Ухвала суду № 31052308, 24.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2013 р.Справа № 2а-9165/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представника позивача Єфімова Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2012р. по справі № 2а-9165/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРТ-АП"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Старт-Ап» (надалі по тексту позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

-скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова, №0000852220 від 25.07.2012 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2012 року адміністративний позов ТОВ «Старт-Ап» до ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС про скасування рішення задоволено.

Скасовано в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000852220 від 25.07.2012 р.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Колегія суддів. заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 36817469, на момент виникнення спірних правовідносин перебував на обліку як платник податків і зборів ДПІ в Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС.

З 09.02.2012р. по 15.02.2012р. ДПІ в Московському районі міста Харкова була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Старт-Ап»(ідентифікаційний код - 36817469) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 07.12.2009 р. по 31.12.2011 р.

Результати перевірки оформлені актом від 15.02.2012р. №349/23/36817469, в якому викладені судження податкового органу про порушення платником податків п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п.7.4, п.п. 7.5.1, п.п.7.5.2 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 127.928,00 грн. за рахунок віднесення до податкового обліку показників первинних документів, котрі складені в межах нікчемних правочинів за нереальними господарськими операціями.

23.02.2012 р. з посиланням на даний акт ДПІ у Московському районі міста Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення №0000482302 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 150.799,00 грн. (основний платіж -127.928,00 грн.; штраф -22.871,00 грн.)

Відносно вказаного податкового повідомлення-рішення позивачем була розпочата передбачена ст.56 Податкового кодексу України процедура адміністративного (позасудового оскарження) рішень контролюючих органів.

Рішенням ДПС у Харківській області від 30.05.2012р. №2748/10/10.2-17 було частково скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі міста Харкова від 23.02.2012 р. 0000482302 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 159.910,00 грн., внаслідок чого ДПІ у Московському районі міста Харкова було складено і направлено на адресу ТОВ податкове повідомлення-рішення №0000852220 від 25.07.2012р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийшов до висновку про заниження позивачем податку на додану вартість за грудень 2010 року, січень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2011 року у зв'язку з неправомірним завищенням позивачем податкового кредиту за вказаний період в зв'язку з віднесенням до податкового кредиту сум ПДВ за господарськими операціями, що проведені на підставі нікчемних, на думку відповідача, договорів, укладених з ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Профінтербудсервіс", який не спричиняє реального настання правових наслідків.

Висновки відповідача про нікчемність договорів, укладених з ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Профінтербудсервіс" грунтувалися на висновках проведених перевірок відносно ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Профінтербудсервіс" згідно яких податковий орган дійшов висновку про відсутність у ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Профінтербудсервіс" можливості для здійснення відповідної господарської діяльності.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача та не вбачає ознак укладених позивачем з ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Профінтербудсервіс" договорів без мети настання реальних наслідків, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з частиною 2 статті 215 цього Кодексу якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Отже, за вимогами зазначеної норми договір є нікчемним, якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.12.2010 р. між позивачем, ТОВ «Старт-Ап»(в якості покупця), та ТОВ «Профінтербудсервіс» (в якості продавця) було укладено договір №08/12, відповідно до п.1.1 якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та вартості, згідно специфікацій.

В підтвердження фактичного виконання сторонами умов вказаного договору позивачем надано специфікації, видаткові накладні, податкові накладні, виписки банку.

Також, згідно матеріалів справи, 04.07.2011 р. між позивачем, ТОВ «Старт-Ап»(в якості покупця), та ТОВ «Промтехноопт» (в якості продавця) було укладено договір №01/07-11, відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар в кількості, асортименті та по ціні визначених в специфікаціях або в видаткових накладних.

В підтвердження фактичного виконання сторонами умов вказаного договору позивачем надано специфікації, видаткові накладні, податкові накладні, виписки банку, товарно-транспортні накладні.

Отже, документально підтверджено фактичне виконання сторонами умов спірних правочинів.

Як вбачається з матеріалів справи, єдиною підставою для висновку відповідача про нікчемність спірних договорів слугували висновки перевірок, проведених відносно ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Профінтербудсервіс" згідно яких відповідач дійшов висновку про відсутність у ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Профінтербудсервіс" можливості для здійснення відповідної господарської діяльності.

Між тим, враховуючи вимоги Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки, на підставі якого відповідач дійшов висновку про нікчемність правочину.

Спірні договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними.

Отже, враховуючи, встановлення колегією суддів факту реального виконання умов, обумовлених спірними договорами, надання позивачем належним чином оформлених документів в підтвердження виконання спірних договорів та не надання податковим органом інших відомостей, які б свідчили про нікчемність укладених договорів, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про наявність ознак нікчемності спірних правочинів.

При цьому, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача щодо безпідставного заниження позивачем податку на додану вартість за спірний період за операціями, проведеними на підставі вище вказаних договорів, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.

Відповідач не заперечував, що податковий кредит по спірним господарським операціям позивач сформував на підставі належно оформлених податкових накладних.

Отже, позивачем правомірно сформовано податковий кредит за спірний період на підставі виданих ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Профінтербудсервіс" податкових накладних.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Отже, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Профінтербудсервіс" за спірними договорами, а тому суми ПДВ правомірно віднесені останнім до податкового кредиту спірного періоду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно було донараховано позивачу податкове зобов"язання з податку на додану вартість.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2012р. по справі № 2а-9165/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Шевцова Н.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.

Повний текст ухвали виготовлений 29.01.2013 р.