Рішення № 31046705, 25.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1186/13 25.04.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ІФГ КАПІТАЛ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТРАКАРД"

про стягнення 242 428,99 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Сандін О.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ІФГ КАПІТАЛ" (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТРАКАРД" (далі за текстом - відповідач) про стягнення основного боргу в сумі 201 886,14 грн., пені в сумі 20 354,24 грн., штрафу в сумі 20 188,61 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати грошових коштів згідно договору купівлі-продажу цінних паперів №1487-ДД/12 від 20.02.2012р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.02.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи неодноразово відкладався через нез'явлення у судове засідання повноважних представників відповідача та невиконання ними вимог суду.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 28.02.2013 р., у зв'язку із перебуванням судді Бондарчук В.В. на лікарняному, справу № 910/1186/13 передано на розгляд судді Марченко О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2013 р. суддею Марченко О.В. прийнято справу до свого провадження та призначено розгляд справи на 19.03.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 04.03.2013 р., у зв'язку із виходом судді Бондарчук В.В. з лікарняного, справу № 910/1186/13 передано на розгляд судді Бондарчук В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2013 р. суддею Бондарчук В.В. прийнято справу до свого провадження та призначено розгляд справи на 19.03.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення у судове засідання повноважних представників відповідача та невиконання сторонами вимог суду.

У процесі провадження у справі представник позивача подав заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у розмірі 242 428,99 грн.

Розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення позову, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України Господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Однак, позивач не навів жодних обставин, яким чином невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, а тому суд відмовляє у її задоволенні.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалою суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направляв, заявлені позовні вимоги не заперечив.

Частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи про місцезнаходження юридичної особи.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 19.03.2013 р. вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 03142, м. Київ, вул. Василя Стуса, буд. 35-37.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.04.2013 р. судом направлено на зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу відповідача, що підтверджується копією реєстру згрупованих поштових відправлень від 13.04.2013. При цьому, повідомлення про вручення поштового відправлення або конверти до суду не повернулись.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 25.04.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.02.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ІФГ КАПІТАЛ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АСТРАКАРД" укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №1487-ДД/12, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується забезпечити передачу у власність відповідача, а відповідач прийняти та оплатити вказані в цьому пункті цінні папери на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 1.3. договору загальна сума укладеного договору ЦП 201 886,14 грн.

Згідно п. 2.1. договору відповідач до 16.05.2012 р. включно, зобов'язується сплатити загальну суму договору, визначену п. 1.3. договору у безготівковій формі шляхом перерахування на банківський рахунок позивача, що зазначений в п. 12 договору.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що позивач до 16.05.2012 р. включно, зобов'язується забезпечити поставку ЦП з рахунку у цінних паперах позивача на рахунок у цінних паперах відповідача у зберігача, зазначений у п. 1.3. цього договору.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що відповідач до 16.05.2012 р. включно, зобов'язується забезпечити зарахування ЦП на рахунок у цінних паперах відповідача у зберігача.

Відповідно до п. 3.4. договору моментом повного виконання позивачем своїх зобов'язань по передачі ЦП є зарахування ЦП на рахунок у цінних паперах відповідача, зазначений у п. 4.1. цього договору.

Згідно п. 6.1. договору у разі несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання щодо своєчасної оплати загальної суми цінних паперів, визначеної в п. 1.3. цього договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня за кожний день прострочення виконання зобов'язання.

Згідно п. 6.2. договору у разі, якщо відповідачем не дотримано вимоги п.3.3. цього договору, він зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 10% від загальної суми цього договору та відшкодувати завдані збитки.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 17.10.2012 р. було забезпечено поставку цінних паперів на рахунок у цінних паперах відповідача у зберігача, відповідно зазначені цінні папери було списано з рахунку у цінних паперах позивача №402701-UA40001341, що підтверджується випискою про операції з цінними паперами за період з 20.02.2012 р. по 16.01.2013 р. (наявна в матеріалах справи).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати переданих цінних паперів згідно договору купівлі-продажу цінних паперів №1487-ДД/12 від 20.02.2012 р., в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у сумі 201 886,14 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 20 354,24 грн. і штраф у розмірі 20 188,61 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору купівлі-продажу цінних паперів №1487-ДД/12 від 20.02.2012 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором купівлі-продажу.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, 17.10.2012 р. було забезпечено поставку цінних паперів на рахунок у цінних паперах відповідача у зберігача, відповідно зазначені цінні папери було списано з рахунку у цінних паперах позивача №402701-UA40001341, що підтверджується випискою про операції з цінними паперами за період з 20.02.2012 р. по 16.01.2013 р.

Згідно п. 1 глави 2 Положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17 жовтня 2006 року N 999 «Про затвердження Положення про депозитарну діяльність» обслуговування операцій з цінними паперами на рахунках у цінних паперах здійснюється депозитарними установами за розпорядженнями депонентів, клієнтів чи керуючих рахунками депонентів, клієнтів.

Пунктом 14 глави 2 Положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17 жовтня 2006 року N 999 «Про затвердження Положення про депозитарну діяльність» встановлено, що зарахування - облікова операція, яка відображає уведення до системи депозитарного обліку депозитарної установи визначеної кількості депозитарних активів та збільшення кількості цінних паперів на рахунку в цінних паперах депонента або клієнта на таку саму кількість.

Таким чином, для зарахування цінних паперів на рахунок, необхідно депоненту подати до зберігача розпорядження про зарахування відповідних куплених цінних паперів.

Проте, відповідач взятих на себе за договором зобов'язань не виконав, не провів зарахування цінних паперів на рахунок у зберігача, передбаченого п. 3.3. договору та не оплатив придбаних цінних паперів на суму 201 886,14 грн. в строк до 16.05.2012 р. включно, в результаті чого заборгував позивачеві 201 886,14 грн.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання своїх зобов'язань щодо зарахування цінних паперів на рахунок у зберігача, передбаченого п. 3.3. договору та оплати переданих цінних паперів на суму 201 886,14 грн., суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору купівлі-продажу цінних паперів №1487-ДД/12 від 20.02.2012 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 201 886,14 грн. основного боргу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 20 354,24 грн. пені за період з 16.05.2012 р. по 16.01.2013 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені та встановлено, що позивачем допущено помилки в розрахунках, не вірно визначено момент прострочення виконання зобов'язання та пеня нарахована за період більше 6 місяців у супереч положенням ст. 232 Господарського кодексу України.

За розрахунком суду, обґрунтованою є пеня в розмірі 15 306,94 грн. за період з 17.05.2012 по 17.11.2012 р.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача штраф в сумі 20 188,61 грн. за порушення п. 3.3. договору.

Враховуючи, що судом вище встановлено факт порушення відповідачем п. 3.3. договору, договором передбачено право позивача стягнути з відповідача штраф у розмірі 10% від загальної суми договору у разі недотримання вимоги п.3.3. цього договору, а штрафом є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, судом перевірено наданий позивачем розрахунок штрафу, який відповідає вимогам законодавства, а тому суд визнає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 20 188,61 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ІФГ КАПІТАЛ" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТРАКАРД" (03142, м. Київ, вул. Василя Стуса, буд. 35-37, код ЄДРПОУ - 34351635) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ІФГ КАПІТАЛ" (01033, м. Київ, вул. Тарасівська, буд. 23/25, код ЄДРПОУ - 36645230) 201 886 (двісті одну тисячу вісімсот вісімдесят шість) грн. 14 коп. - основного боргу, 15 306 (п'ятнадцять тисяч триста шість) грн. 94 коп. - пені, 20 188 (двадцять тисяч сто вісімдесят вісім) грн. 61 коп. - штрафу та 4 747 (чотири тисячі сімсот сорок сім) грн. 63 коп. - судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 30.04.2013 р.

Суддя Бондарчук В.В.