОВ «Вотсоок-Строй» подвійного розміру штрафної санкції, передбачені абзацем 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення належним чином не довів.

Посилання відповідача на протоколи обшуку від 26.02.2013 року та допиту свідка від 01.04.2013 року колегія суддів вважає неспроможними, оскільки вказані документи були складені вже після винесення спірного рішення та не слугували підставою для прийняття останнього.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів приходить до висновку про скасування податкового повідомлення-рішення № 0005782305 від 04.07.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 164640 грн., в т.ч. за основним платежем - 109790 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 54880 грн.

Згідно ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2012 року по справі № 2а-8970/12/2070 через порушення ним норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків обставинам справи, ненадання належної оцінки доказам у справі, що призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову ТОВ «Восток-Строй» про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС № 0005782305 від 04.07.2012 року.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п.п. 3, 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-строй" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2012р. по справі № 2а-8970/12/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-строй" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0005782305 від 04.07.2012 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.

Повний текст постанови виготовлений 26.04.2013 р.